Вирок від 29 квітня 2026 р. у справі №344/7432/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7432/26

Провадження № 1-кп/344/1008/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Городенка Городенківського району Івано-Франківської області, місце реєстрації та фактичного проживання: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, з середньою спеціальною освітою, стрільця-санітара 1 відділення 1 взводу оперативного призначення роти оперативного призначення (резервної) стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 НГУ, у військовому званні солдат, раніше не судимого, РНОКПП НОМЕР_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 вчинив самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, а також нез`явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану.

Кримінальні правопорушення вчинено за наступних обставин.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», ОСОБА_5 01.02.2022 призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу за призовом під час мобілізації до лав Збройних Сил України.

Надалі, відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_3 №48 від 04.03.2022 солдата ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу на всі види забезпечення та призначено на посаду старшого навідника 1 мінометного взводу 2 мінометної батареї 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_3 .

Відповідно до ст.65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Проходячи військову службу у вищевказаній військовій частині, солдат ОСОБА_5 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Згідно з п.п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», воєнний стан в Україні запроваджено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та в подальшому продовжено по теперішній час. Таке рішення було ухвалено у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Згідно з ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Про введення в дію воєнного стану солдату ОСОБА_5 достеменно відомо, оскільки Указ Президента України №64/2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення країни, крім того, останній призваний на військову службу саме під час мобілізації.

Однак солдат ОСОБА_5 , будучи обізнаним із вище зазначеними вимогами законодавства, у тому числі в умовах воєнного стану, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, 01.08.2023 приблизно о 18 год самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 ) та незаконно, без поважних причин, перебував поза її розташуванням до 24.02.2025, проводячи службовий час на власний розсуд за місцем проживання у м.Городенка Коломийського району Івано-Франківської області, не пов`язуючи його із проходженням служби.

Законом України «Про внесення зміни до глави ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» щодо умов продовження військової служби під час дії воєнного стану окремим категоріями військовослужбовців» від 21 листопада 2024 року №4087-ІХ встановлено, що військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини чи місця проходження служби або дезертирували до набрання чинності даного Законом України та які добровільно прибули не пізніше 01 січня 2025 року до відповідних військових частин (місць проходження військової служби), визначених центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями, і висловили готовність продовжити військову службу, командир (начальник) військової частини не пізніше 72 годин з дня їх прибуття до військової частини чи місця проходження служби продовжує відповідно військову службу, дію контракту, а також поновлює виплату грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення. З моменту продовження військової служби таким військовослужбовцям поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством України.

У подальшому, Верховна Рада України ухвалила рішення про продовження терміну добровільного повернення на службу після першого самовільного залишення військової частини до 01.03.2025.

Надалі, відповідно до Закону України №4087-ІХ «Про внесення зміни до деяких законів України щодо порядку продовження військової служби окремими категоріями військовослужбовців під час дії воєнного стану» від 30.04.2025 продовжено термін добровільного повернення на службу після першого самовільного залишення військової частини до 30.08.2025.

Відповідно до положень вищевказаних законів, солдат ОСОБА_5 , який самовільно залишив військову частину НОМЕР_3 , 25.02.2025 прибув до військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 та відповідно до наказу командира військової частини (по стройовій частині) від 25.02.2025 №57 останній зарахований цього ж дня до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.

В подальшому, відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ (по стройовій частині) від 15.05.2025 №141, солдата ОСОБА_5 призначено на посаду стрільця-санітара 1 відділення 1 взводу оперативного призначення роти оперативного призначення (резервної) стрілецького батальйону.

Однак солдат ОСОБА_5 , будучи обізнаним із вимогами законодавства, у тому числі в умовах воєнного стану, діючи умисно та повторно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, 19.08.2025 приблизно о 15 год самовільно залишив лікувальний заклад ДУТМО МВС в Івано-Франківській області (м.Івано-Франківськ, вул.Сахарова, 11), у розташування військової частини НОМЕР_1 НГУ ( АДРЕСА_3 ) вчасно не з`явився та незаконно, без поважних причин, перебував поза її розташуванням до 31.10.2025, цим самим проводив службовий час на власний розсуд не пов`язуючи його із проходженням військової служби.

