Постанова від 29 квітня 2026 р. у справі №577/6684/25 — Сумський апеляційний суд

Справа № 577/6684/25

Номер провадження 22-ц/816/1941/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року м.Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Сізова Д.В. (суддя-доповідач),

суддів Сидоренко А.П., Щербаченко М.В.,

з участю секретаря судового засідання Кияненко Н.М.,

у присутності:

представника позивача – адвоката Смірнова Андрія Андрійовича (в режимі відеконференції),

представника відповідача – адвоката Розуменка Олександра Юрійовича (в режимі відеконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Смірнова Андрія Андрійовича

на ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 05 березня 2026 року про призначення експертизи (суддя Гетьман В.В.), постановлену у м. Конотоп,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВСК авто», ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Перлайф авто», Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Сумській області в особі структурного підрозділу ТСЦ МВС №5946, Регіональний сервісний ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях, ОСОБА_4 , Головний сервісний центр МВС,

про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог і оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

01 листопада 2025 року представник ОСОБА_1 – адвокат Смірнов А.А. звернувся до суду із вказаним позовом, який обґрунтовано такими обставинами.

Із метою придбання у ОСОБА_2 автомобіля марки AUDI А6, 2002 року випуску, на виконання попередньої домовленості та на виконання договору купівлі-продажу транспортного засобу від 19 березня 2024 року, укладеного між ТОВ «ВСК авто», яке діяло на підставі договору комісії від 16 березня 2024 року, укладеного із власником транспортного засобу ОСОБА_2 , із однієї сторони, та ОСОБА_1 , з іншої сторони, позивачка оплатила відповідачеві узгоджену вартість транспортного засобу – 100 000 грн. У зв`язку із наявністю у придбаного автомобіля певних технічних несправностей, він разом із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та ключами був тимчасово переданий 19 березня 2024 року відповідачеві та ОСОБА_4 для проведення ремонтних робіт. Однак, обумовлені роботи по ремонту автомобіля не були здійснені з вини та особистих причин виконавців, автомобіль та сплачені за нього кошти не були повернуті позивачці, а в листопаді 2024 року їй стало відомо, що належний їй вказаний автомобіль 07 вересня 2024 року було перереєстровано в ТСЦ 5946 на третю особу – ОСОБА_3 . У подальшому, в результаті вжитих нею заходів, було з`ясовано, що на підставі договору купівлі-продажу від 19 березня 2024 року транспортний засіб не реєструвався. Відповідачем 29 серпня 2024 року було укладено договір комісії з ТОВ «Перлайф авто», яке здійснило відчуження належного позивачці транспортного засобу на користь ОСОБА_3 , шляхом укладення договору купівлі-продажу від 30 серпня 2024 року.

Посилаючись на протиправність дій відповідача просила стягнути з нього на свою користь 100 000 грн майнової шкоди, 20 000 грн моральної шкоди, а також судові витрати.

05 березня 2026 року представником відповідача – адвокатом Розуменком О.Ю. подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи договору комісії №8806/24/1/000737 від 29 серпня 2024 року, яке мотивоване категоричним запереченням відповідачем виконання підпису у такому договорі та факту його укладення (т. 2, а.с. 127).

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 05 березня 2026 року призначено по справі судово-почеркознавчу експертизу виконання якої доручено експертам Сумського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім.Засл.проф. М.С.Бокаріуса» Міністерство юстиції України.

На вирішення експертизи поставлено питання:

1. Чи виконано підпис у графі «прізвище, ім`я, по батькові» у договорі комісії №8806/24/1/000737 від 29 серпня 2024 року (т. 2 а.с. 43-44) ОСОБА_2 ?

Провадження у справі зупинено на строк проведення експертизи.

