Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №212/4915/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/4915/26

2-о/212/141/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2026 року місто Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі:

головуючого судді – Козлова Д. О.,

присяжних – Таран К. А., Гладиш М. М.,

за участю секретаря – Пижик В. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за заявою ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою, зацікавлені особи: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , Покровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області,

заявника – Резніченко В. В.,

представника заявника – Польчик Л. В., -

В С Т А Н О В И В:

Представник заявника, адвокат Польчик Л. В., звернулась до суду із даною заявою, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог на те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідною донькою військовослужбовця ОСОБА_2 , якого було мобілізовано та переведено на посаду 2 відділення 1 взводу 9 стрілецької роти НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військова частина НОМЕР_1 . Однак за сповіщенням № 55/5 було повідомлено про зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання поблизу н. п. Голубівка Куп`янського району Харківської області. Отже, ІНФОРМАЦІЯ_3 надіслав сповіщення, що ОСОБА_2 під час виконання бойового завдання, пов`язаного з захистом Батьківщини, поблизу н. п. Голубівка Куп`янського району Харківської області зник безвісти 16.08.2025 року. Внаслідок цього ВП № 3 КРУП ГУ НП в Дніпропетровській області були внесені відомості до ЄРДР за № 12025041730001149. У відповіді Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими у м. Києві від 13.03.2026 року повідомлено, що до такого Координаційного штабу не надходили повідомлення від Міжнародного Комітету Червоного Хреста або зі сторони Росії про перебування ОСОБА_2 в полоні, стану його здоров`я чи місця утримання. Від військової частини НОМЕР_1 надійшла відповідь від 3 березня 2026 року, за якою підтверджено те, що ОСОБА_2 16.08.2025 року виконував бойове завдання поблизу н. п. Голубівка Куп`янського району Харківської області та внаслідок інтенсивного ворожого обстрілу вказаної позиції зник безвісті. Також за результатами службового розслідування за фактом зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 у період часу 11:25-13:36 год. 16.08.2025 року ворог проводив інтенсивне вогневе враження позиції ПВ «БЕРКУТ», що призвело за даними відео спостереження до її фактичного знищення. Солдат ОСОБА_2 , який на цей момент знаходився на позиції приблизно о 13-40 год. перестав відповідати на виклики по радіостанції. Огляд позиції ПВ «БЕРКУТ» за допомогою дрону з метою встановлення місця знаходження та фізичного стану ОСОБА_2 не дав результату. Провести перевірку позиції ПВ «БЕРКУТ» силами інших військовослужбовців не стало можливим по причині високої інтенсивності ворожого вогню. Вважала, що вказані докази підтверджують безвісну відсутність ОСОБА_2 з 16.08.2025 р. та зник безвісті під час бойових дій, що загрожували йому смертю. Додавала, що з моменту визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім минуло більше ніж 6 місяців, однак відомостей щодо нього немає, тому є підстави вважати його померлим з метою реалізації його донькою права на здійснення державної реєстрації смерті ОСОБА_2 та оформлення спадкових прав й належних соціальних виплат сім`ї загиблого військовослужбовця. На підставі переліченого просила суд оголосити громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, який зник безвісти поблизу населеного пункту Голубівка, Куп`янського району Харківської області під час ворожого обстрілу в момент виконання обов`язків військової служби по захисту і обороні України, - померлим від 16.08.2025 року.

Від представників Міноборони надійшли письмові заперечення на вимоги заявника, де було вказано, що у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05.30 год 24.02.2022 року строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє до теперішнього часу. Нормами чинного законодавства визначено, що рішення про оголошення фізичної особи померлою приймається судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припускати її загибель від певного нещасного випадку - протягом шести місяців. Виняток встановлений ч. 2 ст. 46 ЦК України, де зазначено, що фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій, з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Шестимісячний строк у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом. Такий правовий висновок у своїй постанові 11 грудня 2024 року по справі 755/11021/22 виклала Велика Палата Верховного Суду. Однак Велика Палата Верховного Суду в своєму висновку не зазначила позиції щодо окупованих територій, перелік яких було змінено з часу ухвалення такої постанови Великою Палатою Верховного Суду.

