Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №260/8845/25 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 квітня 2026 року м. Ужгород№ 260/8845/25

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 за період з 01.05.2024 р. по 07.05.2024 р.; з 07.05.2024 р. по 09.05.2024 р.; з 26.08.2024 р. по 06.09.2024 р.; з 11.09.2024 р. по 16.09.2024 р.; з 29.10.2024 р. по 04.11.2024 р.; з 08.10.2024 р. по 28.10.2024 р. та з 05.11.2024 р. по 28.11.2024 р. у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, з розрахунку 100000 гривень на місяць, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, а також пропорційно часу перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії (лікарсько-експертної) комісії;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 за період з 01.05.2024 р. по 07.05.2024 р.; 07.05.2024 р. по 09.05.2024 р. (3 дні); з 26.08.2024 р. по 06.09.2024 р.; з 11.09.2024 р. по 16.09.2024 р.; з 29.10.2024 р. по 04.11.2024 р.; з 08.10.2024 р. по 28.10.2024 р. та з 05.11.2024 р. по 28.11.2024 p. y зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, з розрахунку 100000 гривень на місяць, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого та пропорційно часу перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії (лікарсько-експертної) комісії, з урахуванням виплачених сум.

Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. За період проходження військової служби позивач отримав декілька поранень під час виконання службових обов`язків, пов`язаних із захистом Батьківщини та перебував на довготривалому стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я.

Позивач зазначає, що після проходження стаціонарного лікування та повернення для продовження служби у військову частину, ним подано рапорт від 08.03.2025 р. командиру військової частини. У рапорті позивач просив виплатити йому додаткову винагороду в розмірі 100000 грн за період перебування на лікуванні та у відпустці для лікування після поранення, посилаючись на Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений Наказом міністра оборони України від 11.06.2008 р. № 260.

Позивач вважає, що дії по не виплаті йому додаткової винагороди в розмірі 100000 грн за період перебування на лікуванні та у відпустці для лікування після поранення, отриманого під час проходження військової служби та захисту Батьківщини є незаконними протиправними, суперечать вимогам чинного законодавства і порушують конституційні права Позивача, а тому підлягають захисту в судовому порядку.

Представником відповідача до суду було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що виплата додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн пропорційно часу лікування і перебування у відпустці відбувається виключно за умови отримання тяжкого поранення.

Представник відповідача стверджує, що позивачем було отримано додаткову винагороду за період з 02.05.2024 р. по 09.05.2024 р. за час його знаходження на стаціонарному лікуванні в цей період.

Представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог на підставі доводів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що позивач проходив військову службу в особовому складі військової частини НОМЕР_1 .

01.05.2024 р. під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Іванівське Донецької області, під час ворожої атаки дрона, позивач отримав вогнепально-осколкове поранення спини (дрібні); термічні опіки спини I-II ст. та II-III ст.; забій м`яких тканин в ділянці лівого колінного суглобу; акубаротравму: пошкодження барабанної перетинки справа. Травма отримана під час виконання бойового завдання пов`язаного із захистом Батьківщини та виконанням конституційного обов`язку щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, під час виконання дій, що входять до обов`язків військової служби та не є наслідком вчинення ним дій в стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства.

Зазначене підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) військовослужбовця військової частини НОМЕР_3 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 від 03 травня 2024 року № 232, виданою командиром військової частини НОМЕР_3 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 01.05.2024 року № 2160.

Згідно з довідкою від 05.08.2024 р. № 496 позивач в період від 16.05.2022 р. по 20.05.2022 р., з 10.07.2022 р. по 28.12.2022 р., з 29.12.2022 р. по 31.12.2022 р., з 14.04.2023 р. по 26.04.2023 р., з 27.04.2024 р. по 01.05.2024 р., з 13.06.2024 р. по 30.06.2024 р. брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

З 01.05.2024 р. по 07.05.2024 р. ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в Криворізькій МКЛ Департаменту здоров`я Дніпропетровської ради, відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 0700524 від 07.05.2024 р.

З 07.05.2024 р. по 09.05.2024 р. позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КП «Криворізька міська клінічна лікарня № 2» Криворізької міської ради, відповідно до виписки із історії хвороби 24П12729 стаціонарного хворого.

Згідно з довідкою ВЛК КП «Криворізька міська клінічна лікарня № 2» Криворізької міської ради від 09.05.2024 р. № 781 на підставі проведеного медичного огляду, комісія встановила розширений діагноз травм, отриманих 01.05.2025 р. та вказала, що вказані травми легкого ступеню, пов`язані з проходженням військової служби, захистом Батьківщини, відповідно ОСОБА_1 потребує відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів.