Задовольняючи клопотання про призначення експертизи, суд першої інстанції виходив із того, що для повного та всебічного з`ясування обставин справи потрібні спеціальні знання, а тому без призначення відповідної експертизи з`ясування цих обставин є неможливим, що відповідає вимогам статті 103 ЦПК України. Оцінюючи доводи сторін, суд врахував, що відповідач заперечує факт укладення та підписання вказаного договору комісії, а також заперечення сторони позивача проти призначення експертизи.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 – адвокат Смірнов А.А. оскаржив її в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Доводить відсутність підстави для призначення експертизи, оскільки ухвалою суду від 30 січня 2026 року підготовче провадження було закрито та справа призначена до розгляду по суті, при цьому всі необхідні документи були витребувані й досліджені судом. Оригінали договору комісії та акту технічного стану надійшли до суду 06 лютого 2026 року, були доступні сторонам, а представник відповідача був обізнаний про них як через систему «Електронний суд», так і під час судового засідання 14 лютого 2026 року, де ці докази досліджувалися. При цьому він не заявляв будь-яких клопотань і фактично визнав підпис свого довірителя, заперечуючи необхідність експертизи. У подальшому, 05 березня 2026 року представник відповідача заявив клопотання про експертизу, що свідчить про непослідовність та спрямованість на затягування процесу. Із урахуванням статей 82 ЦПК України визнані обставини не підлягають доказуванню. Зазначає, що клопотання подано з пропуском процесуального строку без заяви про його поновлення, що є підставою для залишення його без розгляду.

Судом допущено порушення процесуальних норм, оскільки експертизу призначено на стадії розгляду справи по суті без повернення до підготовчого провадження, хоча такі питання вирішуються саме на цій стадії. Оскаржувана ухвала постановлена з порушенням принципів змагальності, так як позивачу не було надано можливості запропонувати питання експерту чи висловити позицію щодо експертної установи.

Звертає увагу, що ухвала не містить необхідних елементів: не визначено порядок оплати експертизи, не встановлено перелік матеріалів, не відібрано зразки підписів, що є обов`язковим для почеркознавчої експертизи.

Вказує, що наявні у справі докази, зокрема акт технічного стану, підтверджують передачу транспортного засобу відповідачем, тому відсутня необхідність призначення для встановлення обставин справи експертизи.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористалися.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

Із відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів вбачається, що автомобіль AUDI А6, 2002 року виготовлення, кузов № НОМЕР_1 , 05 грудня 2023 року зареєстровано за ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 20).

Згідно з модулем «Документи реалізації ТЗ» ЄДР МВС України, ОСОБА_2 передав ТОВ «ВСК авто» вказаний автомобіль AUDI A6 за договором комісії від 16 березня 2024 року № 8045/24/1/001864.

19 березня 2024 року ТОВ «ВСК АВТО», діючи на підставі договору комісії від 16 березня 2024 року, уклало із ОСОБА_1 договір купівлі-продажу вказаного транспортного засобу №8045/24/001864. За домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 100000 грн (т. 1, а.с. 18).

Однак, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру транспортних засобів вказаний автомобіль AUDI А6 за ОСОБА_1 на підставі зазначених документів не реєструвався.

29 серпня 2024 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Перлайф авто» укладено договір комісії №8806/24/1/000737 продажу вказаного автомобіля AUDI A6.

У подальшому, 07 вересня 2024 року, вказаний транспортний засіб AUDI A6 зареєстровано за ОСОБА_3 . Реєстрація відбулася у ТСЦ №5946 (на правах відділу, м. Суми) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях на підставі договору комісії від 29 серпня 2024 року № 8806/24/1/000737, укладеного між власником автомобіля ОСОБА_2 та ТОВ «Перлайф авто», а також договору купівлі-продажу від 30 серпня 2024 року №8806/24/000737, укладеного між ТОВ «Перлайф авто» (комісіонер) та ОСОБА_3 (т. 2, а.с. 23, 24-25).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Спір у справі зводиться до вирішення питання щодо правомірності відчуження транспортного засобу, який, за твердженням позивачки, належить їй на праві власності.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

За загальним правилом, визначеним статтею 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, що є одним із основоположних його принципів. За змістом частини третьої зазначеної норми, обов`язок доведення обставин, які мають значення для справи і на які посилається особа як на підставу своїх вимог або заперечень, покладається на кожну із сторін.

Згідно із частинами 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

У частинах 1-3 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

Відповідно частин 1, 2, 4, 5 статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Відповідно до частини 2 статті 102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Згідно із частиною 1 статті 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Отже, положеннями ЦПК України чітко визначено, що суд призначає експертизу, у разі коли для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, та постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу, якій доручено проведення експертизи.

Апеляційний суд наголошує, що призначення експертизи є правом суду. Питання призначення експертизи суд вирішує у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Крім іншого, у цій справі підлягають встановленню обставини щодо правових підстав та умов передачі транспортного засобу відповідачу та третім особам, наявності або відсутності у відповідача повноважень на розпорядження цим майном, обставини укладення договору комісії та подальшого відчуження транспортного засобу на користь третьої особи.

