Постанова від 29 квітня 2026 р. у справі №200/3237/22 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року справа №200/3237/22

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року по справі №200/3237/22 (суддя І інстанції Голошивець І.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання до вчинення певних дій, -

УСТАНОВИВ:

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2023 року у цій справі, яке набрало законної сили 03.08.2023 року, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити нарахування страхових виплат ОСОБА_1 та сплатити заборгованість по страховим виплатам з 01.06.2016 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.08.2023 року у задоволенні заяви представника відповідача про відстрочення виконання судового рішення від 02 лютого 2023 року в адміністративній справі №200/3237/22 - відмовлено.

У січні 2026 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про вирішення питання про зміну способу та порядку виконання рішення по справі №200/3237/22 шляхом зміни способу та порядку виконання рішення суду на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області заборгованості зі страхових виплат у розмірі 237 077,88 гривень на користь позивача.

Вищезазначена заява була вмотивована наступним: - «[…]. Наразі рішення суду у справі № 200/3237/22 від 02 лютого 2023 року не виконано, хоча пройшло вже 3 роки. Станом на момент подання даної заяви, жодних змін не відбулося. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області позивачу проведено нарахування заборгованості за період з 01.06.2016 року по 31.12.2024 року в загальній сумі 237077,88 грн, що підтверджується інформацією боржника, наданою державному виконавцю. Але ця сума, належна позивачу та нарахована відповідно рішенню суду дотепер не виплачена.».

В якості доказів не виконання рішення суду представником позивача було надано копію листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.10.2025 року, наступного змісту: - «Щодо зобов`язання поновити нарахування страхових виплат ОСОБА_1 та сплатити заборгованість по страховим виплатам з 01.06.2016 – в жовтні 2025 в електронній особовій справі потерпілого № 1271986252 в підсистемі ІКІС ПФУ «Призначення та виплата деяких соціальних виплат» здійснено нарахування заборгованості по щомісячним страховим виплатам за період з 01.06.2016 по 31.12.2024 в загальній сумі 237077,88 грн. Страхові виплати поновлено з 01.01.2025 в розмірі 3526,74 грн. Таким чином, були вжиті конкретні заходи з метою виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.02.2023 по справі №200/3237/22. Судові рішення, що набрали законної сили, виконуються органами Пенсійного фонду України відповідно до визначених зобов`язань, які конкретизовані у мотивувальній та резолютивній частинах, в установленому законодавством порядку. Регулювання та організація діяльності в Пенсійному фонді України здійснюється в межах правил, встановлених законодавством для центральних органів виконавчої влади, головний принцип якої закріплений в статті 19 Конституції України: діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Як зазначив Верховний Суд в постанові від 29.09.2020 у справі № 263/14242/17, застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів. Пунктом 9 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що особливості здійснення страхових виплат за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам визначаються Кабінетом Міністрів України. Виплату щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 за період з 01.06.2016 по 31.12.2024 в загальній сумі 237077,88 грн. буде проведено з урахуванням норм Постанови КМУ №365 на умовах окремого порядку, після прийняття його Кабінетом Міністрів України.».

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року заяву задоволено. Змінено спосіб виконання рішення суду по справі №200/3237/22 в частині: - «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010) поновити нарахування страхових виплат ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та сплатити заборгованість по страховим виплатам з 01.06.2016 року.» на «Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, буд. 3, ЄДРПОУ: 13486010) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) заборгованість по страховим виплатам з 01.06.2016 року по 31.12.2024 року в сумі 237 077 (двісті тридцять сім тисяч сімдесят сім) гривень 88 коп.».

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду про задоволення заяви про зміну способу виконання рішення суду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Відповідач вважає, що зміна способу і порядку виконання рішення суду – це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви. Подібна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.06.2019р. у справі №800/203/17 та інших. Заявником у заяві не наведено фактичних обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Судом також не враховано, що відповідач не відмовляється виплачувати позивачу суму нарахованої суми у відповідності до рішення суду. Водночас, бюджетні видатки органів Пенсійного фонду формуються відповідно до бюджетного кодексу України та містять поточні видатки на виплату пенсій у поточному бюджетному році. Єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду є неналежне фінансування державою витрат на погашення заборгованості з пенсійних виплат.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Положеннями частини 2 статті 14 КАС України також передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до частини першої статті 378 КАС України (в редакції Закону № 4094-IX від 21.11.2024р., що набрав чинності 19.12.2024р.) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Частиною 3 статті 378 КАС України визначено, що невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, на виконання судового рішення відповідачем в жовтні 2025 в електронній особовій справі потерпілого № 1271986252 в підсистемі ІКІС ПФУ «Призначення та виплата деяких соціальних виплат» здійснено нарахування заборгованості по щомісячним страховим виплатам за період з 01.06.2016 по 31.12.2024 в загальній сумі 237077,88 грн. Страхові виплати поновлено з 01.01.2025 в розмірі 3526,74 грн., та на час звернення до суду ця сума заборгованості зі страхових виплат належних та не виплачених позивачу складає – 237 077,88 грн..

Отже, рішення суду у справі понад двох місяців з дня набрання законної сили не було виконано в повному обсязі.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для зміни способу виконання рішення суду у цій справі шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь позивача заборгованості по страховим виплатам з 01.06.2016 року по 31.12.2024 року в сумі 237 077 (двісті тридцять сім тисяч сімдесят сім) гривень 88 коп..

Посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду з цього питання, колегією суддів не прийнято до уваги, оскільки була сформована за попереднього правового регулювання.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року по справі №200/3237/22 - залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року по справі №200/3237/22 - залишити без змін.

Повне судове рішення – 30 квітня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук

Судді А.А. Блохін

І.В. Сіваченко