Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №300/547/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2026 р. справа №300/547/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі, також – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі, також – відповідач, військова частина, ВЧ НОМЕР_1 ), в якій просив:

- визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення в 2022, 2023, 2024 та 2025 роках з урахуванням прожиткового мінімуму доходів громадян встановленого для працездатних осіб станом на 01 січня того року, в якому проводилось нарахування, протиправною;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період служби з 16.06.2022 по 11.11.2025 включно з урахування прожиткових мінімумів для працездатних осіб відповідно станом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 та 01.01.2025 та фактично виплачених сум грошового забезпечення, податків та зборів;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати, ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з 16.06.2022 по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 11.11.2025 включно, з встановленням базового місяця - березень 2018 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити, ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 16.06.2022 року по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 11.11.2025 включно, з встановленням базового місяця - березень 2018 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку №44;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести, ОСОБА_1 перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсація за невикористані дні щорічної відпустки, матеріальної допомоги на оздоровлення, на вирішення соціально-побутових питань з врахуванням фактично виплачених сум за період служби з 16.06.2022 по 11.11.2025 відповідно до перерахованих посадових окладів з урахування прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 та 01.01.2025;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки, матеріальну допомогу на оздоровлення, на вирішення соціально - побутових питань за вирахуванням фактично виплачених сум за період служби з 16.06.2022 року по 11.11.2025 року відповідно до перерахованих посадових окладів з урахування прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 та 01.01.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 16.06.2022 по 11.11.2025 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , яка нараховувала та виплачувала останньому грошове забезпечення. ОСОБА_1 вказує, що в період з 16.06.2022 по 11.11.2025 посадовий оклад та оклад за військове звання останнього розраховувалися з урахуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, в розмірі 1762,00 грн, а не станом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 та 01.01.2025. Таким чином, на переконання позивача, невірне нарахування відповідачем розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням в період з 16.06.2022 по 11.11.2025 призвело до того, що останній у цей період часу одержував грошове забезпечення, а також виплачені за вказаний період: грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально – побутових питань, компенсації за невикористані відпустки у занижених розмірах.

Також, позивач переконаний, що відповідач у період з 16.06.2022 по 11.11.2025 включно був зобов`язаний нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі, також – Порядок №1078).

Таким чином, вважаючи протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.51-53).

Пунктом 5 резолютивної частини коментованої ухвали суду витребувано у відповідача:

- належними чином оформлену копію грошового атестату;

- інформацію щодо всіх проведених з позивачем розрахунків за спірні періоди.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву від 26.02.2026 №597, який, разом із додатками, надійшов до суду засобами поштового зв`язку 02.03.2026 (а.с.57-69). Військова частина НОМЕР_1 вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Мотивуючи свою позицію відповідач зазначив, що діяв у межах повноважень та у спосіб передбачений законодавством, відповідно до Порядку обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військове звання діючих військовослужбовців в період розрахункової величини для обчислення посадових окладів та окладів за військовим званням військовослужбовців, виходячи з розміру 1 762,00 грн та шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Таким чином на переконання відповідача нарахування позивачу з 05.03.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення проведено з дотриманням вимог законодавства.

З урахуванням зазначеного, Військова частина НОМЕР_1 просила у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності позовну заяву, відзив на позов та докази, наявні в матеріалах цієї адміністративної справи, встановив такі обставини.

Як зазначає позивач у позовній заяві та не заперечує відповідач у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 , в період з 16.06.2022 по 11.11.2025 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .

Згідно з витягом із наказу начальника 136 арсеналу (по особовому складу) від 10.11.2025 №67-РС, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ, солдата ОСОБА_1 , такелажника, такелажного відділення такелажного взводу такелажної роти НОМЕР_2 арсеналу Сил логістики Збройних Сил України звільнено з військової служби у відставку за підпунктом "б" (за станом здоров`я) (а.с.30).

