Постанова від 29 квітня 2026 р. у справі №160/25451/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/25451/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року (суддя Рянська Вікторія В`ячеславівна) в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періодів її роботи: з 01.06.1991 до 31.08.1991 - ДОЗ ім. О. Матросова Новомосковського трубного заводу; з 01.09.1991 до 31.12.1992 - профком Новомосковського трубного заводу; з 25.01.1994 до 30.07.1998 - кафе «Легенда», м. Новомосковськ; з 01.07.2000 до 21.06.2002 - АТ «Вікторія», м. Новомосковськ; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 періоди її роботи: з 01.06.1991 до 31.08.1991 - ДОЗ ім. О. Матросова Новомосковського трубного заводу; з 01.09.1991 до 31.12.1992 - профком Новомосковського трубного заводу; з 25.01.1994 до 30.07.1998 - кафе «Легенда», м. Новомосковськ; з 01.07.2000 до 21.06.2002 - АТ «Вікторія», м. Новомосковськ.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів її роботи з 15.06.1991 до 15.12.1992, з 01.07.2000 до 21.06.2002. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 15.06.1991 до 15.12.1992, з 01.07.2000 до 21.06.2002, та провести з 04.08.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням зазначених періодів роботи та раніше виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, призначену з 04.08.2024 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На звернення позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом за № 52238-37288/К-01/8-0400/24 від 20.09.2024 повідомило, що з 04.08.2024 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно з наданими документами та даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, страховий стаж становить 33 роки 2 місяці (зарахований до 30.06.2024). На підставі записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.08.1990 до страхового стажу не зараховано період роботи з 25.01.1994 до 30.07.1998, оскільки на печатці, якою завірено запис про звільнення, неможливо визначити назву підприємства. За відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу за період з 01.07.2000 до 31.12.2003 записи трудової книжки необхідно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки, проведеної за заявою власника трудової книжки. Період роботи з 05.08.1998 до 21.06.2002 в АТ «Вікторія» враховано частково (з 05.08.1998 до 30.06.2000), оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування інформація про період роботи на зазначеному підприємстві відсутня. Надана довідка про заробітну плату № М17 від 03.07.2024 за період роботи з червня 1991 року до грудня 1992 року підлягає перевірці відповідності сум заробітної плати, зазначених у довідці, первинним документам. Після надходження результатів перевірки можливо буде повернутися до вирішення питання зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.06.1991 до 01.11.1992 на підставі зазначеної довідки про заробітну плату.

Вважаючи протиправним незарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періодів її роботи: з 01.06.1991 до 31.08.1991; з 01.09.1991 до 31.12.1992; з 25.01.1994 до 30.07.1998; з 01.07.2000 до 21.06.2002, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Враховуючи, що позивачем не оскаржується рішення суду першої інстанції, межами апеляційного перегляду справи є з`ясування чи підлягає зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 15.06.1991 до 15.12.1992, з 01.07.2000 до 21.06.2002.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, а відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - основним документом, що підтверджує стаж роботи.

У дублікаті трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.08.1990, яка видана на ім`я /Голубцова/ ОСОБА_1 , містяться, зокрема, такі записи: 01.08.1990 – до прийняття на роботу в кафе «Легенда» стаж становив 07 років 11 місяців 23 дні; 01.08.1990 – прийнята в кафе «Легенда» на посаду завідувача кафе (наказ № 42/1 від 30.07.1990); 30.07.1998 – звільнена за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України (наказ № 193 від 25.07.1998); 05.08.1998 – прийнята на роботу в АТ «Вікторія» на посаду заввиробництвом (наказ № 270 від 03.08.1998); 21.06.2002 – звільнена у зв`язку з реорганізацією підприємства відповідно до ч. 1 ст. 40 КЗпП України (наказ № 543 від 15.06.2002).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково не зарахував період роботи позивача в АТ «Вікторія», а саме з 01.07.2000 до 21.06.2002, оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування інформація про період роботи на зазначеному підприємстві відсутня.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не наводить жодних сумнівів щодо достовірності записів трудової книжки, не ставить під сумнів і зарахований позивачу страховий стаж в АТ «Вікторія» з 05.08.1998 до 30.06.2000, а відтак не зарахування періоду роботи позивача з 01.07.2000 до 21.06.2002 є протиправним.

При цьому суд апеляційної інстанції не вважає слушними зауваження відповідача, що персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов`язковим, адже суд першої інстанції, розглядаючи справу, вірно зауважив, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Колегія суддів додатково зауважує, що неналежне виконання роботодавцем своїх обов`язків не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до її страхового стажу.

Щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 15.06.1991 до 15.12.1992, суд апеляційної інстанції зазначає, що у довідці № 18 від 03.07.2024 Первинної профспілкової організації Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Новомосковський трубний завод» підтверджено стаж ОСОБА_2 за період 1991-1992 рр. згідно з первинними документами (книгами відомостей нарахування заробітної плати): ДОЗ імені О. Матросова - шеф-поваром (розпорядження про прийом на роботу не збереглися, наявні нарахування заробітної плати за період червень-серпень 1991 року, червень-серпень 1992 року); Профком Новомосковський трубний завод – інструктором (розпорядження про прийом на роботу не збереглися, наявні нарахування заробітної плати за період вересень-грудень 1991 року, січень-грудень 1992 року).

Первинною профспілковою організацією Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Новомосковський трубний завод» 03.07.2024 видано ОСОБА_2 довідку № М17 про заробітну плату для обчислення пенсії за період червень 1991 року – грудень 1992 року. У довідці вказано, що на всі виплати нараховано страхові внески (єдиний внесок), довідку видано на підставі первинних документів (відомостей про нарахування заробітної плати), які перебувають за адресою: м. Новомосковськ, вул. Сучкова, 115.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що за приписами постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що довідка № М17 від 03.07.2024 підлягає перевірці відповідності сум заробітної плати, зазначених у довідці, первинним документам, про що позивачу було роз`яснено в листі № 52238-37288/К-01/8-0400/24 від 20.09.2024. Також вказує, що позивачем не додано копії первинних документів, на підставі яких складені довідки.

Колегія суддів зауважує, що за умовами частини 3 статті 44 Закону України № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Натомість будь-яких доказів, що відповідач після отримання відповідної довідки реалізував владні повноваження, визначені частиною 3 статті 44 Закону України № 1058-IV, не надано. При цьому варто врахувати, що спірні довідки відповідачем отримано ще у 2024 році, проте жодних дій з метою їх перевірки на час розгляду справи не вчинив, що свідчить про тривале невиконання пенсійним органом своїх повноважень та формальну відмову у зарахуванні спірних періодів до страхового стажу позивача.

За таких обставин суд апеляційної інстанції доходить висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року в адміністративній справі № 160/25451/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з 30 квітня 2026 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.

Повна постанова складена 30 квітня 2026 року.

Головуючий - суддя О.В. Головко

суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров