Рішення від 28 квітня 2026 р. у справі №320/60801/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2026 року справа №320/60801/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (адреса АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” , у розмірі 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_2 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за липень та серпень 2025 року.

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” у розмірі 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_2 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за період: з 01.07.2025 по 13.07.2025, з 24.07.2025 по 31.07.2025, з 01.08.2025 по 22.08.2025, з 25.08.2025 по 31.08.2025 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 постановлено здійснювати розгляд (формування та зберігання) судової справи в електронній формі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу у Збройних Силах України. На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 23.01.2025 № 23 Позивача призначено на посаду інженера відділення розробки програмного забезпечення, у зв`язку з чим він прийняв справи та приступив до виконання службових обов`язків. Військова частина НОМЕР_2 відповідно до бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.02.2024 №1308 здійснює організацію та забезпечення інтенсивної підготовки військових фахівців для ведення бойових дій у сфері радіоелектронної підтримки. На виконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 від 12.02.2024 № 1дск військовослужбовці частини, у тому числі Позивач, залучаються до виконання бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки у складі підрозділів, включених до резерву Головнокомандувача ЗСУ. Згідно з чинним законодавством України, за виконання таких завдань передбачена додаткова винагорода у розмірі 30 000 грн на місяць пропорційно часу виконання відповідних завдань. Фактично Позивачу з моменту призначення на посаду і до червня 2025 року включно така додаткова винагорода виплачувалась. Водночас, незважаючи на те, що у липні та серпні 2025 року Позивач продовжував виконувати бойові (спеціальні) завдання, додаткова винагорода за цей період йому виплачена не була. З метою захисту своїх прав ОСОБА_1 звернувся до Відповідача із заявою від 07.10.2025 (вх. № 9619/р), в якій просив здійснити виплату додаткової винагороди за липень та серпень 2025 року та надати підтверджуючі документи. Свою заяву ОСОБА_1 обґрунтував тим, що у період з 01.07.2025 по 31.08.2025 він виконував бойові (спеціальні) завдання, що підтверджується відповідними бойовими розпорядженнями, записами у журналі бойових дій та рапортом начальника відділення. Відповідач у відповіді від 31.10.2025 № 2367/4866 підтвердив факт виконання Позивачем зазначених завдань та наявність відповідних документів, однак відмовив у наданні їх копій, посилаючись на обмежений доступ до інформації. Разом з тим, Відповідач відмовив у виплаті додаткової винагороди, обґрунтовуючи це змінами у підходах до тлумачення поняття «інтенсивна підготовка», викладеними у телеграмі від 15.07.2025 та відповідних рішеннях Міністерства оборони України. На підставі цих роз`яснень Відповідач припинив виплату додаткової винагороди з 01.07.2025 року, незважаючи на те, що Позивач продовжував виконувати бойові завдання. При цьому Відповідач додатково підтвердив, що: рішення про виплату винагороди за липень–серпень 2025 року не приймалось; бойові розпорядження, на підставі яких Позивач виконував завдання, залишаються чинними; Позивач фактично виконував бойові (спеціальні) завдання у визначені періоди липня та серпня 2025 року. Таким чином, факт виконання Позивачем бойових (спеціальних) завдань не заперечується Відповідачем, однак виплата передбаченої законом додаткової винагороди безпідставно не здійснена. З огляду на викладене, ОСОБА_1 вважає бездіяльність Відповідача щодо невиплати додаткової винагороди протиправною та такою, що порушує його права, у зв`язку з чим звертається до суду з позовом.

