Постанова від 29 квітня 2026 р. у справі №200/4275/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року справа №200/4275/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Геращенка І.В. , Блохіна А.А. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року у справі № 200/4275/25 (головуючий І інстанції Кошкош О.О. ) за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанов ,-

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – позивач, ГУПФУ) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі – відповідач, СМУМЮ), в якому просило:

Скасувати постанову, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бойницькою Ольгою Анатоліївною про накладання штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в розмірі 5100,00 грн.

Скасувати постанову, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Герасенковою Дар`єю Володимирівною про накладання штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в розмірі 10200,00 грн.

Стягнути на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (юридична адреса: 40003, Сумська область, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, будинок 28, код ЄДРПОУ 43316700) понесені судові витрати зі сплати судового збору

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року задоволено позовні вимоги, а саме суд:

Визнав протиправною та скасував постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виконавчого провадження №76104980 від 27.05.2025 про застосування штрафу у розмірі 5100 грн.

Визнав протиправною та скасував постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виконавчого провадження №76104980 від 10.06.2025 про застосування штрафу у розмірі 10200 грн.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 43316700, 40003, м.Суми, вул.Герасима Кондратьєва, буд.28) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, 84122, Донецька область, м.Слов`янськ, пл.Соборна, будинок 3) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 копійок.

Відповідач, не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування зазначено, зокрема, що надана Боржником інформація свідчить про те, що рішення суду згідно з виконавчим документом залишається невиконаним в частини зобов`язання Боржника виплатити ОСОБА_1 заборгованості з виплати пенсії за період з 23.04.2021 по 31.10.2023, в розмірі 580263,64 грн.

Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області ОСОБА_1 нараховано суму доплати, проте не виплачено.

Не зважаючи на те, що рішення суду згідно з виконавчим документом залишилось невиконаним в частини зобов`язання Боржника здійснити виплату нарахованої доплати ОСОБА_1 (що підтверджується інформацією, наданою самим Боржником), а також те, що в матеріалах судової справи відсутні будь-які докази на підтвердження виплати Боржником недоотриманої пенсії стягувачу, суд, в порушення закріпленого в статті 129-1 Конституції України принципу обов`язковості судових рішень, дійшов необґрунтованого висновку наступного змісту: «Суд звертає увагу, що грошові кошти у вигляді заборгованості по пенсії, які належать стягувачу, не є власністю Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України.»

Суд безпідставно застосував до спірних правовідносин положення статті 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» та ухвалив незаконне рішення про скасування спірної постанови про накладення штрафу.

За наведених обставин, коли недоотримана пенсія залишається не виплаченою стягувачу, у разі набрання оскаржуваним рішенням суду законної сили, воно може спричинити виникнення нового спору між Боржником та органом державної виконавчої служби про наявність/відсутність правових підстав для закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням Боржником в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Скаржник зазначає, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Законом №1404 встановлено відповідальність боржника саме за невиконання судового рішення. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт умисного невиконання рішення суду та наявність вини з невиконання цього рішення.

Аналогічні праві висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 360/3573/20.

Матеріали виконавчого провадження не містять докази вчинення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області будь- яких активних дій спрямованих на виконання судового рішення в частині виплати заборгованості.

Зокрема, матеріали виконавчого провадження не містять відомостей чи враховувалась сума заборгованості при формуванні бюджету пенсійного органу, чи вносились зміни до бюджету або формувались бюджетні запити до вищого розпорядника бюджетних коштів.

Також, матеріали виконавчого провадження не містять доказів виконання відповідачем умов Порядку № 1165, а саме обліку сум пенсійних виплат за минулий період, формування переліку отримувачів виплат за минулий період та включення позивача до переліку осіб, яким буде проведена виплата згідно з Порядком № 1165, у відповідні роки, та звернення за отриманням додаткового фінансування.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

16 лютого 2024 року рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/7089/23 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати заборгованості з виплати пенсії ОСОБА_1 , зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області сплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за період 23.04.2021р. по 31.10.2023р. в розмірі 580 274,88 грн.

04 вересня 2024 року Донецьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі №200/7089/23.

23 вересня 2024 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №76104980 з примусового виконання виконавчого листа щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області сплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за період 23.04.2021 по 31.10.2023 в розмірі 580 274,88 грн.

27 травня 2025 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийнято постанову про накладення штрафу у розмірі 5100 грн за не виконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії.

