Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №580/1740/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року справа № 580/1740/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду у порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центру оцінювання функціонального стану особи Державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України про визнання протиправним рішення, його скасування та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

23.02.2026 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центру оцінювання функціонального стану особи Державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України (м.Дніпро, пров.Феодосія Макаревського, буд.1-А; код ЄДРПОУ 03191673)(далі - відповідач) про:

визнання протиправним та скасування рішення щодо встановлення III-ї групи інвалідності;

зобов`язання повторно розглянути питання встановлення групи інвалідності з урахуванням правової оцінки суду.

Обґрунтовуючи зазначила, що 10.02.2016 їй проведене складне медичне оперативне втручання зі встановленням металоконструкції, що має довічний характер. Стверджує, що має стійкі та незворотні порушення функцій організму: значне обмеження функцій опорно-рухового апарату, обмеження рухливості хребта, хронічний больовий синдром, рестриктивні порушення функцій зовнішнього дихання. Стан стабільно важкий без позитивної динаміки. Тому вважає безпідставним зниження їй групи інвалідності.

Встановивши, що позовна заява подана із недоліками, суд ухвалою від 02.03.2026 залишив її без руху. Надав 10 днів з моменту отримання ухвали для усунення викладених у мотивувальній частині ухвали недоліків позовної заяви.

На адресу суду від позивачки надійшла заява від 03.03.2026 вх.№10946/26, якою надано докази доплати судового збору.

З`ясувавши факт усунення недоліків позовної заяви, суд з`ясував наявність підстав для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження, про що постановив ухвалу від 09.03.2026.

13.03.2026 на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, яким просить відмовити у задоволенні позову повністю. В обґрунтування зазначає, що надані позивачкою для розгляду її скарги медичні документи підтверджують ступінь її функціональних порушень органів та систем у діагнозі відповідають критеріям ІІІ-ї групи інвалідності. Також просив урахувати, що суди не наділені повноваженням визначати групу інвалідності.

17.03.2026 від позивачки надійшло заперечення, в якому зауважила, що ювініальний ідіопатичний сколіоз 4-го ступеня є незворотнім і хронічним не погоджується із доводами відповідача та підтримує заявлені позовні вимоги повністю. Також заявила клопотання про призначення судово-медичної експертизи.

Ухвалою від 30.04.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання про призначення експертизи.

Усі подані документи суд долучив до матеріалів адміністративної справи задля забезпечення права всіх учасників судового процесу на судовий захист.

Оскільки обґрунтовані клопотання від учасників спору про розгляд справи у судовому засіданні з їх викликом суду не надходили, зважаючи на відсутність необхідності призначити у справі експертизу або викликати та допитати свідків, суд дійшов висновку розглянути справу без виклику сторін у судове засідання за наявними письмовими доказами.

Оцінивши доводи, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Згідно з паспортом №007652627 позивачка, ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України.

Випискою історії її хвороби за 2016 рік та медичних карт до 2022 року підтверджено наявність діагностованого ідеопатичного дитячого С-подібного грудного сколіозу 4-го ступеня, у т.ч. після операційного лікування у 2016 році з наявністю фіксаторів, значне порушення функцій.

Посвідченням від 21.05.2024 серії НОМЕР_2 підтверджується факт встановлення позивачці 2 групи інвалідності з дитинства у зв`язку з ураження опорно-рухового апарату.

Витягом №188/25/867/В з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи підтверджується розгляд очно в закладі охорони здоров`я стану здоров`я позивачки (інвалідність ІІ групи встановлена 01.10.2022) на підставі направлення її лікаря. У результаті прийняте рішення від 02.06.2025 №188/25/867/Р щодо встановлення 08.04.2025 інвалідності 3-ї групи з приводу діагнозу «М41.10 - Ювенільний ідіопатичний сколіоз, множинні відділи хребта» (далі - Рішення №188/25/867/Р). У п.5 Рекомендації, як частини індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, вказано про здатність позивачки до:

самообслуговування – легкий ступінь обмеження;

пересування та трудової діяльності – помірний ступінь обмеження;

орієнтації, спілкування, контролю за своєю поведінкою, навчання – нормальна здатність.