24.12.2025 року від уповноваженого представника військової частини НОМЕР_2 надійшов письмовий відзив на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що останній просить суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідач зазначає, що відповідно до Порядку № 260 на період дії воєнного стану не передбачено виплату додаткової винагороди військовослужбовцям за виконання бойових (спеціальних) завдань, якщо такі завдання відносяться до колективної підготовки у складі військових частин (підрозділів) у ході відновлення боєздатності. У зв`язку з цим військовою частиною НОМЕР_2 з 01.07.2025 було припинено нарахування та виплату додаткової винагороди військовослужбовцям за виконання зазначених завдань. Крім того, Відповідач наголошує, що завдання з колективної підготовки у складі військових частин (підрозділів) у ході відновлення боєздатності військовій частині НОМЕР_2 не визначались, у зв`язку з чим відсутні підстави для виплати Позивачу додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн з 01.07.2025. Додатково Відповідач зазначає, що до військової частини НОМЕР_2 надійшло рішення Міністра оборони України від 14.07.2025 № 34483/з/1, яким встановлено, що до внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України № 168 термін «інтенсивна підготовка» у Порядку № 260 слід вважати складовою частиною терміну «колективна підготовка у складі військових частин (підрозділів) у ході відновлення боєздатності». Зазначене рішення підлягає застосуванню з 01.07.2025. При цьому Відповідач діяв у межах своїх повноважень та з дотриманням вимог статті 35 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, зокрема командир військової частини НОМЕР_2 звертався до ІНФОРМАЦІЯ_2 з телеграмами від 15.08.2025 № 2367/3529, від 29.09.2025 № 2367/4250 та від 05.12.2025 № 2367/5469 з метою отримання роз`яснень щодо застосування положень законодавства та наявності підстав для видання наказу про виплату додаткової винагороди. Станом на момент подання відзиву відповіді на зазначені звернення не отримано. Також Відповідач звертався до Головного управління доктрин і підготовки Генерального штабу ЗСУ та до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України з метою отримання роз`яснень щодо застосування терміну «інтенсивна підготовка» та внесення змін до нормативно-правових актів, що регулюють порядок виплати додаткової винагороди. Відповіді на ці звернення також не надходили. Окрім цього, Відповідач звертає увагу, що відповідно до пункту 8 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовців виплачується виключно в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини. Військова частина НОМЕР_2 є бюджетною установою, фінансування якої здійснюється за рахунок коштів державного бюджету через ІНФОРМАЦІЯ_2 , при цьому головним розпорядником бюджетних коштів є Міністерство оборони України. Таким чином, Відповідач вважає, що діяв у відповідності до чинного законодавства України, зокрема Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України № 168 та Порядку № 260, не допустив порушення прав та інтересів Позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

29.12.2025 ОСОБА_1 скористався правом на надання до суду письмової відповіді на відзив.

Позивач не погоджується з позицією Відповідача щодо того, що рішення Міністра оборони України від 14.07.2025 № 34483/з/1 є належною правовою підставою для припинення виплати додаткової винагороди. Право Позивача на таку винагороду встановлене актом вищої юридичної сили постановою Кабінету Міністрів України № 168. Водночас Міністр оборони України уповноважений визначати лише порядок і умови виплати, але не змінювати підстави її нарахування, встановлені Кабінетом Міністрів України. Позивач вважає, що Відповідач, припиняючи виплати, фактично реалізував дискреційні повноваження, діючи самостійно, хоча мав можливість продовжити виплату, оскільки телеграма від 15.07.2025 № 116/14/66296 не містить прямої заборони, а лише вказує на необхідність врахування відповідного рішення. Включення рішенням Міністра оборони терміна «інтенсивна підготовка» до «колективної підготовки» до внесення змін до постанови № 168 та Порядку № 260 фактично змінює не умови виплати, а підстави набуття права на неї, що є повноваженням Кабінету Міністрів України. Таким чином, відбулося звуження підстав для виплати винагороди актом нижчої юридичної сили, що суперечить принципу ієрархії нормативно-правових актів. У разі колізії застосуванню підлягає акт вищої юридичної сили постанова № 168. ОСОБА_1 вважає, що Відповідач, отримавши телеграму щодо зміни тлумачення терміна «інтенсивна підготовка», мав діяти з дотриманням принципу законності та прийняти рішення про виплату додаткової винагороди Позивачу за фактично виконані бойові (спеціальні) завдання. Припинення виплат могло бути правомірним лише після внесення змін до постанови № 168 або зміни чи скасування відповідних бойових розпоряджень. Крім того, сам Відповідач у відзиві підтвердив наявність правових підстав для виплати, зазначивши, що військова частина НОМЕР_2 включена до резерву Головнокомандувача ЗСУ та виконує бойові (спеціальні) завдання з інтенсивної підготовки, а її підрозділи залучені до їх виконання на підставі чинних бойових розпоряджень. Таким чином, обставини, наведені Відповідачем, підтверджують, що ОСОБА_1 у липні–серпні 2025 року виконував бойові (спеціальні) завдання на підставах, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 168.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних Силах України.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 23.01.2025 № 23 Позивача призначено на посаду інженера відділення розробки програмного забезпечення, у зв`язку з чим він приступив до виконання службових обов`язків.

