Постанова від 29 квітня 2026 р. у справі №520/33297/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних)

Дата: 29 квітня 2026 р.

Справа: №520/33297/24

Суддя: Любчич Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 р. Справа № 520/33297/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі №520/33297/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕПОНІК»

до Державної податкової служби України , Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕПОНІК" (надалі - позивач, ТОВ "ГЕПОНІК") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (надалі також - ГУ ДПС у Харківській області, відповідач-1, контролюючий орган, податковий орган, апелянт), Державної податкової служби України (надалі також - ДПС України, відповідач-2), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відмову в реєстрації податкової накладної від 15.10.2024 №11911751/38630963;

- зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкову накладну №1 від 09.04.2024 на загальну суму 97600,00 грн, сума ПДВ 16266,67 грн фактичною датою її подання.

Харківський окружний адміністративний суд ухвалив рішення від 10 жовтня 2025 року, яким позов ТОВ "ГЕПОНІК" задовольнив.

Визнав протиправним та скасував рішення комісії ГУ ДПС у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відмову в реєстрації податкової накладної від 15.10.2024 №11911751/38630963.

Зобов`язав ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкову накладну №1 від 09.04.2024 від 09.04.2024 на загальну суму 97600,00 грн. сума ПДВ 16 266,67 грн. фактичною датою її подання.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України на корись ТОВ "ГЕПОНІК" судовий збір у сумі 1211 грн 00 коп.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області на корись ТОВ "ГЕПОНІК" судовий збір у сумі 1211 грн. 00 коп.

15.10.2025 до суду першої інстанції звернувся представник позивача із заявою про ухвалення додаткового рішення по цій справі в якій просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ГУ ДПС у Харківській області на користь ТОВ «ГЕПОНІК» судові витрати в межах оплачених 10 000,00 гривень за правничу допомогу.

27.10.2025 Харківський окружний адміністративний суд ухвалив додаткове рішення, яким заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення - задовольнив частково.

Стягнув з ГУ ДПС у Харківській області на користь ТОВ "ГЕПОНІК" судові витрати в межах оплачених 7 000,00 гривень за правничу допомогу.

У задоволенні іншої частини заяви - відмовив.

Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції ГУ ДПС у Харківській області, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування фактичних обставин справи, просило скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні вимог заяви про розподіл витрат на правничу допомогу в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилався на приписи КАС України та висновки Верховного Суду та Європейського суду з прав людини та вказав, що у цьому випадку представником позивача жодним чином не доведено обґрунтованості відшкодування витрат на правничу допомогу та не надано доказів сплати за послуги адвоката. В акті приймання-передачі наданих послуг наведено загальну суму без деталізації понесених адвокатом витрат, перелічено загальне описання послуг без конкретизації кожної послуги із розрахунку за годину роботи адвоката, в зв`язку з чим неможливо визначити витрачений адвокатом час на виконання відповідних робіт та обсягом наданих послуг. Предмет спору у цій справі містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значним. Справа в суді першої інстанції розглядалася за правилами спрощеного провадження , оскільки належить до справ незначної складності відповідно до положень ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Відзив на апеляційну скаргу позивач не надав.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які ГУ ДПС у Харківській області посилається в апеляційній скарзі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково заяву позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з принципів обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат та дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача судових витрат пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги в розмірі по 7000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції частково з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

За частиною 3 ст. 132 КАС України до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів частин 1-5 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, ч. 7 ст. 139 КАС України, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Виходячи з положень ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані такі витрати з розглядом справи. Водночас, дії сторони щодо досудового вирішення спору підлягають врахуванню лише у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.01.2022 по справі № 813/2241/18.

Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу ТОВ "ГЕПОНІК" надало договір про надання правової допомоги №11282024 від 28.11.2024, укладений з АО «ПАВЛУНЕНКО ТА ПАРТНЕРИ», ордер про надання правової допомоги від 03 грудня 2024 року, платіжна інструкція від 10.01.2025, детальний опис витрат на правову допомогу.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт на 10 000,00 грн є неспівмірним з обставинами даного конкретного спору та у даному конкретному випадку справедливим і співмірним відшкодуванням витрат заявника на професійну правничу допомогу буде сума в розмірі - 7000,00 грн.

Під час судового розгляду встановлено, що між позивачем та АО «ПАВЛУНЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» укладений договір про надання правової допомоги №11282024 від 28.11.2024.

Також позивачем надано ордер про надання правової допомоги від 03 грудня 2024 року, детальний опис витрат на правову допомогу.

Враховуючи обставини справи, обсяг роботи адвоката, а також те, що справа визначена як справа незначної складності, яка розглядалась в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що послуги надані адвокатом не є послугами значного обсягу, а тому наявні підстави для зменшення суми відшкодування позивачу суми судових витрат пов`язаних з правничою допомогою. А з урахуванням предмету позову та суми на яку виписана податкова накладна ( в тому числі ПДВ 16 266,67 грн.) колегія суддів вважає співмірною сума до відшкодування суми судових витрат пов`язаних з правничою допомогою 3000 грн.

Колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи апелянта про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення з підстав відсутності детального (погодинного) опису робіт, з таких підстав.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України викладеної у постанові від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, «Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС України, Суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним. Доводів податкового органу щодо неспівмірності витрат на правову допомогу відзив на позовну заяву не утримує.»

Також при ухваленні цього рішення колегія суддів враховує, що ГУ ДПС у Харківській області не вмотивувала жодним чином підстав апеляційної скарги стосовно повної відмови у задоволенні заяви позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, а також не вказало, яку суму податковий орган вважає співмірною та обґрунтованою для стягнення з нього на відшкодування витрат, понесених позивачем на правничу допомогу.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України”) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України” (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням викладеного та на підставі ч. 1 ст. 317 КАСУ колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна ГУ ДПС у Харківській області підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення суду І інстанції скасуванню в частині стягнення з Головного управління ДПС у Харківській області витрат на правничу допомогу у розмірі 4000 грн, та залишенню без змін рішення суду І інстанції в частині стягнення на користь позивача з ГУ ДПС у Харківській області на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року по справі №520/33297/24 - скасувати в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЕПОНІК» (ЄДРПОУ 38630963; вул. Чайковського, буд. 4, м. Харків, 61024) витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.

Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року по справі №520/33297/24 в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЕПОНІК» (ЄДРПОУ 38630963; вул. Чайковського, буд. 4, м. Харків, 61024) витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп. – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Любчич

Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін

Оригінал: reyestr.court.gov.ua