З 31.05.2024 р. по 15.06.2024 р. позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Центральна міська клінічна лікарня» Ужгородської міської ради, відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 5846 від 15.06.2024 р.

З 26.08.2024 р. по 06.09.2024 р. позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КП «ПОКЛ ім. М.В. Скліфосовського ПОР», відповідно до виписки № 29652 із медичної карти стаціонарного хворого від 15.06.2024 р.

Відповідно до довідки ВЛК КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. Скліфосовського Полтавської обласної ради» від 06.09.2024 р. № 251 на підставі проведеного медичного огляду, комісія встановила діагноз: стан після МОС лівої променевої кістки та ліктьової кістки, посттравматичний гострий лігаментит, постравматична нейропатія лівого ліктьового нерву у фазі клініко-функціонального відновлення, ентезопатія сухожилків та мязів згиначів лівої кисті, посттравматична лівобічна брахеоплексопатія з переважним ураженням ліктьового суглобу з глибоким дистальним парезом лівої руки, вираженим вегетативно-судинним синдромом та виснувала, що вказані травми відносяться до тяжких, пов`язані з проходженням військової служби, захистом Батьківщини, відповідно ОСОБА_1 потребує відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів.

З 11.09.2024 р. по 16.09.2024 р. позивач перебував на стаціонарному лікуванні Обласного госпіталю ветеранів війни відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 945 від 06.09.2024 р.

З 08.10.2024 р. по 28.10.2024 р. ОСОБА_1 перебував на лікуванні у стаціонарі ВП «Клінічна лікарня з невідкладних станів та екстреної медичної допомоги» КНП «УМБКЛ» Ужгородської міської ради, згідно з випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 6195-н/80 від 28.10.2024 р.

З 29.10.2024 р. по 04.11.2024 р. відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 3375 від 04.11.2024 р. ОСОБА_1 перебував на лікуванні у КНП «Обласний клінічний центр нейрохірургії та неврології» ЗОР.

З 05.11.2024 р. по 28.11.2024 р. позивач перебував на лікуванні у стаціонарі ВП «Клінічна лікарня з невідкладних станів та екстреної медичної допомоги» КНП «УМБКЛ» Ужгородської міської ради, згідно з випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 7476-н/92 від 28.11.2024 р.

Згідно з довідкою ВЛК КНП «УМБКЛ» Ужгородської міської ради від 28.11.2024 р. № 191/1 на підставі проведеного медичного огляду, комісія встановила діагноз - посттравматична компресійно-ішемічна нейропатія серединного, променевого і ліктьового нерва на рівні в/3 плеча зліва з вираженим парезом лівої руки, вираженим порушенням функції верхньої кінцівки та виснувала, що вказані травми відносяться до травм тяжкого ступеню, пов`язані з проходженням військової служби, захистом Батьківщини, відповідно ОСОБА_1 потребує відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів.

08 березня 2025 року позивачем подано рапорт командиру військової частини НОМЕР_2 , яким просив виплатити йому додаткову винагороду в розмірі 100000 грн за період перебування на лікуванні та у відпустці для лікування після поранення, покликаючись на Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений Наказом міністра оборони України від 11.06.2008 р. № 260.

На вищевказаному рапорті, командиром військової частини було накладено резолюцію, зокрема, начальнику медичної служби частини, згідно з якою, командир заначив, що «у зв`язку з розбіжністю зазначених травм в первинних документах та виписках з медичної карти (невідомо як пов`язати травми з захистом Батьківщини) вивчити наявні документи та доповісти пропозицію до 26.03.2025 р.».

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.09.2025 р. № 269/нст лейтенанта ОСОБА_1 , командира розвідувального взводу НОМЕР_4 батальйону ТРО ВЧ НОМЕР_1 , - звільнено наказом командира військової частини НОМЕР_5 від 08.09.2025 р. № 203 у запас за п.п. б) (за станом здоров`я) відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Здійснено передбачені законом виплати, грошові премії, одноразові грошові допомоги при звільненні, виплачено грошову компенсацію за невикористані відпустки.

Як вбачається зі змісту заяв по суті справи, а також на підставі досліджених у справі матеріалів судом встановлено, що позивачу не нараховувалась і не виплачувалась додаткова винагорода у розмірі 100000 грн пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з отриманим пораненням, у тому числі й станом на день звернення позивача до суду з цим позовом, що, відповідно, і слугувало підставою його подання.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 листопада 1991 р. № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з пунктами другим-третім статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзаци перший, другий пункту 4 статті 9 Закону №2011-XII).