Заявник, ОСОБА_1 , та її представник, адвокат Польчик Л. В., підтримуючи заявлені вимоги у повному обсязі та надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у заяві ОСОБА_1 , просили суд задовольнити вимоги такої заяви повністю.

Представники Міноборони, Військової частини НОМЕР_1 , Покровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області до суду не з`явились, будучи повідомленими про час та місце розгляду справи належним чином, не надавши до початку слухання справи жодних клопотань про відкладення розгляду справи.

Суд зауважує, що на підставі положень ст. 223 ЦПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК, у даному випадку немає.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає заявлені вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так згідно із свідоцтвом про народження, виданим повторно 13 вересня 2025 року Покровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області, актовий запис № 176 від 17 лютого 2005 року, вбачається, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьками якої зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Однак на підставі сповіщення від 20.08.2025 року № к/1055 ІНФОРМАЦІЯ_6 вбачається, що солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 , стрілець стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти НОМЕР_3 батальйону ТРО, 16 серпня 2025 року під час виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом батьківщини, поблизу н. п. Голубівка Куп`янського району Харківської області зник безвісті.

За даним фактом 20 серпня 2025 року були внесені відомості до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин, що підтверджується витягом з такого реєстру від 03.10.2025 року.

Крім того внаслідок зникнення безвісті ОСОБА_2 20 серпня 2025 року були внесені відомості до ЄРДР за № 12025041730001149.

Також було встановлено, що за інформацією від 13 березня 2026 року відКоординаційного штабу з питань поводження з військовополоненими у м. Києві вбачається, що з Міжнародного Комітету Червоного Хреста або зі сторони Росії про перебування ОСОБА_2 в полоні, стану його здоров`я чи місця утримання відомості відсутні.

За інформацією від військової частини НОМЕР_1 надійшла відповідь від 3 березня 2026 року вбачається, що вказана військова частина не має відомостей про незаконне утримання державою агресора солдата ОСОБА_2 .

Так за актом від 31.08.2025 року службового розслідування щодо зниклого безвісті військовослужбовця ОСОБА_2 , солдата ВЧ НОМЕР_1 , вбачається, що 16.08.2025 року ОСОБА_2 виконував бойове завдання поблизу н. п. Голубівка Куп`янського району Харківської області на підставі бойового розпорядження командира ВЧ НОМЕР_4 від 27.06.2025 року № 191, якого було внаслідок реорганізації переведено на посаду 2 відділення 1 взводу 9 стрілецької роти НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військова частина НОМЕР_1 , та який 16.08.2025 року ніс бойове чергування на позиції ПВ «Беркут», де у період часу 11:25-13:36 год. ворог проводив інтенсивне вогневе враження позиції ПВ «БЕРКУТ» шляхом скидання вибухових пристроїв з БпЛА та мінометного обстрілу, що призвело за даними відео спостереження до її фактичного знищення. Солдат ОСОБА_2 , який на цей момент знаходився на позиції, приблизно о 13-40 год. перестав відповідати на виклики по радіостанції. Огляд позиції ПВ «БЕРКУТ» за допомогою дрону з метою встановлення місця знаходження та фізичного стану ОСОБА_2 не дав результату. Провести перевірку позиції ПВ «БЕРКУТ» силами інших військовослужбовців не стало можливим по причині високої інтенсивності ворожого вогню. Таким чином 16.08.2025 року під час виконання бойового завдання на ВП «Беркут» солдат ОСОБА_2 зник безвісті. При цьому встановлено, що ознак самовільного залишення військової частини, дезертирства чи добровільної здачі у полон не встановлено.

Вказане також підтверджується наказом від 01.09.2025 року № 440 командира ВЧ НОМЕР_5 , за яким за результатами проведеного службового розслідування визначено вважати ОСОБА_2 таким, що зник безвісти 16.08.2025 року на північній околиці п. н. Голубівка Куп`янського району Харківської областіпід час виконання бойового завдання з обов`язків військової служби, що пов`язане із захистом Батьківщини.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Отже, в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Таким чином у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Аналогічна правова позиція була викладена Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 5 грудня 2022 року по справі № 490/6057/19-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Згідно із п. 1 Розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть установленої форми; в) лікарське свідоцтво про пренатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 46 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Натомість, за ч. 2 ст. 46 ЦК фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно із ч. 3 ст. 46 ЦК фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Оголошення фізичної особи померлою - це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.