У постанові зазначено, що 01.10.2024, згідно листа №0500-0405-5/96503 боржником повідомлено щодо отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, якою його зобов`язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, про що повідомити державного виконавця. Також надано інформацію, що стягувачу нарахована доплата згідно Рішення суду 1 за період з 23.04.2021 по 30.11.2023 яка складала 580274,88 грн, однак виплату не проведено. Боржник повідомив, що виплата буде фактично виплачена після отримання відповідного фінансового ресурсу. Виплата заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, буде проводитись в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету Пенсійним фондом України відповідно до вимог Порядку №21-2 після прийняття бюджету Пенсійного фонду України на 2024 рік.

10.04.2025, згідно листа №0500-0404-5/32636 на виконання вимоги державного виконавця, боржником повідомлено що залишок заборгованості, нарахованої згідно Рішення суду у сумі 580263,64 грн, який підлягає виплаті коштами Державного бюджету України, потребує додаткового фінансування та буде фактично виплачений після отримання відповідного фінансового ресурсу.

Станом на 27.05.2025 рішення суду не виконано.

Штраф у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17 грн. * 300= 5100,00 грн) визначено з урахуванням вимог ч.ч. 1, 2 ст. 63 ч. 1 ст. 75 Закону України “Про виконавче провадження”.

10 червня 2025 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийнято постанову про накладення штрафу у розмірі 10200 грн за повторне не виконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії.

У постанові зазначено, що боржником у листі від 26.11.2024 за вих. № 0500-0404-5/113873 повідомлено, що в грудні 2023 року ОСОБА_1 виплачені пенсійні кошти в сумі 11,24 грн в межах бюджетних призначень шляхом включення до сформованої відомості на виплату пенсій з подальшим зарахуванням на поточний рахунок, відкритий в банківській установі АТ КБ “Приватбанк”. Залишок заборгованості, нарахованої згідно Рішення суду у сумі 580263,64 грн, який підлягає виплаті коштами Державного бюджету України, потребує додаткового фінансування та буде фактично виплачений після отримання відповідного фінансового ресурсу.

У відповідь на Вимогу державного виконавця боржником у своєму листі від 10.04.2025 за вих. № 0500-0404-5/32636 надано аналогічну інформацію та повідомлено, що залишок заборгованості, нарахованої згідно рішення суду у сумі 580263,64 грн, який підлягає виплаті коштами Державного бюджету України, потребує додаткового фінансування та буде фактично виплачений після отримання відповідного фінансового ресурсу.

Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомлено про неможливість саме сплати заборгованості з виплати пенсії.

Станом на 10.06.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не вчиняє жодних дій на виконання рішення суду, що є обов`язковим для виконання.

Штраф у подвійному розмірі від розміру 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17 грн. * 300 * 2= 10200,00 грн) визначено з урахуванням вимог ч. 1, 2 ст. 63 ч. 2 ст. 75 Закону України “Про виконавче провадження”.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підстави, порядок та процедура здійснення виконавчого провадження регулюється Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі – Закон №1404) та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) (далі – Інструкція №512/5).

Відповідно до статті 1 Закону №1404, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 3 Закону № 1404 визначено перелік документів, що підлягають примусовому виконанню, до яких належать і виконавчі листи, що видаються судами.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 26 Закону №1404, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

За рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону №1404, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 16 частини 3 статті 18 Закону №1404 встановлено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Частиною 1 ст.28 Закону №1404-VIII встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Порядок та процедура виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначені статтею 63 Закону №1404.

Відповідно до частин 1-3 вказаної статті, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

З текстуального викладу статті 63 Закону № 1404-VIII можна зрозуміти, що на боржника може бути накладений штраф, якщо він не виконав рішення без поважних причин. Поважність причин залежить від низки обставин, але спільним має бути те, що вони об`єктивно перешкоджали боржнику виконати покладене на нього зобов`язання (згідно з рішенням, яке підлягає примусовому виконанню) у визначений спосіб та встановлений для цього строк.

Не менш важливо у цьому зв`язку пам`ятати також і про засади виконавчого провадження, зокрема - у контексті цієї справи - про такі з них, як справедливість, неупередженість та об`єктивність, які мали б теж слугувати своєрідним орієнтиром під час примусового виконання рішень зобов`язального характеру, надто коли йдеться про поважність причин його невиконання та пов`язану з цим юридичну відповідальності боржника.

Також, зміст наведених норм указує, що правовий підхід щодо застосування положень частини другої статті 15 у взаємозв`язку зі статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» у правовідносинах, що стосуються застосування до боржника заходів впливу у вигляді штрафу необхідно формувати через призму оцінки змісту зобов`язальної частини виконавчого документа, яка повинна відповідати резолютивній частині судового рішення, та аналізу причин, з якими боржник пов`язує неможливість виконати судове рішення.

