Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №600/3975/25-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/3975/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Федик Труск Центр» до Чернівецької митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Федик Труск Центр» звернулося до суду з позовом до Чернівецької митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень.

Позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA408040/2025/000028/1 від 14 липня 2025 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Чернівецької митниці Державної служби України у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408040/2025/000255 від 14 липня 2025 року.

В обґрунтування протиправності оскаржуваних рішень позивач посилається на те, що всупереч вимогам статті 55 Митного кодексу України відповідач у рішенні про коригування митної вартості товарів не вказав, які саме відомості товаросупровідних документів містять неповні та/або недостовірні відомості про товар та ціну, яку було сплачено за нього, що, на думку позивача, свідчить про формальне тлумачення митним органом поданих до перевірки документів на товар. Позивач вважає безпідставними висновки митного органу про існування розбіжностей у товаросупровідних документах, оскільки такі не підтверджені жодними фактичними та/або документальними підставами, і при цьому в рішенні про коригування митної вартості товару не міститься жодного належного обґрунтування щодо причин невизнання заявленої позивачем митної вартості товару. Вказуючи на протиправність картки відмови Чернівецької митниці Державної служби України у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408040/2025/000255 від 14 липня 2025 року, позивач звертав увагу суду на те, що в такій також не міститься підстав, які викликали у митного органу сумнів щодо походження задекларованого товару або автентичність Сертифікату з перевезення (походження) товару, а також не надано доказів фальсифікації такого сертифікату.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання заяв по суті справи; витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії всіх документів, на підставі яких прийнято оскаржувані рішення.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав про законність прийнятих відносно позивача рішень, оскільки подані ним документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності. При цьому позивачем не було надано додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а подані товаросупровідні документи не спростовують виявлених митним органом розбіжностей. З урахуванням наведеного митний орган застосував резервний метод визначення митної вартості товару і взяв за основу раніше визнану (визначену) митними органами митну вартість товару, максимально відповідного фізичним характеристикам перевезеного позивачем товару (з урахуванням його походження та часу митного оформлення). Просив суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 24 червня 2025 року між позивачем (покупець) та компанією Carl Aug. Drewes GmbH&Co. (продавець) укладено Контракт №69 (далі - Контракт), згідно з пунктом 1 якого Продавець продає, а Покупець придбає на умовах FCA Stuhr автомобілі, причепи, змінені контейнери (Товар).

Пунктом 1.2 Контракту встановлено, що прийняті Продавцем замовлення Покупця фіксуються у встановленому Продавцем письмовому рахунку (проформі, інвойсі), який визначає Товар по типу, кількості і ціною.

Крім того, згідно з пунктами 2.1. та 3.1 Контракту базова валюта контракту - Євро (EUR). Умови оплати: 100% передоплати протягом 7 банківських днів після встановлення рахунку. Оплата здійснюється на підставі інвойсу, виставленого Продавцем.

Термін дії Контракту становить з дня підписання до 31 грудня 2035 року, що передбачено пунктом 6.6 Контракту.

На виконання умов Контракту №69 контрагентом виставлено позивачу рахунок-фактуру (інвойс) №0651253 на товар – вантажний автомобіль DAF модель XF 480 FAR, VIN код НОМЕР_1 , 2020 року випуску за ціною 30000,00 Євро. Вказану суму перераховано на рахунок продавця, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний» №234 від 25 червня 2025 року.

Після прибуття товару на територію України представником ТОВ «Федик Труск Центр» 14 липня 2025 року подано до Чернівецької митниці митну декларацію за №25UA408040005268U0, у якій задекларовано товар, придбаний за контрактом №69 від 24 червня 2025 року, за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а саме 30000,00 Євро, яка оплачена відповідно до платіжної інструкції №234 від 25 червня 2025 року.

Загальна сума митних платежів, за товар задекларований у митній декларації №25UA408040005268U0 від 14 липня 2025 року становила 319957,37 грн.

З матеріалів справи вбачається, що до митної декларації були надані такі товаросупровідні документи: рахунок-фактура (Інвойс) №0651253 від 24 червня 2025 року; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1) №А949924 від 09 липня 2025 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 23 грудня 2020 року; банківські платіжні документи (платіжна інструкція в іноземній валюті Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний» №234 від 25 червня 2025 року); зовнішньоекономічний договір (контракт) №69 від 24 червня 2025 року; договір про надання послуг митного брокера №110120211025 від 11 січня 2020 року; копія митної декларації країни відправлення №25DE535563965277B2 від 08 липня 2025 року; автотранспортну накладну б/н від 09 липня 2025 року; інші документи, необхідні для митного оформлення товару.

