Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №160/2932/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 23 квітня 2026 р.

Справа: №160/2932/26

Суддя: Олійник Віктор Миколайович

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 рокуСправа №160/2932/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

09 лютого 2026 року представник ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:

визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , Юридична адреса: АДРЕСА_1 ), «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації в складі команди НОМЕР_1 в частині призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 на військову службу у зв`язку з мобілізацією;

скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 до особового складу військової частини НОМЕР_1 ;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зі списків особового складу військової частини.

В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що згідно військово-облікового документа громадянин ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 .

21.05.2024 року ОСОБА_1 проходив медичний огляд при ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується відповідним записом Розділу 6 військово-облікового документу № 020120231425310600038 від 28.05.2024 року.

За результатами проходження ВЛК, на підставі графи ІІ Розкладу хвороб Наказу Міністерства оборони України «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» №402 від 14.08.2008 року ОСОБА_1 визнано - «Придатним до військової служби».

У подальшому, ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою про одержання військово-облікового документу нового зразку, із урахуванням результатів медичного огляду проходження ВЛК від 21.05.2024 року.

28.05.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_4 було видано ОСОБА_1 військово-обліковий документ №020120231425310600038 від 28.05.2024 року.

08.01.2025 року, переглядаючи власні військово-облікові дані в електронному кабінеті військовозобов`язаного « ІНФОРМАЦІЯ_5 », ОСОБА_1 виявлено, що розпорядником Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було внесено наступні зміни до реєстру «Оберіг»), а саме:

08.01.2025 року ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) знято з військового обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_4 . Перебуває в статусі - «Знято», підстава зняття - «Військовослужбовці».

13.03.2025 року представник ОСОБА_1 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просила:

1. Виправити недостовірні відомості та привести у відповідність актуалізовані відомості громадянина України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», за результатами бронювання військовозобов`язаного та одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 17.12.2024 року.

1.1. Виправити помилку, допущену при внесенні відомостей громадянина України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», а саме: замість помилково визначеної підстави зняття / виключення «Військовослужбовці» зазначити актуалізовані відомості підстави зняття / виключення: «відомості відсутні (-)».

1.2. Виправити помилку, допущену при внесенні відомостей громадянина України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», а саме: замість помилково визначеної категорії обліку - «Не військовозобов`язаний» зазначити актуалізовані відомості категорії обліку - «Військовозобов`язаний».

1.3. Виправити помилку, допущену при внесенні відомостей громадянина України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», а саме: замість помилково визначеного статусу військового обліку - «Знято» зазначити актуалізовані відомості категорії обліку - «На обліку».

1.4. Виправити помилку, допущену при внесенні відомостей громадянина України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», а саме: замість помилково визначеного типу відстрочки - «відомості відсутні (-)» зазначити актуалізовані відомості тип відстрочки - «Бронювання».

1.5. Виправити помилку, допущену при внесенні відомостей громадянина України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», а саме: замість помилково визначеного строку дії відстрочки - «відомості відсутні (-)» зазначити актуалізовані відомості строку дії відстрочки - «Відстрочка до 28.02.2025».

Листом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1009 від 17.03.2025 року представнику позивача повідомлено:

1. Гр. ОСОБА_1 , 1983 р.н., з 13 грудня 2024 року призваний ІНФОРМАЦІЯ_6 на військову службу під час мобілізації та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .

2. Відповідно до розділу V Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" на період мобілізації та на воєнний час бронюються особи, що мають статус - військовозобов`язаний. Оскільки ОСОБА_1 , 1983 р.н. з 13 грудня 2024 року є військовослужбовцем, що має проходити службу в Збройних Силах України, то й заброньованим він бути не може.

3. Відомості громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_6 актуалізовані та відповідають фактичним обставинам та подіям.

4.Жодних помилок у відомостях громадянина України ОСОБА_1 , 1983 р.н., в Єдиному державному реєстрі призовників військовозобов`язаних та резервістів, у тому числі при зазначенні підстав зняття/ виключення, категорії обліку, статусу військового обліку, визначення типу відстрочки/її відсутності, строку дії відстрочки у Єдиному державному реєстрі призовників військовозобов`язаних та резервістів, не допущено.

