Рішення від 28 квітня 2026 р. у справі №160/35203/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 рокуСправа №160/35203/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

11.12.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення повного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди проходження військової служби з 25.05.2016 по 16.03.2019 та з 04.10.2021 по 27.12.2022, за виключенням вже виплаченої частини індексації;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди проходження військової служби з 25.05.2016 по 16.03.2019 та з 04.10.2021 по 27.12.2022 (включно) із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця): в період з 25.05.2016 по 28.02.2018 – січень 2008 р., в період з 01.03.2018 по 16.03.2019 – березень 2018 р., в період з 04.10.2021 по 27.12.2022 – жовтень 2020 р. з урахуванням абзаців 3-6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, та виплатити ОСОБА_1 її недоотриману частину;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за періоди служби з 01.01.2019 по 16.03.2019 та з 04.10.2021 по 27.12.2022 (включно), а також грошової допомоги на оздоровлення за 2019, 2021-2022 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2022 роки з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 із застосуванням з 29 січня 2020 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, для визначення розмірів складових грошового забезпечення;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за періоди служби 01.01.2019 по 16.03.2019 та з 04.10.2021 по 27.12.2022 (включно), а також грошової допомоги на оздоровлення за 2019, 2021-2022 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2022 роки в сторону збільшення відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) за періоди: з 01.01.2019 по 16.03.2019 – із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2019; з 04.10.2021 по 31.12.2021 – із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021; з 01.01.2022 по 27.12.2022 – із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, шляхом його множення на відповідний тарифний коефіцієнт.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 з 25.05.2016 по 16.03.2019 та з 04.10.2021 по 27.12.2022 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Вважаючи, що грошове забезпечення нараховувалося не у належному розмірі, представник позивача звернувся з відповідним запитом до військової частини. Листом від 05.12.2025 №843/ФЕС Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що у періоди з 01.01.2019 по 16.03.2019 та з 04.10.2021 по 27.12.2022 грошове забезпечення позивача нараховано виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 (1762 грн); також з доданих відповідачем документів позивач вбачає порушення в діях відповідача щодо нарахування та виплати щомісячного грошового забезпечення за періоди проходження військової служби з 25.05.2016 по 16.03.2019 та з 04.10.2021 по 27.12.2022, зокрема індексації, а також грошової допомоги на оздоровлення за 2019, 2021-2022 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2022 роки з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 із застосуванням з 29 січня 2020 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, для визначення розмірів складових грошового забезпечення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 14.01.2026, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

30.12.2025 від відповідача до суду надійшли витребувані матеріали та відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи наступним. Згідно п.3 постанови №1013 для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1018. У період з січня 2016 року до березня 2018 року, в якому відбулося підвищення посадових окладів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового складу і начальницького складу та деяких інших осіб», індексація грошового забезпечення мала проводитися відповідно індексу споживчих цін для проведення індексації, обчисленого наростаючим підсумком, починаючи з січня 2016 року, у межах фінансових ресурсів, передбачених на ці цілі. Повноваження щодо визначення базового місяця індексації та, відповідно, розрахунку розміру такої індексації є дискреційними та компетенцією (дискреційною функцією) відповідача, а тому задоволенню не підлягають. Також, представник зауважує, що відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Так, Постановою КМУ №103 до пункту 4 постанови КМУ №704 внесено зміни, якими встановлено залежність розмірів посадового окладу і окладу за військовим (спеціальним) званням від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01.01.2018 року, та вилучено умову, що такий розрахунок повинен проводиться виходячи із 50% розміру мінімальної зарплати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Щодо посилань відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1-2 ст.233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022 року № 2352-IX чинній з 19.07.2022 року працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Суд зазначає, що до 19 липня 2022 року Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Разом з цим, 12 грудня 2025 року Велика палата Конституційного Суду України 11 грудня 2025 року розглянула справу за конституційним поданням Верховного Суду про конституційність частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України та ухвалила Рішення № 1-р/2025, згідно якого суд наголосив, що установлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.

Суд постановив, що частина перша статті 233 Кодексу, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення.

