Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №345/6999/25 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/6999/25

Провадження № 2/345/382/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

27.04.2026 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Миговича О.М.

за участю секретаря судового засідання Бабійчук Л.В.

розглянувши у відкритому заочному судовому засіданні в залі суду в м. Калуші в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Кобзан Роман Миронович до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, суд –

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулася до суду із вище зазначеним позовом. Вимоги мотивовані тим, що 16.01.2008 нею було придбано у ОСОБА_3 домоволодіння АДРЕСА_1 . Згідно викопіровки з проекту впорядкування присадибних і громадських земель с. Бережниця Калуського району та відомостей вирахування площі присадибних та інших ділянок с.Бережниця Калуського р-ну за будинком облікувалась земельна ділянка площею 0,11 га. Проте коли позивачка захотіла приватизувати вищевказану земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, то звернулась до землевпорядної організації щодо розроблення технічної документації із землеустрою. Землевпорядною організацією був розроблений кадастровий план її земельної ділянки розміром 0,1067 га, яка перебувала у її користуванні з 2008 року та погодженого раніше її розмірами у 0,01067 га згідно кадастрового плану з суміжними користувачами.

Позивачка стверджує, що при проведені замірів її земельної ділянки було виявлено, що встановлення меж земельної ділянки відповідно до технічної документації встановити неможна, бо є накладання площ земельної ділянки ОСОБА_2 , приватизованої ним, і частини її земельної ділянки розміром 0,04га. Хоча така земельна ділянка у розмірі -0,1067 га перебувала у її користуванні для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Вважаючи такі дії відповідача ОСОБА_2 незаконними позивачка звернулась з позовом до суду. Рішенням Калуського міськрайонного суду від 26.06.2024р., було визнано нечинним рішення органу місцевого самоврядування та скасовано рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку в цілому площею 0,1608 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Бережниця, з кадастровим номером 2622885602:03:001:0115, а також припинення права власності ОСОБА_2 в цілому на земельну ділянку площею 0,1608 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с.Бережниця з кадастровим номером 2622885602:03:001:0115. Рішення суду вступило в законну силу 26.07.2024.

Також рішенням Калуського міськрайонного суду від 10.12.2024р. скасовано державну реєстрацію земельної ділянки ОСОБА_2 , площею 0,1608 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 2622885602:03:001:0115, яка розташована в с. Бережниця Калуського району Івано-Франківської області. Відповідно земельна ділянка ОСОБА_2 стала неприватизованою і відповідно частина захопленої ним земельної ділянки позивачки також не його. Тоді позивачка звернулась до Новицької с/Р щодо встановлення меж її земельної ділянки для подальшої приватизації.

Рішенням Новицької с/Ради від 16.10.2024р. було затверджено акт комісії по вирішенню земельних спорів з приводу суміжного землекористування від 30.08.2024р., яким встановлено межі земельної ділянки позивачки згідно акту погодження меж землекористування із площею її земельної ділянки розміром 0,1074га з межею відповідача ОСОБА_2 , куди ввійшла вже частина земельної ділянки , яку відповідач був захопив розміром 0,04га. Рішенням Новицької с/р від 13.08.2025р. було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення /відновлення/ меж земельної ділянки в натурі /на місцевості/ та передано позивачці у власність її земельну ділянку 0,1074 га з кадастровим номером: 2622885602:03:001:0175 для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд /присадибна ділянка/, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Таким чином позивачка набула право власності на свою земельну ділянку розміром 0,1074га з кадастровим номером: 2622885602:03:001:0175 для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд /присадибна ділянка/, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.08.2025р. Також позивачка отримала витяг з ДЗК про вищевказану земельну ділянку, яка зареєстрована за нею на праві приватної власності, з кадастровим планом земельної ділянки та описом її меж.

Позивачка звертає увагу, що після отримання у власність вищевказану земельну ділянку, зверталась до відповідача ОСОБА_2 з вимогою забрати свою огорожу, якою він пригородив ту частину ділянки, яка перебувала незаконно у його власності, яку вищевказані суди скасували і яка увійшла до її власності згідно кадастрового плану земельної ділянки з кадастровим номером 2622885602:03:001:0175, який відображений в витязі ДЗК про цю земельну ділянку.

Однак відповідач не реагує на усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, то позивачка звернулась до землевпорядної організації щодо відновлення меж її земельної ділянки на місцевості та частини захопленої відповідачем ділянки. Так згідно схеми розміщення земельної ділянки з кадастровим номером: 2622885602:03:001:0175, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на схемі позначена під №1 зеленою лінією та земельна ділянка відповідача ОСОБА_2 , яка неприватизована та на схемі позначена під №2 синьою лінією, видно, що зі сторони літери «Г» до «В» по довжині 42,13 м та по ширині позначки т.№1 до т.№2 – довжиною 2,52м та зі сторони літери «В» до «Г» по ширині т.№3 – довжиною 3,89м , встановлена огорожа /паркан/, яким пригороджена частина її ділянки, площею 0,0120 га, яка на схемі розташування ділянки заштрихована червоним штрихом.

Таким чином будучи власником своєї земельної ділянки позивачка не може нею повноцінно користуватись, оскільки відповідач не забрав свою огорожу /паркан/ із її земельної ділянки, кущі та будку із собакою, які відображені на фото-таблицях доданих до позовної заяви, чим перешкоджає її користуванню земельною ділянкою і змушує позивачку звернутись до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення незаконної огорожі, прибирання кущів та собачої будки.

Ухвалою суду від 15.12.2025 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 22.01.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

03.04.2026 від представника позивача адвоката Кобзана Р.М. поступила заява про розгляд справи у їх відсутності, просили позовні вимоги задоволити у повному обсязі, стягнути судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 7 329,00 грн. Не заперечують щодо заочного прийняття рішення по справі.

