Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №160/2962/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 рокуСправа №160/2962/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

09 лютого 2026 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:

визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо ненарахування та невиплати Позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 18.10.2024 по 30.10.2024 з одночасною компенсацією податків (ЄСВ, ПДФО, військовий збір).

зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу додаткову грошову винагороду, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 18.10.2024 по 30.10.2024 з одночасною компенсацією податків (ЄСВ, ПДФО, військовий збір).

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він в період з 01.11.2021 по 11.07.2025 року проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно Довідки про обставину травми та форми 100, 25.07.2024 року ОСОБА_1 отримав мінно-вибухову травму, відкриту черепно-мозкову травму, вогнепальне осколкове сліпе поранення правої виличної ділянки, опіки обличчя І ступеня, опіки очей, вогнепальне осколкове сліпе поранення грудної клітини, дотичні вогнепальні осколкові поранення правого стегна, тазової ділянки, акубаротравму, двобічне пошкодження барабанних перетинок.

25.07.2024 року приблизно о 06.15 противник із застосуванням БпЛА здійснив скидання невідомого вибухового пристрою на вогневу позицію НОМЕР_2 мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_3 поблизу населеного пункту АДРЕСА_1 . Внаслідок детонації НВП сержант ОСОБА_2 отримав поранення. Військовослужбовець перебував у засобах індивідуального захисту. Травмування/Поранення військовослужбовця вважати таким, що сталося під час виконання ним обов`язків військової служби при захисті Батьківщини, незалежності та територіальної цілісності України, під час безпосередньої участі в заходах національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, не пов`язане з вчиненням ним кримінального або адміністративного правопорушення, та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства.

ОСОБА_1 в період з 18.10.2024 по 30.10.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні у КНП "Міська клінічна лікарня №4" Дніпровської міської ради.

За вказаний період військовою частиною НОМЕР_1 , ОСОБА_1 не нараховано та не виплачено додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, у зв`язку з чим позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2026 року для розгляду адміністративної справи №160/2962/26 визначено суддю Олійника В.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

16.02.2026 року на адресу відповідача направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.

17.02.2026 року відповідачем отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.

Протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття провадження, відповідач відзиву на позовну заяву не надав, із заявами та клопотаннями на адресу суду не звертався.

Відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вищезазначене, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 в період з 01.11.2021 по 11.07.2025 року проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується записами військового квитка серії НОМЕР_4 .

Судом встановлено, що 25.07.2024 року ОСОБА_1 отримав мінно-вибухову травму, відкриту черепно-мозкову травму, вогнепальне осколкове сліпе поранення правої виличної ділянки, опіки обличчя І ступеня, опіки очей, вогнепальне осколкове сліпе поранення грудної клітини, дотичні вогнепальні осколкові поранення правого стегна, тазової ділянки, акубаротравму, двобічне пошкодження барабанних перетинок.

За фактом поранення військовослужбовця була подана доповідь (зареєстрована за № 3632 від 29.07.2024 року) командиром НОМЕР_2 мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_3 майором ОСОБА_3 та надіслана до штабу військової частини НОМЕР_5 .

Факт та обставини поранення сержанта ОСОБА_4 підтверджуються витягом з журналу бойових дій №3/окп/т за 29.07.2024 року.

Поранення військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_4 відповідно вимогам ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», сталося під час виконання ним обов`язків військової служби при захисті Батьківщини, незалежності та територіальної цілісності України, під час безпосередньої участі в заходах національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, не пов`язане з вчиненням ним кримінального або адміністративного правопорушення, та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства.

Відповідно до довідки командира військової частини НОМЕР_3 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №8541 від 22.08.2024 року:

Травмування/Поранення військовослужбовця вважати таким, що сталося під час виконання ним обов`язків військової служби при захисті Батьківщини, незалежності та територіальної цілісності України, під час безпосередньої участі в заходах національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, не пов`язане з вчиненням ним кримінального або адміністративного правопорушення, та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства.

Підстава: наказ командира (начальника) військової частини НОМЕР_6 від «04» серпня 2024 року №7218

На підставі витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №192 від 11.07.2025 року:

Головного сержанта ОСОБА_4 , техніка відділення підтримки (користувачів) пункту управління зв`язком, звільненого наказом Командира військової частини НОМЕР_7 (по особовому складу) від "04" липня 2025 року №293-рс у ЗАПАС підпунктом "ж" (у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", вважати таким, що справи та посаду здав, і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

3 "11" липня 2025 року виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 486% від посадового окладу за період з "01" липня по "09" липня 2025 року.

