Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №260/2459/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 квітня 2026 рокум. Ужгород№ 260/2459/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М. розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_3 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Сідак Павло Петрович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до НОМЕР_2 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_3 ), яким просить суд:

1. Визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 компенсацію втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 26 березня 2026 року - відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.

2. Зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 26 березня 2026 року, відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року у справі №260/2122/25, залишеного без змін Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2026 року, відповідачем було виплачено індексацію грошового забезпечення. Однак при цьому передбачену законодавством компенсацію втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення протиправно не виплачено.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

21 квітня 2026 року представником відповідача, через особистий кабінет підсистеми «Електронний суд», подано відзив на позовну заяву, в якому заявлені позовні вимоги вважає безпідставними. Так, зазначає, що згідно преюдиційного рішення на військову частину НОМЕР_3 не покладено обов`язку щодо нарахування та виплати компенсації відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», а тому підстави для здійснення такої виплати відсутні. Крім того, відповідач зазначає, що рішення суду було виконано добровільно та у встановлені строки, а до моменту набрання ним законної сили відповідні виплати не були нараховані, що виключає можливість застосування компенсаційного механізму.

Також відповідач обґрунтовує свою позицію положеннями Закону №2050-III та Порядку №159, зазначаючи, що компенсація можлива лише у разі затримки виплати вже нарахованих доходів, які мають систематичний характер, зокрема грошового забезпечення. Водночас підкреслюється, що право на компенсацію індексації грошового забезпечення виникає лише після внесення змін до статті 2 вищевказаного Закону Законом України №1214-IX від 04.02.2021, тоді як виплати позивачу здійснені за період до внесення таких змін. У зв`язку з цим відповідач вважає, що відсутні передбачені законом умови для нарахування компенсації, а отже позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України, в тому числі у НОМЕР_2 прикордонному загоні.

Відповідно до наказу начальника НОМЕР_5 прикордонного загону ДПСУ від 06 вересня 2023 року №773-ОС «Про особовий склад» виключено із списків особового складу загону та всіх видів забезпечення ОСОБА_2 .

Вважаючи протиправною бездіяльність щодо неправильного нарахування та виплати грошового забезпечення, а саме індексації, у період із 01 січня 2016 року по 21 травня 2021 року позивач оскаржив таку в судовому порядку.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року у справі №260/2122/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) та ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_6 ) було задоволено частково. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2026 року залишено без змін. Суд зобов`язав відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за визначені періоди із застосуванням відповідного базового місяця, а також провести компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум.

Як зазначається, НОМЕР_2 прикордонний загін фактично виконав судове рішення та у березні 2026 року здійснив перерахування позивачу належних сум індексації грошового забезпечення, що підтверджується відповідними платіжними документами. Водночас при виконанні рішення суду відповідачем не було здійснено виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, як це передбачено статтею 4 Закону України від 19.10.2000 №2050-III.

У подальшому представником позивача було направлено адвокатський запит щодо виплати такої компенсації, однак листом від 06.04.2026 року відповідач повідомив про відсутність правових підстав для її нарахування. При цьому представник позивача зазначає, що суд у рішенні від 22 жовтня 2025 року зазначив передчасність відповідної вимоги на момент розгляду справи, однак після фактичної виплати заборгованості та звернення позивача із відповідною заявою, відповідач відмовив у здійсненні компенсації, що, на думку заявника, свідчить про порушення його прав.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою грошового забезпечення, ОСОБА_1 звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ (далі – Закон №2050) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 (далі – Порядок).

Відповідно до ст.1 Закону №2050, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Ст.2 Закону №2050 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами в розумінні ст.2 Закону №2050 слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі, сума індексації грошових доходів громадян.

Відповідно до ст.3 Закону №2050, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно ст.4 Закону №2050 виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Вищевказане кореспондується також з нормами Порядку.

Таким чином, провівши правовий аналіз зазначених законодавчих норм, суд дійшов висновку, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.2 Закону та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі індексації). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, індексації).

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення, а право на отримання такої особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Так, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року №21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17, від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19, від 09 серпня 2022 року у справі №460/4765/20.

Окрім того, Верховний Суд у поставові від 20.10.2022 року у справі №140/862/19 та ухвалі від 01.05.2024 року у справі №600/4650/23-а наголосив, що «з системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Відтак, законодавець пов`язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу».

Судом встановлено, що передбачена законодавством сума грошового забезпечення ОСОБА_1 у встановлені строки виплачена не була. З огляду на що суд вважає, що позивач має право на отримання передбаченої Законом №2050 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати такого грошового забезпечення, зокрема індексації, нарахованої та виплаченої у зв`язку із проходженням військової служби, за весь час затримки виплати по день фактичної виплати.

При цьому суд відхиляє посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 із заявою щодо виплати такої компенсації не звертався, оскільки таке спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Таким чином, провівши правовий аналіз законодавчих норми, що регулюють спірні правовідносини, крізь призму встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Питання розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_3 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 компенсацію втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 26 березня 2026 року - відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.

Зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 26 березня 2026 року, відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЯ. М. Калинич