За результатом дослідження поданих позивачем документів уповноваженою посадовою особою Чернівецької митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 14 липня 2025 року №UA408040/2025/000028/1, в якому зазначено, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, а саме:

- до митної декларації додано рахунок-фактуру №0651253 від 24 червня 2025 року, а в платіжній інструкції №234 від 25.06.2025 року вказаний інвойс pf №0651253 від 24 червня 2025 року;

- в рахунку-фактурі №0651253 від 24 червня 2025 року та Контракті № 69 від 24 червня 2025 року зазначена фірма продавця як «Carl Aug. Drewes GmbH&Co», а в митній декларації країни відправника як «Carl Aug. Drewes».

У зв`язку з цим посадові особи митного органу відповідно до вимог статей 53, 54 МК України запропонували позивачу надати додаткові документи, а саме:

- за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару (для підтвердження умов перевезення та числових значень транспортних витрат, які є складовими митної вартості);

- якщо здійснювалось страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (для підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар);

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається (для підтвердження даних щодо виробника товару, умов поставки та ціни);

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом) (для підтвердження даних щодо виробника товару, умов поставки та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар);

- виписку з бухгалтерської документації (для деталізації умов оплати);

- висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями (для підтвердження даних щодо виробника товару та ціни).

На виконання вказаної пропозиції позивач письмово повідомив Чернівецьку митницю про відсутність додаткових документів.

У зв`язку з цим посадові особи Чернівецької митниці зробили висновок про не підтвердження позивачем документально заявленої митної вартості товару (з визначенням її за основним методом), взявши за основу для визначення митної вартості резервний метод з урахуванням раніше визнаної митним органом, митної вартості товару за митною декларацією №UA2092000/2025/32823. Відповідно, згідно з рішенням про коригування митної вартості товару №UA408040/2025/000028/1 від 14 липня 2025 року відповідач визначив митну вартість задекларованого позивачем товару у розмірі 36000,00 Євро.

З огляду на прийняте рішення про коригування митної вартості товару посадовими особами Чернівецької митниці 14 липня 2025 року було сформовано і картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408040/2025/000255, в якому вказано, що до отримання результатів перевірки Сертифікату з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №А949924 від 09.07.2025 митне оформлення заявленого у митній декларації товару можливе лише без застосування преференції зі сплати митних платежів.

За таких обставин, не погоджуючись з указаними рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13 березня 2012 року №4495-VI (далі – МК України в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Згідно статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин першої та другої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частиною першою та другою статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно положень статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

За змістом статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частин другої та третьої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно положень статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

При цьому, враховуючи фактичні обсяги партії товарів, для визначення митної вартості використовується найменша вартість із альтернативних, згідно наявної у митного органу інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції таких органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Витребування документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а саме: якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України: 1) містять розбіжності; 2) містять наявні ознаки підробки; 3) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 4) не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Поряд з цим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Наведені висновки узгоджуються з правовим висновками, викладеними у подібних правовідносинах як Верховним Судом України у судових рішеннях від 31 березня 2015 року у справі №21-127а15, від 02 червня 2015 року у справі №21-498а15, так і Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №809/1884/16, від 14 серпня 2018 року у справі №826/5868/16.

Згідно частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові від 20 березня 2020 року у справі №480/4423/18 Верховний Суд також висловив правову позицію, відповідно до якої неподання декларантом документів, зазначених у ч.ч. 2-4 ст. 53 МК України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому випадку, коли у органу доходів і зборів будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

У постанові від 05 травня 2022 року у справі №2040/6019/18 Верховним Судом наголошено, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598). Отже, з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною 2 статті 55 Митного кодексу України, має також містити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Згідно правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 27 березня 2021 року у справі №540/2605/18, від 07 травня 2020 року у справі №1.380.2019.001625, від 07 лютого 2023 року у справі №804/5961/16, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару вбачається, що при перевірці заявленої позивачем митної вартості товару відповідач дійшов висновку про те, що документи, що подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме: до митної декларації додано рахунок-фактуру №0651253 від 24 червня 2025 року, а в платіжній інструкції №234 від 25.06.2025 року вказаний інвойс pf №0651253 від 24 червня 2025 року. Також в рахунку-фактурі №0651253 від 24 червня 2025 року та Контракті № 69 від 24 червня 2025 року зазначена фірма продавця як «Carl Aug. Drewes GmbH&Co», а в митній декларації країни відправника як «Carl Aug. Drewes».

