Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №600/808/26-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/808/26-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку відповідно до записів у військовому квитку НОМЕР_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Оберіг) відомості про визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку відповідно до записів у військовому квитку НОМЕР_1 .

Позов обґрунтовано тим, що згідно із записами військового квитка позивача 29 серпня 2023 року було виключено з військового обліку військовозобов`язаних за станом здоров`я. Однак зазначені відомості не були внесені відповідачем до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, в якому міститься інформація про наявність у позивача статусу військовозобов`язаного. З метою усунення невідповідності відомостей військового квитка з відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та внесення дійсної інформації про непридатність до військової служби позивач звертався до відповідача з відповідною заявою, в задоволенні якої було відмовлено з тих підстав, що висновок позивача про непридатність до військової служби не був затверджений жодною штатною ВЛК. Позивач не погоджується з такою позицією відповідача, оскільки останній всупереч вимогам Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559, та Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154, протиправно не виконав обов`язок щодо внесення до реєстру змін про виключення позивача з військового обліку у серпні 2023 року, а наявні у названому вище реєстрі відомості про наявність у позивача статусу військовозобов`язаного не відповідають дійсності. Крім того, позивач звернув увагу на те, що на час визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, нормами Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого і Міністерстві юстиції 17 листопада 2008 року №1109/15800, не було передбачено процедури проведення медичного обстеження військовозобов`язаних із обов`язковим затвердженням його результатів штатною ВЛК, а тому відповідач був зобов`язаний виключити позивача з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та внести відповідні дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач, не погоджуючись із позовом, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказано про відсутність підстав для виключення позивача з військового обліку, оскільки результати проведеного медичного огляду не були затверджені у порядку, встановленому Положенням №402, а саме: результати огляду позивача військово-лікарською комісією мали бути затверджені штатною ВЛК. Враховуючи наведене, відповідач вважає заявлений позов безпідставним та просить суд відмовити у його задоволенні.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

За таких обставин, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно з довідкою військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 29 серпня 2023 року №5390/23 ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 від 27 листопада 1988 року (записи у розділах VII, VIII, IX) ОСОБА_1 виключено з військового обліку 29 серпня 2023 року на підставі рішення ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 від 29 серпня 2023 року згідно з пунктом 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Як стверджується позивачем у позові та не заперечувалося відповідачем у відзиві, відносно позивача у Єдиному державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів міститься інформація про перебування на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 з наявністю у нього статусу військовозобов`язаного. Відомості про виключення позивача з військового обліку із зазначенням відповідних підстав у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відсутні.

Згідно матеріалів справи 12 лютого 2026 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_7 із заявою, в якій просив виправити відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом внесення в нього даних про виключення з військового обліку у зв`язку з визнанням непридатним до військової служби згідно довідки ВЛК №5390/23 від 29 серпня 2023 року.

За результатами розгляду заяви позивача ІНФОРМАЦІЯ_8 видано лист від 20 лютого 2026 року №2696, в якому вказано, що під час перевірки підтверджуючих документів на виключення щодо осіб, які були визнані непридатними за станом здоров`я в період після 25 серпня 2023 року, було виявлено, що довідка ВЛК №5390/23 від 29 серпня 2023 року відносно ОСОБА_1 не затверджена жодною штатною ВЛК.

У зв`язку з цим позивача було повідомлено, що для виключення з військового обліку йому необхідно прибути до ІНФОРМАЦІЯ_7 та пройти повторно медичний огляд ВЛК.

За таких обставин позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом за захистом своїх прав.

Вирішуючи спір, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Згідно з частиною дев`ятою статті 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Питання ведення військового обліку громадян України врегульовані Главою VI Закону №2232-ХІІ.

Так, згідно з частинами першою, третьою, четвертою, п`ятою статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний. Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною шостою статті 37 Закону №2232-ХІІ встановлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які, зокрема, визнані непридатними до військової служби (пункт 3 частини шостої статті 37 Закону №2232-ХІІ).

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Отже, виключенню із військового обліку підлягають військовозобов`язані, які, зокрема, визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби. Наслідком визнання військовозобов`язаних непридатними до військової служби є виключення їх з військового обліку.