Отже, встановивши, що предметом доказування у справі є, зокрема, законність переходу права власності на транспортний засіб, який відчужувався комісіонером, що діяв на підставі договору комісії від 29 серпня 2024 року, підписання якого категорично заперечується відповідачем, а також врахувавши, що встановлення зазначених обставин потребує спеціальних знань, без яких їх з`ясування є неможливим, суд дійшов висновку про наявність передбачених статтею 103 ЦПК України підстав для призначення судово-почеркознавчої експертизи.

Для правильного вирішення спору, зокрема для встановлення винних осіб, крім іншого, має значення і встановлення факту підписання ОСОБА_2 договору комісії від 29 серпня 2024 року, оскільки саме на підставі цього правочину, як стверджується, було надано повноваження на реалізацію транспортного засобу.

Проте, колегія суддів вважає необхідним зауважити, що виходячи із положень статті 334 ЦК України, яка передбачає, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом, встановлення зазначеної в оспорюваній ухвалі суду про призначення експертизи обставини, не є визначальною.

За таких обставин колегія суддів вважає, що призначення судово-почеркознавчої експертизи є необхідним, обґрунтованим та таким, що відповідає завданню цивільного судочинства щодо всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи.

Посилання апелянта на відсутність підстав для призначення експертизи у зв`язку із закриттям підготовчого провадження та призначенням справи до розгляду по суті є безпідставними, оскільки призначення судової експертизи можливе на будь-якій стадії судового розгляду у разі необхідності встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Твердження апелянта про достатність зібраних судом доказів та відсутність необхідності у проведенні експертизи фактично зводяться до незгоди з процесуальною оцінкою суду першої інстанції щодо необхідності застосування спеціальних знань. Водночас вирішення питання про достатність доказів та необхідність призначення експертизи належить до дискреційних повноважень суду, який розглядає справу, і не може бути підставою для скасування ухвали.

Доводи щодо того, що оригінали договору комісії та акту технічного стану були подані до суду та досліджені сторонами, а представник відповідача був обізнаний про їх зміст, не спростовують висновку суду про необхідність встановлення автентичності підпису за допомогою спеціальних знань.

Доводи щодо застосування статті 82 ЦПК України є безпідставними, оскільки у справі відсутнє визнання сторонами спірних обставин щодо підписання договору комісії, а тому підстави для звільнення від доказування відповідних фактів відсутні.

Твердження про пропуск процесуального строку для подання клопотання про експертизу без заяви про його поновлення не впливає на законність ухвали, оскільки питання призначення експертизи вирішується судом з урахуванням необхідності встановлення істотних для справи обставин.

Доводи про порушення процесуального порядку у зв`язку з призначенням експертизи на стадії розгляду справи по суті без повернення до підготовчого провадження є необґрунтованими, оскільки цивільне процесуальне законодавство не містить такої вимоги.

Посилання на порушення принципу змагальності сторін також не підтверджені матеріалами справи, оскільки сторонам було забезпечено можливість висловити свої позиції, подати докази та заперечення, а призначення експертизи не обмежило їх процесуальних прав.

Доводи щодо неповноти ухвали суду першої інстанції (відсутність визначення порядку оплати експертизи, переліку матеріалів та відбору зразків) не свідчать про її незаконність, оскільки такі питання вирішуються в процесі виконання ухвали та не впливають на її законність.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з ухвалою суду першої інстанції та фактично спрямовані на переоцінку його процесуального рішення, однак не містять посилань на істотні порушення норм процесуального права, які відповідно до статті 376 ЦПК України могли б бути підставою для її скасування.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, зокрема статей 12, 103 ЦПК України, є законною та обґрунтованою, у зв`язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (частина 1 статті 374 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 375 ЦПК України).

За результатами апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини і зміст спірних правовідносин, а висновки суду про необхідність призначення у цій справі судово-почеркознавчої експертизи узгоджуються із критеріями законності та обґрунтованості, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду – без змін.

Висновки суду щодо судових витрат

Питання розподілу судових витрат, зокрема і за апеляційний перегляд ухвали, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення в справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Смірнова Андрія Андрійовича залишити без задоволення, а ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 05 березня 2026 року про призначення експертизи – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Повна постанова складена «30» квітня 2026 року.

Головуючий Д.В. Сізов

Судді А.П. Сидоренко

М.В. Щербаченко