У відповідності до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.11.2025 №323 солдат ОСОБА_1 призначений 16.06.2022 ІНФОРМАЦІЯ_1 , такелажник такелажного відділення такелажного взводу такелажної роти ВЧ НОМЕР_1 звільнений у відставку наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по особовому складу) від 10.11.2025 №67-РС, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби), без права носіння військової форми одягу, вважається таким, що справи та посаду здав 11.11.2025 та з 11.11.2025 виключений зі списків особового складу військової частини (а.с.31).

Вважаючи протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення в 2022, 2023, 2024 та 2025 роках з урахуванням прожиткового мінімуму доходів громадян встановленого для працездатних осіб станом на 01 січня того року, в якому проводилось нарахування та бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати, ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з 16.06.2022 по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 11.11.2025 включно, з встановленням базового місяця - березень 2018 року, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за №2011-XII (далі, також – Закон №2011-ХІІ), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Грошове забезпечення військовослужбовців регламентовано статтею 9 Закону №2011-ХІІ.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (далі, також - Закон №1282-XII).

Статтею 2 Закону №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до положень статті 4 Закону №1282-XI, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі, також - Порядок №1078).

Так, пунктом 1-1 Порядку №1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 за №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно зі змістом абзаців 1, 2, 5 пункту 4 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Абзацами 1 та 2 пункту 5 Порядку №1078 встановлено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Відповідно до пункту 6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Суд зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення за спірний період суд зазначає наступне.

Як зазначено вище, відповідно до пункту 5 Порядку №1078 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Аналіз наведеної норми пункту 5 Порядку №1078 дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Разом з тим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Суд зазначає, що зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась з 01 березня 2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30 серпня 2017 року (далі, також – Постанова №704), якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Це стало підставою для зміни місяця підвищення (базового місяця) у цілях нарахування індексації військовослужбовцям на березень 2018 року.

Пункт 4 цієї Постанови передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Таким чином, Постановою №704 визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців.

Відповідно до абзацу 1 пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Таким чином, оскільки підвищення посадового окладу позивача з березня 2018 року відбулося у зв`язку із прийняттям Постанови №704, якою змінено (підвищено) розміри окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців, тому саме березень 2018 року в контексті застосування у спірних правовідносинах норми абзацу першого пункту 5 Порядку №1078 є місяцем підвищення доходів позивача (базовим місяцем), а тому значення індексу споживчих цін у цьому місяці приймається за 1 або 100 відсотків.

Згідно із абзацом 2 пункту 5 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.

За змістом абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення.

Так, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку №1078.

Разом з тим, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку № 1078 обов`язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця.

З врахуванням наведеного вище, суд вважає, що у спірному випадку, наявні підстави для визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати, ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з 16.06.2022 по 31.12.2022 включно, з встановленням базового місяця - березень 2018 року.

Разом з тим суд враховує, що відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет на 2023 рік" від 3 листопада 2022 року №2710-IX, зупинено на 2023 рік дію, зокрема, Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Зазначена норма набрала законної сили відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень з 1 січня 2023 року.

Стосовно нарахування позивачу індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) за період з 01.01.2024 по 31.12.2024, суд враховує, що відповідно до статті 39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Згідно зі статтею 34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", встановлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.

Таким чином, до 2023 року базовим місяцем, який застосовувався при проведенні індексації, був березень 2018 року – місяць останнього підвищення розміру посадових ставок (окладів) в розумінні Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2023 №1078.

Однак, далі, нарахування індексації у 2024-2025 роках відбувається, виходячи з базового місяця – січень 2024 року та січень 2025 року, що встановлено законами про держбюджет на 2024 рік та на 2025 рік відповідно.

Отже, позовні вимоги в частині зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити, ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 11.11.2025 включно, з встановленням базового місяця - березень 2018 року не підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

За змістом пункту 3 Порядку №44 виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Згідно з пунктами 4, 5 Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З урахуванням наведеного, виплата грошового забезпечення повинна проводитися з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до Порядку КМУ №44.

Таким чином, суд вважає, що у спірному випадку слід, зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 16.06.2022 по 31.12.2022 включно, з встановленням базового місяця - березень 2018 року, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням фактично виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення в 2022, 2023, 2024 та 2025 роках з урахуванням прожиткового мінімуму доходів громадян встановленого для працездатних осіб станом на 01 січня того року, в якому проводилось нарахування, суд зазначає таке.