На виконання положень частини п`ятої статті 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 30 грудня 2022 року №1487, яка набрала чинності 05 січня 2023 року, і якою затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок №1487 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Згідно з абзацом 3 пункту 20 Порядку №1487 для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Пунктом 22 Порядку №1487 встановлено, що взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до пункту 29 Порядку №1487 у разі виключення призовників, військовозобов`язаних та резервістів з персонально-первинного військового обліку виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у картках первинного обліку ставляться відповідні відмітки.

Абзацом 3, 19 пункту 79 Порядку №1487 встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 81 Порядку №1487 особиста присутність призовників, військовозобов`язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов`язкова.

23 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №154, якою затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі – Положення №154 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 1 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Пунктом 8 Положення №154 встановлено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є, зокрема, виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників.

Згідно з абзацом 5 пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Абзацом 2 пункту 14 Положення №154 передбачено, що керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя, районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідає за військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що ведення військового обліку здійснюється з метою постійного забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників і військовозобов`язаних, що, в свою чергу, надає можливість фіксації, накопичення та аналізу військово-облікових даних військовозобов`язаних з метою аналізу кількісного складу та якісного стану військовозобов`язаних для їх ефективного використання в інтересах оборони та національної безпеки держави. Тобто, від відображення в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів актуальної інформації залежить аналіз кількісного складу та якісного стану військовозобов`язаних для їх ефективного використання в інтересах оборони та національної безпеки держави. При цьому ведення військового обліку покладається, зокрема, на відповідні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, які здійснюються взяття на військовий облік та зняття з нього.

Враховуючи викладене, у даному випадку обов`язок із зняття з військового обліку військовозобов`язаного ОСОБА_1 на підставі відомостей, які містяться в його військово-обліковому документі (військовий квиток серії НОМЕР_1 27 листопада 1988 року), мав бути виконаний саме ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Як вбачається зі встановлених у справі обставин, на підставі довідки військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 29 серпня 2023 року №5390/23 ОСОБА_1 було визнано непридатним до військової служби з виключенням його з військового обліку на підставі статті 38-А графи ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого і Міністерстві юстиції 17 листопада 2008 року №1109/15800.

На підставі зазначеної довідки ІНФОРМАЦІЯ_8 зроблено відповідну відмітку у військовому квитку позивача серії НОМЕР_1 , згідно з якою позивача виключено з військового обліку 29 серпня 2023 року за станом здоров`я.

Водночас, як визнається сторонами справи, згідно з даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 вважається військовозобов`язаним, а відомості про його виключення з військового обліку у зв`язку із непридатністю до військової служби відсутні.

При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які відомості на підтвердження факту повторного проходження позивачем ВЛК з визнанням його придатним до військової служби, або які підтверджували би факт скасування довідки ВЛК від 29 серпня 2023 року №5390/23, якою позивача визнано непридатним до проходження військової служби з виключенням його з військового обліку.

До цього суд зауважує, що відповідно до положень пункту 2.1 Глави 2 Розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого і Міністерстві юстиції 17 листопада 2008 року №1109/15800 (далі - Положення №402 в редакції, чинній на час видачі довідки ВЛК №5390/23 про непридатність позивача до військової служби), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 Глави 2 Розділу 1 Положення №402 ЦВЛК має право, серед іншого, розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.

Згідно з підпунктом 2.3.5 пункту 2.3 Глави 2 Розділу 1 Положення №402 рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Отже, постанови ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку можуть переглядатися ВЛК вищого рівня або бути скасовані у судовому порядку, проте не можуть не прийматися чи ставитися під сумнів територіальним центром комплектування та соціальної підтримки чи будь-яким іншим органом, оскільки такі постанови є обов`язковими до виконання.

Крім цього, суд зазначає таке.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулювання відносин у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти), визначені Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16 березня 2017 року №1951-VIII (далі – Закон №1951-VIII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Так, відповідно до частини першої статті 1 Закону №1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).

Згідно з положеннями частин п`ятої, восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи Служби зовнішньої розвідки України та розвідувального органу Міністерства оборони України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Статтею 9 Закону №1951-VIII встановлено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; 2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру. Призовник, військовозобов`язаний та резервіст зобов`язаний подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру.