ОСОБА_1 вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню: наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 "Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації в складі команди НОМЕР_1 в частині призову ОСОБА_1 "; наказ командира військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу військової частини НОМЕР_1 , у зв`язку з чим представник позивача звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/2932/26 за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії. Клопотання представника позивача про витребування доказів – задоволено та ухвалено:

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 надати до суду копію наказу керівника ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо призову громадянина ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та копію повістки, виданої на ім`я ОСОБА_1 щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 надати до суду наказ в частині зарахування призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 до особового складу військової частини НОМЕР_1 .

16.02.2026 року на адресу відповідачів направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.

17.02.2026 року відповідачами отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.

18.02.2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача-2 з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону №3543-ХІІ - організація здійснення заходів з мобілізаційної підготовки та мобілізації і контроль за здійсненням цих заходів в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, які мають мобілізаційні завдання (замовлення), покладаються на їх мобілізаційні підрозділи або призначених працівників з питань мобілізаційної роботи.

Відповідно до пункту 5, статті 22 Закону №3543-ХІІ призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Частиною 11 ст.38 Закону №2232-ХІІ визначено, що призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Відповідно до пункту 8 Постанови завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, у виконанні завдань з підготовки та ведення територіальної оборони, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Військовозобов`язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці, в наслідок чого, на них розповсюджуються пільги передбачені Законами України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їх сімей», Кодексу законів про працю та інших нормативно-правових актів.

Військова частина НОМЕР_1 звертає увагу на приписи пунктів 4-7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, відповідно до яких громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають Військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України.

Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України. Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Військовослужбовець (п. 9 ст. 1 Закону №2232-ХІІ) - громадяни України, які проходять дійсну військову службу у складі Збройних Сил України та інших військ відповідно до Закону України.

Таким чином, командування військової частини НОМЕР_1 повідомляє, що ОСОБА_1 військову службу у військовій частині НОМЕР_1 не проходить та не проходив.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах:

за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; за станом здоров`я:

на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;

за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі;

через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу);

у зв`язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.

Отже, представник відповідача-2 проаналізувавши вищевикладене, пропонує позивачеві звернутися з рапортом та встановленим порядком з завіреними копіями підтверджуючих документів до командира військової частини, де останній дійсно проходить військову службу з метою підтвердження підстав для звільнення з військової служби у разі не бажання останнього продовжувати військову службу.

З урахуванням викладеного, представник відповідача-2 просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

20.02.2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача-1 з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

21 травня 2024 року військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_7 проводилися заходи з оповіщення військовозобов`язаних про необхідність явки до ТЦК та СП для уточнення облікових даних, проходження військово-лікарської комісії, та подальшого призову на військову службу під час мобілізації.

У той же день військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_7 проводились заходи з оповіщення військовозобов`язаних та було встановлено особистість ОСОБА_1 . 1983 р.н., що відмовився пред`явити військово-обліковий документ та паспорт громадянина України.

Оскільки гр. ОСОБА_1 є особою, що підлягає призову на військову службу під час мобілізації, що свідчать дані з Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів системи «ОБЕРІГ», йому було про це повідомлено та запропоновано проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_7 (найближчий до місця події ТЦК), для уточнення облікових даних та проходження військово-лікарської комісії на транспорті ІНФОРМАЦІЯ_7 .

ОСОБА_1 дав на це власну згоду. Мобільний телефон та інші особисті речи весь час залишались при ньому.

21 травня 2024 року ОСОБА_1 за направленням ІНФОРМАЦІЯ_7 пройшов військово-лікарську комісію та був визнаний придатним до військової служби (довідка ВЛК №4/1-1351 пр. №108 від 21.05.2024 року).

Військово - лікарську комісію ОСОБА_1 проходив у комунальному закладі «Слобожанська центральна лікарня» Слобожанської селищної ради.

Будь-якого примусу з боку військових, у процесі проходження ВЛК ніколи, ні до кого не застосовувалось.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 згідно висновку ВЛК визнаний придатним до військової служби під час мобілізації, у встановленому законом порядку не заброньований, а також не має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, прийнято рішення про призов його на військову службу під час мобілізації.

З метою призову на військову службу під час мобілізації та відправлення ОСОБА_1 , до місця несення служби.

У можливості спілкування з працівниками РТЦК, іншими відвідувачами РТЦК, ОСОБА_1 , обмежений не був.

Будь-яких заходів психологічного чи фізичного впливу з боку працівників ІНФОРМАЦІЯ_7 до ОСОБА_1 не застосовувалося.