Приписами частини 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ, установлено, що грошове забезпечення виплачується в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України прийняв 30.08.2017 постанову №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", відповідно до якої, серед іншого, затвердив тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.

Пунктом 2 цієї Постанови установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Ця постанова набрала чинності з 01.03.2018.

Відповідно до пункту 4 Постанови №704, в первинній редакцій від 30.08.2017, установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Примітки додатків №№1, 12, 13, 14 містили положення, відповідно до яких посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

Кабінет Міністрів України 21.02.2018 прийняв постанову №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".

Пунктом 6 Постанови №103 внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, у пункт 4 Постанови №704, який викладений в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".

Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-III (далі, також – Закон №2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону №2017-III).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Отже, з 29.01.2020 виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 у відповідності до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ.

Пунктом 3 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VІІІ, який набрав чинності 01.01.2017 (далі, також – Закон №1774-VІІІ), встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Отже, після набрання чинності цим Законом, положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.

Відтак, суд звертає увагу, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів розрахованих згідно з Постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величиною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Таким чином, згідно з Постановою №704 та положеннями пункту 3 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України №1774-VІІІ розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням як складових грошового забезпечення є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня календарного року.

Редакція законів України про Державний бюджет на 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки свідчить про зміни в розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сторону їх поступового збільшення. Так:

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 №2629-VIII передбачено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2019 встановлено у сумі 1921,00 гривень.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 №294-IX розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2020 встановлено у сумі 2102,00 гривень.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 №1082-IX передбачено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2021 встановлено у сумі 2270,00 гривень.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 №1928-IX передбачено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2022 встановлено у сумі 2481,00 гривень.

Також, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 №2710-IX передбачено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2023 встановлено у сумі 2684,00 гривень.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 №3460-IX передбачено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2024 встановлено у сумі 3028,00 гривень.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19.11.2024 №4059-IX передбачено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2025 встановлено у сумі 3028,00 гривень.

Отже, з початком календарного року відбуваються зміни в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сторону його збільшення.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд в постанові від 2 серпня 2022 у справі №440/6017/21 зазначив:

"…62. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:

(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом №1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку №45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням…".

Описаний вище правовий висновок Верховного Суду також продубльовано в постановах Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №420/26141/21, від 06.11.2023 у справі №300/1947/22, від 09.05.2023 у справі №380/5158/22, від 08.05.2023 у справі № 520/12159/21, від 11.04.2023 у справі № 240/21362/21, 11.04.2023 у справі №520/14820/21, від 06.04.2023 у справі №380/10075/21, від 05.04.2023 у справі №340/3604/22, від 04.04.2023 у справі №120/5264/22, від 30.03.2023 у справі №320/9431/21, від 29.03.2023 у справі №640/8668/21, від 27.03.2023 у справі №640/24075/20, від 27.03.2023 у справі №280/11480/21, від 22.03.2023 у справі №340/10333/21, від 16.03.2023 у справі №500/8486/21, від 15.03.2023 у справі №420/6572/22, від 28.02.2023 у справі №380/18850/21, від 27.02.2023 у справі №640/11131/21, від 15.02.2023 у справі №120/6288/21-а, від 06.02.2023 у справі №160/2775/22, від 16.11.2022 у справі №160/648/22-а, від 22.09.2022 у справі №500/3840/21, від 15.02.2023 у справі №120/6288/21-а, від 31.01.2023 у справі №160/14866/21, від 24.01.2023 у справі №500/1433/21, від 10.01.2023 у справі №120/8682/21-а, від 10.01.2023 у справі №440/1185/21, від 04.01.2023 у справі №640/17686/21, від 13.12.2022 у справі №240/12647/21, від 14.09.2022 у справі №500/1886/21, від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21, від 31.08.2022 у справі №120/8603/21-а, від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 і від 15.11.2023 у справі №120/965/22-а.