Відповідно до бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.02.2024 № 1308 військова частина НОМЕР_2 забезпечує організацію та проведення інтенсивної підготовки військових фахівців для ведення бойових дій.

Бойовим розпорядженням командира військової частини НОМЕР_2 від 12.02.2024 № 1дск військовослужбовці частини залучені до виконання бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки у складі підрозділів, включених до резерву Головнокомандувача ЗСУ.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 14.10.2025 № 180/ФЕС про грошове забезпечення Позивача за період з 01.01.2025 по 31.08.2025, Позивачу щомісячно нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення, яке включало посадовий оклад, інші складові та додаткову винагороду.

При цьому додаткова винагорода у розмірі 30 000 грн виплачувалась до червня 2025 року включно (зокрема у березні–червні 2025 року), тоді як у липні та серпні 2025 року така винагорода Позивачу не нараховувалась і не виплачувалась, а здійснювалась лише виплата основного грошового забезпечення.

07.10.2025 ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_2 із заявою про виплату додаткової винагороди за липень–серпень 2025 року та надання підтверджуючих документів.

Листом від 31.10.2025 № 2367/4866 військова частина НОМЕР_2 повідомила, що виконання Позивачем бойових (спеціальних) завдань підтверджується відповідними бойовими розпорядженнями, записами у журналі бойових дій та рапортами, однак у наданні витягів з цих документів відмовлено з підстав обмеженого доступу до інформації.

15.07.2025 телеграмою № 116/14/66296 до військових частин доведено інформацію щодо необхідності врахування під час виплат додаткової винагороди змін у підході до тлумачення терміна «інтенсивна підготовка».

Рішенням Міністра оборони України від 14.07.2025 № 34483/з/1 визначено, що до внесення змін до постанови № 168 термін «інтенсивна підготовка» вважається складовою терміна «колективна підготовка». Зазначене рішення застосовується з 01.07.2025.

З 01.07.2025 військова частина НОМЕР_2 припинила нарахування та виплату додаткової винагороди військовослужбовцям за виконання бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки.

Згідно з довідкою про доходи від 14.10.2025 № 180/ФЕС додаткова винагорода Позивачу виплачувалась по червень 2025 року включно, а у липні та серпні 2025 року виплачувалось лише основне грошове забезпечення.

26.11.2025 представником Позивача подано адвокатський запит до Відповідача.

Листом від 28.11.2025 № 2367/вихЗВГ/57 Відповідач повідомив, що рішення про виплату додаткової винагороди за липень–серпень 2025 року не приймалось; зміни до бойових розпоряджень не вносились і вони не скасовувались; виплата винагороди припинена з 01.07.2025 на підставі рішення Міністра оборони України; Позивач у липні–серпні 2025 року виконував бойові (спеціальні) завдання у визначені періоди.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою-третьою статті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно з абзацами 1,2 ч.4 ст.9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.

На момент розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Статтею 9-2 Закону № 2011-XII визначено, що під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ № 168 установлено, що на період дії воєнного стану для військовослужбовців передбачена виплата додаткової винагороди.

Відповідно до положень абзацу 3 п.1-1 Постанови № 168 (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Згідно з п.2-1 Постанови №168 міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають:

порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови;

особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1-1 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1-2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту;

порядок і умови виплати одноразової грошової допомоги та одноразової винагороди.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі Порядок №260).

Пунктом 2 розділу І Порядку №260 встановлено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Відповідно до п.3 Порядку №260, підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану у Порядку №260 врегульовані розділом XXXIV.

Відповідно до положень пункту 2 розділу ХХХІV Порядку №260, на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану виплачується в таких розмірах:

30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань), зокрема, з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави.

Пунктом 4 розділу XXXIV Порядку № 260 визначений перелік документів, підтверджуючих безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Судом встановлено, що Відповідач не заперечує факт наявності у Позивача до 01.07.2025 права на отримання додаткової винагороди, а також факт її виплати у розмірі 30 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань у зв`язку із здійсненням інтенсивної підготовки у складі військової частини НОМЕР_2 , включеної до резерву Головнокомандувача Збройних Сил України, відповідно до пункту 2 розділу XXXIV Порядку № 260.