Виплатити надбавку за особливості проходження служби 65% з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з "01" липня по "09" липня 2025 року.

Вислуга у Збройних Силах України на "09" липня 2025 року складає: календарна 06 років 09 місяців 14 діб., пільгова 01 рік 02 місяці 06 діб, загальна 07 років 11 місяців 20 діб.

Щорічна основна відпустка за 2024 рік не надавалася. Відповідно до абзацу четвертого пункту 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" виплатити грошову компенсацію за 30 діб невикористаної щорічної відпустки за 2024 рік.

Щорічна основна відпустка за 2025 рік не надавалася. Відповідно до абзацу четвертого пункту 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" виплатити грошову компенсацію за 15 діб невикористаної щорічної відпустки за 2025 рік.

Грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік отримав наказ командира частини НОМЕР_1 №71 від 12.03.2025 року.

Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року за 2025 рік отримав наказ командира військової частини НОМЕР_1 №56 від 25.02.2025.

Згідно з пунктом 3 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року №260 додаткова відпустка (як учасник бойових дій) виплатити компенсацію за не використаних 70 календарних діб додаткової відпустки (як учасник бойових дій) за період з 2021 по 2025 роки.

Підйомну допомогу, відповідно до наказу Міністра оборони України від 05 лютого 2018 року №45 "Про затвердження порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги" у 2025 році не отримував.

Призупинити доступ до роботи з відомостями, що містять державну таємницю за формою 3 та призупинити допуск до шифрів та прирівняних до шифрів виробів і документів.

Військові перевізні документи на проїзд військовослужбовця, членів його сім`ї та перевезення домашніх речей не видавалися.

Постійним або службовим житлом не забезпечений.

Підстава: витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_7 (по особовому складу) від "04" липня 2025 року №293-рс, рапорт головного сержанта ОСОБА_1 , (вх. №629 від 11.07.2025), припис командира військової частини НОМЕР_1 №712 від 11.07.2025.

Листом командира військової частини НОМЕР_1 №742 від 21.07.2025 року позивачеві повідомлено у відповідь на звернення №РЕ-18951826 від 16.06.2025 року що станом на 21.07.2025 року додаткова грошова винагорода була нарахована та виплачена за періоди стаціонарного лікування та перебування у відпустках у зв`язку з пораненням;

1. За періоди з 29.07-31.07.2024; з 01.08.-31.08.2024 на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 №255 від 07.09.2024;

2. За період з 01.09 - 30.09.2024 на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 №288 від 10.10.2024;

3. За період з 01.10 - 17.10.2024 на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 №330 від 21.11.2024;

4. За періоди з 01.02 - 11.02.2025, з 12.02 - 28.02.2025; з 01.03 - 31.03.2025 на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 №105 від 15.04.2025;

5. За період з 01.04 - 12.04.2025 на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 №126 від 06.05.2025 року;

6. За періоди з 15.04 - 30.04.2025; з 01.05 - 14.05.2025, з 15.05 - 31.05.2025 на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 №153 від 02.06.2025.

Нарахування та виплата додаткової винагороди за період з 01.06.2025 року по 13.06.2025 року буде здійснено після надходження фінансування на додаткову винагороду у липні 2025 року (наказ командира військової частини НОМЕР_1 №177 від 26.06.2025 року).

Згідно ПКМУ №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» додаткова грошова винагорода у розмірі 100000 гривень виплачується: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Листом командира військової частини НОМЕР_1 №1189 від 30.11.2025 року (у відповідь на звернення на гарячу лінію Міністерства оборони України №РЕ-19391491 від 26.10.2025 року) щодо виплати за періоди перебування у відпустці для лікування після отриманого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, та під час перебування на стаціонарному лікуванні після отриманого поранення розглянуто у встановленому порядку, позивачеві повідомлено, що відповідно до вимог розділу XXXIV «Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, час відпустки для лікування після отриманого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, та час перебування на стаціонарному лікуванні після отриманого поранення підлягає оплаті додатковою винагородою.

Нарахування відповідної додаткової винагороди проводиться фінансовим органом військової частини на підставі поданих розрахункових документів. Виплата додаткової винагороди буде проведена у строки, визначені чинним законодавством, шляхом перерахування коштів на Ваш рахунок, відкритий у установі банку.

У зв`язку з чим, позивачеві запропоновано надати актуальні банківські реквізити.

Оскільки за період з 18.10.2024 по 30.10.2024 року військовою частиною НОМЕР_1 , ОСОБА_1 не нараховано та не виплачено додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 4 статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Згідно з підпунктами 1, 2 розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (п.6 розділу XXIII цього Порядку).

