Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №160/36291/25 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2026 року Справа№160/36291/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом адвоката Северина Анатолія Борисовича, який діє в інтересах, ОСОБА_1

до відповідача: військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача, адвокат Северин Анатолій Борисович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про:

- визнання протиправною бездіяльність, яка полягає у невиплаті нарахованого грошового забезпечення за період з 01 по 28 вересня 2025 року;

- зобов`язання виплатити грошове забезпечення за період з 01 по 28 вересня 2025 року включно у повному розмірі згідно з офіційним нарахуванням.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем за мобілізацією та до 29.09.2025 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

29 вересня 2025 року ОСОБА_1 затримано в порядку ст.208 КПК України.

Наступного дня йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1. ст.115 Кримінального кодексу України. Відомості до ЄРДР внесені за №12025052390001228 від 29.09.2025.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01.10.2025 ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення застави з утриманням на гауптвахті.

На початку жовтня 2025 року ОСОБА_1 виявив, що на його банківську карту не надійшло грошове забезпечення за вересень 2025 року.

На виконання доручення клієнта адвокат Северин Анатолій Борисович звернувся з адвокатським запитом до командира військової частини НОМЕР_1 де просив повідомити наступну інформацію та надати відповідні копії документів а саме:

- чи проведено нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 за вересень 2025 року;

- повідомити підстави невиплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за вересень 2025 та надати відповідні підтверджуючі документи(рапорти, накази, тощо);

- копію наказу про припинення виплати військовослужбовцю ОСОБА_1 у зв`язку з його затриманням.

Як вбачається з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 328 від 29.09.2025 призупинено виплату грошового забезпечення військовослужбовцю ОСОБА_1 . Виключено з котлового забезпечення з 30 вересня 2025 року.

Разом з тим, в відповіді командира в/ч НОМЕР_1 на адвокатський запит зазначено, що військовослужбовцю ОСОБА_1 проведено нарахування грошового забезпечення за період з 1 по 28 вересня 2025 року.

Однак, як вважає командир в/ч, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07 червня 2018 року виплати грошового забезпечення військовослужбовцям (навіть нарахованого) призупиняється до дня повернення до виконання службових обов`язків.

Представник позивача вважає таку бездіяльність протиправною, у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, надав до суду відзив на позовну заяву, мотивований наступним.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначається Порядком, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі – Порядок № 260). Відповідно до п. 3 розділу ХХІХ Порядку №260 виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07 червня 2018 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, щодо яких відповідно до Кримінального процесуального кодексу України застосовано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту (цілодобово), призупиняється з дня взяття під варту або направлення під цілодобовий домашній арешт до дня повернення до виконання службових обов`язків за посадою. На підставі вищезазначеної норми та наказу командира військової частини НОМЕР_1 №328 від 29.09.202 виплата грошового забезпечення Позивачу була призупинена.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, у якій позовні вимоги підтримав, та вказав, зокрема, що Відповідачем здійснено нарахування грошового забезпечення позивача. Це означає, що сама військова частина визнала факт проходження служби позивачем до 29.09.2025 та включила суму у фінансові документи. Тобто, право на виплату підтверджене самим відповідачем

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 січня 2026 року позовну заяву передано до Донецького окружного адміністративного суду.

Протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 12.02.2026 справу передано на розгляд судді Олішевській В.В.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. В період з 20.03.2026 по 30.03.2026 головуюча по справі суддя перебувала у відпустці.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.09.2025 № 328 визначено позивача таким, що 29 вересня 2025 року був затриманий за можливою підозрою у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України.

Призупинено виплату грошового забезпечення.

Виключено з котлового забезпечення з 30 вересня 2025 року.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСОВУВАВ СУД, ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ, ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами першим і другим частини 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за №745/32197 (далі - Порядок №260).

Відповідно до пункту п`ятнадцятого розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується за час тримання військовослужбовців під вартою чи перебування під цілодобовим домашнім арештом.

Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Згідно з пунктом 3 розділу XXIX Порядку №260 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, щодо яких відповідно до Кримінального процесуального кодексу України застосовано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту (цілодобово), призупиняється з дня взяття під варту або направлення під цілодобовий домашній арешт до дня повернення до виконання службових обов`язків за посадою.

Аналіз наведених норм дозволяє виснувати, що призупинення виплати військовослужбовцю грошового забезпечення у зв`язку із застосуванням такого запобіжного заходу, тримання під вартою, зумовлена тим, що особа не може виконувати службові обов`язки за посадою, а тому з дня взяття під варту до повернення до виконання службових обов`язків за посадою виплата йому грошового забезпечення призупиняється.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2025 року у справі № 175/14969/25 (провадження № 1-кс/175/1447/25) застосований до позивача запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, без визначення розміру застави, з утриманням на гаупвахті.

Визначено, що дата закінчення дії ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою 27 листопада 2025 року.

Суд зауважує, що відповідно до п. 8 розділу 1 Порядку №260 грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий.

Таким чином, грошове забезпечення позивача за вересень 2025 року мало б бути виплачене відповідачем у жовтні 2025.

Факт нарахування позивачу грошового забезпечення за період з 01.09.2025 по 28.09.2025 підтверджено відповідачем у листі від 30.10.2025 № 1553/148/ВихЗПІ.

Разом з тим, виплата грошового забезпечення позивача за період з 01.09.2025 по 28.09.2025 не здійснена у жовтні 2025 року.

Втім, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач у період з 01.09.2025 по 28.09.2025 перебував у складі військової частини НОМЕР_1 , та, відповідно, виконував свої безпосередні обов`язки.

Підстави для невиплати позивачу грошового забезпечення у розумінні Порядку № 260 настали лише з 29.09.2025.

Відповідно до п. 14 Розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.

З наведеного слідує, що позивач має право на виплату нарахованого грошового забезпечення за період з 01.09.2025 по 28.09.2025.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.

Позивач звільнений від сплати судового збору у цій справі у зв`язку із чим розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги адвоката Северина Анатолія Борисовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 нарахованого грошового забезпечення за період з 01 вересня 2025 року по 28 вересня 2025 року.

Зобов`язати військову частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) нараховане грошове забезпечення за період з 01 вересня 2025 року по 28 вересня 2025 року включно.

Повний текст рішення складено та підписано 30 квітня 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Олішевська