Постанова від 29 квітня 2026 р. у справі №520/24275/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 29 квітня 2026 р.

Справа: №520/24275/24

Суддя: П’янова Я.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 р. Справа № 520/24275/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2025, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., м. Харків, повний текст складено 04.12.25 у справі № 520/24275/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі також - відповідач), в якому просила:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні індексації пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796;

- зобов`язати відповідача провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії позивача у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 з 01.03.2021 відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 “Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році”, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 з 01.03.2022 відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році”, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023 відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році”, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році” та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2021;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати за сплату судового збору.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 у справі № 520/24275/24 - скасовано.

Ухвалено нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не проведення ОСОБА_1 індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якого сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 з 28.02.2024.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести ОСОБА_1 з 28.02.2024 індексацію пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 28.02.2024.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не проведення ОСОБА_1 індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796 з 01 березня 2024 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести ОСОБА_1 з 01.03.2024 індексацію пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796 та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01 березня 2024 року.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії за період з 01.03.2021 до 27.02.2024 залишено без розгляду.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) судові витрати на сплату судового збору в сумі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Постановою Верховного Суду від 16.06.2025 постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 залишено без змін.

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 набрала законної сили.

ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, в якій просить суд:

- встановити судовий контроль за виконанням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі № 520/24275/24.

- зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області надати звіт про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі № 520/24275/24.

- за наслідками розгляду звіту відповідача про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В обґрунтування заяви зазначено, що всупереч постанові суду апеляційної інстанції відповідач самостійно, порушуючи спосіб виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі № 520/24275/24, не здійснює індексацію пенсії позивачу із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсіії у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197, у розмірі 1,079.

Відповідач не враховує висновки суду, зокрема, що положення статті 42 Закону №1058-ІУ та Порядку №124 не містять застережень, що пенсії, призначені пізніше 2019 року, підлягають індексації виходячи з показника середньої заробітної станом на 1 жовтня 2017 року.

Враховуючи викладене, станом на день звернення до суду із цією заявою постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі № 520/24275/24 не виконана у повному обсязі без поважних причин.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суду та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області надати звіт про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.

Не погодившись із ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначену ухвалу та прийняти постанову, якою: встановити порядок виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі № 520/24275/24 при здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 , на коефіцієнт збільшення відповідно до Постанов, зазначених в постанові суду, а саме з розрахунку 7763,17*1,11*1,14*1,197*1,0796, де 7763,17 - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якоії сплачено страхові внески за 2017-2019 роки; 1,11 — коефіцієнт індексації відповідно до Постанови КМУ від 22.02.2021 №127; 1,14— коефіцієнт індексації відповідно до Постанови КМУ від 16.02.2022 №118; 1,197 - коефіцієнт індексації відповідно до Постанови КМУ від 24.02.2023 №168; 1,0796 — коефіцієнт індексації відповідно до Постанови КМУ від 23.02.2024 №185; зобов`язати ГУ ПФУ у Харківській області надати звіт про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі № 520/24275/24; за наслідками розгляду звіту відповідача про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивачка, із посиланням на обставини справи, зазначає, що твердження суду першої інстанції є помилковими, а виконання рішення не відповідає загальному правилу індексації пенсій. На виконання постанови суду апеляційної інстанції розмір пенсії позивача повинен визначатися із проіндексованого показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, у розмірі: 8617,11 грн з 01.03.2021 – з розрахунку 7763,17*1,11, де 7763,17 - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017-2019 роки; 1,11 — коефіцієнт індексації відповідно до Постанови КМУ від 22.02.2021 №127); 9823,51 грн з 01.03.2022 – з розрахунку 7763,17*1,11*1,14, де 7763,17 - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017-2019 роки; 1,11 — коефіцієнт індексації відповідно до Постанови КМУ від 22.02.2021 №127; 1,14— коефіцієнт індексації відповідно до Постанови КМУ від 16.02.2022 №118); 11758,74 грн з 01.03.2023 – з розрахунку 7763,17*1,11*1,14*1,197, де 7763,17 - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017-2019 роки; 1,11 — коефіцієнт індексації відповідно до Постанови КМУ від 22.02.2021 №127; 1,14— коефіцієнт індексації відповідно до Постанови КМУ від 16.02.2022 №118; 1,197 - коефіцієнт індексації відповідно до Постанови КМУ від 24.02.2023 №168); 12694,73 грн з 01.03.2024 – з розрахунку 7763,17*1,11*1,14*1,197*1,0796, де 7763,17 - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017-2019 роки; 1,11 — коефіцієнт індексації відповідно до Постанови КМУ від 22.02.2021 №127; 1,14 — коефіцієнт індексації відповідно до Постанови КМУ від 16.02.2022 №118; 1,197 - коефіцієнт індексації відповідно до Постанови КМУ від 24.02.2023 №168; 1,0796 — коефіцієнт індексації відповідно до Постанови КМУ від 23.02.2024 №185). Всупереч постанові суду апеляційної інстанції відповідач самостійно, грубо порушуючи спосіб виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі № 520/24275/24, не здійснює індексацію пенсії позивачу із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Згідно з ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі № 520/24275/24 ГУ ПФУ в Харківській області виконано в межах повноважень та у визначеному законом порядку.

Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Згідно зі статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі “Шмалько проти України”, заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі “Валерій Фуклєв проти України” від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі “Шмалько проти України” від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України” від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі “Apostol v. Georgia” від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Також Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться у статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

19.12.2024 набрав чинності Закон України від 21.11.2024 за № 4094-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень” (далі також - Закон № 4094-ІХ), яким статтю 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено у новій редакції та доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 КАС України у заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).

Згідно з ч. 2, 3 ст. 382-1 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Розгляд звіту про виконання судового рішення повинен бути здійснено судом з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності Законом № 4094-ІХ, в порядку письмового провадження.

Усталеною судовою практикою сформовано правову позицію, відповідно до якої для застосування інституту судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, установлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 травня 2021 року у справі № 9901/598/19, які були підтримані в ухвалі від 03 березня 2025 року у справі 160/5259/20.

Слід також зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.

Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.

Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.

В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.

За змістом постанови Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 802/357/17-а, звертаючись до суду з заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов`язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19 зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.

Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Судом установлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 у справі № 520/24275/24 - скасовано.

Ухвалено нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не проведення ОСОБА_1 індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якого сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 з 28.02.2024.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести ОСОБА_1 з 28.02.2024 індексацію пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 28.02.2024.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не проведення ОСОБА_1 індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796 з 01 березня 2024 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести ОСОБА_1 з 01.03.2024 індексацію пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796 та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01 березня 2024 року.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії за період з 01.03.2021 до 27.02.2024 залишено без розгляду.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) судові витрати на сплату судового збору в сумі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Постановою Верховного Суду від 16.06.2025 постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 залишено без змін.

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 набрала законної сили.

На виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 ОСОБА_1 здійснено з 28.02.2024 та з 01.03.2024 перерахунок пенсії за віком у зазначеному порядку.

При проведенні перерахунку пенсії з 01.03.2024 розмір пенсії зменшився, тому ГУ ПФУ в Харківській області вирішено залишити пенсію з 01.03.2024 у попередньому розмірі.

Розмір пенсії ОСОБА_1 з 28.02.2024 склав 3022,49 грн, з 01.03.2024 - 3130,10 грн, з 01.03.2025 та станом на момент розгляду заяви - 3323,00 грн.

Доплата за період з 28.02.2024 по 29.02.2024 в сумі 15,91 грн нарахована на жовтень 2025 року, що підтверджується доданими до матеріалів справи розрахунками пенсії та заробітку за період з 28.02.2024 по теперішній час.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі № 520/24275/24 ГУ ПФУ в Харківській області виконано в межах повноважень та у визначеному законом порядку.