З урахуванням зазначеного, у суду відступні підстави вважати, що позивач пропустив строк звернення до суду.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 25.05.2016 по 16.03.2019 та з 04.10.2021 по 27.12.2022 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

З 25.05.2016 позивача зараховано до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 та на всі види забезпечення згідно п.1 наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.05.2016 №119

Пунктом 4 наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.03.2019 № 57 позивача вирішено вважати таким, що справи та посаду здав, та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 16.03.2019 ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

З 04.10.2021 позивача зараховано до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 та на всі види забезпечення згідно п.1 наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.10.2021 №194.

Пунктом 4 наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.12.2022 № 276 позивача вирішено вважати таким, що справи та посаду здав та вибув до нового місця служби. З 27.12.2022 ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Перебування ОСОБА_1 на військовій службі у період з 17.03.2019 по 03.10.2021 з матеріалів справи не вбачається, судом не встановлено.

Листом від 05.12.2025 №843/ФЕС Військова частина НОМЕР_1 повідомила на адвокатський запит позивача від 01.12.2025 повідомила, що оклади за військовим званням та посадові оклади за відповідними посадами в період з 01.01.2019 року по 16.03.2019 року та з 04.10.201 року по 27.12.2022 року визначені з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року 1762 гривен. Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 25.05.2016 року по 16.03.2019 року та 04.10.2021 року по 27.12.2022 року військова частина НОМЕР_1 зазначає, що Законом України від 03.07.1991 №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексація грошових доходів населення це механізм підвищення грошових доходів населення, що встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України. Згідно статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та пункту 6 Порядку №1078 проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік, що також підтверджено роз`ясненнями Міністерства соціальної політики України від 16.07.2015 року №10685/0/14-15/10, від 09.06.2016 року №252/10/136/16, від 08.08.2017 року №13700 та від 08.08.2017 року №78/0/66-17. Отже, механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди не має. У межах наявного фінансового ресурсу можливості нарахування та виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройний Сил України з 2016 по 2018 роки у Міністерства оборони не було.

З наданої військовою частиною довідки від 05.12.2025 №589/ФЕС, ОСОБА_1 нарахована індексація грошового забезпечення за лютий-березень 2019 року та з жовтня 2021 року по грудень 2022 року.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

За змістом частин 2, 3 статті 9 Закону України №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Статтею 9 Закону України №2011-XII встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно ст. 1 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ст. 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Частиною 2 ст. 5 Закону №1282-ХІІ встановлено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 вказаного Закону підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації цих положень Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 2003 року №1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 1-1 вказаного Порядку, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року 101 відсоток).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 4 Порядку визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8 пункту 4 Порядку).

Відповідно до пункту 6 Порядку, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

При цьому обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.

Вказані правові висновки також відповідають правовим позиціям Верховного Суду, викладеним в постановах від 05.02.2020 року у справі №825/565/17, від 20.11.2019 року у справі № 620/1892/19, що враховується судом, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Як вбачається з довідки Військової частини НОМЕР_1 від 05.12.2025 №589/ФЕС за 2016-2019 та 2021-2022 роки, індексацію грошового забезпечення позивача нараховано та виплачено за певними винятками.

Так, суд встановив, що не нараховано індексацію грошового забезпечення позивача за період з травня 2016 року по січень 2019 року.

Інших доказів щодо нарахування та виплати за вказаний період відповідної індексації матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем протиправно у спірний період з травня 2016 року по січень 2019 року не нараховано та не виплачено відповідну індексацію грошового забезпечення позивача.

При цьому, відповідних підстав для не проведення індексації у вищевказані періоди відповідачем не зазначено, судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджено.

Щодо визначення базового місяця індексації, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції під час визначення розміру підвищення грошових доходів у зв`язку з індексацією враховується рівень такого підвищення.

Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом.

Отже, місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру, є базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2020 року в справі №825/565/17, від 23 вересня 2020 року в справі №620/3282/18, що враховується судом, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Так, 01 січня 2008 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», якою були встановлені підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені додатком №1 до цієї Постанови. Вказана постанова втратила чинність 01 березня 2018 року.

З 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, а також нові схеми тарифних розрядів та тарифних коефіцієнтів. Згідно з вказаною Постановою відбулося наступне підвищення посадових окладів.