Відповідач в судове засідання не з`являвся, хоча належним чином був повідомлений про час і дату розгляду справи. У встановлений судом строк, відзиву на позов не подав. Судові повістки повертались на адресу суду за закінченням терміну зберігання.

Суд ухвалює рішення у заочному порядку, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав.

Відповідно до Рішення Калуського міськрайонного суду від 26.06.2024р., визнано нечинним рішення органу місцевого самоврядування та скасовано рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку в цілому площею 0,1608 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Бережниця, з кадастровим номером 2622885602:03:001:0115, а також припинено права власності ОСОБА_2 в цілому на земельну ділянку площею 0,1608 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с.Бережниця з кадастровим номером 2622885602:03:001:0115. Рішення суду вступило в законну силу 26.07.2024 (а.с.8-11).

Згідно Рішення Калуського міськрайонного суду від 10.12.2024р. скасовано державну реєстрацію земельної ділянки ОСОБА_2 , площею 0,1608 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 2622885602:03:001:0115, яка розташована в с. Бережниця Калуського району Івано-Франківської області. Рішення суду вступило в законну силу 09.01.2025 (а.с.12-14).

На підставі Рішення Новицької с/р від 13.08.2025р. №2701-47/2025 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення /відновлення/ меж земельної ділянки в натурі /на місцевості/ та передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку 0,1074 га з кадастровим номером: 2622885602:03:001:0175 для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд /присадибна ділянка/, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.15).

Таким чином позивачка ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку розміром 0,1074га з кадастровим номером: 2622885602:03:001:0175 для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд /присадибна ділянка/, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.08.2025 та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9987567422025 від 27.11.2025 з кадастровим планом земельної ділянки та описом її меж (а.с.16,17-22)

Згідно схеми розміщення земельної ділянки, яка міститься в технічній документації з кадастровим номером: 2622885602:03:001:0175, та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на схемі позначена під №1 зеленою лінією, земельна ділянка відповідача ОСОБА_2 , на схемі позначена під №2 синьою лінією, вбачається, що зі сторони літери «Г» до «В» по довжині 42,13 м та по ширині позначки т.№1 до т.№2 – довжиною 2,52м та зі сторони літери «В» до «Г» по ширині т.№3 – довжиною 3,89м , встановлена огорожа /паркан/, яким пригороджена частина ділянки ОСОБА_1 , площею 0,0120 га, яка на схемі розташування ділянки заштрихована червоним штрихом (а.с.23-45). Відтак, зазначений факт унеможливлює користування ОСОБА_1 земельною ділянкою, яка належить їй на праві приватної власності.

Вирішуючи даний спір по суті, суд зазначає, що ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ст.12 ЦПК України суд розглядає справу на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особина безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися свою власністю. Частина 4 ст. 41 Конституції України встановлює принцип непорушності приватної власності.

Відповідно до ч. 1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

За змістом ч. 1 та 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності з вимогами ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі ст. 78 ЗК України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до п.п. г, е ч. 1 ст. 96 ЗК України, землекористувачі зобов`язані: не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом способів.

Згідно з ч.ч. 2, 3, 5 ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками громадян. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів із рішенням органі в місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.

У пункті 4 постанови Пленуму ВСУ від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що згідно зі ст. 158 ЗК України суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян - заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу влади з питань земельних ресурсів.

За вимогами ст. 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

Відповідно до ч. 1 ст. 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Відповідно до вимог ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що приведення земельних ділянок у придатний для користування стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до абзацу п`ятнадцятого статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Аналіз наведених норм законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник або користувач земельної ділянки має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст.76 вищезазначеного Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 цього ж Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність усунення перешкод ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_2 демонтувати (знести) встановлену ним огорожу, що розміщена в межах земельної ділянки ОСОБА_1 , та демонтажу собачої будки, прибранням кущів та інших насаджень, у межах цієї ж частини земельної ділянки, відповідно до схеми, оскільки відповідач перешкоджає позивачці у користуванні вказаною земельною ділянкою, що свідчить про порушення прав позивача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидвісторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З урахуванням положень даної статті із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 (а.с.5), та витрати за надання правничої допомоги в розмірі 7 329,00 гривень, яка підтверджується угодою про надання правової допомоги від 22.10.2025, квитанцією № 424640 та Актом приймання-передачі виконаних робіт від 03.04.2026 (а.с.73,74,75).

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 16, 317, 321, 376, 391 Цивільного кодексу України, 96, 152, 158 Земельного кодексу України, ст.ст. 5, 12, 13, 76, 77, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в :

Позов задоволити.

Усунути перешкоди в користуванні частиною земельної ділянки площею 0,0120 га, що входить до складу земельної ділянки розміром 0,1074га з кадастровим номером 2622885602:03:001:0175, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності та розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 демонтувати (знести) встановлену ним огорожу, що розміщена в межах земельної ділянки ОСОБА_1 , зі сторони літери «Г» до «В» від позначки т.№1 до т.№2 - шириною 2,52 м, та по довжині від позначки т.№2 до позначки т.№3 – довжиною 42,13м; та зі сторони літери «В» до «Г» по ширині позначки т.№3 – довжиною 3,89м , які позначені на схемі розміщення земельної ділянки з кадастровим номером 2622885602:03:001:0175 та демонтажу собачої будки, прибранням кущів та інших насаджень, у межах цієї ж частини земельної ділянки площею 0,0120 га (контур позначок т. №1 – т. №2 – т. №3), відповідно до схеми.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителька АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , понесені нею судові витрати, а саме, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 7 329,00 грн.

За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інші учасники справи (в тому числі і позивач), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Текст повного рішення виготовлено 30.04.2026.

Головуючий