16 травня 2024 року Кабінетом Міністрів України затверджено постанову №559, якою затверджено Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок №559).

Абзацом 1 пункту 3 Порядку №559 встановлено, що відомості, зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до пункту 4 Порядку №559 у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін: у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку; в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Згідно з підпунктом 12 пункту 8 Порядку №559 військово-обліковий документ в електронній формі містить такі відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (за наявності) відомості про перебування на військовому обліку (найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у якому громадянин перебуває або знятий (виключений) з військового обліку, та підстава зняття (виключення) з військового обліку).

Отже, з метою забезпечення ведення військового обліку громадян України функціонує Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, органами ведення якого, є, зокрема, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. У разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін звертається із відповідною заявою до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку. Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з виявленням невідповідності інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відомостям військового квитка серії НОМЕР_1 , позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_7 із заявою, в якій просив виправити відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом внесення в нього даних про виключення з військового обліку у зв`язку з визнанням непридатним до військової служби згідно довідки ВЛК №5390/23 від 29.08.2023 року.

Однак відповідачем, фактично, не було задоволено подану позивачем заяву та не внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення позивача з військового обліку.

Суд зауважує, що оскільки позивач був визнаний непридатним до військової служби з виключенням його з військового обліку на підставі довідки військово-лікарської комісії від 29 серпня 2023 року №5390/23 й така довідка не була скасована ВЛК вищого рівня чи в судовому порядку, тобто є обов`язковою до виконання, і на її підставі у військовий квиток позивача внесено відповідні відомості про виключення його з військового обліку, то зазначені відомості підлягали внесенню і до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Проте відповідач не реалізував у повній мірі процедури виключення позивача з військового обліку, не здійснивши жодних дій із внесення відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Враховуючи викладене, суд погоджується із твердженнями позову про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо не внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку.

Аналогічної позиції при вирішенні подібних спірних відносин дотримується і Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 01 жовтня 2025 року у справі №560/19103/24.

Стосовно ж доводів відповідача про те, що результати проведеного медичного огляду позивача не були затверджені штатною ВЛК, а тому відсутні підстави для виключення позивача з військового обліку у зв`язку з визнанням його непридатним до військової служби, то такі суд оцінює критично, адже, як свідчать обставини справи, не затвердження висновку ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 від 29 серпня 2023 року №5390/23 штатною ВЛК відбулося не з вини позивача.

При цьому у ході судового розгляду справи відповідачем не було наведено жодних доводів та, відповідно, не надано жодних доказів щодо обставин (зокрема, і причин) не затвердження штатною ВЛК довідки ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 від 29 серпня 2023 року №5390/23.

Так, за приписами пункту 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення №402 у редакції наказу Міністерства оборони України від 18 серпня 2023 року №490, який набрав чинності 25 серпня 2023 року, постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період оформлюється довідкою ВЛК (додаток 4 до цього Положення) у двох примірниках, яка дійсна протягом одного року з дня медичного огляду. Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про тимчасову непридатність або непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку підлягає затвердженню штатною ВЛК. Копія довідки видається особі, яка пройшла медичний огляд.

Отже, на день визнання позивача непридатним до військової служби за становим здоров`я (29 серпня 2023 року) пункт 3.8 глави 3 розділу II Положення №402 дійсно передбачав необхідність затвердження штатною ВЛК постанов ВЛК районних, міських ТЦК та СП про тимчасову непридатність або непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.

Однак Положення №402 в редакції станом на 29 серпня 2023 року не покладали саме на позивача обов`язку самостійно вчиняти будь-які дії, направлені на затвердження штатною ВЛК прийнятого відносно нього висновку військово-лікарською комісією про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.

Виходячи з цього суд вважає безпідставною позицію відповідача про те, що позивач не завершив процедуру затвердження висновку військово-лікарської комісії №5390/23 від 29 серпня 2023 року про визнання його не придатним до військової служби з виключенням з військового обліку, адже саме відповідач повинен був направити такий висновок на затвердження штатної ВЛК.

Водночас відповідачем у ході судового розгляду справи не було надано доказів того, що висновок військово-лікарської комісії (довідка №5390/23 від 29 серпня 2023 року) був направлений на затвердження штатної ВЛК.

До того ж, як уже констатовано вище, відповідачем не було надано доказів і щодо причин не затвердження штатною ВЛК висновку ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 від 29 серпня 2023 року №5390/23 (у разі здійснення перегляду штатною ВЛК вказаного висновку).

Та обставина, що відповідач не дотримався приписів пункту 3.8 глави 3 розділу II Положення №402 і не направив на затвердження штатної ВЛК висновок військово-лікарської комісії від 29 серпня 2023 року №5390/23 про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку не скасовує чинність вказаного висновку ВЛК та відповідних записів у військовому квитку позивача про виключення його з військового обліку 29 серпня 2023 року на підставі рішення ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 від 29 серпня 2023 року згідно з пунктом 3 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно, факт виключення позивача з військового обліку з 29 серпня 2023 року за станом здоров`я свідчить про те, що в розумінні Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" позивач не є військовозобов`язаним, оскільки згідно приписів пункту 3 частини 6 статті 37 названого закону громадяни України, які визнані непридатними до військової служби, виключаються з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.

З огляду на встановлені обставини цієї справи, суд зауважує, що позивач мав правомірні очікування на те, що до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідачем будуть внесені відомості про його виключення з військового обліку у зв`язку із визнанням непридатним до військової служби згідно довідки ВЛК №5390/23 від 29 серпня 2023 року.

Варто зазначити, що поняття «легітимні очікування», головним чином походять від англійського терміну «legitimate expectations» як розумні, небезпідставні або обґрунтовані очікування. У юридичній практиці зазначений термін також має такі альтернативні назви як правомірні, законні, розумні або виправдані сподівання.

Принцип легітимних очікувань широко застосовується у судовій практиці та ґрунтується на низці конституційних положень, які гарантують захист права власності (стаття 41 Конституції України) та передбачуваність (прогнозованість) законодавства, яким визначаються обмежувальні заходи (статті 22, 57, 58, 94 та 152 Конституції України).

Реалізація принципу легітимних очікувань полягає у досягненні бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки; втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни правової основи у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими.

Принцип легітимних очікувань властивий, головним чином, для публічно-правових спорів, що вирішуються адміністративними судами, оскільки у сукупності з принципами правової визначеності та належного урядування створює надійну основу для гарантування реалізації в Україні основної ідеї/мети системи адміністративних судів, а саме, захисти «малої людини» від «великої держави», в особі її багаточисленних суб`єктів владних повноважень, які наділені множинністю повноважень та низкою механізмів владного примусу.

Відповідно до частини другої статі 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, за змістом судової практики Європейського суду з прав людини захист законних сподівань (очікувань) є одним з аспектів правової визначеності, при цьому державні органи повинні дотримуватися принципу належного урядування (рішення ЄСПЛ «Суханов та Ільченко проти України», «Рисовський проти України», «Лелас проти Хорватії», «Копецький проти Словаччини» тощо).

Принцип захисту законних очікувань та принцип правової визначеності є невід`ємними елементами правової держави та принципу верховенства права, яким суд і керується при вирішенні цього спору.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи оскаржувану бездіяльність суб`єкта владних повноважень, яка зумовила звернення позивача до суду з цим позовом, на відповідність її критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що при відповідач у спірних відносинах діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; необґрунтовано; нерозсудливо; без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямована оскаржувана бездіяльність.

З огляду на не виконання відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації відносно ОСОБА_1 про непридатність його до військової служби з виключенням з військового обліку, які містяться у його військовому квитку серії НОМЕР_1 від 27 листопада 1988 року, на підставі чинної довідки ВЛК від 29 серпня 2023 року №5390/23, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, враховуючи положення статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Отже, заявлений позов підлягає задоволенню повністю.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно частин першої-третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів наявність підстав для задоволення заявлених вимог. Натомість позиція відповідача є необґрунтованою та безпідставною.

Згідно частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання до суду цього позову сплачено судовий збір у сумі 1331,50 грн.

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в сумі 1331,50 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 9, 72, 73, 74-76, 77, 90, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з військового обліку.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку із визнанням його непридатним до військової служби.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в розмірі 1331 грн 50 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 30 квітня 2026 року.

Повне найменування учасників справи: позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ); відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Суддя О.П. Лелюк