Суд зазначає, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень (частина четверта статі 9, частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Однак у ході судового розгляду справи відповідачем не доведено суду, що виявлені ним у поданих декларантом документах розбіжності дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості (приписи частини третьої статті 53 МК України).

Щодо посилання в оскаржуваному рішенні на наявність розбіжностей, які полягають у тому, що до митної декларації додано рахунок-фактуру №0651253 від 24 червня 2025 року, а в платіжній інструкції №234 від 25.06.2025 року вказаний інвойс pf №0651253 від 24 червня 2025 року, то такі суд вважає безпідставними, виходячи з такого.

Як свідчать наявні у справі матеріали, номер рахунку-фактури (Інвойсу) від 24 червня 2025 року та номер розрахункового документу, на виконання якого проведено оплату та видано платіжну інструкцію в іноземній валюті Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний» №234 від 25 червня 2025 року, є ідентичними та становлять один і той самий унікальний номер - 0651253, також ідентичними є і дати складання таких документів - 24 червня 2025 року.

Суд зауважує, що за своєю суттю номер рахунку-фактури це унікальний цифровий або буквено-цифровий ідентифікатор, який присвоюється кожному рахунку з метою здійснення обліку господарських операцій між їх учасниками. Унікальність номеру рахунку-фактури полягає у його неповторюваності для ведення продавцем (виконавцем, постачальником тощо) обліку реалізованого товару (виконаних робіт, проведених поставок товару), а покупцем – для ідентифікації уже здійсненого платежу або ж виявлення такого, що підлягає оплаті.

Наявність двох документів з ідентичними номерами та датами в одного й того ж суб`єкта господарювання не може свідчити про існування двох різних господарських операцій та, відповідно наявність документів з одними і тими ж унікальними ідентифікаторами. Відтак, у разі наявності двох документів, які можуть відрізнятись між собою назвами або в одному з них міститься посилання на інший, такі документи за своїм змістом є тотожними і не можуть слугувати підставою стверджувати, що кожен з таких документів є підтвердженням реалізації відмінних між собою господарських операцій.

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно з платіжною інструкцією №234 від 25 червня 2025 року кошти за придбаний товар сплачено позивачем на рахунок юридичної особи - Carl Aug.Drewes GmbH&Co, якою і було видано інвойс №0651253 від 24 червня 2025 року, що додатково вказує про здійснення однієї і тієї ж господарської операції.

Позначення «pf», яке вказано в рахунку-фактурі №0651253 від 24 червня 2025 року та в платіжній інструкції №234 від 25 червня 2025 року, є технічним або внутрішнім маркуванням (скороченням від «pro forma invoice» - попередній рахунок-фактура), що не впливає на сутність документа, оскільки не змінює ані номер, ані дату, ані зміст рахунку-фактури, не свідчить виникненням нових зобов`язань з господарських операцій і може бути використовуватись постачальником виключно з адміністративною метою при веденні господарської діяльності та обліку операцій.

Наведене у сукупності свідчить про те, що рахунок-фактура №0651253 від 24 червня 2025 року, який було додано до митної декларації, та рахунок-фактура pf №0651253 від 24 червня 2025 року, який зазначений у платіжній інструкції №234 від 25 червня 2025 року, фактично, є одним і тим самим документом, який було видано контрагентом позивача, а тому посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на наявність розбіжностей у цій частині є безпідставними.

Стосовно ж тверджень митного органу в оскаржуваному рішенні про те, що в рахунку-фактурі №0651253 від 24 червня 2025 року та Контракті №69 від 24 червня 2025 року зазначена фірма продавця як «Carl Aug. Drewes GmbH&Co», а в митній декларації країни відправника зазначено «Carl Aug. Drewes» суд зазначає таке.

Ідентифікація юридичних осіб відбувається не лише за назвою, але й через інші обов`язкові реквізити, зокрема: адресою місцезнаходження, номером у торговому реєстрі країни резидентства, банківськими реквізитами тощо.

Дослідженням змісту документів, які подавались позивачем разом з митною декларацією №25UA408040005268U0 від 14 липня 2025 року встановлено, що в рахунку-фактурі №0651253 від 24 червня 2025 року, контракті №69 від 24 червня 2025 року та митній декларації країни відправника №25DE535563965277B2 від 08 липня 2025 року вказана однакова адреса юридичної особи – продавця товару (контрагента позивача), а саме: «BaumstraЯe 56-58, 282217 Bremen, Cermany».

