Постанова від 29 квітня 2026 р. у справі №200/4544/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року справа №200/4544/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 р. у справі № 200/4544/25 (головуючий І інстанції Куденков К.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просив:

- визнати незаконним рішення №192550006388 від 06.05.2025 про відмову в перерахунку пенсії;

- зобов`язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.04.2025 про перерахунок пенсії у розмірі визначеному відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» №345 від 02.09.2008 року, зарахувавши періоди його роботи з 01.06.2014 по 22.08.2014 у ТДВ ОП «шахта ім. Св. Матрони Московської», з 01.10.2014 по 31.10.2014, з 01.01.2016 по 31.01.2016, 01.05.2016 по 31.05.2016, 01.08.2018 по 30.11.2016 у ТОВ «Технологія вуглездобичі», з 01.08.2018 по 17.03.2019 у ТОВ «Укргеосервіс» до страхового стажу та пільгового стажу за Списком №1-шахтарі, відповідно до ПКМУ №202 від 31.03.1994 та період роботи з 06.12.2016 по 31.07.2018 у ТОВ «Укргеосервис» у якості підземний гірник 4р. до пільгового стажу за Списком №1-шахтарі, відповідно до ПКМУ №202 від 31.03.1994, який дає право на призначення пенсії відповідно Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» №345 від 02.09.2008 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року позов задоволено.

Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №192550006388 від 06.05.2025 про відмову в перерахунку пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.04.2025 про перерахунок пенсії у розмірі визначеному відповідно до ст. 8 Закону України від 2 вересня 2008 року № 345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці», зарахувавши періоди його роботи з 01.06.2014 по 22.08.2014, з 01.10.2014 по 31.10.2014, з 01.01.2016 по 31.01.2016, 01.05.2016 по 31.05.2016, 01.08.2018 по 30.11.2016, з 01.08.2018 по 17.03.2019 до страхового стажу та пільгового стажу за Списком №1-шахтарі, відповідно до Постанова Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202 та період роботи з 06.12.2016 по 31.07.2018 як підземний гірник 4р. до пільгового стажу за Списком №1-шахтарі, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202, який дає право на розмір пенсії відповідно ст. 8 Закону України від 2 вересня 2008 року № 345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів зазначає, що періоди роботи з 01.06.2014 по 31.08.2014; з 01.10.2014 по 31.10.2014; з 01.01.2016 по 31.01.2016; з 01.05.2016 по 31.05.2016; з 01.08.2016 по 30.11.2016 та з 01.08.2018 по 31.03.2019 не враховано так, як відсутня сплата страхових внесків.

Страховий стаж становить 38 років 5 місяців 16 днів. Пільговий стаж за Списком №1 становить 1 рік 7 місяців 26 днів, стаж роботи на підземних роботах, провідні професії (20) становить – 13 років 11 місяців 30 днів, при необхідному не менш як 15 років на підземних роботах згідно Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянин України, що підтверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_1 , виданого 04.02.1998.

Рішенням ГУ ПФУ № 192550006388 від 06.05.2025 відмовлено ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії згідно із заявою від 29.04.2025 у зв`язку із відсутністю підстав.

У вказаному рішенні зазначено, що розглянувши документи додані до заяви встановлено, що стаж роботи врахований з 01.01.2004 по 31.05.2014; з 01.09.2014 по 16.09.2014 та з 01.12.2016 по 31.07.2018 згідно з даними персоніфікованого обліку та сплати страхових внесків. Водночас періоди роботи з 01.06.2014 по 31.08.2014; з 01.10.2014 по 31.10.2014; з 01.01.2016 по 31.01.2016; з 01.05.2016 по 31.05.2016; з 01.08.2016 по 30.11.2016 та з 01.08.2018 по 31.03.2019 не враховано так, як відсутня сплата страхових внесків.

Інших підстав не врахування спірних періодів не зазначено.

У листі ГУ ПФУ від 22.05.2025 № 0700-0307-8/30376 зазначено, що позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах з 18.11.2022, його страховий стаж становить 38 років 5 місяців 16 днів в (тому числі додатково за повних 15 років на підземних роботах). Пільговий стаж за списком №1 становить 1 рік 7 місяців 26 днів, стаж роботи на підземних роботах, провідні професії (20) становить — 13 років 11 місяців 30 днів, при необхідному не менш як 15 років на підземних роботах згідно Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Водночас позивача повідомлено про те, що в індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма довідки ОК-5) відсутня інформація про сплату страхових внесків за періоди: - з 01.06.2014 по 31.08.2014 рік - період роботи на підземних роботах, провідні професії (20); - з 01.10.2014 -31.10.2014; з 01.01.2016 по 31.01.2016; з 01.05.2015 по 31.05.2016; з 01.08.2016 по 30.11.2016 та з 01.08.2018 по 31.03.2019 - період роботи за Списком №1.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Статтею 114 Закону №1058 врегульовано питання пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Згідно з частиною 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до частини 3 статті 114 Закону № 1058-IV, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, (далі - Порядок № 383).

Згідно з п. 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До посад або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637(надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто надання уточнюючої довідки необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Щодо доводів апелянта, що періоди роботи з 01.06.2014 по 31.08.2014; з 01.10.2014 по 31.10.2014; з 01.01.2016 по 31.01.2016; з 01.05.2016 по 31.05.2016; з 01.08.2016 по 30.11.2016 та з 01.08.2018 по 31.03.2019 не враховано так, як відсутня сплата страхових внесків, суд зазначає наступне.

