Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №740/7207/25 — Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/7207/25

Провадження № 2/740/654/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2026 року місто Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді Гагаріної Т.О.,

за участі секретаря судового засідання Мартиненко Ю.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Сагаля С.В. (у режимі відеоконференції),

відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Савченка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ніжині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог, - приватний нотаріус Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області Костриця Світлана Вікторівна, про визнання правочинів недійсними та про скасування рішень про державну реєстрацію, -

встановив:

17.12.2025 адвокат Сагаль С.В. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом в якому просив визнати недійсним договір дарування від 28.11.2024 № 3281 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 74,4 кв.м, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області Кострицею Світланою Вікторівною та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на трьох кімнатну квартиру, яка знаходиться адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 74.4 кв. м, що зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.11.2024 за реєстраційним номером 57770607, витребувавши вищевказану квартиру з володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 .

Також просив визнати недійсним договір дарування від 28.11.2024 № 3284 житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 68,00 кв. м, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області Кострицею Світланою Вікторівною та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 , на вказаний житловий будинок з надвірними спорудами, що зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.11.2024 за реєстраційним номером 57772019, витребувавши вищевказаний житловий будинок з надвірними спорудами з володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 . Стягнути з відповідачів на користь позивача понесені останнім судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що 31.08.2024 о 07-30 год на автодорозі МО2 Київ-Глухів-Бачівськ, водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «PEUGEOT PARTNER», державний номерний знак НОМЕР_1 , виїжджаючи з другорядної дороги від с. Мала Кошелівка при виїзді на нерегульоване перехрестя з автодорогою МО2, не надав переваги в русі автомобілю «AUDI Q7», державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі та скоїв з ним зіткнення. У результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками Водій ОСОБА_3 порушив вимоги п.16.11 Правил дорожнього руху, та вчинив правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 31.10.2024 ОСОБА_3 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 та ст.124 КУпАП. Постанова набрала законної сили.

Відповідно до висновку № 187 експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу від 19.10.2024, виконаного оцінювачем ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «AUDI Q7», державний номерний знак НОМЕР_2 , необхідного для усунення пошкоджень отриманих внаслідок ДТП 31.08.2024, становить 1 768 956,02 грн; вартість відновлювального ремонту становить 736 672,46 грн; ринкова вартість транспортного засобу без урахування пошкоджень становить 951 790, 95 грн, ринкова вартість автомобіля з урахуванням ушкоджень становить 215 118,49 грн; різниця між ринковою вартістю автомобіля без урахування ушкоджень, отриманих у ДТП 31.08.2024, та його ринковою вартістю з урахуванням пошкоджень станом на 31.08.2024 становить 736 672,46 грн

Страхоа компанія ПрАТ «Страхова Група «ТАС» сплатила йому страхове відшкодування в розмірі 156 800 грн(в межах ліміту відповідальності), за мінусом франшизи у розмірі 3200 грн. Разом з тим, дійсна вартість відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу, вартість автомобіля у неушкодженому стані на день ДТП та розмір матеріального збитку, є значно вищими, ніж були визначені та сплачені страховиком, та були визначені висновком спеціаліста за результатами проведення дослідження.Таким чином, залишились не відшкодовані матеріальні збитки в розмірі 579 872,46 грн. Також він поніс витрати на складання висновку експерта № 187 від 19.10.2024 у розмірі 5 750 грн.

Заочним рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області у справі № 740/6838/24 від 23.07.2025 стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 579 872 грн 46 коп., витрати за проведення авто товарознавчого дослідження у розмірі 5 750 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. Рішення набрало законної сили 25.08.2025. Виконавче провадження № 79236549 по справі відкрито 03.10.2025.

Зазначив, що відповідач ОСОБА_3 після заподіяння шкоди ОСОБА_1 та реєстрації позову про компенсацію заподіяних збитків, відчужив належне йому майно на підставі безвідплатного договору на користь сина ОСОБА_2 та вважає, що договори дарування від 28.11.2024 №3281 та від 28.11.2024 №3284 є правочинами, що вчинені всупереч принципу добросовісності, оскільки були укладені з метою приховування цього майна від звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення заборгованості перед позивачем на виконання рішення суду та мають бути визнані судом недійсними.

Ухвалою судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25.12.2025 вказану вище позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

12.01.2026 в системі «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Сагаля С.В. надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 13.01.2026 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

19.02.2026 від приватного нотаріуса Костриці С.Ю. надійшли належним чином завірені копії договорі дарування від 28.11.2024 №3281 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 74,4 кв.м, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , та від 28.11.2024 №3284 житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а також інформація з Державного реєстру речових прав щодо реєстрації права власності на вказане нерухоме майно.