Згідно з довідкою про доходи, виданою військовою частиною НОМЕР_2 , Позивачу фактично виплачувалась додаткова винагорода до червня 2025 року включно, тоді як у липні та серпні 2025 року така винагорода не виплачувалась.

Разом з тим судом встановлено, що припинення виплати додаткової винагороди з 01.07.2025 Відповідач пов`язує з отриманням телеграми тимчасово виконуючого обов`язки начальника штабу – заступника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 15.07.2025 № 116/14/66296, якою доведено рішення Міністра оборони України від 14.07.2025 № 34483/з/1 про те, що до внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України № 168 термін «інтенсивна підготовка» у Порядку № 260 підлягає тлумаченню як складова терміна «колективна підготовка у складі військових частин (підрозділів) у ході відновлення боєздатності», із застосуванням такого підходу з 01.07.2025.

Так, зазначеним рішенням Міністра оборони України не вносились зміни до Порядку № 260 в частині зміни підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі 30000 грн військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань) з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави.

Відповідно до вимог розділу 8 Положення «Про Міністерство оборони України» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671, Міноборони в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, здійснює контроль за їх виконанням. Нормативно-правові акти Міноборони підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Відповідно до вимог статті 42 пункту 3 Закону України «Про правотворчу діяльність», зміни до нормативно-правового акта вносяться шляхом прийняття (видання) нормативно-правового акта такої самої юридичної сили, якщо інше не передбачено Конституцією України та (або) законом.

Згідно приписів статті 42 пункту 4 Закону України «Про правотворчу діяльність» зміни, що вносяться до нормативно-правового акта, змінюють норми права такого нормативно-правового акта в момент набрання чинності нормативно-правовим актом (відповідної норми права), яким вносяться такі зміни. Посилання на норму права, до якої внесені зміни, має містити вказівку на чинний нормативно-правовий акт, який змінив її останнім.

Судом встановлено, що як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи будь-яких змін в постанову №168 не внесено.

При цьому, рішення Міністра оборони України від 14 липня 2025 року №34483/з/1, на яке посилається відповідач як на підставу припинення виплати, не є окремим рішенням Міністра оборони України в розумінні вищезазначених нормативно-правових актів України, прийнятим та оформленим відповідно до вимог законодавства України.

Таким чином, за відсутності рішення Міністра оборони України про припинення виплати додаткової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки у визначений законодавством України спосіб та внесення зміни до відповідних нормативно-правових актів в установленому порядку, позивач, який виконував у вересні, жовтні та листопаді 2025 року бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій, що не заперечується відповідачем, має право на отримання спірної винагороди.

Суд звертає увагу, що правовідносини, які виникають в процесі реалізації встановленої державою гарантії для військовослужбовців та деяких інших осіб на отримання належного їм розміру грошового забезпечення, будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Верховний Суд в подібних правовідносинах щодо застосування принципу юридичної визначеності у постанові від 21.12.2023 по справі №200/193/23, виснував, що за спірний період підлягає застосуванню наказ №628 для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, оскільки за відсутності цього відомчого нормативно-правового акту не здійснювався би облік особового складу, який мав право на збільшену додаткову винагороду, що призвело б до невиплати цієї частини грошового забезпечення військовослужбовцям. Протилежний висновок поставив би питання необхідності повернення вже виплачених на підставі цих наказів сум додаткової винагороди.

Також Верховний Суд у постанові від 21.11.2018 у справі №824/166/15-а висловив правову позицію, відповідно до якої держава не може відмовляти у здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає, та відповідності особи умовам, що ставляться для їх отримання.

Таким чином, з метою захисту прав позивача, суд вважає за доцільне зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” у розмірі 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_2 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за період: з 01.07.2025 по 13.07.2025, з 24.07.2025 по 31.07.2025, з 01.08.2025 по 22.08.2025, з 25.08.2025 по 31.08.2025 року.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали позову, положення законодавства України та детально оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України.

Позивач звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 .

На підставі наведеного та керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд –

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (адреса АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” , у розмірі 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_2 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за липень та серпень 2025 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” у розмірі 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_2 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за період: з 01.07.2025 по 13.07.2025, з 24.07.2025 по 31.07.2025, з 01.08.2025 по 22.08.2025, з 25.08.2025 по 31.08.2025 року.

Копію рішення направити сторонам у справі (їх представникам) відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.