Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №160/3105/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 рокуСправа №160/3105/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

10 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:

визнати протиправною та скасувати довідку Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27 грудня 2025 року щодо визнання придатним до військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27 грудня 2025 року “Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації” в частині, що стосується ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

визнати протиправним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині про зарахування до особового складу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 .

27.12.2025 року ОСОБА_1 після перевірки документів був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

27.12.2025 року ОСОБА_1 був відправлений до військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки начальника військової частини НОМЕР_1 №18/102 від 05.01.2026 року солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 29 грудня 2025 року по теперішній час.

ОСОБА_1 вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню: довідку військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27 грудня 2025 року щодо визнання придатним до військової служби ОСОБА_1 ; наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27 грудня 2025 року "Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації" в частині призову ОСОБА_1 ; наказ військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині про зарахування до особового складу, оскільки повісток про явку до територіального центру комплектування та соціальної підтримки він не отримував, порушено порядок проходження військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 , відтак порушено процедуру проведення мобілізаційних заходів, у зв`язку з чим позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 лютого 2026 року для розгляду адміністративної справи №160/3105/26 визначено суддю Олійника В.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, клопотання позивача про витребування доказів – задоволено та ухвалено:

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 надати до суду належним чином засвідчені копії:

- наказ командира військової частини НОМЕР_1 про призначення та зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- направлення та довідку про проходження ВЛК.

16.02.2026 року на адресу відповідачів направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.

17.02.2026 року відповідачами отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідками про доставку електронних листів в системі "Електронний суд", які міститься в матеріалах справи.

23.02.2026 року на адресу суду від представника військової частини НОМЕР_1 надійшли документи на виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 року в частині витребування доказів. Також представник відповідача-2 зазначив наступне.

На виконання вимоги суду надано витяг з наказу командира військової частини (по стройовій частині) НОМЕР_1 від 29.12.2025 №377 про призначення та зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та довідку з військово-лікарської комісії №2025-1227-1620-3261-7 від 27.12.2025. Однак, військова частина НОМЕР_1 не направляла ОСОБА_1 на проходження військово-лікарської комісії.

27.02.2026 року на адресу суду від представника військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача-2 з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №377 від 29.12.2025 солдат по мобілізації ОСОБА_2 29 грудня 2025 року призначений на посаду майстра-електрика рухомої ремонтної майстерні безпілотних авіаційних комплексів взводу технічного забезпечення зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 та зарахований до списків особового складу, є військовослужбовцем.

Чинним законодавством України не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказів про призов, наказ вже реалізований та ОСОБА_1 зарахований до військової частини НОМЕР_1 та приступив до виконання службових обов`язків за посадою, а тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові.

Підстави для звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період визначені частиною 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (надалі також -Закон).

Відтак, після видання спірного наказу виникли правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008.

Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом. Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

У питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (зокрема, таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12.05.2021 у справі №9901/286/19, від 08.09.2021 у справі №816/228/17, Касаційний адміністративний суд у рішеннях від 14.07.2021 у справі № 9901/96/21, від 27.10.2022 у справі № П/9901/97/21).

Процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу, шляхом її звільнення - відповідно до рішення Верховного Суду у справі №160/2592/23

Крім того, доказів того, що у позивача наявні будь-які підстави для звільнення з військової служби під час воєнного стану згідно частини 4 статті 26 Закону, не надано.

З урахуванням викладеного, представник відповідача-2 просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття провадження, відповідач-1 відзиву на позовну заяву не надав, із заявами та клопотаннями на адресу суду не звертався.

Відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вищезазначене, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 .

27.12.2025 року ОСОБА_1 після перевірки документів був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 №2025-1227-1620-3261-7 від 27.12.2025 року ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби.

27.12.2025 року ОСОБА_1 був направлений до військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №377 від 29.12.2025 року:

"Відповідно до Указу Президента від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" та Указу Президента від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", нижчепойменованих осіб рядового сержантського та офіцерського складу призвати на військову службу в Збройні Сили України по мобілізації та вважати призначеними:

5.6. Солдата по мобілізації ОСОБА_3 , на посаду майстром-електриком рухомої ремонтної майстерні безпілотних авіаційних комплексів технічного забезпечення зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 , ВОС - 225244A/995. ОСОБИСТИЙ НОМЕР - НОМЕР_2 .