У поданій заяві про встановлення судового контролю та в апеляційній скарзі представник позивачки стверджує про те, що всупереч постанові суду апеляційної інстанції відповідач самостійно, грубо порушуючи спосіб виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі № 520/24275/24, не здійснює індексацію пенсії позивачу із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796.

Так, як зауважує представник позивачки, на виконання постанови суду апеляційної інстанції розмір пенсії позивачки повинен визначатися із проіндексованого показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, у розмірі: 8617,11 грн з 01.03.2021 – з розрахунку 7763,17*1,11, де 7763,17 - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017-2019 роки; 1,11 — коефіцієнт індексації відповідно до Постанови КМУ від 22.02.2021 №127); 9823,51 грн з 01.03.2022 – з розрахунку 7763,17*1,11*1,14, де 7763,17 - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017-2019 роки; 1,11 — коефіцієнт індексації відповідно до Постанови КМУ від 22.02.2021 №127; 1,14— коефіцієнт індексації відповідно до Постанови КМУ від 16.02.2022 №118); 11758,74 грн з 01.03.2023 – з розрахунку 7763,17*1,11*1,14*1,197, де 7763,17 - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017-2019 роки; 1,11 — коефіцієнт індексації відповідно до Постанови КМУ від 22.02.2021 №127; 1,14 — коефіцієнт індексації відповідно до Постанови КМУ від 16.02.2022 №118; 1,197 - коефіцієнт індексації відповідно до Постанови КМУ від 24.02.2023 №168); 12694,73 грн з 01.03.2024 – з розрахунку 7763,17*1,11*1,14*1,197*1,0796, де 7763,17 - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017-2019 роки; 1,11 — коефіцієнт індексації відповідно до Постанови КМУ від 22.02.2021 №127; 1,14 — коефіцієнт індексації відповідно до Постанови КМУ від 16.02.2022 №118; 1,197 - коефіцієнт індексації відповідно до Постанови КМУ від 24.02.2023 №168; 1,0796 — коефіцієнт індексації відповідно до Постанови КМУ від 23.02.2024 №185).

Проте колегія суддів уважає за необхідне зауважити, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі № 520/24275/24, зокрема:

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести ОСОБА_1 з 28.02.2024 індексацію пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 28.02.2024;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести ОСОБА_1 з 01.03.2024 індексацію пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796 та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01 березня 2024 року;

- позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії за період з 01.03.2021 до 27.02.2024 залишено без розгляду.

На виконання резолютивної частини постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії:

- з 28.02.2024 з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, збільшеного на коефіцієнт 1,197 (7763, 17 грн х 1, 197);

- з 01.03.2024 з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, збільшеного на коефіцієнт 1,0796 (7763, 17 грн х 1, 0796).

Суд указує, що вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення, а тому процесуальна процедура вирішення питання щодо встановлення судового контролю за рішення суду виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення.

Разом із цим зі змісту заяви представника позивачки про встановлення судового контролю, як і зі змісту апеляційної скарги вбачається, що позивачка фактично не погоджується з проведеними відповідачем розрахунками індексації пенсії, тобто вважає протиправними дії відповідача щодо виконання рішення суду.

Надаючи оцінку вказаним доводам, колегія суддів зазначає, що останні не є свідченням невиконання відповідачем судового рішення у цій справі, оскільки відповідач вчинив дії, спрямовані на виконання рішення суду, та здійснив розрахунок індексації пенсії.

Отже, враховуючи викладені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що позивачкою не надано доказів того, що відповідачем не було виконано судове рішення у справі № 520/24275/24 та наявні законодавчо визначені підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Разом з цим колегія суддів звертає увагу, що у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача, підлягає застосуванню інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований, у тому числі, і приписами статті 383 КАС України.

Так, відповідно до частин першої та шостої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в ухвалі від 28 жовтня 2024 року у справі №580/2522/24.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для встановлення судового контролю за ст. 382 КАС України за виконанням рішення у цій справі.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалене з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 у справі № 520/24275/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Я.В. П`янова

Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц

Оригінал: reyestr.court.gov.ua