Це означає, що у разі, якщо резолютивна частина судового рішення є нечіткою за змістом, тобто коли вона є незрозумілою як для осіб, стосовно яких його ухвалено, так і для тих, хто здійснює його виконання, через що рішення суду неможливо виконати примусово або є імовірність неправильного його виконання, рішення державного виконавця про застосування до боржника заходів впливу у вигляді штрафу (у зв`язку з невиконанням ним цього рішення) у таких випадках є передчасним.

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04 квітня 2024 року справа №560/17588/23, від 03 квітня 2024 року справа № 620/6019/23.

Відповідно до частини 1 та 2 ст.75 Закону № 1404, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно п.1,2 розділу IX «Виконання рішень немайнового характеру» Інструкції №512/5, виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону.

У разі невиконання боржником рішення у встановлений виконавцем строк на боржника накладається штраф відповідно до статті 75 Закону та застосовуються інші заходи, передбачені Законом.

З аналізу вказаних норм випливає, що накладення штрафу за невиконання рішення суду, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Законом №1404 встановлено відповідальність боржника саме за невиконання судового рішення. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт умисного невиконання рішення суду та наявність вини з невиконання цього рішення.

Аналогічні праві висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 360/3573/20,

Верховний Суд в постанові від 18 червня 2019 року у справі №826/14580/16 (пункти 40-43) підтримав правову позицію, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу і звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.

За цією позицією, накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладені у постановах від 7 липня 2019 року у справі №420/70/19, від 23 травня 2018 року у справі №537/3986/16-а, від 21 січня 2020 року у справі №640/9234/19, притягаючи боржника до відповідальності за невиконання судового рішення у виконавчому провадженні і накладаючи на нього штраф, виконавець повинен ретельно дослідити всі обставини справи та, зокрема, належним чином перевірити факт невиконання боржником його обов`язків і встановити причини їх невиконання або неналежного виконання.

Судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області листами повідомлено державного виконавця про відсутність фінансового ресурсу на виплату заборгованості по пенсії. Зауважено, що заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, буде проводитись в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету Пенсійним фондом України відповідно до вимог Порядку №21-2 після прийняття бюджету Пенсійного фонду України.

Зазначене свідчить, що позивачем заборгованість по пенсії нарахована але не виплачена.

Отже, Головним управлінням Пенсійного фонду України рішення суду у встановлений державним виконавцем строк повністю не виконано.

У поданих державному виконавцю листах (№0500-0405-5/96503, №0500-0404-5/32636, № 0500-0404-5/113873 № 0500-0404-5/32636) пенсійний орган зазначав, що не мав фінансової можливості виконати судове рішення в частині виплати заборгованості по пенсії, оскільки відсутнє відповідне фінансове забезпечення.

Тобто, часткове невиконання рішення суду сталося з незалежних від нього причин, а саме через відсутність фінансування пенсійних виплат Пенсійним фондом України, та суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 частини 1 статті 73 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що кошти Пенсійного фонду використовуються на: виплату пенсій, передбачених цим Законом; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних витрат, пов`язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України

Приписами статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.

Отже, фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення органом Пенсійного фонду України можливе за умови наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.

З наведеного вбачається, що невиконання рішення суду сталося з незалежних від позивача причин, а саме через відсутність відповідних бюджетних асигнувань, що підтверджується матеріалами справи. На виконання рішення суду управлінням здійснено можливі заходи щодо нарахування та виплати пенсії.

Тобто, фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення органом Пенсійного фонду України можливе лише за наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.

За таких обставин, часткове невиконання рішення суду відповідачем з незалежних від нього причин (через відсутність відповідного фінансування із державного бюджету) є поважною причиною в розумінні статей 63 та 75 Закону №1404.

Отже, матеріали справи свідчать про добровільне часткове виконання боржником рішення суду у частині нарахування пенсії за вищевказаний період.

При цьому, суд зауважує, що накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право стягувача на отримання бюджетних коштів.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладений в постанові від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а (провадження №К/9901/1598/18) та від 13.06.2018 по справі №757/29541/14-а (провадження №К/9901/12146/18).

Верховний Суд України у своїх постановах (справи №21-1044а15, №21-2630а15, №21-5118а15, №804/5081/13-а) неодноразово вказував, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Таким чином, суд дійшов до висновку про відсутність у державного виконавця правових підстав для накладення штрафу за невиконання рішення без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк.

Викладене свідчить про протиправність оскаржуваної постанови, а тому судом вірно задоволено позов в цій частині.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року у справі № 200/4275/25 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року у справі № 200/4275/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано колегією суддів 30 квітня 2026 року.

Головуючий суддя Е.Г. Казначеєв

Судді: А.А. Блохін

І.В. Геращенко