Позивачка оскаржила вказане рішення та 22.11.2025 за результатами оцінювання повсякденного функціонування позивачки ухвалене Рішення №258/25/3794 експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної (далі - Рішення №258/25/3794) щодо перевірки інвалідності позивачки. У пункті 18 вказано, що рішення прийняте заочно, лише за документами. Згідно з пунктом 21 експертна команда після детального вивчення наданої медичної документації, анатомо-функціональних порушень дійшла висновку, що наявна ступінь анатомо-функціональних порушень дійсно дає підстави для встановлення III групи інвалідності, терміном на 3 роки (Причина інвалідності: інвалідність з дитинства. Підстава: постанова КМУ№1338 від 15.11.2024). Відповідно до п.24 - основний діагноз при направленні особи на оцінювання відповідно до НК 025:2021: М41.10 - Ювенільний ідіопатичний сколіоз, множинні відділи хребта. У пункті 29 «Оцінка критеріїв життєдіяльності особи» вказано про здатність позивачки до:

самообслуговування – легкий ступінь обмеження;

пересування та трудової діяльності – помірний ступінь обмеження;

орієнтації, спілкування, контролю за своєю поведінкою, навчання – нормальна здатність.

Згідно з п.30 Рішення №258/25/3794 встановлено їй ІІІ-тю групу інвалідності з 01.04.2025 з датою повторного оцінювання 30.03.2028.

Тому позивачка звернулася в суд позовною заявою.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У абзаци першому ст.1 Закону України від 21.03.1991 №875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» у редакції, що дія за спірних правовідносин, від 01.01.2025 (далі – ЗУ №875-XII), визначено, що особа з інвалідністю - особа із стійкими фізичними, психічними, інтелектуальними або сенсорними порушеннями, які при взаємодії з різними бар`єрами можуть заважати її повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими.

Тобто, основною ознакою інвалідності є стійкі порушення здоров`я, внаслідок яких особа має бар`єри в житті для участі в ньому на рівні з іншими людьми.

В абзаці 2 ЗУ №875-XII закріплено, що інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Втрата здоров`я – це наявність хвороб і фізичних дефектів, які призводять до фізичного, душевного і соціального неблагополуччя.

Відповідно до ч.1 ст.7 ЗУ №875-XII залежно від ступеня стійкого обмеження повсякденного функціонування, спричиненого стійким обмеженням повсякденного функціонування, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, при взаємодії із зовнішнім середовищем, особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Тобто, насьогодні існує 3 види груп інвалідності.

Згідно з ч.14 ст.7 ЗУ №875-XII порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування, критерії встановлення інвалідності затверджуються Кабінетом Міністрів України з обов`язковим проведенням консультацій з громадськістю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Для регулювання питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 15.11.2024 №1338 (далі – Постанова КМУ №1338), якою затвердив:

Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;

Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи;

Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи;

Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи;

Критерії встановлення інвалідності.

Згідно з абз.2 п.3 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Експертні команди формуються з метою організації та проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання) відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених Постановою КМУ №1338.

Відповідно до п.5 Критеріїв встановлення інвалідності виділяються чотири основні ступені обмеження життєдіяльності:

легкий ступінь обмеження - особа має незначні труднощі у виконанні деяких повсякденних завдань, але здатна справлятися з основними функціями без сторонньої допомоги;

помірний ступінь обмеження (1 ступінь) - особа має помітні труднощі у виконанні повсякденних завдань, таких як навчання, робота, спілкування, орієнтація, контроль за поведінкою, пересування та самообслуговування;

виражений ступінь обмеження (2 ступінь) - особа стикається з істотними труднощами у виконанні більшості основних активностей, що може включати значні обмеження у навчанні, роботі, спілкуванні та самообслуговуванні, які вимагають регулярної допомоги або спеціальних заходів для покращення якості життя;

значний ступінь обмеження (3 ступінь) - особа має серйозні порушення функцій органів і систем, що призводять до неможливості або істотного зниження здатності виконувати основні життєві функції, що супроводжується потребою в сторонній допомозі для забезпечення базових потреб, таких як догляд, харчування та пересування.