У подальшому, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) №299 від 13.12.2024 року "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період": рядового ОСОБА_1 , 1983 р.н., ВОС 795664, РНОКПП НОМЕР_3 призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_1 .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 року в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №160/2932/26 за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії – відмовлено.

02.03.2026 року на адресу суду від представника ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача заперечує проти доводів відповідача-1 та зазначає наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_8 не надав наказ №3 «Про затвердження переліку осіб уповноважених комендантом Дніпровського району на здійснення перевірки документів, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян на території Дніпровського району Дніпропетровської області під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану» та копії посвідчення уповноваженої особи на здійснення перевірки документів за підписом коменданта Дніпровського району Дніпропетровської області, полковника ОСОБА_2 , військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Безпосередньо у військовій частині НОМЕР_1 представник зазначеної частини прийняв ОСОБА_1 разом з супроводжувальними документами та поставив в поіменному списку в графі «військове звання, підпис, прізвище представника військової частини НОМЕР_1 », відповідні відмітки, підпис, а також печатку військової частини НОМЕР_1 (код НОМЕР_4 ).

У зв`язку з вищевикладеним, інформую Вас про наступне:

Гр. ОСОБА_1 , 1983 р.н., з 13 грудня 2024 року призваний ІНФОРМАЦІЯ_6 на військову службу під час мобілізації та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .

Згідно заяви № 20241211-350066 вбачається, що 13.12.2024 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 заброньований ТОВ «Нефтек Трейд».

Згідно інформації Резерв + станом на 17.12.2024 року ОСОБА_1 має відстрочку: бронювання до 28.02.2025 року.

Відповідно до постанови КМУ № 76 від 27.01.2023 «Деякі питання реалізації положень Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” щодо бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час, якою затверджений порядок бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час визначає:

Пункт 30. Інформація (відомості, дані) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (бронювання) відображається у військово-обліковому документі в електронній формі.

Пункт 31. Надана відстрочка підлягає анулюванню в разі:

закінчення строку її дії;

завершення критично важливим підприємством виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань;

позбавлення підприємства, установи, організації статусу критично важливого підприємства, критично важливої установи державним органом, який прийняв рішення про визначення їх критично важливою установою;

ліквідації органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, критично важливого підприємства, критично важливої установи;

звільнення військовозобов`язаного з органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, критично важливого підприємства, критично важливої установи (крім звільнення з посади з подальшим призначенням на іншу посаду в межах одного органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, критично важливого підприємства, критично важливої установи); тимчасового припинення дії трудового договору військовозобов`язаного з критично важливим підприємством, критично важливою установою;

обґрунтованого подання керівника органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування засобами Порталу Дія;

обґрунтованого подання керівника критично важливого підприємства, критично важливої установи, але не частіше ніж один раз на п`ять календарних днів засобами Порталу Дія;

надання відстрочки з інших причин, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”;

припинення укладеного договору (контракту) або закінчення строку призначення - для працівників спеціалізованих установ ООН, міжнародних судових органів, міжнародних та неурядових організацій та установ, членом, учасником або спостерігачем у яких є Україна відповідно до укладених міжнародних договорів України;

невиконання оператором протимінної діяльності протягом шести місяців робіт з розмінування (гуманітарного розмінування) за сертифікованим процесом (процесами) на основі інформації, поданої Центром протимінної діяльності;

невідповідності військовозобов`язаного умовам, зазначеним в абзаці третьому пункту 8 цього Порядку;

звільнення з посади священнослужителя (за заявою ДЕСС в електронній формі про анулювання бронювання військовозобов`язаного працівника, що формується на основі інформації, поданої юридичною особою - релігійною організацією);

виключення суб`єкта господарювання з переліку, зазначеного в абзаці шістнадцятому пункту 5 цього Порядку, або працівника суб`єкта господарювання із складу бригади, зазначеної в абзаці шістнадцятому пункту 5 цього Порядку.

Враховуючи те, що підстави для анулювання бронювання були відсутні, то відповідно ОСОБА_1 мав дійсне бронювання та мобілізації не підлягав.

З урахуванням викладеного, представник позивача просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Згідно військово-облікового документа ОСОБА_1 перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 .

21.05.2024 року ОСОБА_1 проходив медичний огляд при ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується відповідними записом Розділу 6 військово-облікового документу №020120231425310600038 від 28.05.2024 року.

