Постанова від 28 квітня 2026 р. у справі №588/105/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №588/105/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Лебедь О. В.

Номер провадження 33/816/1102/26 Суддя-доповідач Шинкаренко А. І.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Шинкаренко А. І. , за участі секретаря судового засідання Кислої Ю.М., захисника – адвоката Краснянського В.М., розглянувши у залі суду в місті Суми в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Краснянського В.М. на постанову судді Тростянецького районного суду Сумської області від 09 березня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

у с т а н о в и л а:

Постановою судді Тростянецького районного суду Сумської області від 09 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, із позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665 грн 60 коп.

Судом першої інстанції встановлено, що 17 січня 2026 року о 01 год 40 хв у м. Тростянець по вул. Благовіщенська, 34, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Hundai Santa Fe», номерний знак НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6820», результат якого становив 0,50 проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 «а» ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Краснянський В.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Тростянецького районного суду Сумської області від 09 березня 2026 року та закрити провадження у справі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказує на те, що матеріали справи не містять підтвердження законності зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , як того вимагає ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Крім того, судом не надано оцінку долученому рапорту командира ОСОБА_1 , в якому зазначено про виконання останнім службових обов`язків, що пояснює його пізнє повернення до місця розташування підрозділу.

Також апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що ОСОБА_1 повідомляв працівників поліції про те, що він є діючим військовослужбовцем, а тому огляд проведено з порушенням вимог ст. 266-1 КУпАП.

Таким чином, на думку апелянта, працівники поліції не були належними суб`єктами складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно військовослужбовця ОСОБА_1 , у зв`язку з чим уся процедура огляду, згідно з приписами ч. 9 ст. 266-1 КУпАП, є недійсною, а її результати - недопустимими доказами, оскільки отримані з порушенням встановленого законом порядку.

Захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Краснянський В.М. у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, постанову судді Тростянецького районного суду Сумської області від 09 березня 2026 року скасувати, а провадження у справі закрити. Крім того, повідомив суд, що ОСОБА_1 повідомлений про час та місце апеляційного розгляду, проте не з`явився у судове засідання через зайнятість на військовій службі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводи апеляційної скарги захисника - адвоката Краснянського В.М. апеляційний суд дійшов таких висновків.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (частина 2 статті 251 КУпАП).

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується дослідженими доказами, яким надано належну оцінку:

- протоколом про адміністративне правопорушення від 17 січня 2026 року серії ЕПР 1 № 568608;

- роздруківкою результатів приладу «Drager Alcotest 6820» № 1081 від 17 січня 2026 року, згідно з якою рівень алкоголю у видихуваному повітрі ОСОБА_1 становив 0,50 проміле;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, яким підтверджено згоду ОСОБА_1 з результатом проходження огляду, проведеного на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Drager Alcotest 6820»;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився слідувати до закладу охорони здоров`я, КНП «Тростянецька міська лікарня» ТМР з метою проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння;

- довідкою Охтирського РВП ГУНП в Сумській області від 17 січня 2026 року щодо наявності у ОСОБА_1 посвідчення водія НОМЕР_2 від 29 липня 2021 року, строком дії до 29 липня 2031 року.

- відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, якими зафіксовано факт керування ОСОБА_1 автомобілем у стані алкогольного сп`яніння.

Вказані докази зібрані у передбаченому законом порядку, є належними та допустимими, а підстав для сумніву в їх достовірності апеляційний суд не вбачає.

Із долучених до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписів із нагрудних камер працівників поліції встановлено, що 17 січня 2026 року о 01 год 40 хв у м. Тростянець по вул. Благовіщенська, 34, під час дії комендантської години працівниками поліції було зупинено автомобіль «Hundai Santa Fe», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Під час перевірки особи водія працівники поліції виявили у нього ознаки алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, порушення мовлення).

Працівники поліції, відповідно до вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу, на що останній погодився.

Результат огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу становив 0,50 проміле, з яким він погодився. На пропозицію працівників поліції проїхати до найближчого закладу охорони здоров`я з метою проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 відмовився.

Жодних заперечень щодо процедури проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, проведеного працівниками поліції на місці зупинки транспортного засобу, ОСОБА_1 не висловлював.

Апеляційний суд вважає, що зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та такою, що об`єктивно підтверджує обставини, що мають значення для справи і узгоджується з іншими доказами, наявними в матеріалах справи.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 як військовослужбовця проведено з порушенням вимог ст. 266-1 КУпАП, є необґрунтованими.

Положення ст. 266-1 КУпАП регламентують порядок проведення посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України огляду на стан сп`яніння військовослужбовців, які перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.

Водночас огляд на стан сп`яніння водіїв транспортних засобів, якими можуть бути і військовослужбовці, регулюється спеціальною нормою - ст. 266 КУпАП, відповідно до якої повноваження на проведення такого огляду мають лише поліцейські, а не посадові особи Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_1 під час зупинки транспортного засобу виконував обов`язки військової служби, не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Як встановлено з відеозаписів, долучених до матеріалів справи, під час зупинки автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , у салоні транспортного засобу перебувала його дружина. Водій повідомив працівникам поліції, що до нього приїхала дружина та вони прямували додому. Про виконання обов`язків військової служби ОСОБА_1 працівникам поліції не повідомляв.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги долучену до матеріалів справи довідку командира БМЗ ВЧ НОМЕР_3 ОСОБА_2 , яка не містить ознак належного офіційного документа (відсутні реквізити, дата складання, вихідний номер), а її зміст не відповідає обставинам, які були зафіксовані на нагрудні камери працівників поліції.

Щодо доводів захисника про безпідставність зупинки працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», комендантська година передбачає, у тому числі, заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчення.

Згідно з п. 8 Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 липня 2020 року № 573, на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.

Відповідно до п. 11 Порядку, контроль за дотриманням особами комендантської години та спеціального режиму світломаскування здійснюється патрулями, які підпорядковуються коменданту.

Згідно з п. 3 Порядку патруль - спільний рухомий наряд, до складу якого входять поліцейські Національної поліції та військовослужбовці Збройних Сил і можуть залучатися військовослужбовці Національної гвардії та Держприкордонслужби, що виконує покладені на нього обов`язки на маршруті патрулювання, визначеному комендантом на території, де запроваджено комендантську годину.

У п. 16 Порядку зазначено, що патрулям на території, де запроваджено комендантську годину та встановлено спеціальний режим світломаскування, в установленому законодавством порядку надано право, зокрема, перевіряти в осіб посвідчення, документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, або паспортні документи іноземця, особи без громадянства, документи, що підтверджують законність перебування на території України, та перепустки, а в разі їх відсутності - затримувати відповідних осіб та доставляти в органи або підрозділи Національної поліції для встановлення особи; за потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, які ними перевозяться.

Отже, сам факт пересування транспортним засобом під час дії комендантської години є достатньою підставою для його зупинки працівниками патрульної поліції.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, є правильними.

Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Під час розгляду справи судом першої інстанції в повному обсязі дотримано вимоги статей 268, 279, 280 КУпАП. Постанова судді є законною, обґрунтованою та належним чином умотивованою, тому на підставі пункту 1 частини 7 статі 294 КУпАП підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

п о с т а н о в и л а:

Постанову судді Тростянецького районного суду Сумської області від 09 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Краснянського В.М. на цю постанову - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуШинкаренко А. І.