Отже, січень 2008 року та березень 2018 року є місяцями підвищення тарифних ставок (посадових окладів), а тому, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців по 28 лютого 2018 року, а березень 2018 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців починаючи з 01 березня 2018 року.

Повноваження державних органів стосовно визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки (Верховний Суд у постанові від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20).

Таким чином, місяцями, за якими здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, повинні бути січень 2008 року та березень 2018 року, водночас всі інші місяці у даному проміжку часу не можуть бути базовими для нарахування індексації, оскільки у проміжку січня 2008 року - березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців, з яких вираховується індексація, залишалися незмінними.

Також, суд вважає необхідним зауважити, що питання застосування базового місяця «січень 2016» досліджувалося Верховним Судом в постановах від 20.04.2022 у справі №420/3593/20, від 12.05.2022 у справі №200/7006/21, де сформовано правовий висновок, що відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року до встановлення нових розмірів посадових окладів військовослужбовців в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704.

Щодо застосування базового місяця жовтень 2020 року, суд зазначає наступне.

Визначення базового місяця залежить від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу). Така зміна вперше відбулась у січні 2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка втратила чинність 01.03.2018.

З 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів. Згідно з вказаною постановою відбулося наступне підвищення посадових окладів військовослужбовців після січня 2008 року.

У подальшому, 03.11.2020 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 року № 1038 Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 р. № 1644 і від 30 серпня 2017 р. № 704.

Щодо змін, внесених до Постанови КМУ № 1644, суд зазначає, що вони не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки регулюють виключно порядок виплат для військовозобов`язаних та резервістів, які залучаються до служби тимчасово. З огляду на те, що позивач має статус військовослужбовця, його грошове забезпечення регламентується спеціальними нормами (зокрема Постановою № 704), а тому диференціація виплат для осіб у резерві, передбачена Постановою № 1644, не має релевантного значення для предмета даного спору.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 року № 1038 затверджено нову Схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (додаток №14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704).

При цьому, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач у спірний період проходив службу на посадах, яким відповідають військові звання «солдат» та «старший солдат».

Здійснюючи порівняльний аналіз редакцій Схеми тарифних коефіцієнтів за військовим званням (Додаток 14 до Постанови № 704), суд зазначає, що внаслідок змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 № 1038, розміри тарифних коефіцієнтів для зазначених звань залишилися незмінними, а саме: для старшого солдата - 0,34, для солдата - 0,3. Оскільки числове значення коефіцієнта не змінилося, фактичного підвищення посадового окладу (тарифної ставки) за військовим званням для позивача у жовтні 2020 року не відбулося.

Окрім того, суд зауважує, що внесеними змінами було викладено в новій редакції примітки до Додатка 1, якими встановлено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, передбаченому пунктом 4 Постанови № 704. Аналіз наведених норм свідчить про зміну правового механізму обчислення виплат: пряму формулу розрахунку окладів шляхом множення актуального прожиткового мінімуму на коефіцієнт було замінено на відсильну норму до пункту 4 Постанови № 704.

Таким чином, законодавець відмовився від автоматичної прив`язки розміру посадового окладу до прожиткового мінімуму станом на 1 січня поточного року на користь регульованого порядку визначення бази для розрахунку. Отже зміна нормативного регулювання у жовтні 2020 року була спрямована на впорядкування системи виплат, а не на автоматичне підвищення посадових окладів для позивача.

Згідно з приписами Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, базовим місяцем для обчислення індексації є місяць, у якому відбувається безпосереднє підвищення тарифних ставок. Оскільки для посад, які обіймав позивач, такого підвищення у жовтні 2020 року не зафіксовано, у відповідача відсутні законні підстави для визначення жовтня 2020 року як базового місяця.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що січень 2008 року та березень 2018 року є місяцями підвищення тарифних ставок (посадових окладів), а тому, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, «січень 2008 року» є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців по 28.02.2018, а «березень 2018 року» є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців починаючи з 01 березня 2018 року.

