Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №240/2167/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року м. Житомир справа № 240/2167/26

категорія 109040000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Радомишльської міської ради Житомирської області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,

установив:

У січні 2026 року ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся у суд з позовом, у якому просить визнати протиправною бездіяльність Радомишльської міської ради Житомирської області (далі – відповідач, Радомишльська міськрада) щодо неналежного розгляду його заяви від 26 червня 2025 року та зобов`язання вчинити відповідні дії.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернувся до відповідача щодо надання відповідного висновку щодо законності відчуження квартири АДРЕСА_1 у спільну часткову власність сім`ї заявника, яка складалася із його – ОСОБА_1 , його баби – ОСОБА_2 , його батька – ОСОБА_3 , його матері – ОСОБА_4 та його сестри – ОСОБА_5 . Повідомленням від 30 червня 2025 року Радомишльської міської ради рекомендовано звернутися до Державного архіву для вирішення вказаного питання. Однак, позивач бажав залучити орган опіки та піклування Радомишльської міської ради для вирішення вказаного питання, оскільки Державний архів не надає відповідні висновки щодо набуття права власності неповнолітнім.

Ухвалою суду від 23 січня 2026 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.

03 лютого 2026 року до суду надійшов відзив, у якому відповідач просить в задоволенні позову відмовити. Зазначає, що зі змісту заяви позивача вбачається, що вона стосується перевірки законності набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, оцінки правочинів, укладених у минулі періоди, надання висновку щодо відповідності таких дій вимогам законодавства. На звернення позивача від 26 червня 2025 року Радомишльською міськрадою надано письмову відповідь від 30 червня 2025 року № 01-28/1083, у якій роз`яснено межі повноважень органу місцевого самоврядування, а також повідомлено, що документи, пов`язані з приватизацією житла у 1995 році, не зберігаються у Радомишльській міській раді та підлягають пошуку у відповідних архівних установах. Додатково звертає увагу, що зі змісту заяви позивача, поданої до Радомишльської міської ради, а також із позовних вимог у цій справі, неможливо встановити чіткий і зрозумілий предмет звернення та конкретний спосіб захисту, якого він вимагає.

25 березня 2026 року до суду надійшло клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з тим, що позов підписаний адвокатом, інформації про якого в Єдиному реєстрі адвокатів України як адвокат відсутня.

З метою з`ясування зазначеного питання суд ухвалою від 25 березня 2026 року витребував у Ради адвокатів України інформацію щодо причин відсутності відомостей у Реєстрі адвокатів України про адвоката ОСОБА_6 , якому видано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія КВ№6367.

07 квітня 2026 року до суду надійшов лист, в якому зазначено, що станом на 03 квітня 2026 року будь-які відомості стосовно Бойка Володимира Володимировича в Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні, адміністраторами першого рівня бази даних ЄРАУ не вносились і до Ради адвокатів України не подавались, у тому числі стосовно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №6367 від 11 квітня 2019 року.

09 квітня 2026 року до суду надійшли заперечення на позицію відповідача, в яких позивач звертає увагу на позицію Верховного Суду, висловлену у ряді постанов щодо наявності у адвоката повноважень на вчинення процесуальних дій за умови надання суду ордеру та належним чином засвідченої копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, яке у встановленому законом порядку не скасовувалося та недійсним не визнавалося, а докази припинення права на здійснення адвокатської діяльності у матеріалах справи відсутні. Наголошує, що адвокат Бойко В.В. перебуваю в Єдиному реєстрі адвокатів України на офіційному сервері data.gov у Раді адвокатів міста Києва – адміністратор Єдиного реєстру адвокатів України першого рівня, про що долучає відповідний витяг.

Ухвалою суду від 24 квітня 2026 року поновлено провадження у справі.

За результатами вивчення матеріалів, що надійшли до суду, а також інформації про скасування або визнання недійсним свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копія якого долучена до позовної заяви на підтвердження повноважень адвоката, який його підписав, суд уважає за можливим здійснити розгляд такого.

Правові підстави для залишення позовної заяви без розгляду відсутні.

На підставі пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд установив, що ОСОБА_1 26 червня 2025 року звернувся до відповідача із заявою, в якій просив залучити орган опіки та піклування Радомишльської міської ради під час видання 17 лютого 1995 року свідоцтва №544 про право власності на житло – квартиру АДРЕСА_2 та вирішенні питання відчуження зазначеної квартири у спільну часткову власність сім`ї заявника.

Листом від 30 червня 2025 року №01-28/1083 Радомишльська міська рада повідомила заявника, що рішення виконкому №29 від 14 лютого 1995 року відсутнє у її володінні з причин передачі його у встановленому законом порядку до Державного архіву Житомирської області. З метою отримання такого рекомендовано звернутися в порядку процедури отримання копій документів з архівів до належного розпорядника – Державного архіву Житомирської області для вирішення питання по суті.

Уважаючи бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду заяви протиправною, ОСОБА_1 звернувся з відповідним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Згідно з вимог частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 40 Конституції України кожна особа має право направляти письмові звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів є Закон України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВП з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі – Закон України №393/96-ВР).

Статтею 1 цього Закону закріплено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Так, за приписами статті 3 Закону України № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) – звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) – звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання – письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України №393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Згідно статті 20 Закону України №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, – невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Як убачається зі змісту позовної заяви, метою звернення до суду є, зокрема, захист права на належний розгляд звернення.

У направленій відповідачу заяві позивач просив залучити орган опіки та піклування Радомишльської міської ради під час видання 17 лютого 1995 року свідоцтва №544 про право власності на житло – квартиру АДРЕСА_2 та вирішенні питання відчуження зазначеної квартири у спільну часткову власність сім`ї заявника.

Листом від 30 червня 2025 року №01-28/1083 Радомишльська міська рада повідомила заявника, що рішення виконкому №29 від 14 лютого 1995 року відсутнє у її володінні з причин передачі його у встановленому законом порядку до Державного архіву Житомирської області. З метою отримання такого рекомендовано звернутися в порядку процедури отримання копій документів з архівів до належного розпорядника – Державного архіву Житомирської області для вирішення питання по суті.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач зазначає про неможливість задоволення вимог позивача, оскільки відсутні правові підстави для перегляду рішення виконкому №29 від 14 лютого 1995 року та залучення органу опіки та піклування під час видання 17 лютого 1995 року свідоцтва №544.

Однак відповідь не містить відповідних доводів, що, на переконання суду, свідчить про неналежний розгляд звернення.

У розумінні Кодексу адміністративного судочинства України бездіяльність суб`єкта владних повноважень – це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. Для визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною, особа, яка вважає, що її право порушене, повинна довести існування причинного зв`язку між такою протиправною бездіяльністю та її порушеним правом. Поряд з цим, бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнано протиправною адміністративним судом лише в тому випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій. Таким чином, бездіяльність – це завжди пасивна поведінка, тобто відсутність з боку суб`єкта владних повноважень будь-яких дій.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправні дії, які полягають у неналежному розгляді звернення позивача від 26 червня 2025 року, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

З урахуванням наведеного, з метою захисту прав позивача, суд уважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 26 червня 2025 року.

Ураховуючи відсутність документально підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл суд не вирішує.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 263, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Радомишльської міської ради Житомирської області щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 26 червня 2025 року.

Зобов`язати Радомишльську міську раду Житомирської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 червня 2025 року та надати відповідь з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.О. Окис

30.04.26