Постанова від 29 квітня 2026 р. у справі №160/17123/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/17123/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейлтаб» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року (суддя Лозицька І.О.) в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейлтаб» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сейлтаб» звернулось до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати винесене ГУ ДПС у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення форми «С» за №0103250902 від 26 лютого 2025 року на підставі акту перевірки №219/04-36-09-01/45286029 від 23 січня 2025 року, яким до ТОВ «СЕЙЛТАБ» застосовано штраф в сумі 16 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що посадовими особами відповідача перед проведенням фактичної перевірки позивача не було вручено копію відповідного наказу про проведення фактичної перевірки, не було пред`явлено відповідні направлення на проведення перевірки та службові посвідчення. Також, позивач вказав, що відповідачем не наведено жодної фактичної інформації про можливі порушення позивачем вимог чинного законодавства. Відтак, ані наказ на перевірку, ані акт перевірки не свідчать про наявність обґрунтованої підстави для проведення фактичної перевірки ТОВ «Сейлтаб» відповідно до пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі, позивач посилаючись на помилковість висновків суду першої інстанції та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції не було перевірено та надано правової оцінки факту реалізації позивачем тютюнових виробів за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, а саме: факт продажу саме позивачем продажу сигарет «Sobranie» за ціною 136,00 грн. контролюючий орган наділений повноваженнями проводити контрольні розрахункові операції перед початком фактичної перевірки. Проте, порядок проведення контрольної розрахункової операції має свої особливості та має відбуватися у порядку та у спосіб, визначені законодавством. Ініціюючи та проводячи контрольну розрахункову операцію певна посадова особа ДПС України діє від імені держави в особі державного органу, що у свою чергу зумовлює використання для

проведення такої операції державних коштів. Позивач не обізнаний про наявність в Податковому кодексу України норм які регулюють порядок проведення контрольних розрахункових операцій. Разом із тим, ані акт перевірки ані відзив на позов не містять інформації щодо наявності фіскального чеку на придбання перевіряюючими в торговій точці позивача будь-якого товару, зокрема, сигарет. Суд взагалі не надав жодної правової оцінки доказам на які відповідач посилається в обґрунтуванням правомірності своїх дій. При цьому, на переконання позивача має бути критично оцінено фотографії надані відповідачем, які, за твердженням контролюючого органу, відображають продаж позивачем тютюнових виробів через відсутність можливості верифікації місця та часу коли такі фотографій зроблено. Крім того, з наданих відповідачем фотографій не є можливим встановити продаж саме позивачем тютюнових виробів, оскільки на фотографіях відображено візуальну інформацію якою не можна підтвердити доводи викладені у висновку акту перевірки. Акт перевірки не містить інформації щодо ведення під час проведення фактичної перевірки відеофіксації посадовими особами відповідача, як і не вказано за допомогою якого технічного засобу зроблено додані до відзиву фотознімки. Це вказує на недоведеність відповідачем належними та допустимими доказами, наступних обставини: роздрібна торгівля тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, а саме: здійснення продажу сигарет «Sobranie» за ціною 136,00. У наказі відповідача про проведення фактичної перевірки не передбачено проведення посадовими особами контролюючого органу контрольної розрахункової операції відповідно до вимог п. 20.1.11 ст. 20 та п. 80.4 ст. 80 ПК України. Відповідач не надав до суду доказів, які б вказували на видачу посадовим особам, що в межах проведення фактичної перевірки позивача здійснили контрольну розрахункову операцію в даній справі, грошових коштів (готівки) з каси бюджетних асигнувань контролюючого органу. Все це вказує на недоведеність відповідачем правомірності своїх дій та не надання до суду належних та допустимих доказів існування інкримінованого позивачу порушення, а тому доводи викладені у відзиві на позов не спростовують правильності заявлених у позові вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Сейлтаб» (код ЄДРПОУ 45286029) перебуває на обліку як платник податків в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.

13.01.2025 інспекторами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (надалі – ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відповідач) на підставі наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 13.01.2025 № 300-п та направлень на перевірку від 13.01.2025 №496, №497 було проведено фактичну перевірку господарської одиниці кіоск за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Д. Донцова, буд. 2/А, приміщення 17, де здійснює господарську діяльність ТОВ «Сейлтаб», з метою перевірки дотримання законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, відпрацювання роздрібних точок реалізації тютюнових виробів, доданих до рішення Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики від 04.10.2024, доведено листом ДПС Україні від 08.10.2024 №27988/7/99-00-09-02-01-07 (вх. до ГУ від 08.10.2024 №6113/8).

За результатами перевірки встановлено порушення: ст. 67 Закону України від 18.06.2024 №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон №3817-ІХ) в частині роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від встановлених максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, а саме: здійснено продаж сигарет «Sobranie» за ціною 136,00 грн (вартість, зазначена на пачці, складає 123,81 грн).

Дане порушення зафіксовано в акті від 23.01.2025 №219/04-36-09-01/45286029 про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні виробництва, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах та пальним (далі – акт перевірки).