Відтак, нарахування індексації грошового забезпечення позивача щодо спірного періоду з 25.05.2016 по 28.02.2018 повинно проводитися із застосуванням базового місяця січня 2008 року, щодо періоду з 01.03.2018 по 16.03.2019 та з 04.10.2021 по 27.12.2022 - із застосуванням базового місяця березня 2018 року.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі – Порядок №1078).

За приписами п.4 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. У разі коли особа працює/служить неповний робочий/службовий час, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу/кількості календарних днів у місяці, а виплачується пропорційно відпрацьованому/службовому часу.

Відповідно до п.5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру. Якщо підвищення грошового доходу відбулося не з 1 числа місяця, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу/кількості календарних днів у місяці, а виплачується пропорційно відпрацьованому/службовому часу з урахуванням положень цього Порядку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право на нарахування поточної індексації виникає з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому Держстатом офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Враховуючи, що індекс інфляції публікується у поточному місяці за попередній (наприклад, у березні за лютий), то у разі перевищення порогу індексації за підсумками лютого, належним місяцем для застосування відповідного коефіцієнта та виплати суми індексації є квітень. При цьому, обчислення індексу споживчих цін для потреб подальшої індексації не переривається і продовжується з місяця, наступного за тим, у якому було зафіксовано перевищення встановленого порогу.

Як встановлено судом вище, відповідачем протиправно не здійснювалося нарахування індексації грошового забезпечення позивача у спірний період з травня 2016 року по січень 2019 року.

Водночас, дослідивши надані Військовою частиною НОМЕР_1 відомості про нараховане грошове забезепечення військовослужбовця ОСОБА_1 , суд зазначає, що за періоди лютий - березень 2019 року та з жовтня 2021 року по грудень 2022 року індексація грошового забезпечення позивача була нарахована.

З метою перевірки правильності вказаних нарахувань, судом проведено аналіз офіційних даних Держстату щодо індексів споживчих цін, положень Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки та вимог Порядку №1078. За результатами проведеної перевірки судом встановлено наступне:

- за січень та лютий 2019 року: при прожитковому мінімумі 1921 грн та застосованому коефіцієнті індексації 3,7%, сума індексації за повний місяць складає 71,08 грн. Фактично нарахована відповідачем сума у лютому 2019 року в розмірі 142,16 грн є сумарним вираженням належної індексації за два місяці (71,08 грн + 71,08 грн);

- за березень 2019 року: при прожитковому мінімумі 1921 грн та коефіцієнті 3,7% (станом на дату виключення), сума індексації за повний місяць складає 71,08 грн, що у розрахунку по дату звільнення (16.03.2019 включно) становить 36,69 грн (71,08 грн / 31 день х 16 днів). Судом зауважується, що нарахована відповідачем сума 69,40 грн перевищує мінімально розраховану;

- за жовтень 2021 року: при прожитковому мінімумі 2379 грн та коефіцієнті 22,7%, сума індексації за повний місяць становить 540,03 грн. За період з 04.10.2021 по 31.10.2021 (28 календарних днів) належна сума складає 487,77 грн (540,03 грн / 31 день х 28 днів), що повністю відповідає фактично нарахованим позивачу коштам;

- за період з листопада 2021 року по листопад 2022 року: судом встановлено, що нараховані відповідачем суми індексації відповідають розрахунковим показникам, виходячи з установлених рівнів прожиткового мінімуму та індексів споживчих цін. Зокрема, у травні 2022 року при коефіцієнті 36,8% сума становила 913,01 грн, у червні 2022 року (коеф. 41,0%) — 1017,21 грн, а у серпні-жовтні 2022 року (коеф. 49,3%, ПМ 2600) — 1281,80 грн щомісячно;

- за грудень 2022 року: при прожитковому мінімумі 2684 грн та коефіцієнті 54,8%, сума індексації за повний місяць складає 1470,83 грн. За період по дату виключення (27.12.2022 включно) належна сума становить 1281,05 грн (1470,83 грн / 31 день х 27 днів), що також відповідає фактично проведеним нарахуванням.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що нарахування індексації за вказані періоди здійснювалося відповідачем із дотриманням вимог чинного законодавства та з урахуванням базового місяця — березень 2018 року.

Також суд вважає необхідним зауважити, що у зв`язку з тим, що фактично нарахована відповідачем сума у лютому 2019 року в розмірі 142,16 грн є сумарним вираженням належної індексації за два місяці (71,08 грн + 71,08 грн), попри фактичне проведення виплати у лютому, відповідачем було в повному обсязі виконано обов`язок щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача за січень 2019 року.

Відтак, нарахування індексації за періоди з січня 2019 року по березень 2019 року та з жовтня 2021 року по грудень 2022 року здійснено у повній відповідності до вимог чинного законодавства, що підтверджує правомірність дій військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати поточної індексації ОСОБА_2 у вказані періоди у повному обсязі.

Щодо вимог про нарахування та виплати індексації-різниці грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 16.03.2019 відповідно до норм абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, суд зазначає наступне.

Право на «індексацію-різницю» та методика її розрахунку найбільш повно досліджені Верховним Судом у постановах: від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21, від 06 липня 2023 року у справі №560/6682/22.

Щодо «фіксованої» суми індексації, то Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 такого поняття не містили. Вказаний термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте, Постановою № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01 грудня 2015 року у ньому, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

Між тим, з 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4, 5 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац 5).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30 березня 2023 року про виправлення описки), від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 12 квітня 2023 року у справі № 420/6982/21 з подібними правовідносинами, з урахуванням того факту, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова №704, та з огляду на правила пунктів 5, 102 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

При цьому, варто зауважити, що вищевказана позиція Верховного Суду не суперечить висновкам, викладеним судом касаційної інстанції у постанові від 15.06.2022 року у справі №520/4061/21, оскільки нею не заперечується відсутність в положеннях Порядку № 1078 (в редакції, чинній після 15 грудня 2015 року) такого поняття як «фіксована сума індексації», однак, це не виключає того, що абзаци 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 передбачають правила нарахування й виплати сум індексації-різниці, що мають щомісячний фіксований характер.

У цих справах Верховний Суд внаслідок системного і цільового способу тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 дійшов висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу військовослужбовця відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації-різниці, а якщо так, то у якій сумі.

Верховний Суд також наголосив, що ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, то повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

Для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Верховний Суд зазначив, що для їхнього застосування суд повинен встановити:

- розмір підвищення доходу позивачки у березні 2018 року (А);

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивачки в березні 2018 року (Б);

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачці індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Отже, для розрахунку необхідно встановити наступні складові:

- розмір підвищення грошового забезпечення;

- прожитковий мінімум у березні 2018 року;

- сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Для встановлення обставин підвищення розміру грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (всіх складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру), судом досліджено довідку Військової частини НОМЕР_1 від 05.12.2025 №589/ФЕС за 2018 рік.

Так, нараховане грошове забезпечення позивача складає:

в лютому 2018 року - 7553,80 грн (посадовий оклад 565,00 грн, оклад за званням 35,00 грн, вислуга років 30,00 грн, НОВЗ 315,00 грн, премія 370% — 3785,50 грн та щомісячна додаткова грошова винагорода (ШДГВ) 60% — 2823,30 грн),

в березні 2018 року - 7947,57 грн (посадовий оклад 2730,00 грн, оклад за званням 600,00 грн, вислуга років 832,50 грн, НОПС 10% — 416,25 грн, премія 123,4% — 3368,82 грн).

Розмір збільшення грошового доходу позивача в березні 2018 року становить 393,77 грн (7947,57 грн – 7553,80 грн).

Прожитковий мінімум у березні 2018 року складав 1762 грн, величина приросту індексу споживчих цін - 253,30% .

Сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножений на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100, а саме: 1762 грн * 253,30% /100 = 4463,15 грн.

Відповідно до абз. 4 п. 5 Порядку №1078, сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн – 393,77 грн = 4069,38 грн.

Таким чином, починаючи з березня 2018 року сума індексації з урахуванням абз. 4,6 пункту 5 Порядку № 1078 підлягала виплаті позивачу у розмірі 4069,38 грн до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення.

Матеріалами справи, а саме довідками про нараховане грошове забезпечення за 2018-2019 роки підтверджується, що позивачу частково виплачувалася індексація грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 16.03.2019 внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації.