10.03.2026 від Територіального сервісного центру МВС № 7443 надійшов лист відповідно до якого згідно даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів станом на 06.03.2026 за ОСОБА_3 транспортні засоби не зареєстровані.

12.03.2026 від представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Савченка В.В. надійшло клопотання про доручення доказів: інформації з Ніжинського відділу ДВС про стан виконання судового рішення по ВП № 79236549. З ОСОБА_3 утримано такі суми:257,80 грн витрати виконавчого провадження, 4002,37 грн виконавчий збір, 40 023,44 грн утримана сума боргу. Станом на дату надання відповідач (06.03.2026) по ВП № 79236549 загальна сума залишку боргу складає 611 158,90 грн.

Ухвалою суду від 16.03.2025 справу призначено до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що 31.08.2024 за участі його автомобіля та автомобіля «PEUGEOT PARTNER», під керуванням водія ОСОБА_3 , сталося ДТП. Винним у вчиненні ДТП визнано відповідача ОСОБА_3 з яким він спілкувалися та попереджав про отриманні ушкодження автомобіля та вартість ремонту. Просив його добровільно відшкодувати шкоду, але він сказав, що тільки за рішенням суду. Він звернувся з пзовом до суду про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Судом ухвалено рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_3 матеріальної шкоди у розмірі 579 872 грн 46 коп., витрати за проведення авто товарознавчого дослідження у розмірі 5 750 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.У ході виконання рішення він дізнався про договори дарування нерухомого майна укладених між відповідачами, які на його думку вчинені з метою уникнення виконання рішення суду. На даний час рішення суду не виконано.

Представник позивача адвокат Сагаль С.В. підтримав позовні вимоги та просив задовольнити з підстав викладених у позові. Зазначив, що оспорювані договори дарування є фраудаторними, тобто вчинені на шкоду кредитору.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що після ДТП його стан здоров`я був незадовільним та на той час його не хвилювало питання щодо ремонту ні його автомобіля, ні автомобіля позивача, оскільки його хвилювало власне здоров`я. Крім того, він вважав, що страхова компанія мала відшкодувати спричинені позивачу збитки за пошкодження автомобіля. Квартиру та житловий будинок подарував сину, через погіршення стану здоров`я, вважав, що помре, а тому вирішив упорядкувати майнові справи і вирішив подарувати. Виконання рішення суду не уникає, рішення щодо стягнення на користь позивача грошової компенсації виконується.

Відповідач ОСОБА_2 суду пояснив, що йому зателефонував батько та повідомив, що погано себе почуває і тому вирішив розпорядитися своїм майном. Вони прибули до нотаріуса, де батько подарував йому належну йому квартиру та житловий будинок. Майже відразу після того, як батько подарував йому будинок, що знаходиться в с.Заньки, була пожежа і він згорів. Просив відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Савченко В.В. у судовому засіданні пояснив, що його довіритель не уникає виконання рішення щодо сплати матеріальної шкоди ОСОБА_1 , він відшкодовує суму, що підтверджується довідкою ДВС. Правочини вчинені не з метою уникнення. Позивачем не наведені обставини і факти, які дозволяють кваліфікувати правочини як такі, що вчинені на шкоду кредитору, і не можуть свідчити про намір приховати майно від виконання судового рішення у майбутньому. Судове рішення виконується та сума боргу погашається. Просив відмовити у задоволенні позову.

Третя особа - приватний нотаріус Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області Костриця С.В. надіслала заяву про розгляд справи без її участі.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 31.08.2024 о 07-30 год на автодорозі МО2 Київ-Глухів-Бачівськ, водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «PEUGEOT PARTNER», державний номерний знак НОМЕР_1 , виїжджаючи з другорядної дороги від с. Мала Кошелівка при виїзді на нерегульоване перехрестя з автодорогою МО2, не надав переваги в русі автомобілю «AUDI Q 7», державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі та скоїв з ним зіткнення. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 16.11 Правил дорожнього руху, та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 31.10.2024 ОСОБА_3 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 та ст.124 КУпАП. Постанова набрала законної сили 12.11.2024.

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Із заявою про забезпечення позову, у виді накладення арешту на майно що належить відповідачу, не звертався.

Заочним рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23.07.2025 позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 579 872 грн 46 коп., витрати за проведення авто товарознавчого дослідження у розмірі 5 750 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. Рішення суду набрало законної сили 25.08.2025.

На виконання вказаного рішення суду 03.10.2025 постановою заступника начальника Ніжинського ВДВС Кільовою Ю.В. відкрито виконавче провадження № 79236549 за виконавчим листом по цивільній справі № 740/6838/24.

На підставі договору дарування від 28.11.2024, посвідченого приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Кострицею С.В., зареєстрованого в реєстрі за №3281, ОСОБА_3 подарував ОСОБА_2 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 74,4 кв.м. Відповідно до пункту 1 вищевказаного договору дарувальник безоплатно передав у власність обдаровуваного належне йому майно. У пункті 8 вказаного договору зазначено, що зазначена квартира в іпотеці, під забороною/арештом/. В податковій та іншій заставі не перебуває. Відсутність заборони відчуження або арешту майна, відсутність обтяження нерухомого майна іпотекою, відсутність зареєстрованих речових прав на нерухоме майно перевірено за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 28.11.2024.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав встановлено, що на підставі договору дарування від 28.11.2024 № 3281, приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Кострицею С.В. прийнято рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі договору дарування від 28.11.2024, посвідченого приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Кострицею С.В., зареєстрованого в реєстрі за №3284, ОСОБА_3 подарував ОСОБА_2 житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 68,0 кв.м. Відповідно до пункту 1 вищевказаного договору дарувальник безоплатно передав у власність обдаровуваного належне йому майно. У пункті 7 вказаного договору зазначено, що зазначена квартира в іпотеці, під забороною/арештом/. В податковій та іншій заставі не перебуває. Відсутність заборони відчуження або арешту майна, відсутність обтяження нерухомого майна іпотекою, відсутність зареєстрованих речових прав на нерухоме майно перевірено за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 28.11.2024.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що на підставі договору дарування від 28.11.2024 №3284, приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Кострицею С.В. прийнято рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до листа Ніжинського відділу ДВС про стан виконання судового рішення по ВП №79236549 вбачається, що з ОСОБА_3 утримано такі суми: 257,80 грн витрати виконавчого провадження, 4002,37 грн виконавчий збір, 40 023,44 грн утримана сума боргу. Станом на дату надання відповідач (06.03.2026) по ВП № 79236549 загальна сума залишку боргу складає 611 158,90 грн.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3 .

У своїх позовних вимогах позивач просив суд визнати недійсними договори дарування квартири та житлового будинку з тих підстав, що відповідач ОСОБА_3 з метою уникнення виконання рішення суду щодо відшкодування матеріальних збитків завданих ДТП, відчужив спірне майно своєму сину, чим допустив порушення його законних прав. Вважає, що оспорювані договори не направлені на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором дарування, а спрямовані на перехід права власності на майно з метою приховання цього майна від наступного звернення стягнення у рахунок виконання рішення суду про стягнення збитків.

Також позивач вказує про те, що договор, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором) може бути як оплатний так і безоплатний договір. До обставин, які дозволяють кваліфікувати безоплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору зокрема, відноситься безоплатність, момент укладення договору, контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір – родич боржника. Фактично будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов’язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину. Важливим для кваліфікації такого правочину як фраудаторного є те, що внаслідок його вчинення відбувається зокрема, унеможливлення звернення стягнення на майно боржника чи зменшується обсяг його майна.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

За змістом ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до змісту ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п’ятої ст.203 ЦК України, що за правилами ст.215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Для кваліфікації договору, як фраудаторного, є, зокрема: відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; відчуження майна боржником після пред’явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати); майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо); майно відчужене на користь пов’язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов’язаннями перед кредитором. Саме ці обставини і є вирішальними при доведенні фраудаторності, а отже й недійсності відповідного договору, адже наявність вказаних обставин свідчать про те, що боржник діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника. Аналогічний висновок також наведений у постановах Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17 та від 14.07.2020 у справі № 754/2450/18.

Згідно ч.1 ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину потрібно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце».

Отже, у справах про оспорювання договору за позовом особи, яка не є його стороною, спершу потрібно встановити, яким чином договір порушує (зачіпає) її права та законні інтереси.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з частинами другою та третьою ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Боржник, який відчужує майно після пред’явлення до нього позову про стягнення заборгованості, або виникнення у нього обов’язку зі сплати боргу, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п 6 ч.1 ст.3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч.3 ст.13 ЦК України).

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19).

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору.

До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов’язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

У постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 489/5148/18 суд касаційної інстанції вказав, що правочин, учинений боржником у період настання в нього зобов’язання щодо погашення заборгованості перед кредитором, унаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, вчиненого боржником на шкоду кредитору). При цьому та обставина, що правочин з третьою особою якому боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

Як вказав Верховний Суд у постанові від 23.05.2023 у справі № 936/721/21 будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов’язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину. Боржник не є абсолютно вільним у обранні варіантів власної поведінки, його дії не повинні призводити до такого стану, у якому він ставатиме неплатоспроможним перед своїми кредиторами. В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов’язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов’язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому усі боржники мають на меті добросовісно виконати усі свої зобов’язання, а в разі неможливості такого виконання надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

В силу ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Приписами ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Зважаючи на вищенаведені норми та дослідивши обставини справи в сукупності, дійшов наступного висновку.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначив, що ОСОБА_3 знав, усвідомлював, що своїми діями заподіяв майнов шкоду позивачу, та допускав можливість настання особистої відповідальності, міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку постановлення судового рішення та його подальшого виконання шляхом звернення стягнення на нерухоме майно. Як наслідок та маючи на меті не виконання у майбутньому судового рішення щодо стягнення коштів, вжив заходів щодо відчуження належного майна, шляхом укладення оспорюваних договорів дарування, які укладено між близькими родичами.

