Постанова від 28 квітня 2026 р. у справі №640/18574/20 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 640/18574/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року (суддя Ніколайчук С.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року позов задоволено частково.

Суд вирішив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 2600- 0303-8/13457 від 11.02.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до стажу ОСОБА_1 , що дає право на пенсію за вислугу років у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів половину строку навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського, строк проходження строкової військової служби, строк роботи на посадах слідчих в органах внутрішніх справ МВС України і податкової міліції ДПА України.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.12.2019 року про призначення пенсії за вислугу років у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів у відповідності до вимог статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII та з урахуванням положень ст. 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» скасування якої визнано Конституційним судом України не конституційним (рішення від 22.05.2018 № 5-р/2018), з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні та зарахованих цим судовим рішенням стаж позивача до стажу на посадах в органах прокуратури.

У задоволенні решти вимог позивача відмовити.

Відповідачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було враховано, що у позивача недостатньо стажу на посаді прокурора для призначення даного виду пенсії, що було підставою для відмови у призначення пенсії відповідно до поданої заяви від 20.12.2019. підстави для зарахування половини періоду навчання позивача та роботи на посадах слідчих в органах внутрішніх справ МВС України і податковій міліції ДПА України відсутні.

Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 3 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів.

Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 .

Позивач з 16.09.2005 року по 18.11.2019 рік проходив службу в органах прокуратури України на посадах прокурорів в прокуратурі Київської області та Генеральній прокуратурі України.

21 червня 2016 року на підставі наказу Генерального прокурора України № 734ц позивача призначено на посаду прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Державної фіскальної служби України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України.

Наказом Генерального прокурора від 14 листопада 2019 року № 1469ц позивача звільнено з посади прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Державної фіскальної служби України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» (у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури) з 18.11.2019 року.

Після звільнення з органів прокуратури 20.12.2019 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за вислугу років у відповідності до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням положень ст. 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» скасування якої у 2014 році визнано Конституційним судом України не конституційним (рішення від 22.05.2018 № 5-р/2018).

Рішенням заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 2600-0303-8/13457 від 11.02.2020 позивачу відмовлено в призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю права на призначення пенсії за вислугу років, згідно із ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».

В обґрунтування оскаржуваного рішення відповідач зазначив, що відповідно до наданих позивачем документів, вислуга років становить 33 роки 6 місяців, у тому числі 13 років 8 місяців на посадах прокурорів, що не дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем правомірність оскарженого рішення не було доведено.

Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується.

Питання пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури було врегульоване положеннями статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, частина перша якої встановлювала, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку; пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії; за кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, втратили чинність положення статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, в частині визначення осіб, які мають право на призначення пенсії за вислугу років та розміру такої пенсії.

Відповідно до частини 1 статті 86 Закону №1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше:

- по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років;

- з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років;

- з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років;

- з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років;

- з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років;

- з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачу було відловлено у зв`язку з тим, що відповідно до наданих позивачем документів, вислуга років становить 33 роки 6 місяців, у тому числі 13 років 8 місяців на посадах прокурорів, що не дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Частиною 6 статті 86 Закону № 1697-VII передбачено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Тренінговому центрі прокурорів України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Як встановлено судом першої інстанції відповідно до копії диплома серії НОМЕР_2 підтверджується, що позивач закінчив у навчався в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 1986 році по 1990 рік за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання враховується виключно при визначенні чи достатній у особи час роботи на прокурорських посадах для призначення йому пенсії за вислугою років, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 25 серпня 2021 року у справі №751/4203/17 та спростовує посилання відповідача на Закон України “Про освіту” від 23.05.1991 року та в редакції цього закону від 01.07.2014 року.

Також судом було встановлено, що відповідно до матеріалів справи позивач з 12.05.1982 року по 04.06.1985 року проходив віськову службу, що підтверджується записами у військовому квитку серії НОМЕР_3 від 12.05.1982 року, строк якої також має бути застрахована позивачу на посадах прокурорів відповідно до норми ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».

Судом першої інстанції з копії трудової книжки позивача НОМЕР_4 встановлено, що позивач працював на посадах в органах внутрішніх справ МВС України, а саме:

- служба на посадах слідчих у підрозділах ГУ МВС України в м. Києві з 06.08.1990 по 08.06.1998, що становить 07 років 10 місяців 02 дні, що підтверджується записами у трудовій книжці та архівною довідкою ГУ МВС України в м. Києві від 13.01.2020 № Л-507лп/125/26-2020;

- служба на посадах слідчих в слідчих підрозділах податкової міліції ДПА у м. Києві та ДПА України з 22.06.1998 по 30.06.2005, що становить 07 років 00 місяців 08 днів, що підтверджується записами в трудовій книжці та витягом з послужного списку від 03.01.2020.

Суд вірно встановив, що посада слідчого у підрозділах ГУ МВС України в м. Києві та посада слідчого в підрозділах податкової міліції ДПА у м. Києві та ДПА України зараховується до стажу роботи за вислугою років до прокурорського стажу.

Таким чином, суд вірно визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 2600- 0303-8/13457 від 11.02.2020.

Суд вірно встановив необхідність зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.12.2019 року про призначення пенсії за вислугу років у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів у відповідності до вимог статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII та з урахуванням положень ст. 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» скасування якої визнано Конституційним судом України не конституційним (рішення від 22.05.2018 № 5-р/2018), з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні та зарахованих цим судовим рішенням стаж позивача до стажу на посадах в органах прокуратури.

Доводи апеляційної скарги вказаного не спростовують.

Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Постанова у повному обсязі складена 29 квітня 2026 року.

Головуючий - суддя А.А. Щербак

суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш