Вирок від 29 квітня 2026 р. у справі №212/522/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа №212/522/26

1-кп/212/776/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря – ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду міста Кривого Рогу обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025041230002130 від 24.10.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чорний Поріг Ругозерського району Карелія, РФ, громадянина України, не судимого, пенсіонера, з вищою освітою, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , а мешкає: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участі прокурора – ОСОБА_4 ,

потерпілого – ОСОБА_5 ,

представника потерпілого – ОСОБА_6 ,

обвинуваченого – ОСОБА_3 ,

захисника – ОСОБА_7 , -

В С Т А Н О В И В:

24.10.2025 року приблизно об 11 годині 40 хвилин водій ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем «Кіа Soul» н/з НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині вул. Щепкіна в Покровському районі м. Кривого Рогу, та почав виконувати маневр розвороту біля заїзду до буд. 1 по вул. Щепкіна в Покровському районі м. Кривого Рогу, при цьому він почав рух керованого ним автомобілю «Кіа Soul» н/з НОМЕР_1 заднім ходом. В цей час позаду автомобілю «Кіа Soul» н/з НОМЕР_1 , біля краю проїзної частини стояв автомобіль «Lexus ЕS350» н/з НОМЕР_2 , а біля його правої частини стояв пішохід ОСОБА_5 .

Водій ОСОБА_3 , почавши рух керованого ним автомобілю «Кіа Soul» н/з НОМЕР_1 заднім ходом, біля заїзду до буд. 1 по вул. Щепкіна в Покровському районі м. Кривою Рогу, повинен був діяти за п. 2.3 (б), 10.9 Правил дорожнього руху України. Однак водій ОСОБА_3 , діючи з кримінальною протиправною недбалістю, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, почав рухатись заднім ходом, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, та не звернувся за допомогою до інших осіб, чим порушив вимоги пп. 2.3 (б), 10.9 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких:

«2.3 Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

... б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну,...»,

«10.9 Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.»

В результаті порушення вказаних правил безпеки дорожнього руху, виконання яких було необхідною умовою для запобігання події, водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Кіа Soul» н/з НОМЕР_1 в ході руху заднім ходом допустив наїзд лівою передньою частиною керованого ним автомобілю на пішохода ОСОБА_5 , який стояв позаду його автомобілю, біля автомобілю «Lexus ES350» р. н. НОМЕР_2 , при цьому затиснув його, між керованим ним автомобілем «Кіа Soul» н/з НОМЕР_1 , а саме його лівою передньою частиною та автомобілем «Lexus ES350» р. н. НОМЕР_2 , а саме його задніми правими дверима.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди згідно висновка № 1943 від 21.11.2025 року пішохід ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді: саден, забійної рани правої гомілки, відкритого перелому середньої третини правої великогомілкової кістки зі зміщенням, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Між порушенням водієм ОСОБА_3 вимог п. 10.9 ПДР України, настанням наслідків заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5 є прямий причинний зв`язок.

Таким чином ОСОБА_3 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ст. 286 ч. 2 КК України, оскільки він порушив правила безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою провину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, визнав повністю та покаявся у скоєному, пояснивши при цьому суду, що він дійсно рухався на автомобілі КІА по вул. Щепкіна 1 в м. Кривий Ріг, де він здавав заднім ходом, однак через те, що він дивився у дзеркало заднього виду, то переплутав педалі, тому випадково натиснув на педаль газу замість тормозу, внаслідок чого придавив своїм автомобілем потерпілого до іншої машини, біля якої перебував ОСОБА_5 . У цей час він дуже перенервував, тому через сильний стрес знову переплутав педалі та натиснув на газ, тому знову придавив ОСОБА_5 своїм автомобілем. В подальшому він вибачився перед потерпілим та надавав тому необхідну фінансову допомогу при проходженні лікування, сплативши по чекам біля 32000 грн., а також надав додатково ОСОБА_5 ще близька 60 000 грн. на лікування потерпілого. На підставі переліченого він розкаюється у скоєному, просить суд його не судити суворо та не позбавляти свободи й не позбавляти водійських прав.