У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті, що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю.

Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність.

Так відповідно до ч. 1 ст. 46 ЦК фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

За змістом ч. 2 ст. 46 ЦК фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Отже, у ч. 2 ст. 46 ЦК законодавець навів дві спеціальні норми: "фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій" (речення перше) та "з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців" (речення друге).

Суд враховує, що приписи ч. 2 ст. 46 ЦК пов`язують оголошення фізичної особи померлою у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв`язку з воєнним станом як таким.

При цьому речення друге ч. 2 ст. 46 ЦК не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.

Факт збройної (військової) агресії російської федерації відносно України, окупації частини території України є загальновідомими, а тому не підлягають доказуванню згідно з приписами частини третьої статті 82 ЦПК.

Суд зауважує, що словосполучення "від дня закінчення воєнних дій", особливо у контексті широкомасштабної збройної агресії РФ проти України, потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України. Тобто строк у шість місяців потрібно відраховувати від дня закінчення активних бойових дій на місці (території) ймовірної загибелі фізичної особи. Таким чином ч. 2 ст. 46 ЦК тобто не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на усій території України.

Отже, конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (далі - Наказ № 309).

Таким чином фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців (ч. 2 ст. 46 ЦК). З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча й є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних бойових дій.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2024 року по справі № 755/11021/22.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» на відміну від факту смерті особи, який встановлюється судом за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин, громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, зазначених ЦК, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті.

Отже, висновок про оголошення фізичної особи померлою ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

На підставі ст. 47 ЦК правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

У випадку, якщо особа, яка несла військову службу, пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, зокрема внаслідок вогневого впливу незаконних збройних формувань під час проведення антитерористичної операції (операції об`єднаних сил), такі обставини можуть виступати підставою для оголошення судом особи померлою на підставі ч. 2 ст. 46 ЦК.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 29 січня 2020 року по справі № 154/2135/17.

Натомість, суд вказує, що відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 8 лютого 2024 року по справі № 148/1207/22.

Суд вказує, що з матеріалів службового розслідування, на яке посилається заявник, солдат ОСОБА_2 зник 16.08.2025 року під час виконання бойового завдання поблизу н. п. Голубівка Куп`янського району Харківської області при обставинах, що загрожували йому смертю, тому на думку заявника її батько загинув під час виконання бойового завдання ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При цьому до теперішнього часу стан ОСОБА_2 , з яким було втрачено зв`язок 16.08.2025 року, та його місце перебування невідомі.

Крім того за матеріалами службового розслідування встановлено, що 16.08.2025 року ОСОБА_2 під час несення бойового чергування на позиції ПВ «Беркут» з 11:25-13:36 год. потрапив від проведення ворогом інтенсивного вогневого враження позиції ПВ «БЕРКУТ» шляхом скидання вибухових пристроїв з БпЛА та мінометного обстрілу, що призвело за даними відео спостереження до фактичного знищення такої позиції, а солдат ОСОБА_2 , який на цей момент знаходився на такій позиції, приблизно о 13-40 год. перестав відповідати на виклики по радіостанції. При цьому огляд позиції ПВ «БЕРКУТ» за допомогою дрону не дав результату щодо встановлення місця знаходження та стану солдата ОСОБА_2 , а провести перевірку позиції ПВ «БЕРКУТ» силами інших військовослужбовців не було можливим з причин високої інтенсивності ворожого вогню.

Вказане на думку суду свідчить про наявність обставин, які вказували на вірогідну смерть солдата ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 під час вогневого враження ворогом позиції ПВ «БЕРКУТ», де перебував на бойовому чергуванні військовослужбовець ОСОБА_2 .

Внаслідок наведеного вмотивування під час розгляду даної справи на думку суду було доведено факт відсутності військового ОСОБА_2 з 16.08.2025 року після вогневого ураження його позиції ворогом північніше н. п. Голубівка Куп`янського району Харківської областідо сьогоднішнього часу, тобто протягом більш ніж вісім місяців поспіль.