28.05.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_4 було видано ОСОБА_1 військово-обліковий документ №020120231425310600038 від 28.05.2024 року.

Оскільки підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, передбачених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» гр. ОСОБА_1 , 1983 р.н., не мав, у встановленому законом порядку заброньований не був, начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 було прийнято рішення про призов ОСОБА_1 , 1983 р.н., на військову службу під час мобілізації.

13.12.2024 року наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Указу Президента України «Про продовження строку загальної мобілізації» від 28.10.2024 року №741/2024, солдата ОСОБА_1 , 1983 р.н. вважати таким, що з 13 грудня 2024 року призваний до Збройних Сил України, та призначений до військової частини НОМЕР_1 .

08.01.2025 року ОСОБА_1 виявлено, що розпорядником Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було внесено наступні зміни до реєстру «Оберіг», а саме:

08.01.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знято з військового обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_4 . Перебуває в статусі - «Знято», підстава зняття - «Військовослужбовці».

08.01.2025 року ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) позбавлено права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, а саме: скасовано тип відстрочки: «Бронювання», відстрочка до: 28.02.2025 року.

13.03.2025 року представник ОСОБА_1 звернулася з заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просила:

Листом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1009 від 17.03.2025 року представнику позивача повідомлено:

4.Жодних помилок у відомостях громадянина України ОСОБА_1 , 1983 р.н. в Єдиному державному реєстрі призовників військовозобов`язаних та резервістів, у тому числі при зазначенні підстав зняття/ виключення, категорії обліку, статусу військового обліку, визначення типу відстрочки/її відсутності, строку дії відстрочки у Єдиному державному реєстрі призовників військовозобов`язаних та резервістів, не допущено.

Листом ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №4043 від 02.10.2025 року представнику позивача повідомлено, що оскільки військовослужбовець ОСОБА_1 , 1983 р.н., на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_9 не перебуває, то вносити будь-які правки, зміни, доповнювати чи змінювати дані у Єдиному Державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів ІНФОРМАЦІЯ_6 не має технічної можливості.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі, визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Турбота про збереження та зміцнення здоров`я військовослужбовців - обов`язок командирів (начальників).

Військовослужбовці, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, мають право на безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров`я.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військову службу і військовий обов`язок" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ.

Відповідно до частини 10 статті 2 Закону №2232-ХІІ та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Згідно з пунктом 1.3 глави 2 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії, штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК, лікарсько-льотні комісії приймають постанови.

Пунктом 1.1 розділу II Положення №402 визначено, що медичний огляд проводиться військово-лікарською комісією з метою визначення придатності військовослужбовців до військової служби.

Пунктом 2.1 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії, штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК лікарсько-льотні комісії приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Відповідно до пункту 2.2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.

Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та лікувальних закладах.

Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов`язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.

Відповідно до підпункту 2.4.4 пункту 2.4 розділу ІІ Положення №402, на ВЛК регіону покладаються, зокрема, обов`язки з організації військово-лікарської експертизи, керівництва підпорядкованими ВЛК, контролю за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності.

Згідно з пунктом 2.4.5 розділу І Положення №402 ВЛК регіону має право, зокрема, оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК; направляти у військові лікувальні заклади на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової служби), військовозобов`язаних, резервістів, працівників.

Згідно з пунктом 2.7 розділу ІІ Положення №402 під час огляду призовників лікарі визначають стан їх здоров`я та ступінь придатності до військової служби. При цьому враховуються характер захворювання або фізичної вади, ступінь їх розвитку, функціональних порушень, а також освіта, спеціальність, фактична працездатність оглянутого та вимоги, які ставить військова служба до стану здоров`я у тому чи іншому виді Збройних Сил України, роді військ.

Пунктом 2.8 розділу ІІ Положення №402 визначено, що після закінчення огляду кожний лікар записує в облікову картку призовника (на збірному пункті - у Картку медичного огляду призовника на збірному пункті (додаток 8) висновок про придатність (тимчасову непридатність або повну непридатність) до строкової військової служби, відповідну статтю Розкладу хвороб, дату огляду та підписує висновок із зазначенням свого прізвища та ініціалів і скріплює особистою печаткою. За результатами медичного огляду спеціалістами лікар - член призовної комісії приймає підсумкове рішення щодо придатності призовника за станом здоров`я до військової служби та служби в тому чи іншому роді військ, що скріплюється його підписом та особистою печаткою лікаря.