На підставі вищезазначеного акта перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 26.02.2025 № 0103250902 (форма «С»), яким ТОВ «Сейлтаб» визначено суму грошового зобов`язання (штрафу) у розмірі 16000 грн.

Не погодившись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, в рамках процедури адміністративного оскарження, позивач звернувся з відповідною скаргою до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України №13477/6/99-00-06-03-02-06 від 12.05.2025 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 26.02.2025 № 0103250902 (форма «С»), а скаргу – без задоволення.

Позивач, не погодившись зі спірним податковим повідомленням-рішенням відповідача, звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

У відповідності до пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України, одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Положеннями п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

За приписами підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Статтею 80 ПК України визначені підстави для призначення фактичної перевірки, порядок її проведення та оформлення результатів. Також встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

В силу вимог пункту 80.2 статті 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Згідно пункту 81.1 статті 81 ПК України, однією з обов`язкових умов для початку проведення фактичної перевірки встановлено пред`явлення платнику податків копії наказу про проведення перевірки. Також визначено вимоги до такого наказу, а саме - він має містити: дату видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Абзацами 5 - 6 пункту 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

Згідно висновків Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23, податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.

У зазначеній постанові суду Судова палата, також, акцентувала увагу на застосовності у спорах цієї категорії висновків Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, відповідно до яких, неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Судова палата звернула увагу на наявність істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

В подальшому, на розвиток викладеної у постанові Верховного Суду від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23 правової позиції, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28 травня 2024 року у справі №280/1431/23 звернув увагу, що правовий аналіз пункту 80.2 статті 80 ПК України свідчить про те, що здебільшого підстави, передбачені у відповідних підпунктах цієї норми, встановлюють лише єдину передумову для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків вимог законодавства у певній сфері, яка і є фактичною підставою для проведення перевірки.

Однак, підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України таких встановлює дві: (1) наявність та/або отримання певної інформації; (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері.

Саме тому цей підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України має істотну особливість у його застосуванні порівняно з іншими підпунктами цієї норми, яка і зумовлює висновок про те, що саме лише посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України у рішенні про проведення перевірки не є мінімально достатнім обсягом інформації, яка має відображатися у наказі відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки.

Судова палата у постанові від 28 травня 2024 року у справі №280/1431/23 наголосила, що, оскільки, підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов`язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.

Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.

Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, що викладена у постанові від 28 травня 2024 року у справі №280/1431/23.

Як слідує з матеріалів справи, податковим органом на підставі підпунктів 19-1.1. статті 19, статті 20, підпункту 80.2.5 пункту 80.2. статті 80 Податкового кодексу України винесено наказ від 13.01.2025 № 300-п «Про проведення фактичної перевірки господарської одиниці кіоск за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Д. Донцова, буд. 2/А, приміщення 17, КІОСК, про призначення фактичної первірки, (підстава проведення фактичної перевірки – здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального) ПК України, Закону України від 18.06.2024 № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», інших нормативних актів, контроль за дотриманням яких покладено на ГУ ДПС у Дніпропетровській області та доповідної записки відділу контролю за виробництвом та обігом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах про проведення фактичної перевірки господарської одиниці кіоск за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Д. Донцова, буд. 2/А, приміщення 17, де здійснює господарську діяльність ТОВ «Сейлтаб», з метою перевірки дотримання законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, за результатами якої складено акт від 23.01.2025 №219/04-36-09-01/45286029.

Відповідно до п. 1 цього наказу, наказано провести фактичну перевірку господарської одиниці за адресою Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Д. Донцова, буд. 2/А, приміщення 17, КІОСК, з питань дотримання законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Період діяльності, який буде перевірятись з 01.01.2025 по дату закінчення перевірки. Перевірку розпочати з 14.01.2025, тривалістю не більше 10 діб.

Відтак вказаний наказ чітко відображає законодавчо визначену підставу для проведення перевірки та проміжок часу. Вказаний наказ не має істотних недоліків, а отже відсутні підстави стверджувати про те, що контролюючим органом неправомірно проведено перевірку у спірному випадку.

Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтованість рішення податкового органу за відсутності доведеного ним вчиненого позивачем порушення норм податкового законодавств, колегія суддів зазначає наступне.

Водночас, статтею 308 КАС України визначено межі перегляду судом апеляційної інстанції рішень суду першої інстанції.

Так, відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Приписами частини 5 статті 308 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Так згідно позовної заяви, позивачем визначені підстави позову, обставини (фактичні) та норми права (юридичні), якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту порушеного права чи інтересу. Згідно позову, підставами його визначено неправомірність дій/наявність порушень при призначенні та/або проведенні перевірки – відсутність конкретизації підстав проведення перевірки в наказі, як наслідок безпідставність проведення перевірки.

Отже, колегія суддів зазначає, що оскільки підставами позову не були фактичні обставини щодо доведеності встановленого порушення за результатами проведеної фактичної перевірки, колегія суддів відповідно до ч. 5 ст. 308 КАС України, не може їх розглядати під час апеляційного перегляду.

З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейлтаб» залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя І.Ю. Добродняк

суддя А.В. Суховаров