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 р. строком на 30 діб.

Пунктами 2 та 4 Указу Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», визначено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

На момент виникнення спірних у цій справі відносин, як станом і на час розгляду судом цієї адміністративної справи, строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Відповідно до статті 1 Закону України від 12.05.2015 р. № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 16 Закону № 389-VIII передбачено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 168.

Абзацом 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168 у редакції зі змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України №217 від 07.03.2022, №350 від 22.03.2022, №400 від 01.04.2022, №754 від 01.07.2022, №793 від 07.07.2022, №1066 від 27.09.2022, №1146 від 08.10.2022, №43 від 20.01.2023, №836 від 09.08.2023, №1001 від 15.09.2023, №1162 від 07.11.2023, яка діяла впродовж спірних у даній справі періодів) установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Також Постановою № 168 (у редакції, чинній на час спірних у даній справі періодів) передбачено, що до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Пунктом 11 Розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

При цьому пунктами 9, 10 Розділу XXXIV Порядку № 260 встановлено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Згідно пункту 12 Розділу XXXIV Порядку № 260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Отже, виплата додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць, виплачується, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебуваючи безпосередньо в районах ведення (здійснення) бойових дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають (перебували) на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого. При цьому Постанова № 168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода. Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.

Конструкція зазначених вище норм передбачає, що підставами для включення військовослужбовця (в даному випадку - позивача) до наказу про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, є:

- отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини;

- перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого;

- перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Додаткова винагорода в розмірі 100000 грн виплачується відповідно до наказу командира військової частини за період перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Судом встановлено, що відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) військовослужбовця військової частини НОМЕР_3 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 від 03 травня 2024 року № 232 01 травня 2024 року ОСОБА_1 отримав вогнепально-осколкове поранення спини (дрібні); термічні опіки спини I-II ст. та II-III ст.; забій м`яких тканин в ділянці лівого колінного суглобу; акубаротравму: пошкодження барабанної перетинки справа. Травма отримана під час виконання бойового завдання пов`язаного із захистом Батьківщини та виконанням конституційного обов`язку щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, під час виконання дій, що входять до обов`язків військової служби та не є наслідком вчинення ним дій в стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства.

Отже, отримана позивачем травма є такою, що пов`язана із захистом Батьківщини.

Вказане, з огляду на зміст заяв по суті справи, визнається сторонами справи.

Суд констатує, що для отримання відповідних виплат повинно дотриматися дві взаємопов`язані умови, а саме отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини та перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, або перебуванням у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач в період з 01.05.2024 р. по 07.05.2024 р. перебував на стаціонарному лікуванні в Криворізькій МКЛ Департаменту здоров`я Дніпропетровської ради; з 07.05.2024 р. по 09.05.2024 р. на стаціонарному лікуванні в КП «Криворізька міська клінічна лікарня № 2» Криворізької міської ради; з 26.08.2024 р. по 06.09.2024 р. перебував на стаціонарному лікуванні в КП «ПОКЛ ім. М.В. Скліфосовського ПОР»; з 11.09.2024 р. по 16.09.2024 р. перебував на стаціонарному лікуванні Обласного госпіталю ветеранів війни; з 08.10.2024 р. по 28.10.2024 р. перебував на лікуванні у стаціонарі ВП «Клінічна лікарня з невідкладних станів та екстреної медичної допомоги» КНП «УМБКЛ» Ужгородської міської ради; з 29.10.2024 р. по 04.11.2024 р. перебував на лікуванні у КНП «Обласний клінічний центр нейрохірургії та неврології» ЗОР; з 05.11.2024 р. по 28.11.2024 р. перебував на лікуванні у стаціонарі ВП «Клінічна лікарня з невідкладних станів та екстреної медичної допомоги» КНП «УМБКЛ» Ужгородської міської ради.

Таким чином, наведені вище обставини свідчать про те, що у розумінні Постанови № 168 (в редакції, чинній на час перебування позивача на стаціонарному лікуванні у зв`язку з отриманим пораненням) позивач вважається особою, яка у зв`язку з отриманим пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувала на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (включаючи час переміщення).

В ході судового розгляду справи відповідачем не надано суду доказів того, що перебування позивача на стаціонарному лікуванні у вказаний вище період було пов`язано не з обставинами безпосередньої його участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, за яких позивач і отримав поранення.

Відтак, позивач має право на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн в розрахунку на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні у вказаний вище період.