Відповідно до пункту 2.10 розділу ІІ Положення №402, результати медичного огляду заносяться в книгу протоколів засідань призовної комісії (з питань приписки).

Карта медичного огляду та висновки лікарів підшиваються в особову справу призовника як додаток до облікової карти. Крім того, призовникам, які включені до складу команд на відправку у війська, надається довідка Р(М)ВК (додаток 9), яка разом з обліковими документами направляється до військової частини.

Згідно з пунктом 77 постанови Кабінету Міністрів України від 21.03.2002 №352 «Про затвердження Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом» передбачено, що відповідно до результатів медичного огляду призовника, його моральних і професійних якостей, рівня освіти, а також морального і соціального стану призовника членів його сім`ї, районна призовна комісія виносить і оголошує одне з рішень, яке заноситься до облікової картки призовника та до книги протоколів засідань призовної комісії, про придатність до військової служби і призов на строкову військову службу з визначенням до виду (роду військ) Збройних Сил, інших формувань, а також визначає термін відправлення його у військову частину; надання відстрочки або звільнення від призову на строкову військову службу на підставах, передбачених статтями 17 і 18 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Таким чином, аналіз зазначених вище норм, дає підстави для висновку, що призовники підлягають медичному огляду, після якого кожний лікар комісії записує в облікову картку призовника висновок про придатність (тимчасову непридатність або повну непридатність) до строкової військової служби, відповідну статтю розкладу хвороб, дату огляду та підписує висновок із зазначенням свого прізвища та ініціалів і скріплює особистою печаткою. За результатами медичного огляду лікар - член призовної комісії приймає підсумкове рішення щодо придатності призовника за станом здоров`я до військової служби та служби в тому чи іншому роді військ, що скріплюється його підписом та особистою печаткою лікаря.

Як визначено пунктом 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК військових комісаріатів оформлюються довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення) у двох примірниках, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК і дійсна протягом шести місяців з дня медичного огляду. Копія довідки видається на руки особі, яка пройшла медичний огляд.

Пункт 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення №402 окремо визначає види постанов, які приймає ВЛК щодо військовозобов`язаних, яких призивають на військову службу або приймають на військову службу у добровільному порядку за контрактом (абзац перший) та види постанов щодо військовозобов`язаних по мобілізації (абзац восьмий).

Відповідно до підпункту "б" пункту 6.1 глави 6 розділу ІІ Положення №402, направлення на медичний огляд проводиться: військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби): прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, органами управління та підрозділів військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комендантами гарнізонів та військовими комісарами.

Згідно з пунктом 6.4 глави 6 розділу ІІ Положення №402 у разі виявлення під час обстеження або лікування у військовому лікувальному закладі у військовослужбовця захворювання, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), які зумовлюють у мирний час непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або непридатність до військової служби у мирний час, обмежену придатність у воєнний час (пункти "а", "б" статей Розкладу хвороб, без індивідуальної оцінки), у воєнний час - непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, ці особи направляються на медичний огляд для встановлення ступеня придатності до військової служби за рішенням начальника військового лікувального закладу на підставі подання начальника лікувального відділення, у якому обстежується (лікується) військовослужбовець, про що робиться запис в історії хвороби (медичній книжці), який завіряється підписом начальника військового лікувального закладу.

Відповідно до підпункту 2.3.3 пункту 2.3 розділу І Положення №402 встановлено, що на Центральну військово-лікарську комісію покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.

Судом встановлено, що 21 травня 2024 року ОСОБА_1 за направленням ІНФОРМАЦІЯ_7 пройшов військово-лікарську комісію та був визнаний придатним до військової служби (довідка ВЛК №4/1-1351 пр. №108 від 21.05.2024 року).

Згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 розділу І Положення №402 Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.

Згідно з пунктом 6.8 глави 6 розділу II Положення №402 огляд військовослужбовців обов`язково проводиться хірургом, терапевтом, невропатологом, окулістом, оториноларингологом (військовослужбовців-жінок - гінекологом), а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей. Обов`язково виконуються загальні аналізи крові та сечі, ЕКГ-дослідження, флюорографічне дослідження органів грудної клітини. Потребу в додатковому обстеженні визначають лікарі за медичними показаннями.

Наведені положення передбачають право військовослужбовця на проходження військово-лікарської комісії за наявності достатніх підстав, а також ініціювання цих питань та подання рапортів з питань, що виникають під час проходження військової служби.

