Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №120/17202/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

30 квітня 2026 р. Справа № 120/17202/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1 , позивач) із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) , в якому просив:

· визнати протиправним та скасування рішення, оформлене протоколом від 03.10.2025 № 76 про відмову у наданні відстрочки на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";

· зобов`язання повторно розглянути заяву про надання відстрочки на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 25.09.2025 позивач звернувся з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку із здійсненням постійного догляду за своїм хворим батьком, який є особою з інвалідністю ІІ групи.

Однак, спірним рішення позивачу відмовлено у наданні відстрочки позивачу через відсутність документів визначених у Додатку №5.

Позивач з вказаним відмовою не погоджується, вважає її протиправною, а тому за захистом своїх прав та інтересів вирішив звернутися до суду.

Ухвалою суду від 15.12.2025 відкрито провадження у справі за вказаним позовом з розглядом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні).

У встановлений судом строк відповідач відзиву на позовну заяву не подав, хоча копія ухвали від 15.12.2025 була доставлена до його електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" 16.12.2025, що підтверджується документально.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою від 13.04.2025 р. витребувано докази.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази, суд встановив наступне.

25.09.2025 р. ОСОБА_1 звернувся із заявою про надання відстрочки на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв`язку із тим, що здійснює догляд за батьком інвалідом 2 групи.

До заяви додано: копію паспорта ОСОБА_1 , копію свідоцтва про народження;копію паспорта ОСОБА_2 , копія довідки МСЕК ОСОБА_2 , копія витягу з Державного реєстру актів цивільног стану громадян щодо актового запису про народження ; копія паспорту ОСОБА_3 , копія пенсійного посвідчення ОСОБА_3 .

За наслідком розгляду даної заяви прийнято рішення №76 від 03.10.2025 р. про відмову в наданні відстрочки з підстав відсутності документів визначених у Додатку 5 до постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.

Не погоджуючись із цим рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями .

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє дотепер.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон № 3543-XII в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п. 13 ч. 1ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок № 560 в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), яким, серед іншого, врегульовано процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Так, відповідно до Додатку 5 вищезазначеного Порядку документами, які підтверджують право на відстрочку за пунктом 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII є:

для батьків військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи або батьків дружини (чоловіка) військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи - один із таких документів, що підтверджує інвалідність: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю”, “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю”, в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання;

для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про народження);

для військовозобов`язаного, який має одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про народження дружини (чоловіка) та свідоцтво про шлюб);

для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та зобов`язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі .

Таким чином, положення Постанови № 560 уточнюють, які документи мають бути подані військовозобов`язаним для реалізації права на відстрочку від призову під час мобілізації відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII.

Як встановлено судом, 25.09.2025 р. позивач звернувся з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку із здійсненням постійного догляду за своїм хворим батьком, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.

Спірним у даній справі є право позивача на відстрочку.

Оцінюючи наведені доводи позивача, суд звертає увагу на те, що за змістом положень п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII умовами для реалізації права на відстрочку є:

по-перше, наявність одного із батьків з інвалідністю I чи II групи або ж одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

по-друге, відсутність інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати вищезазначених осіб з інвалідністю.

Тобто, лише сукупність наведених обов`язкових обставин (фактів) надають законні підстави для отримання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

При цьому, щодо інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати вищезазначених осіб з інвалідністю, то їх наявність не може бути перешкодою для оформлення відстрочки виключно у разі якщо такі особи: самі є особами з інвалідністю, або потребують постійного догляду, або перебувають під арештом (крім домашнього арешту), або відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі).

Будь-які інші об`єктивні або суб`єктивні чинники, як-от відсутність у вказаних осіб фактичної чи матеріальної можливості утримувати особу з інвалідністю I чи II групи або, наприклад, небажання особи виконувати цей свій обов`язок, не свідчать про дотримання такої обов`язкової умови для набуття військовозобов`язаним права на відстрочку відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII, як відсутність інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону повинні утримувати визначених даною нормою осіб з інвалідністю.

При цьому, суд звертає увагу, що посилання на те, що ОСОБА_3 є пенсіонеркою, атому не може утримувати батька, не є достатнім доказом того, що вона потребує постійного стороннього догляду, оскільки такі обставини мають підтверджуватися належними та допустимими доказами, зокрема: актом огляду МСЕК за відповідною формою, витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді.

Сам факт досягнення пенсійного віку та отримання пенсії не є підставою для висновку про наявність у особи стану, що виключає її обов`язок утримання інших осіб або свідчить про потребу в постійному догляді.

Відповідно до частин другої та третьої статті 75 СК України право на утримання має той із подружжя, хто є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, якщо інший може її надавати. При цьому, непрацездатними вважаються особи, які досягли пенсійного віку або мають інвалідність I, II чи III групи.

Таким чином, враховуючи відсутність необхідних документів, передбачених Постановою № 560 та не підтвердження наданими документами факту відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати ОСОБА_2 , суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )

Повний текст рішення сформовано 30.04.2026р.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна