Вирок від 28 квітня 2026 р. у справі №344/3810/24 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/3810/24

Провадження № 1-кп/344/360/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

законного представника потерпілого ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Комінтернівське Комінтернівського району Одеської області, зареєстрованого за адресою та проживаючого за адресою: жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , згідно ст. 89 КК України раніше судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_7 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене в умовах воєнного стану.

Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.

Так, ОСОБА_7 08.09.2023 року близько 09 год прийшов в гості до своєї знайомої ОСОБА_8 , яка проживає за адресою АДРЕСА_2 . Перебуваючи у вказаному приміщенні житлового будинку ОСОБА_7 побачив мобільні телефони марки «Iphone 11» та «Iphone 5S», після чого у нього виник неправомірний умисел на таємне викрадення чужого майна.

Користуючись тим, що ОСОБА_8 покинула приміщення кімнати ОСОБА_7 , переконавшись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, реалізуючи свій протиправний намір, у період дії на території України воєнного стану, який введений згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, продовженого відповідно до Указу Президента України від 26.07.2023 року № 451/2023 з 05 год 30 хв 18/ серпня 2023 року (строком на 90 діб), діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, керуючись корисливими мотивами та з метою незаконного збагачення, вважаючи, що за діями ніхто з осіб, які б могли усвідомлювати факт протиправного заволодіння майном, не спостерігає, таємно викрав із приміщення вказаного будинку мобільний телефон марки «Iphone 11» моделі «А2221» об`ємом пам`яті 128 Gb, білого кольору, вартість якого згідно висновку експерта становить 13310, 00 грн, та мобільний телефон марки «Iphone 5S» моделі А 1457» об`ємом пам`яті 32 Gb, сірого кольору, вартість якого згідно висновку експерта становить 1050, 00 гривень.

Надалі, ОСОБА_7 з викраденим майном покинув місце вчинення злочину, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_9 майнову шкоду на загальну суму 14360 гривень.

Окрім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що 11.09.2023, 15 год. 10 хв., ОСОБА_7 , перебував у приміщенні бару «Гост», що знаходиться за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Леся Курбаса, 5, де попросив у потерпілого ОСОБА_10 мобільний телефон для здійснення телефонного дзвінка. У подальшому, ОСОБА_7 з метою незаконного заволодіння грошовими коштами, які зберігалися на банківському рахунку потерпілого ОСОБА_10 № НОМЕР_2 АТ КБ «ПриватБанк» здійснив вхід через додаток «Приват24» АТ КБ «ПриватБанк», що встановлений на мобільному телефоні марки «Росо С40».

Реалізували свій протиправний намір, усвідомлюючи протиправний і суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи шкідливі наслідки і свідомо бажаючи їх настання, з метою таємного викрадення чужого майна та незаконного збагачення, керуючись корисливими мотивами, під час дії воєнного стану, який введений згідно Указу Президента України від 24 лютого 2 і 22 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, продовженого відповідно до Указу Президента України від 26.07.2023 року № 451/2023 з 05 год 30 хв 18 серпня 2023 року (строком на 90 діб), діючи умисно, повторно, ОСОБА_11 здійснив переказ грошових коштів через додаток «Приват24», який встановлений на мобільному телефоні ОСОБА_10 марки «Росо С40», із банківської картки. № НОМЕР_2 АТ КБ «ПриватБанк» на банківську картку AT «УніверсалБанк» № НОМЕР_3 , яка належить ОСОБА_7 , однією транзакцією в сумі 5000 гривень.

В подальшому, ОСОБА_7 викраденими грошовими коштами розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_10 майнову шкоду на загальну суму 5000 гривень.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень визнав повністю та беззастережно, підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини суду пояснив, що внаслідок травми змушений покинути спорт, що призвело до депресії. Під час такого стану ві, перебуваючи в гостях в своєї знайомої, викрав її телефон. Також в подальшому взявши мобільний телефон у потерпілого Береговського, вирішив скористатися грошима, що були на картці в мобільному додатку. Повторювати свої дії не має наміру. До вчиненого обвинувачений ставиться критично, щиро кається, та просить суд його суворо не карати, запевняючи суд, що такого більше не повториться.

Показання ОСОБА_7 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Положення ч. 3 ст. 349 КПК України роз`яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів у даному кримінальному провадженню, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , щодо часу, місця, способу, мотиву та мети, форми вини, які ніким не оспорюються, визнано недоцільним у зв`язку із відсутністю сумнівів щодо правильного розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відтак, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч.4 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене в умовах воєнного стану.

Обставиною, яка пом`якшує покарання, згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття ОСОБА_7 , вчинення кримінального правопорушення будучи неповнолітнім.

Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України судом не встановлено.

Положеннями ст. 50 Кримінального кодексу України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Виходячи із засади співмірності, призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Згідно з ч. 6 ст. 368 Кримінального процесуального кодексу України обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року (справа N 750/5031/18, провадження N 51-2761км21) зазначив, що процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Водночас, визначені у ст. 65 Кримінального кодексу України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 Кримінального кодексу України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадках, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства в їх сукупності та системному зв`язку, зокрема що наявні декілька обставин, які пом`якшують покарання і такі знайшли підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: щире каяття у вчиненні кримінального правопорушення, вчинення кримінального правопорушення будучи неповнолітнім, відсутність тяжких наслідків від вчиненого злочину, відсутність у потерпілих претензій, а також враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_7 повністю визнав вину у скоєному, не працює, неодружений, на диспансерному обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, його поведінку під час та після вчинення кримінального правопорушення (усвідомив наслідки своєї поведінки, його негативне відношення до скоєного після вчинення злочину, розкаяння у вчиненому).

Виходячи із встановленої ст. 50 Кримінального кодексу України мети покарання, а саме не тільки кари, а й виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, керуючись принципом законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з урахуванням позиції сторони обвинувачення (прокурора), яка при призначенні покарання обвинуваченому просив призначити основне покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу, позицію обвинуваченого та його законного представника, які просили суворо не карати, призначити покарання умовно, суд дійшов висновку про те, що виправлення ОСОБА_7 можливе без ізоляції його від суспільства, а тому вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, здійснення виховного впливу та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, призначити йому покарання за ч.4 ст. 185 Кримінального кодексу України, із застосуванням положень ст. 75, 76 Кримінального кодексу України.

Таке покарання є достатнім, справедливим та необхідними для його виправлення та для запобігання вчиненню кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Визначене обвинуваченому покарання на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності. Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому злочину.

Цивільний позов не заявлявся.

Ураховуючи те, що запобіжний захід обраний ОСОБА_7 під час судового розгляду у виді тримання під вартою спливає 08.05.2026 року, суд, враховуючи обрану міру покарання, приходить до переконання про можливість у даному випадку звільнення обвинуваченого з-під варти, оскільки підстави для його подальшого утримання під вартою відсутні.

Процесуальні витрати покласти на обвинуваченого.

Питання речових доказів у справі вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 370, 373, 374, 393, ч. 15 ст. 615 КПК України, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням строком 3 роки, якщо він в період всього іспитового строку не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього судом обов`язки.

На підставі п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_7 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження із уповноваженим органом пробації.

Іспитовий строк обчислюється відповідно до положень ст.165 КВК України з моменту проголошення вироку.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 - скасувати.

Негайно звільнити ОСОБА_7 з під-варти в залі суду.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_7 термін його попереднього ув`язнення, а саме з моменту його фактичного затримання 30 січня 2026 року до 29 квітня 2026, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави 1434 гривні процесуальних витрат у кримінальному провадженні за проведення експертизи.

Речові докази:

- мобільний телефон марки «Айфон 11», білого кольору, імеі: НОМЕР_4 ; НОМЕР_5 , мобільний телефон марки «Айфон 5с» сірого кольору, імеі: НОМЕР_6 , зарядний блок та шнур білого кольору, (постанова від 09.09.2023 року) – вважати повернутим власнику ОСОБА_9 ;

- - банківську карту «АТ УніверсалБАнк» із маркуванням «Монобанк» № НОМЕР_3 , яка дійсна до 10/29, код 276 (постанова від 14.09.2023 року) – повернути власнику ОСОБА_7 .

Арешт накладений ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13.09.2023 року (справа № 344/16696/23) - скасувати.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Івано-Франківський міський суд.

Суддя ОСОБА_12