Потерпілий ОСОБА_5 у судовому засіданні підтвердив свідчення ОСОБА_3 , вказуючи, що дійсно 24.10.2025 року він перебував на ринку «Північний» в м. Кривий Ріг по вул. Щепкіна, де стояв поруч із машиною свого знайомого. Однак коли він вже збирався сідати у автомобіль, то почув рев машини, яка його з силою придавила до його машини, після чого така машина, КІА, під керуванням обвинуваченого ще раз здійснила на нього наїзд, після чого вже він побачив кров та була сильна біль у нозі, а коли КІА від`їхала, то він впав на асфальт. В подальшому ОСОБА_3 йому допомагав у лікуванні та сплачував кошти за придбання медикаментів. Отже, йому було з боку обвинуваченого відшкодовано завдана внаслідок події від 24 жовтня 2025 року шкода, тому до ОСОБА_3 він жодних претензій не має. Однак його очікує ще тривале лікування та інвалідність. Просив суд не судити ОСОБА_3 суворо та залишив визначення обвинуваченому покарання на розсуд суду.

Оскільки обвинувачений повністю визнав свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, та після роз`яснення учасникам судового розгляду положень ч. 3 ст. 349 КПК, суд з`ясував, що вони правильно розуміють зміст обставин, встановлених у даному кримінальному провадженні та не оспорюють їх, й така позиція є добровільною, роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку та, отримавши згоду учасників судового провадження на проведення судового розгляду в такому порядку, дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК відноситься до тяжкого, однак неумисного злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_3 , є його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та повне відшкодування завданої потерпілому шкоди.

Таким чином при призначенні обвинуваченому покарання в межах санкції ст. 286 ч. 2 КК, в суду наявні підстави для застосування до ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі в мінімальних межах санкції статті кримінального закону.

При цьому обвинувачений не судимий, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, пенсіонер, за місцем проживання характеризується позитивно.

Також відповідно до досудової доповіді від 20 квітня 2026 року, складеної відносно обвинуваченого ОСОБА_3 вбачається, що Кам`янський районний відділ № 2 філії «Центр пробації» у Дніпропетровській області вважав, що зібрані матеріали свідчать про можливість виправлення ОСОБА_3 без ізоляції його від суспільства із доцільністю покладення обов`язку, передбаченого ст. 76 КК України, щодо не виїзду за межі України без погодження з органом пробації, враховуючи, що обвинувачений є ветераном праці, раніше до відповідальності за порушення правил дорожнього руху не притягувався, а за місцем проживання характеризується позитивно.

Отже, суд при призначенні покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, виходячи з положень ст. 75 КК України, враховуючи необережність кримінального правопорушення, данні особи обвинуваченого та обставини справи, думку потерпілого, який не наполягав на суворій мірі покарання винному, проведення обвинуваченим добровільного відшкодування завданої шкоди потерпілому, що підтверджується долученими до справи чеками на суму біля 32000 грн., у свою чергу дійшов висновку про те, що виправлення ОСОБА_3 можливе без відбування призначеного йому покарання в умовах ізоляції від суспільства, зважаючи на можливість звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням та покладенням на нього низки обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

За ст. 77 КК України в разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Отже, суд зазначає, що враховуючи тяжкість злочину, того факту, що санкція ч. 1 ст. 286 КК України передбачає безальтернативне позбавлення права керувати транспортними засобами, а провина ОСОБА_3 була встановлена у скоєні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, то зважаючи на встановлені обставини справи, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, на чому наполягали прокурор та представник потерпілої особи, визначивши такий строк тривалістю у 2 роки, що на думку суду буде відповідати достатній мірі покарання за скоєне ОСОБА_3 правопорушення, враховуючи встановлені судом обставини справи.

Питання речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 28 листопада 2025 року на автомобіль «Кіа Soul» н/з НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_3 , слід скасувати.

Керуючись ст. 314, 373, 374, 475 КПК, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

Згідно із ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі з випробуванням строком на 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного судом випробувального терміну не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на неї обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки щодо періодичної явки для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомлення уповноваженого органу з питань пробації про зміну місця проживання, а також не виїзду за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази: автомобіль «Кіа Soul» н/з НОМЕР_1 , переданий на зберігання ОСОБА_3 , як власнику такого майна, – повернути ОСОБА_3 ;

автомобіль «Lexus ЕS350» н/з НОМЕР_2 , переданий на зберігання ОСОБА_5 , - залишити ОСОБА_5 .

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 28 листопада 2025 року на автомобіль «Кіа Soul» н/з НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_3 , – скасувати.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Покровський районний суд міста Кривого Рогу протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним за ч. 3 ст. 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1