Крім того відповідно до «Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 28 лютого 2025 року № 376, 02.08.2025 року в с. Голубівка Куп`янського району Харківської області було завершено бойові дії та з 03.08.2025 року такий населений пункт перебуває під тимчасовою окупацією.

Таким чином за встановлених конкретних обставин справи, тобто обставин зникнення безвісті такої особи, вбачається, що ОСОБА_2 , який пропав безвісти у зв`язку з воєнними діями 16.08.2025 року під час проведення ворогом інтенсивного вогневого ураження позиції, де перебувала вказана особа, що призвело за даними відео спостереження до її фактичного знищення, може бути оголошений судом померлим після спливу шести місяців (ч. 2 ст. 46 ЦК) від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи, оскільки 02.08.2025 року в с. Голубівка Куп`янського району Харківської області було завершено бойові дії, а під час огляду позиції ПВ «БЕРКУТ», де перебував солдат ОСОБА_2 за допомогою дрону не встановлено його місця знаходження та стан.

Отже, в суді було доведено необхідні підстави для оголошення такої фізичної особи померлою за рішенням суду відповідно до ст. 46 ЦК.

Також суд наголошує, що обставини справи № 755/11021/22, яка перебувала на розгляді у Великій Палаті Верховного Суду, стосувались подій, коли ймовірна загибель фізичної особи сталась на території, де велись активні бойові дії, а після їх завершення території залишилась під контролем України.

Однак за встановленими у цій справі обставинами територія, на якій відбулась вірогідна загибель військовослужбовця ОСОБА_2 , на момент такої події була територією активних бойових дій, а потім окупована супротивником, внаслідок чого в суду з надзвичайно великою вірогідністю є достатні істотні підстави вважати, що військовослужбовець ОСОБА_2 загинув, тому відлік строку, передбаченого ч. 2 ст. 46 ЦК може бути здійснений по даній справі так само з 16.08.2025 року.

Таким чином розширювальне тлумачення ч. 2 ст. 46 ЦК, за якого відлік строку, після спливу якого фізична особа може бути оголошена померлою, ставиться у залежність від можливості отримання підтверджень із території, що після завершення активних бойових дій набула статусу тимчасово окупованої, призводить до позбавлення заявників передбаченого законом механізму захисту його прав, оскільки наведена норма не пов`язує перебіг відповідних строків з такими подіями.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 18 лютого 2026 року по справі № 759/22513/24.

Отже, на підставі викладеного вмотивування, суд відкидає посилання представників Міноборони та ВЧ НОМЕР_1 в частині того, що оскільки територія, на якій відбулась вірогідна загибель військовослужбовця ОСОБА_2 , на момент такої події була територією активних бойових дій, а потім окупована противником, то відлік строку, передбаченого ч. 2 ст. 46 ЦК, не розпочався.

Таким чином з огляду на наведене обґрунтування, суд дійшов висновку, що встановлені обставини справи дають підстави припускати смерть ОСОБА_2 в певний час за таких обставин, тому є можливим оголосити його померлим.

На підставі зазначених доводів суд вважає можливим задовольнити заяву ОСОБА_1 про оголошення померлим її батька, ОСОБА_2 , оскільки в судовому засіданні представником заявника за встановлених конкретних обставин справи було доведено, що така особа пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями за обставин, що ґрунтувалися на припущенні смерті ОСОБА_2 .

Отже, суд вважає доцільним оголосити померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянина України, уродженця Кіровоградської області, Україна, з 16.08.2025 року поблизу н. п. Голубівка Куп`янського району Харківської області.

Керуючись ст. 4-5, 13, 19, 76-81, 89, 133-141, 258-259, 263, 265 ЦПК, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою, зацікавлені особи: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , Покровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області, – задовольнити.

Оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянина України, уродженця с. Седнівка Устинівського району Кіровоградської області, який мешкав по АДРЕСА_1 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_8 поблизу н. п. Голубівка Куп`янського району Харківської області, Україна, під час ворожого обстрілу в момент виконання обов`язків військової служби по захисту і обороні України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 30 квітня 2026 року.

Суддя: Козлов Д. О.

Присяжні Таран К. А.

Гладиш М. М.