Разом з цим, виплата вказаної індексації не виключає необхідність щомісячної виплати позивачу індексації-різниці за періоди з 01.03.2018 по 16.03.2019 згідно вимог абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.

За таких обставин, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача в цій частині.

Щодо вимог про нарахування та виплати індексації-різниці грошового забезпечення за періоди з 04.10.2021 по 27.12.2022 відповідно до норм абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, суд зазначає наступне.

Враховуючи вище викладене, суд вважає необхідним зазначити, що право на індексацію-різницю виникає у випадку, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу є меншим за суму можливої індексації, визначеної в цьому місяці. Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 дає підстави для висновку, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими до наступного підвищення тарифних ставок (окладів).

З огляду на набрання чинності з 01.03.2018 Постанови №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, березень 2018 року став «місяцем підвищення» доходу для осіб, які перебували на службі у цей період. Відповідно, саме для таких осіб виникло право на розрахунок індексації-різниці як різниці між сумою можливої індексації та розміром підвищення доходу.

Водночас, у цій справі суд встановив, що позивач п.4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.03.2019 № 57 був виключений із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення з 16.03.2019.

Проходження військової служби ОСОБА_1 розпочато лише з 04.10.2021 згідно п.1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.10.2021 №194.

За висновком Верховного Суду, викладеному у постановах від 23.03.2023р. у справі №400/3826/21, від 29.03.2023р. у справі №380/5493/21, від 06.04.2023р. у справі №420/11424/21, від 12.04.2023р. у справі №560/13302/21, від 20.04.2023р. у справі №320/8554/21, від 03.05.2023р. у справі №160/10790/22 та від 22.06.2023р. у справі №520/6243/22, право на отримання індексації грошового забезпечення у фіксованій величині виникло саме у зв`язку зі змінами посадових окладів військовослужбовців з 01.03.2018 на підставі Постанови №704, та виходячи із приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, з березня 2018 року, останні мали право на перерахунок індексації грошового забезпечення, з урахуванням особливостей, запроваджених указаними нормами Порядку № 1078.

Натомість за обставин цієї справи, посадовий оклад позивача, який був прийнятий на військову службу 04.10.2021, у межах спірного періоду не підвищувався. На момент призначення позивача на посаду та встановлення йому грошового забезпечення Постанова №704 уже діяла, а отже, порівняння розміру підвищення доходу з сумою можливої індексації станом на березень 2018 року до нього не може бути застосовано.

Таким чином, у позивача не виникло права на нарахування та виплату індексації-різниці відповідно до приписів абзаців 4-6 пункту 5 Порядку №1078 за період військової служби з 04.10.2021 по 27.12.2022.

Щодо позовних вимог про використання показника прожиткового мінімуму для працездатної особи на 01 січня відповідного року для розрахунку щомісячного грошового забезпечення за періоди служби з 01.01.2019 по 16.03.2019 та з 04.10.2021 по 27.12.2022, суд зазначає наступне.

Розмір грошового забезпечення військовослужбовців, зокрема, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), яка набрала чинності з 01.03.2018 року.

Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У первісній редакції п. 4 Постанови № 704, було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

На момент набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 704 п. 4 цього нормативно-правового акту був викладений у редакції згідно з п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103, а саме: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 втратив чинність у зв`язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18.

Отже, починаючи з 29.01.2020 року діє п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у первісній редакції, який визначає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

У свою чергу додатки 1, 12, 13, 14 до п.4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 також містять примітки, у яких в якості розрахункової величини зазначений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).

А тому, розрахункова величина для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, повинна бути визначена шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 №2246-VIII визначено, що станом на 01.01.2018 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 1762,00 грн.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» встановлено, що станом на 01.01.2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2102,00 грн.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» встановлено, що станом на 01.01.2021 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2270,00 грн.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» встановлено, що станом на 01.01.2022 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2481,00 грн.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що станом на 01.01.2023 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2684,00 грн.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024, 2025 роки встановлено, що станом на 01.01.2024 року та на 01.01.2025 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 3028,00 грн.

Отже, розмір прожиткового мінімуму для визначення посадових окладів військовослужбовців та прирівняних до них осіб за Законом №2262-ХІІ у 2020-2025 роках є більшим ніж в 2018 році.

Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 року у справі № 440/6017/21 на підставі аналізу, у тому числі, норм Закону № 2262-XII та Постанови № 704, дійшов висновку про те, що з 01.01.2020 року положення п. 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.

Через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Встановлене положеннями п. 3 розд. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Аналогічні правові висновки застосовані Верховним Судом також у постанові 06.11.2023 року у справі № 300/1947/22, при розгляді якої суд не знайшов підстав для відступу від висновків, викладених у справі № 440/6017/21.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481 внесено зміни до пункту 4 Постанови №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виклавши абзац перший в такій редакції:

4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481 набрала чинності 20.05.2023 року.

Таким чином, з 20.05.2023 року застосовується редакція пункту 4 Постанови №704, відповідно до якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Разом з тим, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, пункт 2 постанови КМУ № 481 у частині внесення змін до пункту 4 постанови КМУ № 704 визнано протиправним та нечинним.

Отже, з дня набрання чинності постановою КМУ № 481 (20 травня 2023 року) та протягом усього періоду її дії (до 18 червня 2025 року) правові підстави для обчислення грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини у вигляді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року відсутні. Протягом зазначеного періоду визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями здійснювалося виходячи з фіксованої величини 1762 грн, передбаченої постановою КМУ № 481.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що у період з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на відповідний календарний рік.

Відтак, в межах розгляду цієї справи, суд вважає протиправними дії відповідача щодо обчислення грошового забезпечення позивача у період 04.10.2021 по 27.12.2022 без урахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Разом з тим, у період з 01.01.2019 по 16.03.2019 грошове забезпечення позивача правомірно обчислено військовою частиною із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р.

Таким чином, у період 04.10.2021 по 27.12.2022 грошове забезпечення позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 та 01.01.2022 за Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» відповідно.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 10-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 1 розділу ХХІІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок №260), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 1 розділу XXIV Порядку №260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Згідно з частиною другою статті 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України «Про розвідку», а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідно до абзацу 3 пункту 14 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до пунктів 5, 6 Розділу ХХХІ Порядку №260, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення. Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

Отже, виплата грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.

З огляду на встановлену судом протиправність застосування відповідачем при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача з 04.10.2021 по 27.12.2022 такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань були проведені з порушеннями, тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Підводячи підсумок викладеному, суд доходить висновку про необхідність визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 25.05.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення – січень 2008 року;

та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 25.05.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення – січень 2008 року;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період березень – грудень 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення – березень 2018 року;

та Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період березень – грудень 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення – березень 2018 року;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 16.03.2019 з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

та військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 16.03.2019 з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за періоди служби з 04.10.2021 по 27.12.2022 (включно), а також грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2022 роки з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 із застосуванням з 29 січня 2020 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, для визначення розмірів складових грошового забезпечення;

та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за періоди служби з 04.10.2021 по 27.12.2022 (включно), а також грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2022 роки відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) з 04.10.2021 по 31.12.2021 – із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021; з 01.01.2022 по 27.12.2022 – із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, шляхом його множення на відповідний тарифний коефіцієнт.

У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

За приписами частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими в частині, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи, що позивач, відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.

Стосовно розподілу витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно п.1 ч.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 КАС України).

Відповідно до положень частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

На підтвердження надання адвокатом Берзінем Сергієм Людвиговичем професійної правової допомоги, в матеріалах справи наявний ордер серії АН №1860822 від 10.12.2025, Договір про надання професійної правової допомоги від 29.10.2025, Акт наданих послуг від 29.10.2025, квитанція до прибуткового касового ордеру №б/н від 29.10.2025.

Відповідно до п. 1 Договору Адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види професійної правової допомоги (адвокатські послуги) Клієнту та виконувати пов`язані з цим доручення Клієнта в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання такої допомоги (послуги) та фактичні витрати, пов`язані з її (їх) наданням та необхідні для виконання цього Договору, а також виплатити гонорар успіху у випадку досягнення Адвокатом результату, визначеного п. 4.4.-4.5. цього Договору, у порядку та строки, узгоджені Сторонами та/або цим Договором.