Визначення ж придатності за станом здоров`я до військової служби військовослужбовців забезпечується військово-лікарською експертизою, направлення на яке видається, у тому числі, командирами військової частини.

При амбулаторному обстеженні всі медичні документи, необхідні для проведення військово-лікарської експертизи, надаються військовослужбовцем особисто та після проведення ВЛК повертаються йому.

Під час проведення амбулаторного обстеження складаються наступні документи: Постанова (Довідка) ВЛК, Картка обстеження та медичного огляду.

Суд зазначає, що у разі наявності сумніву щодо правильності висновку військово-лікарської комісії про придатність до військової служби, позивач мав право звернутись до військово-лікарської комісії для перегляду відповідного висновку, однак таким не скористався.

У свою чергу, надання оцінки діагнозів позивача на предмет того, чи підпадають вони під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, виходить за межі повноважень суду.

Відповідна правова позиція узгоджується із висновком викладеним у постанові Верховного Суду у справі №810/5009/18 від 12 червня 2020 року.

Щодо визнання протиправними та скасування наказів про призов та зарахування до списків військової частини, суд зазначає наступне.

Пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (військова служба) в добровільному порядку або за призовом. У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє по теперішній час.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Зокрема, відповідно до частин 3, 5 статті 22 Закону №3543-ХІІ під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Абзацом 1 пункту 252 Указу Президента від 10.12.2018 року №1153/2008 «Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» передбачено, що у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов`язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також прийом громадян на військову службу за контрактом.

Відтак, чинне законодавство України не забороняє у добровільному порядку, без відповідного виклику, приходити на збірні пункти чи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, чи військової частини, чи СБУ, чи органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, з метою призову по мобілізації.

При цьому законодавець не розділяє осіб, які прийшли добровільно, а які викликані повісткою під час оформлення документів та фактичного призову.

При вирішенні справи суд враховує, що матеріали позовної заяви не містять доказів того, що під час проведення мобілізаційних процедур позивачем надавалися документи на підтвердження заперечення проти призову на військову службу під час мобілізації або наявності права на відстрочку від призову.

Відповідно до пункту 6 Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Згідно пункту 4 частини 1 статті 24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається: день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

За змістом частини 3 статті 24 Закону №2232-ХІІ закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Пунктом 14 Розділу II Інструкції №280 встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу (або прийому на роботу працівників) здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття (прийому на роботу) до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

За змістом пунктів 1, 2, 8 Розділу V вказаної Інструкції військовослужбовці, які переміщуються по службі з одних військових частин до інших, під час прямування до них рахуються як поповнення. Відправлення поповнення здійснюється як у складі команд, так і поодинці.

Під час відправки поповнення з одних військових частин до інших у складі команди на всіх відправлених обов`язково мають бути такі документи, зокрема, іменний список або припис (в якому вказується, коли, кому та за яким вихідним номером вислано їх особові справи) на відправлених - у старшого команди. Прийом поповнення проводиться поіменно, за іменним списком на поповнення, отриманим від старшого команди. Приймати поповнення без поіменної перевірки заборонено.

Організація обліку та призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Водночас, зарахування до списків особового складу військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини.

Відповідне зарахування здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а в разі переміщення військовослужбовця до нового місця служби на підставі іменних списків або припису, виданих військовою частиною звідки вибув військовослужбовець.

Відповідно, з дня зарахування до списків особового складу військової частини військовозобов`язаний набуває статусу військовослужбовця.

Отже, після видання наказу про зарахування позивача до особового складу військової частини виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 р.

Згідно із абзацом 2 пункту 225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 вбачається, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначені підстави звільнення з військової служби.

Суд зазначає, що цими актами законодавства не передбачено звільнення чи виключення з військової служби шляхом скасування наказу про призов.

Оскільки наказ вже реалізований а тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача.

У питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (зокрема, таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 травня 2021 року у справі № 9901/286/19, від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, Касаційний адміністративний суд у рішеннях від 14 липня 2021 року у справі № 9901/96/21, від 27 жовтня 2022 року у справі № П/9901/97/21).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що мобілізація ОСОБА_1 не суперечить вимогам діючого законодавства, відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову.

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 2662,40 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією АТ "Таскомбанк" від 06.02.2026 року.

З урахуванням відмови в задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Олійник

Оригінал: reyestr.court.gov.ua