Отже, такий підхід до правозастосування, за вказаних обставин, суд змушений визнати усталеним, з огляду на вимоги частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частини п`ятої статті 242 КАС України.

При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду щодо релевантних норм права та їх застосування до спірних правовідносин, викладені в постанові від 15 березня 2023 у справі № 420/6572/22 за наслідками розгляду спору в подібних правовідносинах:

"… Правова позиція, висловлена у постанові Верховного Суду від 2 серпня 2022 року у справі №440/6017/21 (на яку є покликання у постанові від 12 вересня 2022 року у справі №500/1813/21) відображена також у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі №400/6214/21, спір у якій - подібно до цієї справи - стосувався перерахунку і виплати грошового забезпечення військовослужбовця за період з 29 січня 2020 року по 6 листопада 2020 року відповідно до пункту 4 Постанови №704 у зв`язку з ухваленням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18.

У справах, про які мовиться вище, правовий висновок Верховного Суду про те, що з 1 січня 2020 року розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, побудований головним чином - як випливає з їх змісту - на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили.

Проте з уваги на вимоги позивачки, надто період, за який вона просила перерахувати і виплатити (доплатити) їй грошове забезпечення, відтак і одноразову грошову допомогу при звільненні та грошову допомогу на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2020-2021 роки (виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704), а також зважаючи на вимоги і доводи касаційної скарги, які, в значенні статті 341 КАС України, визначають межі касаційного перегляду, колегія суддів вважає, що правовий висновок Верховного Суду, викладений, у постанові від 2 серпня 2022 року у справі №440/6017/21, та повторений у постановах, зокрема, від 12 вересня 2022 року у справі №500/1813/21, від 19 жовтня 2022 року у справі №400/6214/21, має бути врахований при застосуванні положень пункту 4 Постанови №704 при вирішенні також і цієї справи.

17. Спираючись на цей висновок можна погодитися з судом першої інстанції у тому, що посадовий оклад ОСОБА_1, її оклад за військовим (спеціальним) званням як військовослужбовця, з 30 січня 2020 року (як заявлено у позовній заяві) аж до її звільнення з військової служби у вересні 2021 року (згідно з наказом від 3 вересня 2021 року № 291-ОС) мав би визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (а не на 1 січня 2018 року). З тих самих мотивів обґрунтовані висновки цього суду також і про неправильне нарахування грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні (розмір яких залежав від розміру грошового забезпечення).... ".

Вказаний правовий висновок Верховного Суду в подальшому застосовано в постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 у справі №380/13603/21, від 15.11.2023 у справі №120/965/22-а.

Так, Верховний Суд в постанові від 15.11.2023 у справі №120/965/22-а зазначив:

"…33. …Постановою №704 підвищено грошове забезпечення відповідних категорій військовослужбовців та закладено механізм щорічного збільшення його розміру у подальшому.

Так, відповідно до пункту 4 цієї Постанови у редакції, що була чинною до 24 лютого 2018 року, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

З 24 лютого 2018 року набула чинності Постанова №103, пунктом 6 якої пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

34. Отже, з 24 лютого 2018 року змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 року.

35. Водночас Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнав протиправним та нечинним пункт 6 Постанови №103.

36. Наведене свідчить, що, починаючи з 29 січня 2020 року, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються, як правило, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року. Лише у тому разі, якщо розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб є меншим ніж 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, для проведення відповідних розрахунків використовується величина, яка дорівнює 50 відсоткам розміру мінімальної заробітної плати.

37. Згідно з пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року №1774-VIII (далі - Закон № 1774-VIII) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом (01 січня 2017 року) не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.

38. З аналізу наведених правових норм висновується, що з 29 січня 2020 року розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704.

39. Таким чином, ураховуючи зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року №294-IX, виникли підстави для перерахунку грошового забезпечення, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт…".

