Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №389/996/26 — Знам’янський міськрайонний суд Кіровоградської області

23.04.2026

ЄУН 389/996/26

Провадження №2-а/389/14/26

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2026 року Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Берднікової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Берневек О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Знам`янка адміністративну справу, за правилами спрощеного позовного провадження, за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання противправною та скасування постанови про адміністративне правопрушення,

В С Т А Н О В И В:

Представником позивача ОСОБА_1 – адвокатом Брижицькою В.В., 25 березня 2026 року подано до суду позовну заяву, в якій позивач просить визнати протиправною і скасувати постанову №165 про накладення адміністратвиного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 25 лютого 2026 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , провадження у справі про адміністратине правопорушення, закрити.Окрім того, позивач просить поновити йому пропущений строк для оскарження вказаної постанови.

Вимоги обгрунтовані тим, що 16 лютого 2026 року позивача під час зупинки поліцією та перевірки документів було повідомлено про те, що він перебуває у розшуку і йому потрібно звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_2 . У ІНФОРМАЦІЯ_2 йому роз`яснили, що він перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , знаходиться у розшуку. Позивач надав свій військовий квиток серія НОМЕР_1 і документи на підтвердження того, що він з 25 лютого 1993 року перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 . Місце проживання позивач не змінював, а тому вважає, що перебуває на обліку не у Кропивницькому, а у Знам`янці. У 2023-2024 роках неодноразово звертався до ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку загибеллю вихованців дитячого будинку сімейного типу. Повісток про виклик до ТЦК не отримував, вважає, що правил військового обліку не порушував, а тому не розуміє підстав оголошення його у розшук.

Посадова особа ІНФОРМАЦІЯ_2 , взявши документи позивача, звернулася до оператора реєстру Оберіг для уточнення даних. Після цього позивачу пояснили, що потрібно заповнити заяву про взяття на облік за зареєстрованим місцем проживання та анкету із даними про нього. За вказівкою посадової особи ТЦК він власноручно написав у заяві «за адресою» і заповнив анкету. Жодних інших документів позивач не отримував і не підписував. Йому повернули документи, повідомили про зняття з розшуку, надали пораду встановити додаток Резерв + і звернутися до ЦНАПу для оформлення відстрочки на підставі п.8 ч.1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (батько-вихователь дитячого будинку сімейного типу).

17 лютого 2026 року позивач звернувся до Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Знам`янської міської ради для оформлення відстрочки, що підтверджується копією вхідного пакету документів. 25 лютого 2026 року у ЦНАПі позивач отримав паперову копію військово-облікового документу (сформовано 25 лютого 2026 року, 11:22 год), згідно якого йому надано відстрочку до завершення мобілізації, дані уточнені 17 лютого 2026 року. У ЦНАПі йому теж порадили встановити додаток Резерв+. Після встановлення додатку Резерв + позивач сформував у додатку «Розширені дані з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (26 лютого 2026 року, 15:03 год). Відповідно до цих даних його взято на облік у ІНФОРМАЦІЯ_2 (Знам`янка) 16 лютого 2026 року, у розділі «Правопорушення» зазначено «Дані в цьому реєстрі відсутні». Однак із додатку «Дія» йому стало відомо про те, що 18 березня 2026 року стосовно нього відкрито виконавче провадження, а 19 березня 2026 року він отримав з матеріалів виконавчого провадження копію постанови №165 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Оскаржувана постанова містить інформацію про те, що: позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 з 2025 року (без зазначення дати), що не відповідає даним реєстру Оберіг (16 лютого 2026 року); позивач не з`являвся для оновлення особистих даних, проходження ВЛК. У той же час позивач не отримував повістки про виклик для уточнення даних, а також повістки на проходження ВЛК, ані у 2025 році, ані у 2026 році. У постанові відсутня інформація, які дані відповідач як держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста мав намір оновити та не зміг отримати шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Справа про адміністративне правопорушення розглянута за відсутності позивача, який не отримував інформацію про місце і час розгляду справи, тобто позивача було позбавлено його законного права знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою. Протокол про адміністративне правопорушення не складався. Отже, відповідачем порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення.

За вказаного позивач з оскаржуваною постановою не погоджується, вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

На обґрунтування поважності причини пропуску строку звернення у позовній заяві зазначено, що 09 березня 2026 року ОСОБА_1 , із додатку Дія стало відомо про відкриття виконавчого провадження стосовно нього. За результатом звернення до Знам`янського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України він отримав копію постанови про відкриття виконавчого провадження №80530091. Так йому стало відомо про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову №165 від 25 лютого 2026 року. Тобто, строк для оскарження постанови №165 пропущений через те, що постанова не була вручена позивачу та він дізнався про її винесення на стадії виконавчого провадження.