З 29 грудня 2025 року зарахувати до списків особового складу на всі види забезпечення і вважати таким, що з 29 грудня 2025 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 2730,00 гривень на місяць за тарифним розрядом - 4, шик "солдат"

Встановити вислугу років станом на 29.12.2025 року: календарна - 00 років 00 місяців 02 дні, пільгова - 00 років 00 місяців 00 днів, загальна - 00 років 00 місяців 02 дні.

Виплачувати надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% від посадового окладу, окладу за військове звання з урахуванням надбавки за вислугу років, премію у розмірі 556%, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 зі змінами, рішення Міністерства оборони України від 09 січня 2025 року №156/уд.

Вступний інструктаж з питань охорони праці пройшов.

Зарахувати на котлове забезпечення зі сніданку 30.12.2025 року.

Підстава: поіменний список ІНФОРМАЦІЯ_4 №967 від 27.12.2025 року".

Відповідно до довідки начальника військової частини НОМЕР_1 №18/102 від 05.01.2026 року солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 29 грудня 2025 року по теперішній час.

ОСОБА_1 вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню: довідку військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27 грудня 2025 року щодо визнання придатним до військової служби ОСОБА_1 ; наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27 грудня 2025 року "Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації" в частині призову ОСОБА_1 ; наказ військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині про зарахування до особового складу, оскільки повісток про явку до територіального центру комплектування та соціальної підтримки він не отримував, порушено порядок проходження військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 , відтак порушено процедуру проведення мобілізаційних заходів, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі, визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Турбота про збереження та зміцнення здоров`я військовослужбовців - обов`язок командирів (начальників).

Військовослужбовці, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, мають право на безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров`я.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військову службу і військовий обов`язок" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ.

Відповідно до частини 10 статті 2 Закону №2232-ХІІ та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Згідно з пунктом 1.3 глави 2 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії, штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК, лікарсько-льотні комісії приймають постанови.

Пунктом 1.1 розділу II Положення №402 визначено, що медичний огляд проводиться військово-лікарською комісією з метою визначення придатності військовослужбовців до військової служби.

Пунктом 2.1 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії, штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК лікарсько-льотні комісії приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Відповідно до пункту 2.2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.

Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та лікувальних закладах.

Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов`язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.

Відповідно до підпункту 2.4.4 пункту 2.4 розділу ІІ Положення №402, на ВЛК регіону покладаються, зокрема, обов`язки з організації військово-лікарської експертизи, керівництва підпорядкованими ВЛК, контролю за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності.

Згідно з пунктом 2.4.5 розділу І Положення №402 ВЛК регіону має право, зокрема, оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК; направляти у військові лікувальні заклади на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової служби), військовозобов`язаних, резервістів, працівників.

Згідно з пунктом 2.7 розділу ІІ Положення №402 під час огляду призовників лікарі визначають стан їх здоров`я та ступінь придатності до військової служби. При цьому враховуються характер захворювання або фізичної вади, ступінь їх розвитку, функціональних порушень, а також освіта, спеціальність, фактична працездатність оглянутого та вимоги, які ставить військова служба до стану здоров`я у тому чи іншому виді Збройних Сил України, роді військ.

Пунктом 2.8 розділу ІІ Положення №402 визначено, що після закінчення огляду кожний лікар записує в облікову картку призовника (на збірному пункті - у Картку медичного огляду призовника на збірному пункті (додаток 8) висновок про придатність (тимчасову непридатність або повну непридатність) до строкової військової служби, відповідну статтю Розкладу хвороб, дату огляду та підписує висновок із зазначенням свого прізвища та ініціалів і скріплює особистою печаткою. За результатами медичного огляду спеціалістами лікар - член призовної комісії приймає підсумкове рішення щодо придатності призовника за станом здоров`я до військової служби та служби в тому чи іншому роді військ, що скріплюється його підписом та особистою печаткою лікаря.

Відповідно до пункту 2.10 розділу ІІ Положення №402, результати медичного огляду заносяться в книгу протоколів засідань призовної комісії (з питань приписки).

Карта медичного огляду та висновки лікарів підшиваються в особову справу призовника як додаток до облікової карти. Крім того, призовникам, які включені до складу команд на відправку у війська, надається довідка Р(М)ВК (додаток 9), яка разом з обліковими документами направляється до військової частини.