Згідно п.4.1-4.5 Договору, ціна правової допомоги складається безпосередньо з плати за надані послуги професійної правничої допомоги Адвоката (винагороди, гонорару), фактичних витрат, пов`язаних з їх наданням (судовий збір, поштові витрати, проїзд транспортом, проживання у готелі, канцелярські витрати, тощо), а також з гонорару успіху за досягнутий результат, визначений п. 4.4.-4.5. Договору.

Розмір плати за кожну окрему послугу професійної правничої допомоги (комплексу або пакета таких послуг) Адвоката визначається за домовленістю Сторін, але не менше ніж встановлено Мінімальними тарифами на певний рік, затвердженими наказом Адвоката.

Сплата за надані послуги професійної правничої допомоги адвоката та фактичні витрати, здійснені адвокатом для виконання таких послуг, здійснюється по факту надання відповідної послуги (комплексу або пакета послуг): до її надання (аванс) або негайно після надання (протягом 24 годин (одна доба)). Клієнт сплачує Адвокату гонорар успіху протягом 10 (десяти) днів від дня настання кожної окремої обставини, передбаченої п. 4.4.-4.5. цього Договору.

Розмір гонорару успіху у випадку досягнення Адвокатом результату у вигляді судового рішення, яким стягнуто з військової частини, в якій проходив службу Клієнт, або її зобов`язано нарахувати та виплатити Клієнту недоотриману частину його грошового забезпечення (в т.ч. здійснити перерахунок), встановлюється у розмірі 10% (десяти відсотків) від суми стягнення/зобов`язання, але не менше як 8'000,00 (вісім тисяч) гривень.

Виплата гонорару успіху залежить від досягнення Адвокатом того результату, який визначений як бажаний Клієнтом у цьому Договорі або в окремій угоді до Договору. Гонорар успіху має бути сплачений протягом 10 (десяти) днів з дня настання обставини, вказаної у п. 4.4. Договору.

29.10.2025 року між ОСОБА_1 та адвокатом Берзінем Сергієм Людвиговичем погоджено та підписано Акт наданих послуг від 29.10.2025, де зазначена 1 (одна) послуга:

- «Складання та подання адміністративного позову про визнання протиправними дій та бездіяльності військової частини НОМЕР_1 та зобов`язання вчинити певні дії в інтересах ОСОБА_1 до окружного адміністративного суду. Супровід справи»,

- кількість годин 8 год, 1 документ,

- вартість 1 год (1 документа) 1000 грн/год, 8000 грн/1 документ,

- загальна сума 8000,00 грн.

Позивачем здійснена оплата послуг адвоката у сумі 8000,00 грн, що підтверджується платіжною квитанцією.

Суд зазначає, що надані докази у сукупності доводять понесення позивачем витрат на правову допомогу у зв`язку з розглядом цієї справи.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Верховним Судом в постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24.04.2018 у справі №814/1258/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги.

Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

Вищевказаного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 160/19098/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 Постанови).

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Дослідивши адміністративний позов, суд вважає, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю даної справи.

Відтак, беручи до уваги предмет спору, складність справи, суд доходить висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить присудити витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн, що відповідатиме критеріям співмірності та вимогам розумності.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про задоволення заяви представника позивача про розподіл судових витрат.

Відповідно до частини четвертої ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно частини п`ятої ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132,139,193,241-246, 250, 251,257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 25.05.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення – січень 2008 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 25.05.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення – січень 2008 року.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період березень – грудень 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення – березень 2018 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період березень – грудень 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення – березень 2018 року.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 16.03.2019 з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 16.03.2019 з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за періоди служби з 04.10.2021 по 27.12.2022 (включно), а також грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2022 роки з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 із застосуванням з 29 січня 2020 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, для визначення розмірів складових грошового забезпечення.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за періоди служби з 04.10.2021 по 27.12.2022 (включно), а також грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2022 роки відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) з 04.10.2021 по 31.12.2021 – із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021; з 01.01.2022 по 27.12.2022 – із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, шляхом його множення на відповідний тарифний коефіцієнт.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути витрати на професійну правничу допомогу з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в сумі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 коп.)

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець