Постанова від 29 квітня 2026 р. у справі №160/5597/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/5597/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року (суддя Бондар М.В.) у справі №160/5597/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему “Електронний суд” в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 з позовом, в якому заявлено вимоги:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 щодо неврахування Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” та “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 , при нарахуванні індексації грошового забезпечення Позивачу в період з 03.04.2024 до 13.05.2024 з урахуванням щомісячної індексації різниці у розмірі 4 463,15 грн;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок, доплату та виплату індексації грошового забезпечення з урахуванням щомісячної індексації різниці у розмірі 4 463,15 грн (чотири тисячі чотириста шістдесят п`ять гривень п`ятнадцять копійок) ОСОБА_1 за період з 03.04.2024 до 13.05.2024, відповідно до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” та “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 , з одночасною компенсацією ПДФО, ЄСВ та військового збору.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 позовну заяву повернуто позивачу з підстав, передбачених п.3 ч.4 ст.169 КАС України.

Фактично підставою для повернення позовної заяви стали висновки суду першої інстанції про те, що особа, якою підписано позов від імені ОСОБА_1 , не мала повноважень на його підписання.

Такі висновки суд обгрунтував тим, що на підтвердження своїх повноважень Решетняковим С.О., через систему «Електронний суд», подано довіреність від імені Ченакал Ю.М, але вказана довіреність підписана кваліфікованим електронним підписом повіреного ( ОСОБА_2 ), а не довірителем (Ченакал Ю.М.).

Суд зазначив, що довіреність підписана кваліфікованим електронним підписом повіреного, а не довірителем, свідчить про відсутність повноважень на вчинення

процесуальних дій від імені скаржника в розумінні статті 59 КАС України.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить ухвалу суду скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на те, що у спірному випадку довіреність подана через систему «Електронний суд». У свою чергу, як зазначає позивач, правила засвідчення копій довіреностей, виданих в паперовій формі, неможливо застосовувати до електронних доручень, сформованих учасником справи в підсистемі «Електронний суд». Позивач наголошує на тому, що учасник справи може подати довіреність через систему «Електронний суд», яка підписана кваліфікованим електронним підписом. У спірному випадку. як зазначає позивач, довіреність є чинною, а тому безпідставно не прийнята до уваги судом першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Пунктом 3 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

У спірному випадку суд першої інстанції виходив з того, що позов підписано особою, яка не мала права його підписувати.

З приводу таких підстав для повернення позову суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи (пункт 1 частини 1 статті 59 КАС України).

Відповідно до частин 7, 8 статті 59 КАС України у разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, підписані електронним підписом відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Отже, у разі підписання позовної заяви представником, до матеріалів позову має бути долучений оригінал документа, що посвідчує його право на вчинення такої дії, або належним чином завірена копія зазначеного документа.

У спірному випадку встановлено, що від імені ОСОБА_1 позов, який подано через систему «Електронний суд», підписано ОСОБА_2 .

Відповідно до пункту 31 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 (зі змінами), надання довіреності в електронній формі здійснюється засобами Електронного кабінету шляхом створення електронного документа встановленої форми, в якому визначається обсяг повноважень повіреного.

Згідно з пунктом 32 вказаного Положення довіреність в електронній формі, підписана кваліфікованим електронним підписом довірителя, надає можливість повіреному виконувати визначений довірителем перелік дій засобами Електронного суду. Повірений, якому довірителем видана довіреність в електронній формі із правом передоручення, може надати таку довіреність іншому користувачу на вчинення дій в інтересах довірителя (передоручення).

На підтвердження повноважень на підписання позову ОСОБА_2 до матеріалів позовної заяви долучено копію довіреності від 14.11.2025, зі змісту якої вбачається наступне: “Я, ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_2 ), уповноважую Решетянков Сергій Олександрович (РНОКПП – НОМЕР_3 ) представляти мої інтереси в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, а також пред`являти виконавчі документи, видані у формі електронного документа, на примусове виконання до органів державної виконавчої служби (приватних виконавців) Довіреність видана з правом передоручення іншим особам. Довіреність дійсна до моменту її скасування”.

Проте довіреність підписана кваліфікованим електронним підписом повіреного ( ОСОБА_2 ), а не довірителем (Ченакал Ю.М.).

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції, з посиланням на висновки Верховного Суду, які викладені в ухвалах від 09.02.2023 у справі № 160/11747/22, від 09.02.2023 у справі № 160/9078/22, від 02.02.2023 у справі №560/5084/22, від 08.02.2023 у справі № 200/10301/20-а, від 09.02.2023 у справі № 280/5108/20, від 26.01.2023 у справі № 560/4983/22, від 16.01.2023 у справі №460/25814/22, від 08.11.2022 у справі №380/14567/21, дійшов обгрунтованого висновку, що довіреність підписана кваліфікованим електронним підписом повіреного, а не довірителем, свідчить про відсутність повноважень на вчинення процесуальних дій від імені скаржника в розумінні статті 59 КАС України.

Вказані висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі позивач посилається на висновки Верховного Суду, які не можливо визнати релевантними для цієї справи, оскільки хоча наведені висновки і стосуються питань подання довіреностей через систему «Електронний суд», але у вказаних позивачем справах Верховним Судом зроблено певні висновки з урахуванням того, що довіреності, які подавалися через систему «Електронний суд», були підписані кваліфікованим електронним підписом саме довірителем, а не повіреним, як то мало місце у спірному випадку.

З огляду на викладене та враховуючи те, що повернення позову не позбавляє позивача процесуальної можливості повторно звернутися до суду, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.316, 321, 325 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року у справі №160/5597/26 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати ухвалення, моеж бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.328, 329 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 30.04.2026

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя І.Ю. Добродняк

суддя А.В. Суховаров