31.10.2025 солдата ОСОБА_5 було доставлено працівниками військової частини НОМЕР_1 НГУ до розташування даної військової частини ( АДРЕСА_3 ).

Він же, будучи обізнаним із вимогами законодавства, у тому числі в умовах воєнного стану, діючи умисно та повторно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, 28.02.2026 приблизно о 09 год 15 хв самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 НГУ ( АДРЕСА_3 ) та незаконно, без поважних причин, перебував поза її розташуванням до 08.03.2026, проводячи службовий час на власний розсуд, не пов`язуючи його із проходженням військової служби.

10.03.2026 солдат ОСОБА_5 доставлений працівниками військової частини НОМЕР_1 НГУ до П`ятого слідчого відділу (з дислокацією у м.Івано-Франківськ) ТУ ДБР у м.Львові.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень визнав повністю, підтвердив обставини вчинених кримінальних правопорушень відповідно до викладеного в обвинувальному акті. Так, ОСОБА_5 суду показав, що у 2022 році був призваний на військову службу за мобілізацією, проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 . 01.08.2023 близько 18 год самовільно покинув розташування військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 ) у зв`язку з сімейними обставинами, поїхав додому у м.Городенка, де проводив час на власний розсуд до 24.02.2025 року. 25.02.2025 прибув до в/ч НОМЕР_1 НГУ, де надалі проходив службу. Під час несення служби отримав поранення, проходив лікування у лікарні у місті Дніпро, потім у госпіталі у м.Івано-Франківськ. 19.08.2025 приблизно о 15 год залишив госпіталь і самовільно у розташування в/ч НОМЕР_1 НГУ у АДРЕСА_1 не повернувся, поїхав додому у АДРЕСА_1 , де проводив час до 31.10.2025. 31.10.2025 доставлений у м.Івано-Франківськ у в/ч НОМЕР_1 НГУ, де продовжив службу. Через деякий час внаслідок отриманого поранення був на реабілітації у лікувальному закладі у м.Львів, звідки мав повернутися 28.02.2026 у в/ч НОМЕР_1 НГУ, однак були вдома проблеми, а тому поїхав не у військову частину, а додому у АДРЕСА_1 , знову ж таки нікому не сказавши. 08.03.2026 у супроводі поліції був доставлений у військову частину НОМЕР_1 НГУ (м.Івано-Франківськ), а 10.03.2026 – у відділ ДБР у м.Івано-Франківську. Щиро розкаявся у вчиненому, має намір повернутися на військову службу.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч. 5 ст. 407 КК України як самовільні залишення військової частини військовослужбовцем, а також нез`явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України є тяжкими злочинами, дані про особу винного, зокрема те, що обвинувачений раніше не судимий (довідка №26068681620570873253 від 10.03.2026), відповідно до довідки КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» №836 від 01.04.2026, у КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» та протягом життя у КНП «ПНЦ ІФ ОР» не звертався, амбулаторну допомогу не отримує; неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має; відповідно до службової характеристики в/ч НОМЕР_1 НГУ, проходить військову службу за призовом під час мобілізації у розпорядженні командира в/ч НОМЕР_1 НГУ, у військовому званні солдат, характеризується посередньо. Суд враховує щире каяття як обставину, що пом`якшує покарання, та вчинення злочину особою повторно як обставину, що обтяжує покарання.

З огляду на викладене, враховуючи позицію прокурора, який просив призначити обвинуваченому покарання у межах санкції ч.5 ст.407 КК України - позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців, позицію обвинуваченого та його захисника, що просили призначити обвинуваченому мінімальне покарання у межах санкції ч.5 ст.407 КК України, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 неможливе без ізоляції від суспільства, а тому йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч.5 ст.407 КК України, оскільки таке покарання є достатнім, справедливим і необхідним для його виправлення та для запобігання вчиненню кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Підстав для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11.03.2026, до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407 КК України, та призначити йому покарання – позбавлення волі на строк п`ять років.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_5 обчислювати з моменту набрання вироком законної сили. Відповідно до ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_5 строк попереднього ув`язнення з 11 березня 2026 року до дня набрання вироком законної сили у строк відбуття покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід - тримання під вартою ОСОБА_5 залишити без змін.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Суддя ОСОБА_6