Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №240/18308/24 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року м. Житомир справа № 240/18308/24

категорія 112030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_3 із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо неповної виплати ОСОБА_4 , як законному представнику неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошового забезпечення та додаткової винагороди безвісно відсутнього військовослужбовця ОСОБА_6 за період з 14.11.2023;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити виплату ОСОБА_4 , як законному представнику неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошового забезпечення в повному розмірі, з вирахуванням уже сплаченого грошового забезпечення безвісно відсутнього військовослужбовця ОСОБА_6 та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, починаючи з 14.11.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що перебувала у шлюбі з гр. ОСОБА_6 , в якому народилась ОСОБА_5 . У подальшому шлюб було розірвано та рішенням суду було зобов`язано ОСОБА_6 сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 до досягнення нею повноліття. Виконавчий документ був надісланий до військової частини, де проходив військову службу ОСОБА_6 , для примусового виконання вказаного рішення суду. Відповідно до сповіщення сім`ї 14.11.2023 ОСОБА_6 зник безвісті в АДРЕСА_1 внаслідок стрілецького бою. Позивачкою було подано відповідну заяву про виплату грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, передбаченого постановою КМУ від 30.11.2016 №884. Починаючи з січня 2024 року на рахунок позивачки надходили кошти грошового забезпечення, проте позивач, вважаючи, що виплата грошового забезпечення солдата, який загинув, здійснюється їй не у повному обсязі, звернулась до відповідача із заявою про проведення виплати належних їй коштів у повному обсязі, проте отримала відмову. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Після усунення позивачем недоліків позову, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

12.02.2025 та 13.02.2025 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву вх. №10139/25 та вх. №10348/25, відповідно до змісту якого відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні за безпідставністю. В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що виплата аліментів та виплата частки грошового забезпечення є різними видами виплат. Тобто особи, які отримують аліменти з грошового забезпечення зазначеного військовослужбовця та у разі набуття права за черговістю на виплату частини грошового забезпечення за законодавством України, отримують кожну із цих виплат окремо. Крім того, відповідач зазначає, що згідно довідки про нарахований дохід від 16.01.2025 №813/2115, грошове забезпечення ОСОБА_6 нараховано позивачу у повному обсязі (включаючи аліменти): з листопада 2023 по січень 2024; з серпня 2024 по листопад 2024.

01.04.2024 до Військової частини НОМЕР_2 надійшла заява щодо виплати грошового забезпечення ОСОБА_6 від його матері - ОСОБА_2 з документальним підтвердженням її перебування на утриманні сина.

Таким чином, ОСОБА_2 підтвердила право на отримання частини грошового забезпечення безвісти зниклого сина, згідно п.7 Постанови №884.

Відтак, згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 29.03.2024 №1323, 50% щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_6 виплачувались ОСОБА_2 . Решта 50% коштів депонувались на рахунок Військової частини НОМЕР_2 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 23.08.2024 №2987 внесено зміни до наказу від 29.03.2024 №1323, згідно з якими щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_6 повинні виплачуватись позивачу.

Здійснення відповідних виплат підтверджується відомістю зарахування заробітної плати від 09.01.2025 №105.04/066-15/3686/2025 за період з 01.01.2024 по 07.01.2025, що надається в додатках до відзиву.

Депоновані 50% щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_6 за період з лютого по липень 2024 року були виплачені позивачу 29.11.2024 та 04.01.2025 згідно з довідкою від 16.01.2025 №813/2115 та відомості зарахувань заробітної плати від 09.01.2025 №105.04/066-15/3686/2025.

Крім того, у відзиві відповідачем викладено клопотання про залучення до участі у справі, як третьої особи гр. ОСОБА_2

24.02.2025 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив вх. №13227/25, в якій позивач проти доводів відзиву заперечує. В обґрунтування своєї позиції вказує, що відповідно до п.7 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

Також відповідно до роз`яснення Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 11.10.2023 №423/660, на який посилається відповідач, вказано черговість виплати грошового забезпечення: перша черга - дружині (чоловіку); друга черга - повнолітні діти, які проживають разом з дружиною (чоловіком), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців; третя черга - батькам військовослужбовців.

При проведені виплат врахувати, що виплати аліментів та виплата частки грошового забезпечення є різними видами виплат. Тобто особи, які отримують аліменти з грошового забезпечення військовослужбовця та у разі набуття права за черговістю на виплату частини грошового забезпечення отримують кожну із цих виплат окремо.

Кожна наступна черга набуває права на виплату при відсутності осіб, зазначених у попередніх чергах.