Суд також констатує, що військовослужбовець набуває права на отримання додаткової винагороди у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 у підвищеному до 100000 грн розмірі виключно у разі коли усі подальші (окрім першого випадку) періоди лікування та надані після таких лікувань відпустки були пов`язані з одержанням тяжкого поранення (травми) у момент первісного ушкодження організму людини в умовах особистої та безпосередньої участі військовослужбовця у веденні бойових дій.

Суд також звертає увагу на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 р., яке набрало законної сили 08.01.2026 р., у справі № 260/3685/25, яким встановлено, що відповідно до наявних в суду матеріалів, а саме: довідки військово-облікової комісії КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфасовського» № 251 від 06.09.2024 р., відповідно до якої травма ОСОБА_1 так, пов`язана із проходженням військової служби; виписки із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 № 6195-n/80 за період з 08.10.2024 р. по 28.10.2024 р., № 3375 за період з 29.10.2024 р. по 04.11.2024 р., № 7476-н/92 за період з 05.11.2024 р. по 28.11.2024 р.; довідки військово-лікарської комісії від 28.11.2024 р. відповідно до якої травма ОСОБА_1 так, пов`язана із захистом Батьківщини та є травмою тяжкого степеню; довідки № 232 від 03.05.2024 р. про обставини травми військовослужбовця ОСОБА_1 , підписаної командиром Військової частини НОМЕР_3 , відповідно до якої травма отримана під час виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом Батьківщини та виконанням конституційного обов`язку щодо захисту Батьківщини; довідки військово-лікарської комісії № 681/919 від 28.02.2025 р. Військової частини НОМЕР_6 , виданої щодо лейтенанта ОСОБА_1 , що надійшла до Військової частини НОМЕР_7 01 березня 2025 року, відповідно до змісту якої травма так пов`язана зі захистом Батьківщини, відсутні будь-які відомості щодо можливих розбіжностей у зазначених в первинних документах та виписках з медичних карт і довідках військово-лікарських комісій травмах ОСОБА_1 .

Наведені вище обставини, свідчать про те, що у розумінні абзацу 4 пункту 1-2 Постанови № 168 позивач вважається особою, яка у зв`язку з отриманим пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувала на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку із отриманням тяжкого поранення.

Відтак, позивач має право і на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я.

Щодо клопотання представника відповідача, заявленого у відзиві на позовну заяву про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строк для звернення до суду, суд зазначає наступне.

Велика палата Конституційного Суду України 11 грудня 2025 року розглянула справу за конституційним поданням Верховного Суду про конституційність частини 1 статті 233 Кодексу законів про працю України та ухвалила Рішення № 1-р/2025. У вказаному рішенні суд постановив, що частина 1 статті 233 Кодексу, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення. Суд наголосив, що установлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині 1 статті 8, частині 7 статті 43, частині 1 статті 55 Конституції України.

Таким чином, застосування до позивача присічних строків у спорі про стягнення грошового забезпечення (додаткової винагороди) є прямим порушенням ст. 8, 22, 43, 55, 151-2 Конституції України.

Отже, позивачем адміністративний позов подано в межах строків, визначених положеннями законодавства.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України).

З урахуванням викладеного, враховуючи підтвердження обґрунтованості позовних вимог відповідними доказами та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та, відповідно, наявність правових підстав для задоволення позову, із зазначених у рішенні підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі наведеного та керуючись ст. 5, 9, 19, 77, 78, 243, 246, 262 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 01 травня 2024 року по 07 травня 2024 року, з 07 травня 2024 року по 09 травня 2024 року, з 26 серпня 2024 року по 06 вересня 2024 року, з 11 вересня 2024 року по 16 вересня 2024 року, з 29 жовтня 2024 року по 04 листопада 2024 року, з 08 жовтня 2024 року по 28 жовтня 2024 року та з 05 листопада 2024 року по 28 листопада 2024 року у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, з розрахунку 100000 гривень на місяць, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, а також пропорційно часу перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії (лікарсько-експертної) комісії.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_8 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_9 ) додаткову винагороду, передбачену п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 01 травня 2024 року по 07 травня 2024 року, з 07 травня 2024 року по 09 травня 2024 року, з 26 серпня 2024 року по 06 вересня 2024 року, з 11 вересня 2024 року по 16 вересня 2024 року, з 29 жовтня 2024 року по 04 листопада 2024 року, з 08 жовтня 2024 року по 28 жовтня 2024 року та з 05 листопада 2024 року по 28 листопада 2024 року y зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, з розрахунку 100000 гривень на місяць, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого та пропорційно часу перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії (лікарсько-експертної) комісії, з урахуванням виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяП.П.Микуляк