Також у рахунку-фактурі №0651253 від 24 червня 2025 року та в митній декларації країни відправника №25DE535563965277B2 від 08 липня 2025 року вказаний один і той самий товар: вантажний автомобіль виробник DAF, модель XF 480 FAR, VIN код НОМЕР_1 , 2020 року випуску.

Крім того, в рахунку-фактурі №0651253 від 24 червня 2025 року та в митній декларації країни відправника №25DE535563965277B2 від 08 липня 2025 року зазначений однаковий номер EORI Economic Operators Registration and Identification: DE3284913, що є унікальним реєстраційним номером, який використовується для ідентифікації підприємств та осіб, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність у країнах Європейського Союзу (ЄС).

Також суд зауважує, у зовнішньоекономічній діяльності допускається можливість скорочення повних назв юридичних осіб для використання обмеженого простору у бланках документів або для полегшення розуміння змісту митними органами інших країн. Тобто, в даному випадку назва «Carl Aug. Drewes» є скороченим варіантом повної юридичної назви компанії «Carl Aug. Drewes GmbH & Co», що не суперечить практиці зовнішньоекономічної діяльності, оскільки елемент назви «GmbH & Co» вказує на організаційно-правову форму компанії, в той час як основною частиною найменування юридичної особи, що й ідентифікує її як суб`єкта господарювання по комерційній назві, є «Carl Aug. Drewes».

Отже, назва юридичної особи, яка зазначена у товаросупровідних документах як «Carl Aug. Drewes GmbH & Co» у рахунку-фактурі №0651253 від 24 червня 2025 року та Контракті №69 від 24 червня 2025 року, та назва, вказана в митній декларації країни відправника №25DE535563965277B2 від 08 липня 2025 року як «Carl Aug. Drewes», вказує на те, що фактично йдеться про одного і того самого суб`єкта господарювання.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскільки реквізити юридичної особи (назва, адреса місцезнаходження та унікальний реєстраційний номер) збігаються у декількох документах (рахунку-фактурі, контракті та митній декларації країни відправлення), і крім цього в них зазначений один і той же товар, то наведене свідчить про те, що в даному випадку, фактично, ідеться про одну і ту ж господарську операцію, сторонами якої є позивач та його контрагент - компанія Carl Aug. Drewes GmbH&Co.

Суд зауважує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями, які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості, не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування додаткових документів, передбачених частиною третьої статті 53 МК України.

Твердження відповідача про наявність недоліків у документах, наданих позивачем, є необґрунтованими та безпідставними. Надані позивачем до перевірки на підтвердження митної вартості товару документи не викликали сумнівів саме у достовірності визначеної позивачем митної вартості ввезеного товару.

Як вказав Верховний Суд у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі №810/1823/16, зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 23 квітня 2019 року у справі №810/1479/16 наголосив, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.

Наведене, у свою чергу, дає підстави для висновку, що декларант при митному оформленні товару повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, що входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, додаткові витрати все ж таки здійснювалися, то вона і повинна довести наявність цього факту.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 06 вересня 2019 року справі №815/2501/18.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не підтверджено існування обґрунтованих сумнівів щодо складових митної вартості товару.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Подані позивачем до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам статті 53 МК України.

Враховуючи викладене у своїй сукупності, суд погоджується з твердженням позивача про подання ним разом з митною декларацією до митного органу усіх належних документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару за ціною договору, та, відповідно, про безпідставність висновку відповідача про те, що надані позивачем документи містять розбіжності і не підтверджують заявлену за ціною договору митну вартість товару.

Указане свідчить про безпідставність та незаконність оскаржуваних у цій справі рішень.

Крім цього, у ході судового розгляду справи відповідач не довів, що витребувані митним органом у декларанта документи є документами, необхідними для усунення (спростування) саме тих розбіжностей, які мали місце на думку митного органу в документах, поданих позивачем до митного оформлення товару.

Вирішуючи спір, суд також звертає увагу на те, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару зазначено про проведення з декларантом консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів, вказано причини неможливості застосування другого – п`ятого методів визначення вартості товару.