Відповідно до пункту 1 розділу XXIV вказаного Порядку військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Як передбачено пунктом 7 розділу XXIV вказаного Порядку, розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Щодо позовних вимог про додаткову грошову винагороду за період лікування з 18.10.2024 року по 30.10.2024 рік у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, у розмірі до 100 000,00 грн. пропорційно дня участі, суд входить з наступного.

Судом встановлено, що 25.07.2024 року ОСОБА_1 отримав мінно-вибухову травму, відкриту черепно-мозкову травму, вогнепальне осколкове сліпе поранення правої виличної ділянки, опіки обличчя І ступеня, опіки очей, вогнепальне осколкове сліпе поранення грудної клітини, дотичні вогнепальні осколкові поранення правого стегна, тазової ділянки, акубаротравму, двобічне пошкодження барабанних перетинок.

За фактом поранення військовослужбовця була подана доповідь (зареєстрована за № 3632 від 29.07.2024 року) командиром 2 мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_3 майором ОСОБА_3 та надіслана до штабу військової частини НОМЕР_5 .

Факт та обставини поранення сержанта ОСОБА_4 підтверджуються витягом з журналу бойових дій №3/окп/т за 29.07.2024 року.

Поранення військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_4 відповідно вимогам ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», сталося під час виконання ним обов`язків військової служби при захисті Батьківщини, незалежності та територіальної цілісності України, під час безпосередньої участі в заходах національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, не пов`язане з вчиненням ним кримінального або адміністративного правопорушення, та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства.

Пунктами 10-12 розділу XXXIV Порядку №260 передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.

Відповідно до довідки командира військової частини НОМЕР_3 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №8541 від 22.08.2024 року:

Травмування/Поранення військовослужбовця вважати таким, що сталося під час виконання ним обов`язків військової служби при захисті Батьківщини, незалежності та територіальної цілісності України, під час безпосередньої участі в заходах національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, не пов`язане з вчиненням ним кримінального або адміністративного правопорушення, та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства.

Підстава: наказ командира (начальника) військової частини НОМЕР_6 від « 04» серпня 2024 року №7218.

Неодноразово була встановлена тяжкість поранення відповідно до вимог наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» визначено, що виплата додаткової винагороди із розрахунку 100 000 грн. може бути виплачена виключно у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я.

Суд під час прийняття рішення по справі враховує, що відповідно до листа командира військової частини НОМЕР_1 №742 від 21.07.2025 року (у відповідь на звернення №РЕ-18951826 від 16.06.2025 року) позивачеві повідомлено, що станом на 21.07.2025 року додаткова грошова винагорода була нарахована та виплачена за періоди стаціонарного лікування та перебування у відпустках у зв`язку з пораненням;

1. За періоди з 29.07-31.07.2024; з 01.08.-31.08.2024 на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 №255 від 07.09.2024;

2. За період з 01.09 - 30.09.2024 на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 №288 від 10.10.2024;

3. За період з 01.10 - 17.10.2024 на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 №330 від 21.11.2024;

4. За періоди з 01.02 - 11.02.2025, з 12.02 - 28.02.2025; з 01.03 - 31.03.2025 на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 №105 від 15.04.2025;

5. За період з 01.04 - 12.04.2025 на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 №126 від 06.05.2025 року;

6. За періоди з 15.04 - 30.04.2025; з 01.05 - 14.05.2025, з 15.05 - 31.05.2025 на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 №153 від 02.06.2025.

Однак, дійсно за період з 18.10.2024 по 30.10.2024 року позивачеві додаткова грошова винагорода не була нарахована та виплачена.

Суд звертає увагу, що період перебування ОСОБА_1 на лікуванні в комунальному некомерційному підприємстві "Міська клінічна лікарня №4" Дніпровської міської ради підтверджено зокрема:

- випискою з медичної картки хворого №37742 від 30.10.2024 року;

- довідкою військово-лікарської комісії при КНП "Міська клінічна лікарня №4" Дніпровської міської ради №5403 від 30.10.2024 року.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_9 ) відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» додаткову грошову винагороду за період лікування з 18.10.2024 року по 30.10.2024 року, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, пропорційно в розмірі 100 000,00 грн., з урахуванням вже виплачених сум.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору, у зв`язку з чим розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 18.10.2024 по 30.10.2024 року додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_9 ) за період з 18.10.2024 по 30.10.2024 року відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» додаткову грошову винагороду у розмірі збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, з одночасною компенсацією податків і зборів, з урахуванням вже виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Олійник