У п.8 Критеріїв встановлення інвалідності визначено, що підставою для визнання особи особою з інвалідністю є одночасна наявність таких обов`язкових умов:

стійкі порушення функцій організму - хвороба триває не менше 12 місяців, або очікується, що вона триватиме щонайменше 12 місяців або призведе до смерті особи, а також існують мінімальні шанси на значне покращення стану навіть за умов застосування найкращого доступного лікування;

обмеження життєдіяльності - особа має помірний (1 ступінь), виражений (2 ступінь) або значний (3 ступінь) ступінь обмеження здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності;

необхідність вжиття заходів соціального захисту - особа має потребу в підтримці в повсякденному житті, а саме: отриманні послуг з реабілітації, паліативної допомоги, забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації, забезпеченні лікарськими засобами для використання в амбулаторних умовах та/або медичними виробами для використання в амбулаторних та побутових умовах.

Для осіб, що мають захворювання та стани, визначені в додатку, встановлюється інвалідність на підставі медичних записів, що підтверджують відповідне захворювання та стан.

Особі, що визнається особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється одна з таких груп інвалідності:

перша (I), яка поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особами з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді;

друга (II);

третя (III).

У п.12 Критеріїв закріплено, що друга група інвалідності встановлюється, якщо особа має виражений ступінь (2 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.

До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені порушення та їх комбінації, які в сукупності спричиняють виражене (2 ступінь) обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.

Вказаними вище рішеннями після чергового переогляду наявності у позивачки 2 групи інвалідності виявлено відповідність лише 3-тій групі.

Як вказано вище в нормативно-правових актах, відмінність критеріїв цих груп полягає в тому, що для 2-ї групи в особи виражена ступінь конкретних обмежень життєдіяльності, внаслідок яких помітні труднощі у повсякденному житті (спілкуванні, орієнтації, контролі поведінки, навчанні, пересуванні, самообслуговуванні), а для 3-ї групи – тільки значні (серйозні порушення, що мають наслідком неможливість або істотну її зниженість для виконання основних життєвих функцій, що супроводжуються потребою в сторонній допомозі у базових потребах людини).

Отже, наявність значної серйозної хвороби, у т.ч. яка лікувалася з введенням в організм людини фіксаторів, не є достатнім для висновку про дотримання критеріїв оцінки ступеня обмеження життєдіяльності.

Медичні документи позивачки не містять відомостей, які би спростовували висновки вказаного вище пункту 29 Рішення від 22.11.2025 №258/25/3794, та відповідного висновку п.30, Рішення №188/25/867/Р та п.5 Рекомендації до індивідуальної програми реабілітації позивачки. Встановлені критерії під час безпосереднього огляду позивачки відповідають результату – визначення 3-ї групи.

Відповідно до підп.1 п.1 Критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи особа направляється лікуючим лікарем або головою військово-лікарської, медичної (військово-лікарської), лікарсько-експертної комісії до експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертна команда) для проведення оцінювання її повсякденного функціонування у разі настання строку повторного огляду, встановленого медико-соціальною експертною комісією, або повторного оцінювання, встановленого експертною командою, або необхідність встановлення інвалідності по досягненню дитиною з інвалідністю повноліття (направлення на проведення оцінювання здійснюється не раніше двох місяців до досягнення дитиною з інвалідністю повноліття).

У п.12 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - Порядок) визначено, що особа, щодо якої проводиться оцінювання, зобов`язана бути присутньою на засіданні експертної команди (крім заочного розгляду справи) незалежно від присутності уповноваженого представника.

Під час проведення оцінювання відео-, аудіофіксація розгляду справи повинна здійснюватися без створення перешкод у проведенні оцінювання та з дотриманням особистих немайнових прав осіб, які беруть участь у проведенні оцінювання, з виявленням тактовності, ввічливості, витримки та поваги.

Як свідчать встановлені обставини спору, 02.06.2025 проведене очне обстеження позивачки, 22.11.2025 проведене заочне оцінювання стану її здоров`я виключно за медичними документами.

У абз.6 п.29 Порядку визначено, що рішення приймаються експертною командою в день розгляду справи, крім випадків необхідності проведення додаткового обстеження, неявки особи на проведення оцінювання або зміни складу експертної команди.

З огляду на зміст п.31 Порядку під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров`я.

Згідно з п.32 Порядку якщо наявної інформації недостатньо для прийняття рішення щодо оцінювання, експертна команда має право направити особу на додаткове медичне обстеження. У такому разі головуючий у справі формує електронне направлення в електронній системі охорони здоров`я відповідно до Порядку ведення Реєстру медичних записів, записів про направлення та рецептів в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого МОЗ.

Пункт 36 Порядку містить, що розгляд справи фіксується у відповідному протоколі. Протокол розгляду підписується в електронній системі кожним членом експертної команди шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису користувача електронної системи відповідно до Закону України “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги”.

Зі змісту п.40 порядку вбачається, що за результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства:

ступеня обмеження життєдіяльності особи;

потреби у продовженні тимчасової непрацездатності;

інвалідності, фіксації причин та часу її настання відповідно до документів, що це підтверджують;

Згідно з п. 66 Порядку експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи розглядає скарги, одержані через електронну систему, згідно з розподілом скарг, що здійснюється автоматично засобами електронної системи після внесення до електронної системи відомостей про скаргу.

Відповідно до п.67 Порядку експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи розглядає скарги очно, заочно або з використанням методів і засобів телемедицини (телевідеоконсультування) відповідно до критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, встановлених у додатку 1, та відповідних клопотань особи.

Експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи під час розгляду скарг:

вивчає рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії, що оскаржується, відео- та/або аудіозапис розгляду експертною командою, на якому було прийнято відповідне рішення (за наявності);

заслуховує пояснення скаржника (його уповноваженого представника) (у разі розгляду скарги за участю скаржника або його уповноваженого представника);

за наявності підстав, передбачених цим Порядком, проводить повторне оцінювання.

За результатами розгляду скарги експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи приймає рішення про:

підтвердження оскарженого рішення;

скасування оскарженого рішення;

формування нового рішення щодо результату оцінювання.

Рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи формується засобами електронної системи. На рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи усіма її членами накладаються кваліфіковані електронні підписи або удосконалені електронні підписи, що базуються на кваліфікованих сертифікатах електронного підпису.

Отже, згідно з п. 67 Порядку, експертна команда Центру має право розглядати скарги заочно. Вибір форми розгляду (очно чи заочно) за змістом п. 67 Порядку та Додатку 1 до нього є дискреційним правом, залежно від достатності наявних у системі відомостей.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд наголошує, що встановлення ступеня функціональних порушень (легкий, помірний чи виражений) є виключною компетенцією експертних команд, які володіють спеціальними знаннями у сфері медицини та функціональної діагностики. Питання визначення ступеня обмеження життєдіяльності є виключно дискреційними повноваженнями. Суд, відповідно до КАС України, не може перебирати на себе функції медичних експертів та самостійно встановлювати діагноз або ступінь обмеження функцій, оцінювати ступінь стійкості порушення функцій організму особи. У наданих медичних документах позивача не вказано ступеня стійкого обмеження повсякденного функціонування позивача, спричиненого стійким обмеженням повсякденного функціонування, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, при взаємодії із зовнішнім середовищем. То ж вважати явно свавільними висновки відповідача відсутні. Загальна процедура прийняття рішень дотримана та вони містять заповнені відомості, що обґрунтовують вказані в них результати рішень.

Наявність грубих порушень процедури оцінювання стану здоров`я позивача доказами не підтверджена. Враховуючи, що встановлений ступінь порушень функцій організму та обмеження життєдіяльності позивачки оцінений, як зі значним ступенем обмеження, а виражений ступінь обмеження не підтверджено, відсутні підстави для визнання особи з інвалідністю іншої, аніж 3-тя група.

Отже, порушення відповідачем вказаних норм права не встановлено, а доводи позовної заяви не підтверджені. Тому суд дійшов висновку про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення позову.

Зважаючи на результат вирішеного спору, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст.2-20, 44-45, 72-79, 138-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центру оцінювання функціонального стану особи Державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України (м.Дніпро, пров.Феодосія Макаревського, буд.1-А; код ЄДРПОУ 03191673) про:

визнання протиправним і скасування рішення щодо встановлення III-ї групи інвалідності;

зобов`язання повторно розглянути питання встановлення групи інвалідності з урахуванням правової оцінки суду.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів.

Суддя Анжеліка БАБИЧ