Суд зазначає, що в силу положень МК України указана консультація має надаватись з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів та дотримання обов`язку послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

В ході судового розгляду справи відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого приписами Кодексу адміністративного судочинства України покладеного обов`язок доводити правомірність своїх дій та рішень, на підставі належних та достовірних доказів не довів проведення з позивачем вказаної консультації та, відповідно, не довів обґрунтованості визначення митної вартості ввезеного позивачем товару за шостим методом.

Доказів того, що відповідач провів необхідну консультацію у належний спосіб, матеріали справи не містять. А саме лише посилання на проведення консультації відповідним записом у графі « 33» рішення про коригування митної вартості товарів без будь-яких доказів її проведення, не зазначення коли її проведено, з якими особами, не можна вважати таким, що відповідає нормам закону.

Аналогічний висновок висловлено в постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №803/1112/17 та в постанові від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16.

Отже, відповідачем не доведено дотримання встановленої законом процедури прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, що також свідчить про наявність правових підстав для визнання його протиправним та скасування.

З оскаржуваного рішення також убачається, що митним органом митну вартість ввезеного позивачем автомобіля визначено у розмірі 36000,00 євро за резервним методом, а для визначення митної вартості використано цінову пропозицію про продаж тієї ж марки, моделі, року випуску автомобіля.

Між тим, у ході судового розгляду справи відповідачем на підставі належних та достовірних доказів не було доведено, що при коригуванні митної вартості товару позивача до уваги бралось оформлення саме з найнижчою митною вартістю подібного товару.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі (36000,00 євро), які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відповідачем безпідставно здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а за резервним методом, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України.

З оскаржуваного рішення убачається (і це визнавалось відповідачем у відзиві), що митним органом митну вартість ввезеного позивачем товару було визначено у розмірі 36000,00 євро за резервним (шостим) методом на підставі митної декларації від 21.05.2025 року №UA2092000/2025/32823.

Як видно з указаної декларації, доданої до відзиву, відповідно до графи « 43» у процесі її формування був використаний шостий метод визначення митної вартості товарів – резервний.

Однак, з огляду на наведені вище норми, документи, сформовані за шостим методом визначення митної вартості товарів, не можуть бути основою застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

До цього суд зазначає, що митна вартість товару у митній декларації від 21.05.2025 року №UA2092000/2025/32823, яку було враховано відповідачем при винесенні оскаржуваного у цій справі рішення, фактично не є тією вартістю, за якою було ввезено на територію України вказаний у тій декларації товар; така вартість підлягала коригуванню, оскільки визначена за шостим (резервним) методом, не зважаючи на те, що цей метод вибраний декларантом.

Зазначене також свідчить про безпідставність визначення відповідачем митної вартості товару, ввезеного позивачем, саме у розмірі 36000,00 євро, виходячи з даних митної декларації від 21.05.2025 року №UA2092000/2025/32823, що дає додаткові підстави для висновку про необґрунтованість оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Стосовно вимог позивача про визнання протиправною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408040/2025/000255 від 14 липня 2025 року, то така також підлягає задоволенню, оскільки є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, яке визнається судом протиправним та є таким, що підлягає скасуванню.

До того ж, суд зауважує, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не було надано належних доказів того, що при прийнятті оскаржуваної картки відмови ним було встановлено ту обставину, що сертифікат EUR.1 №А949924 від 09 липня 2025 року, який було виписано та видано експортером (продавцем) товару – Carl Aug. Drewes GmbH & Co, містив ознаки підробки або ж був визнаний фальсифікований в цілому, що додатково свідчить про протиправність такої картки відмови у прийнятті митної декларації та митному оформленні товару.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно частин першої-третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що доводи відповідача, викладені у відзиві, є безпідставними та необґрунтованими. Натомість позивач довів незаконність оскаржуваних рішень, тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

Частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявної у справі платіжної інструкції №3140 від 13 серпня 2025 року позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 4014,78 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Федик Труск Центр» до Чернівецької митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA408040/2025/000028/1 від 14 липня 2025 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Чернівецької митниці Державної митної служби України у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408040/2025/000255 від 14 липня 2025 року.

Стягнути з Чернівецької митниці Державної митної служби України за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Федик Труск Центр» судові витрати у виді судового збору в розмірі 4014 грн 78 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 30 квітня 2026 року.

Повне найменування учасників справи: позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Федик Труск Центр» (вул. Лесі Українки, 63, с. Перебиківці, Дністровський район, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 43851739), відповідач – Чернівецька митниця Державної митної служби України (вул. Руська, 248-М, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 43971359).

Суддя О.П. Лелюк