В той же час, судом встановлено, що провадження у справі № 740/6838/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 21.11.2024 ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області відкрито 11.12.2024.

Отже, під час укладення спірних договорів - 28.11.2024, не існувало жодного судового рішення, за якими з відповідача ОСОБА_3 стягувалися будь-які суми.

Суд вважає, що стороною позивача не доведено, що внутрішня воля ОСОБА_3 28.11.2024 не відповідала його намірам, що станом на 28.11.2024 він міг передбачити, що з нього будуть стягнуті суми на користь ОСОБА_1 . Також не доведено, що його син відповідач ОСОБА_2 був обізнаний про наявність таких прихованих намірів.

У судовому засіданні не знайшло свого підтвердження посилання позивача про те, що спірні договори укладені з метою уникнути цивільно-правової відповідальності. Позивачем не доведено того, що ОСОБА_3 , уклавши договори дарування зі своїм сином ОСОБА_2 діяв недобросовісно з метою уникнення відшкодування шкоди ОСОБА_1 .

Матеріали справи не містять відомостей щодо наявності заборони/обтяження на вказане нерухоме майно на момент вчинення правочинів. Зокрема, на момент вчинення правочинів заборони в реєстрі іпотек не було, реєстрацію права власності на квартиру та житловий будинок внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, договори укладені в належній формі та досягнуто згоди з усіх істотних умов та на їх виконання передано майно.

Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що на момент вчинення правочинів у відповідача ОСОБА_3 були відсутні зобов’язання щодо погашення заборгованості, позивач протягом розгляду його позову про матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, не ставив питання про заборону його відчуження, відтак вказане нерухоме майно 28.11.2024, (тобто до відкриття провадження у справі та до ухвалення рішення судом першої інстанції) було подароване ОСОБА_2 .

Відповідно до положень ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що спірний договір укладено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є фіктивним чи інші передбачені нормами чинного законодавства підстави щодо визнання таких договорів недійсними.

Той факт, що позивач міг розраховувати на виконання боржником своїх зобов’язань за рахунок наявного у нього майна, яке було відчужено на підставі оспорюваних договорів, саме по собі не є достатньою підставою для визнання їх недійсними. Позивач не довів, що ОСОБА_3 не є платоспроможним чи не був таким на час постановлення рішення про стягнення матеріальної шкоди, та його майновий стан унеможливлював чи унеможливлює виконання рішення.

Крім того, під час примусового виконання рішення суду від 03.10.2025 по справі №740/6838/24 з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 станом на 06.03.2026 стягнуто 40 023,44 грн.

Судом не встановлені обставини про те, що боржник діяв очевидно не добросовісно та зловживав правами, оскільки вчинив оспорювані догови, які порушують майнові інтереси кредитора і направлені на недопущення звернення стягнення на майно боржника, а отже «вчинив право на зло».

Суд враховує, що при фраудаторному характері боржник вчиняє правочин, спрямований на зменшення свого майна з метою приховування його від звернення стягнення кредиторів. Фраудаторний правочин має за мету завдати шкоди інтересам кредиторів, їх майновим правам. Однак, у справі, що розглядається, відповідач ОСОБА_3 реалізував своє право на розпорядженням його майном, не перебуваючи у договірних чи інших відносинах із позивачем, не будучи його боржником та не перебуваючи з останнім у будь яких відносних (у таких правовідносинах конкретно визначено обидві сторони уповноважену і зобов’язану).

Конструкція фраудаторного правочину передбачає його вчинення на шкоду кредитору для уникнення чи унеможливлення, зокрема, сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили, чи виконавчого напису. На момент укладення оспорюваних договорів, позивач та відповідач не були кредитором чи боржником по відношенню один до одного.

За таких обставин підстави для визнання оспорюваних правочинів з мотивів їх фраудаторності відсутні, а відтак, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання договорів дарування недійсними та відповідно для скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, та витребування майна з володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 .

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв’язку з тим, що суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав до задоволення позовних вимог у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору за подання вказаного позову до суду підлягають залишенню за позивачем.

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 19, 81, 141, 247, 274, 265, 280-283 ЦПК України, суд

ухвалив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог, - приватний нотаріус Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області Костриця Світлана Вікторівна, про визнання правочинів недійсними та про скасування рішень про державну реєстрацію, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя Т.О. Гагаріна