Вирок від 28 квітня 2026 р. у справі №174/345/26 — Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

ЄУН 174/345/26

н/п 1-кп/174/58/2026

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

29 квітня 2026 року м. Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 42026042040000010 від 10.03.2026 відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Вільногірськ Дніпропетровської області, громадянин України, освіта вища, одружений, на утриманні дітей не має, працює на посаді слюсаря філії «ВГМК» АТ «ОГХК», військовозобов`язаний, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення-проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

07.03.2026, близько 23.05 год., ОСОБА_5 , знаходився біля входу до ресторану «Гараж», який розташований за адресою: вул. Центральна, 60, м. Вільногірськ, Кам`янського району, Дніпропетровської області, де також перебувала малознайома йому ОСОБА_6 та в ході діалогу з останньою у ОСОБА_5 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виник злочинний умисел, спрямований на умисне заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 .

У той же день, тобто 07.03.2026, близько 23.10 год., ОСОБА_5 , продовжуючи знаходитись за вищевказаною адресою, біля входу до ресторану «Гараж», реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх злочинних дій, стоячи навпроти та знаходячись у безпосередній близькості до ОСОБА_6 , без попереджень, здійснив замах правою рукою зжатою у кулак та наніс один удар в область лівого ока останньої, внаслідок чого ОСОБА_6 впала на землю, а ОСОБА_5 самостійно припинив свої протиправні дії та зник у невідомому напрямку, не надав будь-якої допомоги потерпілій.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_5 , потерпілій ОСОБА_6 спричинено тілесні ушкодження у вигляді синців на шкірі обох повік лівого ока, які згідно п.п. 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995, відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Сторонами надана до суду угода про визнання винуватості, укладена 19.03.2026 між прокурором Вільногірського відділу Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 , якому, на підставі ст.37 КПК України, надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні та ОСОБА_5 , з участю захисника ОСОБА_4 , згідно якої, ОСОБА_5 беззастережно та у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_5 , обставин, які пом`якшують його покарання серед яких - щире каяття, відсутність обставин, які б обтяжували покарання та покарання, яке повинен понести за ч.1 ст.125 КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн. В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання згідно вимог ст.ст.394, 424, 473, 474, 476 КПК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 , пояснив, що права, надані йому законом у зв`язку з укладенням угоди про визнання винуватості, розуміє; з наслідками укладення та затвердження угоди обізнаний; характер обвинувачення та його суть зрозумілі; покарання, зазначене в угоді, з ним узгоджено і може виконати взяті на себе зобов`язання, так як має сталий матеріальний дохід, свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся. З кваліфікацією дій згоден. Угоду уклав добровільно, будь-якого насильства, примусу та погроз до нього не застосовувалося, укладення угоди не є наслідком будь-яких обіцянок чи інших обставин, ніж ті, що зазначені в угоді. Просить затвердити укладену між ним та прокурором угоду про визнання винуватості та призначити йому узгоджену міру покарання, яку він в змозі виконати.

Захисник ОСОБА_4 , надану угоду підтримав та просив її затвердити.

Прокурор ОСОБА_3 , підтримав надану угоду, зазначив, що угода відповідає вимогам закону та інтересам суспільства, тому просив її затвердити та призначити обвинуваченому узгоджену міру покарання.

Потерпіла ОСОБА_6 в підготовче судове засідання не з`явилася, надала заяву, згідно з якою просять підготовче судове засідання проводити без її участі та не заперечує проти затвердження судом угоди про визнання винуватості між прокурором та ОСОБА_5 та призначення йому узгодженої міри покарання.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Так, згідно з п.1 ч.3 ст.314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до ст.468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Суд враховує, що відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 (скарга № 6903/75) Девеер проти Бельгії (Deweer v. Belgium) держава та її судові органи зобов`язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури та не привертаючи уваги громадськості та засобів масової інформації, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, заручившись підтримкою прокурора щодо отримання менш суворого покарання або взагалі звільнення від покарання за окремими епізодами справи.

Суд пересвідчився, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди обвинуваченим ОСОБА_5 є добровільним, тобто не є наслідком застосування до нього насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Таким чином, виходячи з меж судового розгляду, які визначаються змістом угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку, що факт вчинення кримінального правопорушення-проступку ОСОБА_5 , знайшов своє підтвердження в суді, а його дії вірно кваліфіковані за ч.1 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання, суд виходить із встановленої ст.50 КК України його мети кари, виправлення і запобігання вчиненню винною нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи - воно має бути законним (несвавільним) та пропорційним (відповідати тяжкості правопорушення та не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005), а також враховує тяжкість вчиненого обвинуваченим ОСОБА_5 кримінального правопорушення, обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання, особу обвинуваченого.

Так, ОСОБА_5 вчинив кримінальний проступок.

До обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд, у відповідності до ч.1 ст.66 КК України, відносить його щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до вимог ст.67 КК України судом не встановлено.

Обвинувачений ОСОБА_5 , одружений, офіційно працює, за місцем роботи характеризується позитивно, за місцем проживання - посередньо, за медичною допомогою до лікарів ЛОРа, офтальмолога, психіатра не звертався, військовозобов`язаний, раніше не судимий (а.с.46-55).

Таким чином, суд дійшов висновку, що умови угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості обвинуваченим, тому угода про визнання винуватості підлягає затвердженню, а обвинуваченому слід призначити узгоджену сторонами міру покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

У відповідності до ст.100 КПК України, речові докази по справі: оптичний диск для лазерних систем зчитування формату DVD-R, на якому міститься один фрагмент відеозапису слідчого експерименту від 11.03.2026 за участю потерпілої ОСОБА_6 (а.с.43); оптичний диск для лазерних систем зчитування формату DVD-R, на якому міститься один фрагмент відеозапису слідчого експерименту від 11.03.2026 за участю свідка ОСОБА_7 (а.с.41); оптичний диск для лазерних систем зчитування формату DVD-R, на якому міститься один фрагмент відеозапису слідчого експерименту від 11.03.2026 за участю свідка ОСОБА_8 (а.с.39); оптичний диск для лазерних систем зчитування формату DVD-R, на якому міститься один фрагмент відеозапису слідчого експерименту від 18.03.2026 за участю підозрюваного ОСОБА_5 (а.с.45)- зберігати в матеріалах судової справи.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Керуючись ст.ст.314, 373, 374, 376, 468, 469, 472,473, 475 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 19.03.2026 укладену між прокурором Вільногірського відділу Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_5 .

ОСОБА_9 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити йому узгоджене сторонами у покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.

Речові докази по справі: оптичний диск для лазерних систем зчитування формату DVD-R, на якому міститься один фрагмент відеозапису слідчого експерименту від 11.03.2026 за участю потерпілої ОСОБА_6 ; оптичний диск для лазерних систем зчитування формату DVD-R, на якому міститься один фрагмент відеозапису слідчого експерименту від 11.03.2026 за участю свідка ОСОБА_7 ; оптичний диск для лазерних систем зчитування формату DVD-R, на якому міститься один фрагмент відеозапису слідчого експерименту від 11.03.2026 за участю свідка ОСОБА_8 ; оптичний диск для лазерних систем зчитування формату DVD-R, на якому міститься один фрагмент відеозапису слідчого експерименту від 18.03.2026 за участю підозрюваного ОСОБА_5 – зберігати в матеріалах судової справи.

На вирок протягом тридцяти діб з моменту його проголошення може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду через Вільногірський міський суд Дніпропетровської області.

Вирок суду на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржений в порядку ст.394 КПК України, оскарження вироку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини не допускається.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий – суддя підпис ОСОБА_1