Згідно з пунктом 77 постанови Кабінету Міністрів України від 21.03.2002 №352 «Про затвердження Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом» передбачено, що відповідно до результатів медичного огляду призовника, його моральних і професійних якостей, рівня освіти, а також морального і соціального стану призовника членів його сім`ї, районна призовна комісія виносить і оголошує одне з рішень, яке заноситься до облікової картки призовника та до книги протоколів засідань призовної комісії, про придатність до військової служби і призов на строкову військову службу з визначенням до виду (роду військ) Збройних Сил, інших формувань, а також визначає термін відправлення його у військову частину; надання відстрочки або звільнення від призову на строкову військову службу на підставах, передбачених статтями 17 і 18 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Таким чином, аналіз зазначених вище норм, дає підстави для висновку, що призовники підлягають медичному огляду, після якого кожний лікар комісії записує в облікову картку призовника висновок про придатність (тимчасову непридатність або повну непридатність) до строкової військової служби, відповідну статтю розкладу хвороб, дату огляду та підписує висновок із зазначенням свого прізвища та ініціалів і скріплює особистою печаткою. За результатами медичного огляду лікар - член призовної комісії приймає підсумкове рішення щодо придатності призовника за станом здоров`я до військової служби та служби в тому чи іншому роді військ, що скріплюється його підписом та особистою печаткою лікаря.

Як визначено пунктом 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення №402, постанови ВЛК військових комісаріатів оформлюються довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення) у двох примірниках, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК і дійсна протягом шести місяців з дня медичного огляду. Копія довідки видається на руки особі, яка пройшла медичний огляд.

Пункт 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення №402 окремо визначає види постанов, які приймає ВЛК щодо військовозобов`язаних, яких призивають на військову службу або приймають на військову службу у добровільному порядку за контрактом (абзац перший) та види постанов щодо військовозобов`язаних по мобілізації (абзац восьмий).

Відповідно до підпункту "б" пункту 6.1 глави 6 розділу ІІ Положення №402, направлення на медичний огляд проводиться: військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби): прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, органами управління та підрозділів військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комендантами гарнізонів та військовими комісарами.

Згідно з пунктом 6.4 глави 6 розділу ІІ Положення №402 у разі виявлення під час обстеження або лікування у військовому лікувальному закладі у військовослужбовця захворювання, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), які зумовлюють у мирний час непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або непридатність до військової служби у мирний час, обмежену придатність у воєнний час (пункти "а", "б" статей Розкладу хвороб, без індивідуальної оцінки), у воєнний час - непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, ці особи направляються на медичний огляд для встановлення ступеня придатності до військової служби за рішенням начальника військового лікувального закладу на підставі подання начальника лікувального відділення, у якому обстежується (лікується) військовослужбовець, про що робиться запис в історії хвороби (медичній книжці), який завіряється підписом начальника військового лікувального закладу.

Відповідно до підпункту 2.3.3 пункту 2.3 розділу І Положення №402 встановлено, що на Центральну військово-лікарську комісію покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.

Судом встановлено, що відповідно до довідки військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 №2025-1227-1620-3261-7 від 27.12.2025 року ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби.

Згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 розділу І Положення №402 Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.

Згідно з пунктом 6.8 глави 6 розділу II Положення №402 огляд військовослужбовців обов`язково проводиться хірургом, терапевтом, невропатологом, окулістом, оториноларингологом (військовослужбовців-жінок - гінекологом), а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей. Обов`язково виконуються загальні аналізи крові та сечі, ЕКГ-дослідження, флюорографічне дослідження органів грудної клітини. Потребу в додатковому обстеженні визначають лікарі за медичними показаннями.

Наведені положення передбачають право військовослужбовця на проходження військово-лікарської комісії за наявності достатніх підстав, а також ініціювання цих питань та подання рапортів з питань, що виникають під час проходження військової служби.

Визначення ж придатності за станом здоров`я до військової служби військовослужбовців забезпечується військово-лікарською експертизою, направлення на яке видається, у тому числі, командирами військової частини.

При амбулаторному обстеженні всі медичні документи, необхідні для проведення військово-лікарської експертизи, надаються військовослужбовцем особисто та після проведення ВЛК повертаються йому.

Під час проведення амбулаторного обстеження складаються наступні документи: Постанова (Довідка) ВЛК, Картка обстеження та медичного огляду.

Суд зазначає, що у разі наявності сумніву щодо правильності висновку військово-лікарської комісії про придатність до військової служби, позивач мав право звернутись до військово-лікарської комісії для перегляду відповідного висновку, однак таким правом позивач не скористався, належних доказів іншого не надано.