З огляду на викладене відповідач протиправно наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 29.03.2024 №1323, 50% щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_6 почав здійснювати виплати ОСОБА_2 на підставі її заяви, яка надійшла до військової частини лише 01.04.2024.

Крім того представник позивача вказує, що наказ відповідачем видано ще до надходження заяви ОСОБА_2 , а також на те, що вона відноситься до третьої черги.

На думку представника позивача, оскільки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є єдиною дитиною ОСОБА_6 , то грошове забезпечення в повному обсязі повинно виплачуватися позивачці, як законному представнику неповнолітньої дитини відповідно до другої черги, а не матері солдата, яка відноситься до третьої черги.

03.09.2025 ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду клопотання представника відповідача - задоволено. Залучено ОСОБА_2 , як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Третя особа не скористалась своїм правом на надання пояснень щодо позову, встановленим статтею 165 Кодексу адміністративного судочинства України.

16.10.2025 ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду витребувано у Військової частини НОМЕР_2 належним чином завірену копію заяви ОСОБА_2 від 01.04.2024 з доданими до неї матеріалами щодо виплати грошового забезпечення ОСОБА_6 .

Відповідно до положень частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивачки та ОСОБА_6 народилася донька ОСОБА_5 (а.с.9).

У подальшому між позивачем та ОСОБА_6 18.10.2015 було зареєстровано шлюб, який відповідно до рішення Бородянського районного суду Київської області від 20.05.2021 у справі №939/427/21 було розірвано, також вказаним рішенням було стягнуто з ОСОБА_6 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.02.2021 до досягнення дитиною повноліття (а.с.10-13).

Позивачкою було подано виконавчий лист до Бородянського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі на виконання, який надіслав виконавчий лист до військової частини на примусове виконання.

ОСОБА_6 був призваний на військову службу по загальній мобілізації 15.05.2023 другим відділом ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після мобілізації ОСОБА_6 Бородянський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі надіслав виконавчий лист до військової частини на примусове виконання.

Відповідачем на рахунок позивачки перераховувалися аліменти відповідно до рішення Бородянського районного суду Київської області від 20.05.2021.

Відповідно до сповіщення сім`ї №ІІ/2/2545 від 22.11.2023, виданого другим відділом ІНФОРМАЦІЯ_2 солдат ОСОБА_6 , виконуючи військовий обов`язок в бою за Україну, її свободу і незалежність, зник безвісті 14.11.2023 в н.п.Синьківка, Куп`янського району, Харківської області, внаслідок стрілецького бою (а.с.14).

Враховуючи, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є неповнолітньою дитиною, реалізація її прав, в тому числі і права на отримання грошового забезпечення вищевказаного військовослужбовця, здійснюється її законним представником - матір`ю ОСОБА_1 .

Тобто, позивачка будучи законним представником неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , входить до кола осіб - членів сім`ї військовослужбовця, визначеного абзацами 3-4 ч.6 ст.9 Закону №2011-ХІІ та абзацу першого п.7 Порядку №884, а відтак, має право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця.

Позивачкою було подано відповідну заяву до ІНФОРМАЦІЯ_3 про здійснення відповідного грошового забезпечення відповідно до Постанови КМ України №884 від 30.11.2016 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовцям, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх".

Починаючи з січня 2024 року на рахунок позивачки Військова частина НОМЕР_2 стала перераховувати грошове забезпечення, однак на думку позивачки, не у повному розмірі.

На адвокатський запит від 28.06.2024 Військова частина НОМЕР_2 повідомила листом від 09.07.2024 №813/14563, що грошове забезпечення ОСОБА_1 виплачується в розмірі 1/4 частини, згідно постанови Бородянського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі від 13.11.2023 у виконавчому провадженні №65529771. Вказана постанова не дозволяє військовій частині здійснювати передбачені постановою КМ України №884 від 30.11.2016 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовцям, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх" здійснювати нарахування ОСОБА_1 в повному обсязі (а.с.15-16).

Вважаючи такі дії відповідача неправомірними та такими, що суперечать чинному законодавству, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 2 Закону №2011-XII ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Частиною 1 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У відповідності до частин 2-4 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

За приписами частини 6 статті 9 Закону №2011-XII за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:

дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

У разі індексації грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів грошове забезпечення членам сімей військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, виплачується з урахуванням такої індексації - з дня прийняття рішення про проведення такої індексації.

Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Розділом ХХХ вказаного Порядку регулюється питання щодо виплати грошового забезпечення в разі захоплення в полон чи заручниками, смерті (загибелі) військовослужбовців або якщо вони визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими.

Відповідно до пункту 1 Розділу ХХХ Порядку №260 у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства-незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей. У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.

Грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату. Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим (пункт 2 Розділ ХХХ Порядку №260).

Механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім`ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх визначає Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 (далі - Порядок №884).

Пунктом 3 Порядку №884 передбачено, що за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 4 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

До заяви додаються: копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім`ї з даними про прізвище, ім`я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування); довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім`ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті); копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності); копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності); копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).

Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку №884 Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.

У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов`язково зазначаються підстави для такої відмови.

Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі:

подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку;

подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку;

подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку;

з`ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.

Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв`язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.

Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.

Виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей:

військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня їх звільнення включно;

військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.

Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).

Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється у разі, коли заява про його виплату надійшла до військової частини (установи, організації):

до дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах;

протягом трьох років з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовців безвісно відсутніми або оголошення померлими, але не пізніше ніж до дня набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.

Відповідно до пункту 7 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_5 , відмовлено у виплаті 100% грошового забезпечення та додаткової винагороди безвісно відсутнього батька ОСОБА_5 військовослужбовця ОСОБА_6 , у зв`язку зі зникненням останнього безвісти з тих підстав, що 01.04.2024 до Військової частини НОМЕР_2 надійшла заява щодо виплати грошового забезпечення ОСОБА_6 від матері останнього ОСОБА_2 з документальним підтвердженням її перебування на утриманні сина.

Таким чином, на думку відповідача, ОСОБА_2 підтвердила право на отримання частини грошового забезпечення безвісті зниклого сина, згідно п.7 Постанови №884.

Відтак, згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 29.03.2024 №1323, 50% щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_6 виплачувались ОСОБА_2 , решта 50% коштів депонувалася на рахунок військової частини.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 23.08.2024 №2987 внесено зміни до наказу від 29.03.2024 №13223, згідно з яким щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_6 повинні виплачуватися позивачу.

Депоновані 50% щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_6 за період з лютого по липень 2024 року були виплачені позивачу 29.11.2024 та 04.01.2025 згідно з довідкою від 16.01.2025 №813/2115 та відомості зарахувань заробітної плати від 09.01.2025 №105.04./066-15/3686/2025.

Суд не погоджується з такими доводами відповідача.

В обґрунтування доводів відповідач у відзиві вказує на те, що у п.7 Порядку №884 між частинами речення щодо виплати грошового забезпечення дружині (чоловіку) та особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців застосовано слово «також», що доводить, що особи, які перебувають на утриманні військовослужбовців, так само рівними частками отримують неотримане до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення загиблого військовослужбовця.

Однак, суд зазначає, що пункт 7 Порядку №884 встановлює чіткий перелік осіб, яким виплачується грошове забезпечення військовослужбовця, а саме його дружині (чоловіку). У разі якщо її (його) немає, то вказано перелік осіб, які мають право на таку виплату, та черговість. Словосполучення «а також» стосується інших членів сім`ї та осіб, які перебувають на його утриманні, тобто у разі відсутності дружини (чоловіка) військовослужбовця, а не разом з нею (ним).

З матеріалів справи вбачається, що також не заперечується відповідачем, що грошове забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_6 було виплачено його матері ОСОБА_2 та позивачці, як законному представнику малолітньої ОСОБА_5 в рівних частках по 50%, що суперечить вимогам пункту 1 Розділу ХХХ Порядку №260 в якому встановлено черговість виплати грошового забезпечення.

Суд звертає увагу, що пункт 1 розділу ХХХ Порядку №260 вказує на те, що виплата військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, неотриманого ним до дня смерті (загибелі) грошового забезпечення, має здійснюється в порядку черговості саме дітям, оскільки вони відносяться до 2 черги. І у разі якщо дружини (чоловіка) чи дітей у військовослужбовця немає, то така виплата проводиться іншим членам його (її) сім`ї.

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 30.09.2024 у справі №560/16370/23.

Таким чином, відповідачем неправомірно відмовлено позивачці у виплаті 100% від усіх видів грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_6 .

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені обставини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд стягує судові витрати позивача щодо сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 243, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо неповної виплати ОСОБА_4 , як законному представнику неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошового забезпечення та додаткової винагороди безвісно відсутнього військовослужбовця ОСОБА_6 за період з 14.11.2023.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити виплату ОСОБА_4 , як законному представнику неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошового забезпечення в повному розмірі, з вирахуванням уже сплаченого грошового забезпечення безвісно відсутнього військовослужбовця ОСОБА_6 та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, починаючи з 14.11.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 2422,40 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Гурін

30.04.26