Відтак, зміна (підвищення) прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року (2102,00 гривень), на 1 січня 2021 року (2270,00 гривень) на 1 січня 2022 року (2481,00 гривень), на 1 січня 2023 року (2684,00 гривень), в порівнянні із таким значенням, встановленого 1 січня 2018 року (1762,00 гривні), є об`єктивною обставиною, що призводить до зміни розміру грошового забезпечення та всіх надбавок і доплат, при визначенні розміру яких враховуються посадовий оклад та оклад за спеціальне звання.

Повертаючись до фактичних обставин справи, судом з`ясовано, що посадовий оклад та оклад за військовим званням ОСОБА_1 розраховано:

- за період з 16.06.2022 по 19.05.2023 виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року згідно з Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30 серпня 2017 року;

- за період з 20.05.2023 по 11.11.2025 виходячи з 1762 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704" від 12.05.2023 №481.

Вказані обставини визнаються і не заперечуються сторонами.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (частина 1 статті 78 КАС України).

Таким чином, посадовий оклад позивача у спірний період розраховано шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року (1762,00 гривень) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017.

Як уже зазначалось судом, зміна (підвищення) прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020-2025 років, в порівнянні із таким значенням, встановленого 1 січня 2018 року (1762,00 гривні), є об`єктивною обставиною, що призводять до зміни розміру грошового забезпечення при визначенні розміру яких враховуються посадовий оклад та оклад за спеціальне звання.

Таким чином, починаючи з 29 січня 2020 року, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року.

Водночас, на веб-сторінці "Урядовий портал" (Єдиний веб-портал органів виконавчої влади України) 17.05.2023 розміщено повідомлення про прийняття Кабінетом Міністрів України постанови "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704" від 12.05.2023 №481 (далі, також - Постанова № 481).

Даною постановою Кабінету Міністрів України вирішено:

1. Скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (Офіційний вісник України, 2018 р., № 20, ст.662).

2. Внести зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (Офіційний вісник України, 2017 р., №77, ст.2374), виклавши абзац перший в такій редакції:

"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

3. Установити, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

Згідно з інформацією з офіційного веб-порталу Верховної Ради України коментована Постанова №481 набрала чинності 20.05.2023.

Жодним із положень Постанови №481 не надано зворотної дії в часі застосування її приписів, зокрема й у період з 29.01.2020 дня ухвалення Шостим апеляційним адміністративним судом постанови у справі №826/6453/18, якою залишено в силі рішення суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, яким внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704.

За загальними правилами застосування норм права в часі, відповідний нормативно-правовий акт врегульовує правовідносини із дати набрання ним чинності (в залежності від обставин опублікування тощо), із дати значно пізніше від дати прийняття і набрання чинності, вказівку про що містить такий акт, або із дати, яка в календарному застосуванні передує даті прийняття акту, відомості у зв`язку із чим повинні зазначатися в останньому.

Так, згідно з частиною 1 статті 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" №794-VІІ від 27.02.2014 постанови Кабінету Міністрів України набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.

Таким чином, з 29.01.2020 по 20.05.2023 (дати набрання чинності Постановою №481) розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, а з 21.05.2023 виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Водночас, Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання дій неправомірними та зобов`язання скасувати пункт 2 Постанови №481 про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" - задоволено частково.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі №320/29450/24 апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №320/29450/24 - без змін.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною другою статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Оскільки рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, яким скасовано пункт 2 Постанови №481 про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" набрало законної сили 18.06.2025, то зазначений пункт Постанови №481 втратив чинність лише 18.06.2025.

Окремо суд враховує положення частини 3 статті 7 КАС України, за змістом яких у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19; постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №520/2098/19).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, яке набрало законної сили 18.06.2025, не встановлено, що пункт 2 Постанови №481 про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" втрачає чинність з іншої календарної дати, ніж з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Верховним Судом у постанові від 08.09.2025 у справі №200/4426/24 сформовано наступні правові висновки у релевантних правовідносинах:

"…66. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень Верховним Судом встановлено, що Постанова №481 була предметом оскарження, зокрема, у судових провадженнях №320/29450/24, №320/41449/23, №320/35573/23.

67. На час розгляду справи у Верховному Суді рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 Постанови №704.

68. Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

69. Враховуючи, що предметом оскарження у цій справі є, зокрема дії відповідача щодо обчислення та виплати ОСОБА_5 грошового забезпечення за період з 21.05.2023 по 30.04.2024 із застосуванням чинної на той час редакції Постанови №704, то подальше скасування судом цієї норми не впливає на оцінку дій відповідача щодо обрахунку виплат грошового забезпечення за спірний період.

70. Така позиція Верховного Суду узгоджується з раніше викладеною у численних постановах, зокрема у постановах від 15.06.2023 у справі №380/13603/21, від 30.04.2025 у справі №620/9741/24 та інших, а саме про те, що зміни, внесені Постановою №103, зокрема, до пункту 4 Постанови №704 не підлягають застосуванню саме з дати набрання чинності постанови суду апеляційної інстанції.

71. Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 та від 11.09.2024 у справі №554/154/22, наголошувала на тому, що Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб`єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).

72. Відступу від наведеної позиції Верховний Суд не здійснював, що обумовлює висновок про чинність відповідних положень Постанови № 481 до 18.06.2025.

73. Підсумовуючи зазначене Суд дійшов висновку, що у період з 21.05.2023 по 30.04.2024 правові підстави для застосування пункту 4 Постанови №704 у редакції, до внесення змін Постановою №481 відсутні, а тому відповідач правомірно проводив нарахування і виплату грошового забезпечення на підставі приписів пункту 4 Постанови №704 у редакції Постанови №481…".

Таким чином, з 21.05.2023 по 18.06.2025 положення Постанови №481, яким установлено що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 підлягало застосуванню.

Отже, з огляду на викладене, суд вважає, що з 16.06.2022 по 20.05.2023 та з 18.06.2025 по 11.11.2025 ОСОБА_1 мав право на отримання більшого розміру грошового забезпечення, оскільки виникли підстави для перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням, які мали визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсація за невикористані дні щорічної відпустки, матеріальної допомоги на оздоровлення, на вирішення соціально-побутових питань з врахуванням фактично виплачених сум за період служби з 16.06.2022 по 11.11.2025 відповідно до перерахованих посадових окладів з урахування прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 та 01.01.2025, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктами 1 та 2 розділу XXIII Порядку №260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.

Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (пункт 6 розділу XXIII цього Порядку).

За приписами пункту 1 розділу ХХІV Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Відповідно до абзацу 6 пункту 5 розділу ХХХІІ Порядку №260 військовослужбовцям, які після прибуття для подальшого проходження військової служби до Збройних Сил України з державних органів, установ, організацій зараховані у розпорядження та звільняються зі служби, розмір одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби обчислюється виходячи з окладів за посадами, які вони обіймали в цих органах, установах, організаціях, та інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій.

Відповідно до пункту 6 розділу XXXI Порядку №260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Отже, виплата грошової допомоги на оздоровлення, грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні, безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.

Як вже встановлено судом вище по тексту судового рішення, розміри посадового окладу, окладу за військовими (спеціальними) званням ОСОБА_1 визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 рік/1 762,00 грн, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Таким чином, з мотивів, наведених судом вище, також підлягає перерахунку і виплаті ОСОБА_1 одноразова грошова допомога при звільненні, грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки, матеріальної допомога на оздоровлення, на вирішення соціально-побутових питань, з врахуванням фактично виплачених сум, за період служби з 16.06.2022 по 20.05.2023 та з 18.06.2025 по 11.11.2025 відповідно до перерахованих посадових окладів з урахуванням прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01.01.2022, 01.01.2023 та 01.01.2025.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити, ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки, матеріальну допомогу на оздоровлення, на вирішення соціально - побутових питань за вирахуванням фактично виплачених сум за період служби з 16.06.2022 року по 11.11.2025 року відповідно до перерахованих посадових окладів з урахування прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 та 01.01.2025 суд керується наступним.

Як свідчать наказ витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2025 №323 позивачу при звільненні виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні та грошову компенсацію за невикористані відпустки (а.с.31).

Позивач не навів суду ані аргументів, ані доказів, які б свідчили про не нарахування та не виплату одноразової грошової допомоги чи компенсації за невикористані відпустки.

