Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №592/4915/26 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №592/4915/26

Провадження №3/592/1013/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року м.Суми

Суддя Ковпаківського районного суду м. Суми Онайко Роман Анатолійович, розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, мешканки АДРЕСА_1

за ст.124 КУпАП,

з участю учасників справи про адміністративне правопорушення:

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

потерпілого – ОСОБА_2 ,

установив:

Згідно протоколу серії ЕПР1 №619073, 19.03.2026 о 15:22 у м.Суми, вул. Родини Линтварьових, 1, водій Nissan Almera, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 під час здійснення повороту ліворуч з крайньої лівої смуги для руху здійснивши та здійснила зіткнення із т/з Chevrolet Lacetti д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 котрий рухався в попутному напрямку. Внаслідок чого т/з отримали механічних пошкоджень, чим завдано матеріальних збитків, травмованих не має. Чим порушила п.13.1 ПДР Водій незалежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевожиться і стану т/з повинен дотримуватися безп. Дистанції. Відповідальність передбачена ст.124 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 заперечила свою винуватість у вчиненні правопорушення, зазначивши, що вона не рухалась, пропускаючи автомобіл для повороту ліворуч, а інший учасник ДТП, об`їжджаючи її транспортний засіб справа допустив зіткнення. Вона завершила маневр повороту, зупинилась, та викликала поліцію.

Потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що керуючи своїм транспортним засобом здійснив випередження, з правого боку, транспортного засобу ОСОБА_1 , який рухався з увімкнутим лівим поворотом. Під час об`їзду, не зважаючи на ввімкнутий лівий показчик повороту, транспортний засіб ОСОБА_1 почав рухатися праворуч, внаслідок чого сталася ДТП та транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень. Він продовжив рух прямо та розвернувся на найближчій автозаправці, прибувши на місце події приблизно разом з поліцейськими.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перевіривши матеріали справи в їх сукупності, суддя дійшов висновку про недоведеність наявності ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП.

Відповідно ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори України» та ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика ЄСПЛ є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Відповідно ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а згідно ст. 245 цього Кодексу, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1).

У відповідності до чинного законодавства відповідальність за ст. 124 КУпАП настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП), а згідно ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

На доведення вини ОСОБА_1 крім зазначеного вище протоколу про адміністративне правопорушення до суду надані наступні докази:

- схема місця ДТП від 19.03.2026, згідно якої транспортний засіб Nissan Almera під керуванням ОСОБА_1 отримав пошкодження ЛФП переднього правого крила, транспортний засіб під керуванням ОСОБА_2 отримав пошкодження ЛФП задньої лівої двері та заднього лівого крила;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 19.03.2026;

- письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 19.03.2026;

- фотокопії;

- відеозаписами на яких зафіксовано процедуру складання протоколів про адміністративне правопорушення.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, гласність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП). При цьому в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії (ст. 8 Конституції України), а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з прецедентною судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно цієї правової позиції «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлених під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, – є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Аналізуючи зібрані у справі докази, суд враховує, що будь-яких об`єктивних даних, крім пошкоджень автомобілів, матеріали справи не містять. Навіть долучена до матеріалів справи схема місця ДТП взагалі такою не є, а на ній відображене розташування транспорних засобів на час прибуття поліцейських та не відображені жодні відомості щодо місця ДТП, зокрема, параметрів проїзджої частини, наявності чи відсутності розмітки, дорожніх знаків на зазначеному перехресті, виявлених місць осипу, які б дали підстави для визначення місця ДТП з достатньою точністю.

Єдине, що достовірно встановлено в судовому засіданні, - автомобіль ОСОБА_2 наближався ззаду до автомобіля ОСОБА_1 , яка увімкнула лівий показник повороту, і під час об`їзду ОСОБА_2 автомобіля ОСОБА_1 сталося зіткнення.

В той же час ОСОБА_1 в протоколі про адміністративне правопорушення інкриміновано порушення п. 13.1 ПДР, а саме недотримання безпечної дистанції.

Згідно п. 1.10 ПДР безпечна дистанція - відстань до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі, яка у разі його раптового гальмування або зупинки дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню без здійснення будь-якого маневру.

Оскільки ОСОБА_1 рухалась попереду ОСОБА_2 , саме на нього був покладений обов`язок дотримуватися безпечної дистанції. Більш того, матеріали справи не містять жодних відомостей про те, що ДТП сталась внаслідок зупинки чи гальмування ОСОБА_1 , а тому відсутні підстави вважати, що будь-хто з учасників ДТП не дотримався безпечної дистанції.

П. 13.1 ПДР, порушення якого інкриміновано ОСОБА_1 також містить вимогу про необхідність дотримання водієм безпечного інтервалу, проте в постанові про адміністративне правопорушення не зазначено про вчинення нею таких дій.

Разом з тим, згідно з вимогами п. 13.3 ПДР під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху. Тобто, у даній дорожній ситуації саме ОСОБА_2 який виконував випередження чи об`їзд мав дотримуватися безпечного інтервалу.

Протокол про адміністративне правопорушення містить вказівку про виїзд ОСОБА_1 на сусідню смугу для руху, проте матеріали справи не містять жодних даних про існування такої смуги, більш того зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення не вбачається, що такими діями вона порушила будь-яку вимогу ПДР, зокрема, п. 10.1, 10.3.

Згідно з ст. 279, 280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатись у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення. Суддя не вправі вийти за межі протоколу та самостійно розширити фабулу (об`єктивну сторону) адміністративного правопорушення зазначену у протоколі чи вказувати на кваліфікуючі ознаки правопорушення, які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки це істотно порушує право особи на захист та не узгоджується з усталеною судовою практикою ЄСПЛ (рішення від 30.05.2013 у справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia), заява №36673/04); рішення від 20.09.2016 у справі «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia), заява № 926/08), згідно якої у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини і судову практику ЄСПЛ, Суддя не вправі вийти за межі протоколу, суддя приходить до висновку, що наявними у справі доказами не доведений факт порушення ОСОБА_1 вимог п. 13.1 ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів, що їй інкриміновано у протоколі про адміністративне првопоршуення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, через відсутність складу адміністративного правопорушення викладеного у протоколі, що є предметом розгляду.

Керуючись ст. 247, 283, 284, 294 КУпАП, -

постановив:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя Роман ОНАЙКО