Представником відповідача – ІНФОРМАЦІЯ_1 07 квітня 2026 року подано до суду відзив на позовну заяву, в якому вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_5 не погоджується з доводами викладеними у позовній заяві, виходячи з наступного.

Так, відповідно до абз.2 ч.10 ст.1 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до п.10 ч.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, (далі – Порядок №1487) призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: звіряти не рідше одного разу на п`ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів.

Відповідно до п. 22 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, резервісти та військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів України, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ.

ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 . Відповідно до вимог законодавства громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані були уточнити свої персональні дані. ОСОБА_1 оновив свої персональні дані лише 17 лютого 2026 року через застосунок “Резерв+”. У зв`язку з вищезазначеними порушеннями у діях (бездіяльності) позивача вбачалися ознаки вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1КУпАП. За результатами розгляду протоколу №165 від 16 лютого 2026 року була винесена постанова №165 від 25 лютого 2026 року, згідно якої на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень.

У судове засідання позивач та її представник не з`явилися, представник позивача подала заяву, в якій просила розглядати справу за їх відстуності. Вказала, що поданий відзив не спростовує жодного з фактів, викладених у позовній заяві та до нього не долучено жодного доказу на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, що свідчить про відсутність правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Відповідачем порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення та не доведено наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку, причини неявки не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

За змістом ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.235 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст.210, ст.210-1 КУпАП, віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, від імені яких розглядати справи мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Судом встановлено, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 25 лютого 2026 року винесено постанову №165 про накладення адміністративного стягненнявідповідно до якої на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. Встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , перебуває на обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_8 . Будучи військовозобов`язаним, досягнувши віку старше 25-ти років, під час дії воєнного стану в особливий період порушив правила військового обліку, а саме з 2025 року перебуваючи на військовому обліку, як військовозобов`язаний у відповідному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, не з`являвся до вищевказаного територіального центру для оновлення особистих даних, проходження ВЛК, тощо, що передбачено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 року №2232-ХІІ зі змінами згідно Закону України №3633-IX від 11.04.2024 (далі Закон №2232-XII) та Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 зі змінами згідно Постанови КМУ №563 від 16.05.2024 (далі ПКМУ №1487), якою затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Порядок) та Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Правила). Чим порушив ряд вищевказаних Постанов, Законів України.

Згідно абз.8 ч.3 та абз.6 ч.10 ст.1 вказаного Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок включає «виконання військового обов`язку в запасі та дотримання правил військового обліку» і громадяни України зобов`язані виконувати правила військового обліку.

Відповідно до ч.8 ст.2 зазначеного Закону виконання військового обов`язку в запасі військовозобов`язаними полягає у дотриманні порядку і правил військового обліку.

Однак, громадянин ОСОБА_1 , всупереч вимогам законодавства щодо порядку і правил військового обліку, будучи взятим на військовий облік, заресстрованим та проживаючи постійно за адресою: АДРЕСА_1 , до лютого 2026 року, тобто будучи старше 25-ти річного віку не звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_8 для уточнення/оновлення особистих даних, проходження ВЛК, тощо, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП.

Зазначеними вище діями громадянин ОСОБА_1 , порушив законодавство України про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію під час дії воєнного стану в особливий період, передбачені переліченими вище законодавчими актами, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУПАП.

Надалі у постанові вказано, що 19 лютого 2026 року представником ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_2 , стосовно ОСОБА_1 складено адміністративний протокол №165, щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. 19.02.2026 під час розгляду адміністративної справи встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується витягом з AITC «Оберіг». Також встановлено, що ОСОБА_1 вчасно не оновив персональні дані, не пройшов військово-лікарську комісію і йому було достовірно відомо, що його викликають до ІНФОРМАЦІЯ_8 для уточнення персональних даних та проходження ВЛК, однак виклик проігнорував і не з`явився, про поважні причини не повідомляв, чим порушив вимоги частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3543-XII з останніми змінами згідно Закону України №4574-IX від 21.08.2025, абзацу 3 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII з останніми змінами згідно Закону України №4574-IX від 21.08.2025, підпункту 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 з останніми змінами відповідно до Постанови КМУ №1203 від 25.09.2025. При цьому, ОСОБА_1 перебуваючи в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , усвідомлюючи про наслідки та в повному розумінні своїх дій, відмовився отримувати повістку та ставити свій підпис на відповідних документах.

Виходячи зі змісту вказаної постанови, незважаючи на його неоднозначність, та обґрунтувань, наведених представником відповідача у відзиві на позов, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, за те, що він порушив правила військового обліку, а саме пербуваючи на військовому обліку не уточнив/не оновив свої персональні дані з 2025 року.