У свою чергу, надання оцінки діагнозів позивача на предмет того, чи підпадають вони під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, виходить за межі повноважень суду.

Відповідна правова позиція узгоджується із висновком викладеним у постанові Верховного Суду у справі №810/5009/18 від 12 червня 2020 року.

Щодо визнання протиправними та скасування наказів про призов та зарахування до списків військової частини, суд зазначає наступне.

Пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (військова служба) в добровільному порядку або за призовом. У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє по теперішній час.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Зокрема, відповідно до частин 3, 5 статті 22 Закону №3543-ХІІ під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Абзацом 1 пункту 252 Указу Президента від 10.12.2018 року №1153/2008 «Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» передбачено, що у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов`язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також прийом громадян на військову службу за контрактом.

Відтак, чинне законодавство України не забороняє у добровільному порядку, без відповідного виклику, приходити на збірні пункти чи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, чи військової частини, чи СБУ, чи органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, з метою призову по мобілізації.

При цьому законодавець не розділяє осіб, які прийшли добровільно, а які викликані повісткою під час оформлення документів та фактичного призову.

При вирішенні справи суд враховує, що матеріали позовної заяви не містять жодних доказів того, що під час проведення мобілізаційних процедур позивачем до військової частини НОМЕР_1 надавалися документи на підтвердження заперечення проти призову на військову службу під час мобілізації або наявності права на відстрочку від призову.

Відповідно до пункту 6 Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Згідно пункту 4 частини 1 статті 24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається: день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

За змістом частини 3 статті 24 Закону №2232-ХІІ закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Пунктом 14 Розділу II Інструкції №280 встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу (або прийому на роботу працівників) здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття (прийому на роботу) до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

За змістом пунктів 1, 2, 8 Розділу V вказаної Інструкції військовослужбовці, які переміщуються по службі з одних військових частин до інших, під час прямування до них рахуються як поповнення. Відправлення поповнення здійснюється як у складі команд, так і поодинці.

Під час відправки поповнення з одних військових частин до інших у складі команди на всіх відправлених обов`язково мають бути такі документи, зокрема, іменний список або припис (в якому вказується, коли, кому та за яким вихідним номером вислано їх особові справи) на відправлених - у старшого команди. Прийом поповнення проводиться поіменно, за іменним списком на поповнення, отриманим від старшого команди. Приймати поповнення без поіменної перевірки заборонено.

Організація обліку та призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Водночас, зарахування до списків особового складу військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини.

Відповідне зарахування здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а в разі переміщення військовослужбовця до нового місця служби на підставі іменних списків або припису, виданих військовою частиною звідки вибув військовослужбовець.

У даному випадку, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №377 від 29.12.2025 солдат по мобілізації ОСОБА_4 29 грудня 2025 року призначений на посаду майстра-електрика рухомої ремонтної майстерні безпілотних авіаційних комплексів взводу технічного забезпечення зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 та зарахований до списків особового складу, є військовослужбовцем.

Відповідно, з дня зарахування до списків особового складу військової частини військовозобов`язаний набуває статусу військовослужбовця.

Отже, після видання наказу про зарахування позивача до особового складу військової частини НОМЕР_1 виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 р.

Згідно із абзацом 2 пункту 225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 вбачається, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначені підстави звільнення з військової служби,

Суд зазначає, що цими актами законодавства не передбачено звільнення чи виключення з військової служби шляхом скасування наказу про призов.

Оскільки наказ вже реалізований та позивача зараховано до військової частини НОМЕР_1 , останній приступив до виконання службових обов`язків за посадою, а тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача.

У питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (зокрема, таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 травня 2021 року у справі № 9901/286/19, від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, Касаційний адміністративний суд у рішеннях від 14 липня 2021 року у справі № 9901/96/21, від 27 жовтня 2022 року у справі № П/9901/97/21).

Отже, скасування після його реалізації та вичерпання своєї дії оскаржуваного позивачем акту індивідуальної дії про прийняття на військову службу за призовом до військової частини, порушить стабільність публічно-правових відносин та принцип правової визначеності.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що мобілізація ОСОБА_1 та зарахування до списків військової частини НОМЕР_1 не суперечить вимогам діючого законодавства, відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову.

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

З урахуванням відмови в задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Олійник