Відповідно до трудової книжки позивача НОМЕР_2 , виписаної 27.01.2004, ОСОБА_1 з 20.05.2013 по 22.08.2014 працював гірником підземним другого розряду з повним робочим днем на підземній роботі у ТДВ ОП «шахта ім. Св. Матрони Московської»; з 22.09.2014 по 05.12.2016 працював гірником підземним 4 розряду з повним робочим днем на підземній роботі у ТОВ «Технологія вуглездобичі», з 06.12.2016 по 17.03.2019 у ТОВ «Укргеосервіс» підземним гірником 4 розряду з повним робочим днем на підземній роботі.

З індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форми ОК-5) випливає, що за спірні періоди з 01.06.2014р. по 31.08.2014р.; з 01.10.2014 по 31.10.2014; з 01.01.2016 по 31.01.2016; з 01.05.2016 по 31.05.2016; з 01.08.2016 по 30.11.2016 та з 01.08.2018 по 31.03.2019 відсутні відомості про сплату страхових внесків

Позивачем надана форма РС-право розрахунок стажу, з якої неможливо встановити які саме періоди (роки, місяці, дні) не враховані до страхового та/або пільгового стажу з 24.05.2013 по 22.08.2014 і з 22.09.2014 по 05.12.2016 у зв`язку із не співпадінням періодів зазначених в колонках «Зарах.» «Звільн.» і колонках про страхових стаж за ці періоди. Водночас період з 06.12.2016 по 31.07.2018 зарахований до страхового та пільгового стажу за Списком № 1 (1 рік 8 місяців ). Період з 01.08.2018 по 17.03.2019 взагалі не зарахований до стажу позивача.

Порядок обчислення та сплата страхових внесків визначено ст. 20 Закону № 1058-IV.

Зокрема, абз. 1 ч. 1 ст. 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Відповідно до положень ч. 2 зазначеної статті обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 ст. 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Згідно з приписами ч. 10 цієї ж статті якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Ст.106 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Тобто, за змістом вищезазначених норм вбачається, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Враховуючи зазначене, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні/перерахунку пенсії позивача періодів його роботи.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була неоднаразово висловлена Верховним Судом у постановах від 25.09.2018 у справі № 242/65/17, від 22.11.2018 у справі № 242/4793/16-а, від 11.07.2019 у справі №242/1484/17, від 04.06.2019 у справі №235/900/17, від 27.02.2019 у справі №242/1871/17 та № 423/3544/16-а.

Суд звертає увагу, що в даному випадку, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Суд встановив, що записи у трудовій книжці позивачки проведено у відповідності та з дотриманням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, а також містить всю необхідну інформацію про характер виконуваної позивачем роботи. Отже, трудова книжка позивача містить відповідні записи про його роботу.

Таким чином, несплата страхувальником страхових внесків та єдиного соціального внеску не може слугувати підставою для не зарахування періодів з з 01.06.2014 по 22.08.2014, з 01.10.2014 по 31.10.2014, з 01.01.2016 по 31.01.2016, 01.05.2016 по 31.05.2016, 01.08.2016 по 30.11.2016, з 01.08.2018 по 17.03.2019 до страхового та пільгового стажу позивача.

Щодо доводів апелянта, що пільговий стаж за Списком №1 становить 1 рік 7 місяців 26 днів, стаж роботи на підземних роботах, провідні професії (20) становить – 13 років 11 місяців 30 днів, при необхідному не менш як 15 років на підземних роботах згідно Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», суд зазначає наступне.

Статтею 8 Закону України № 345-VI передбачено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону 1058-IV в редакції на час звернення позивача з заявою, мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи в розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Аналіз зазначених норм дає можливість дійти висновку, що дія цього Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» поширюється на працівників, які зайняті на підземних роботах повний робочий день за Списком № 1, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Отже, обов`язковою умовою для застосування положень Закону № 345-VI є зайнятість особи на підземних роботах протягом повного робочого дня, а тому вказана обставина є вирішальною.

Аналогічний правовий висновок був викладений Верховним Судом у постановах від 27 серпня 2020 року у справі №442/3559/17, 13 жовтня 2020 року у справі № 442/3555/17, від 29.12.2021р. у справі № 345/2562/17, від 02 грудня 2021 року у справі №280/281/17.

Також Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202 затверджено Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, до якого включено всіх робітників, зайнятих протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівників і спеціалістів підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю) в розділі І «Підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт».

Оскільки позивач у спірні періоди був зайнятий протягом повного робочого дня на підземних роботах у шахтах, на нього розповсюджується Постанова Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202.

Отже, робота позивача в спірні періоди є такою, що відповідає вимогам ст. 8 Закону № 345-VI.

На підставі викладеного, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції, про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.04.2025 про перерахунок пенсії у розмірі визначеному відповідно до ст. 8 Закону України від 2 вересня 2008 року № 345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці», зарахувавши періоди його роботи з 01.06.2014 по 22.08.2014, з 01.10.2014 по 31.10.2014, з 01.01.2016 по 31.01.2016, з 01.05.2016 по 31.05.2016, з 01.08.2016 по 30.11.2016, з 01.08.2018 по 17.03.2019 до страхового стажу та пільгового стажу за Списком №1-шахтарі, відповідно до Постанова Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202 та період роботи з 06.12.2016 по 31.07.2018 як підземний гірник 4р. до пільгового стажу за Списком №1-шахтарі, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202, який дає право на розмір пенсії відповідно ст. 8 Закону України від 2 вересня 2008 року № 345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці».

За наслідками судового розгляду, місцевий суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 р. у справі №200/4544/25 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 р. у справі №200/4544/25 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 30 квітня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук

Судді А.А. Блохін

І.В. Сіваченко