Разом з тим, як свідчить зміст наданого відповідачем протоколу про адміністративне правопорушення №165 від 16 лютого 2026 року складеного офіцером ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП, на підставі якого винесено оскаржувану постанову, суть правопорушення, викладена в протоколі, наступна: « ОСОБА_1 під час дії воєнного стану, в особливий період, отримав повістку (розпорядження) про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_8 , однак у зазначений в повістці (розпорядженні) строк не з`явився, про поважні причини не повідомляв», чим порушив вимоги частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (зі змінами), абзацу 3 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу»(зі змінами), підпункту 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів, затверджених Постановою КМУ №1487 від 30 грудня 2022 року (зі змінами). Зазначеними вище діями ОСОБА_1 порушив законодавство України про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Відповідно до виписаних у ст.252, 254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. Зокрема, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи, особі яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.

Згідно зі ст.279,280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатись у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення. Орган, який розглядає справу не вправі вийти за межі протоколу та самостійно розширити фабулу (об`єктивну сторону) адміністративного правопорушення зазначену у протоколі чи вказувати на кваліфікуючі ознаки правопорушення, які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки це істотно порушує право особи на захист та не узгоджується з усталеною судовою практикою ЄСПЛ (рішення від 30.05.2013 у справі «Малофєєва проти росії» (Malofeyeva v. Russia), заява №36673/04); рішення від 20.09.2016 у справі «Карелін проти росії» (Karelin v. Russia), заява № 926/08), згідно якої у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, орган не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Отже, розгляд справи за наслідками якого винесено оскаржувану постанову стосовно позивача повинен був проводитися у межах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Проте, суть правопорушення викладена у протоколі про адміністративне правопорушення №165 від 16 лютого 2026 року складеному стосовно ОСОБА_1 та суть правопорушення викладена у постанові №165 про накладення адміністратвиного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КупАП від 25 лютого 2026 року є відмінніми між собою. Так, у протоколі вказано, що ОСОБА_1 під час дії воєнного стану, в особливий період, отримав повістку (розпорядження) про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_8 , однак у зазначений в повістці (розпорядженні) строк не з`явився, про поважні причини не повідомляв. А у постанові вказано, що ОСОБА_1 будучи військовозобов`язаним, досягнувши віку старше 25-ти років, під час дії воєнного стану в особливий період порушив правила військового обліку, а саме з 2025 року перебуваючи на військовому обліку, як військовозобов`язаний у відповідному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, не з`являвся до вищевказаного територіального центру для оновлення особистих даних, проходження ВЛК, тощо. Тобто про неявку за повісткою у оскаржуваній постанові не йдеться.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, тощо.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Порушення ж норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб`єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи.

В розумінні статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Така правова позиція висловлене в постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року в справі №463/1352/16-а.

Враховуючи викладене, оскільки в оскаржуваній постанові відсутні будь-які посилання на докази, які підтверджують викладені в ній факти, а наявне посилання на єдиний доказ - протокол про адміністративне правопорушення, який є відмінним за змістом від постанови, оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

До того ж, відповідачем не надано суду доказів належного повідомлення позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення, а саме окремого повідомленням про розгляд справи. Позивач як свідчить протокол про адміністративне правопорушення, від надання пояснень, підпису протоколу та отримання його примірника відмовився. Зазначення у протоколі, який не підписаний та не отриманий особою стосовно якої він складений, часу та місяця розгляду справи, не дають обґрунтованих підстав для встановлення факту належного повідомлення цієї особи про місце і час розгляду справи у встановлений процесуальний спосіб.

Процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.

Відповідно п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідач діяв не на підставі закону, оскаржувана постанова незаконна і має бути скасована, а провадження закрите.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами. Зазначені позивачем причини пропущення строку звернення до суду, які наведені в постанові вище, суд визнає поважними, виходячи з положень ч.2 ст.286 КАС України, ст.289 КУпАП.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, параграф 29).

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, які не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем під час звернення до суду з позовною заяявою сплачено судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп., що підтверджується відповдною квитанцією. Також сплачено судовий збір за подання заяви про забезпечення даного позову в сумі 665 грн 60 коп. що підтверджується відповдною квитанцією. Всього: 1331 грн 20 коп.

З урахуванням зазначених процесуальних норм сплачений позивачем судовий збір у вказаній сумі підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача рішенням якого порушені права останнього.

При ухваленні рішення суд серед іншого вирішує чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (п.7 ч.1 ст.244 КАС України).

Відповідні порядок та підстави для такого скасування визначені ст.157 КАС України.

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі, суд не вбачає підстав для скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою від 26 березня 2026 року у цій справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,5,6,9,20,72,77,90,132-134,242,244-246,257-263,286 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду з даним позовом.

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання противправною та скасування постанови про адміністративне правопрушення, задовольнити.

Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №165 від 25 лютого 2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП у виді штрафу в сумі 17000 грн 00 коп, - скасувати, а провадження по цій справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_9 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 .

Суддя Г.В. Берднікова