Згідно з пунктами 1 та 2 розділу XXIII Порядку №260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.

Суд зазначає, що із наданих сторонами: карти особового рахунку військовослужбовця за 2022 рік (а.с.67-зворотній бік а.с.67); карти особового рахунку військовослужбовця за 2023 рік (а.с.39-40) суду не вдалося встановити чи виплачувалася позивачу за ці періоди грошова допомога для оздоровлення.

При цьому суд наголошує, що позивач не навів жодних аргументів чи доказів, які б свідчили про не нарахування та не виплату грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки.

Зі змісту картки особового рахунку військовослужбовця за 01/2024-12/2024 (а.с.68-зворотній бік а.с.68) та картки особового рахунку військовослужбовця за 2025 рік (а.с.42) слідує , що грошова допомога для оздоровлення у 2024 та 2025 роках позивачу виплачена.

Так, зі змісту карти особового рахунку військовослужбовця за 2022 рік (а.с.67-зворотній бік а.с.67); карти особового рахунку військовослужбовця за 2023 рік (а.с.39-40) та картки особового рахунку військовослужбовця за 01/2024-12/2024 (а.с.68-зворотній бік а.с.68) суду не вдалося встановити чи виплачувася позивачу матеріальна допомога на вирішення соціально - побутових питань за 2022-2024 роки.

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2025 №323 позивачу не виплачено матеріальна допомога на вирішення соціально - побутових питань за 2025 рік (а.с.31).

При цьому, суд звертає увагу, що згідно з пунктом 9 Розділу ХХІV " Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань" Порядку №260 виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Суд констатує, що позивач не надав суду доказів звернення до відповідача із рапортом про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

При цьому, суд звертає увагу, що як уже зазначалося вище по тексту судового рішення, нараховані та виплачені ОСОБА_1 одноразова грошова допомога при звільненні, грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки, матеріальної допомога на оздоровлення, на вирішення соціально-побутових питань, за період служби з 16.06.2022 по 20.05.2023 та з 18.06.2025 по 11.11.2025, підлягають перерахунку і виплаті, відповідно до перерахованих посадових окладів з урахування прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01.01.2022, 01.01.2023 та 01.01.2025, з врахуванням фактично виплачених сум.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відтак, з урахуванням зазначеного вище по тексту судового рішення, суд, на підставі наданих доказів та системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Водночас, при зверненні до суду з цим позовом позивач судовий збір не сплачував, оскільки звільнений від такої сплати на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано.

На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ – НОМЕР_3 ) щодо не нарахування ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_4 ) грошового забезпечення в період з 16.06.2022 по 20.05.2023 та з 18.06.2025 по 11.11.2025, з урахуванням прожиткового мінімуму доходів громадян встановленого для працездатних осіб станом на 01 січня того року, в якому проводилось нарахування.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ – НОМЕР_3 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_4 ) грошове забезпечення за період служби з 16.06.2022 по 20.05.2023 та з 18.06.2025 по 11.11.2025 включно, з урахування прожиткових мінімумів для працездатних осіб відповідно станом на 01.01.2022, 01.01.2023 та 01.01.2025 та фактично виплачених сум грошового забезпечення.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ – НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_4 ), індексації грошового забезпечення за період з 16.06.2022 по 31.12.2022 включно, з встановленням базового місяця - березень 2018 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ – НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_4 ) індексацію грошового забезпечення за період з 16.06.2022 по 31.12.2022 включно, з встановленням базового місяця - березень 2018 року, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням фактично виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ – НОМЕР_3 ) провести, ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_4 ) перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсація за невикористані дні щорічної відпустки, матеріальної допомоги на оздоровлення, на вирішення соціально-побутових питань, з врахуванням фактично виплачених сум, за період 16.06.2022 по 20.05.2023 та з 18.06.2025 по 11.11.2025, відповідно до перерахованих посадових окладів, з урахування прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01.01.2022, 01.01.2023 та 01.01.2025.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_4 ;

відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ – НОМЕР_3 .

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.