Постанова від 28 квітня 2026 р. у справі №711/2400/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/2400/26

Номер провадження 3/711/697/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року м. Черкаси

Суддя Придніпровського районного суду м.Черкаси Олійник В.М., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Черкаського районного управління поліції в Черкаській області про притягнення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП в матеріалах справи відсутній,

до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Придніпровського районного суду м.Черкаси знаходяться адміністративні матеріали, які надійшли з Черкаського районного управління поліції в Черкаській області про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП.

Судом встановлено, 11.01.2026 о 15.40 год. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчиняла домашнє насильство психологічного характеру відносно внука ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який являється малолітнім, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.2 ст.173-2 КУпАП.

Крім того, 11.01.2026 о 15.40 год. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 виражалася нецензурною лайкою в бік свого онука ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який являється малолітнім, чим вчинила домашнє насильство психологічного характеру, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.2 ст.173-2 КУпАП.

Особа стосовно якої складено протоколи про адміністративніправопорушення ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, причину неявки суду не повідомила, з клопотанням про відкладення розгляду справи не зверталася.

Представник особи стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення – адвокат Білоглазенко Г.П. в судовому засіданні на безпосередній участі своєї довірительки не наполягала. Зазначила, що її ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративних правопорушень не визнає в повному обсязі. По суті пояснила, що 05.03.2026 працівниками поліції стосовно ОСОБА_1 складено протоколи про адміністративні правопорушення серія ВАД № 982758 та 984304 за ч.2 ст.173-2 КУпАП, а матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності передано до суду. Постановою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 16.03.2026 адміністративні провадження об`єднані в одне провадження та присвоєно номер 711/2400/26. Згідно даних протоколів, ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за те, що нібито 11.01.2026, близько 15 годин 40 хв. за адресою АДРЕСА_1 виражалась нецензурною лайкою в бік своїх онуків ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим вчинила домашнє насильство психологічного характеру. Відповідно до ст. 254 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Так, відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 у вину ставиться вчинення домашнього насильства. На підтвердження вини ОСОБА_1 до матеріалів справи, крім протоколу про адміністративне правопорушення, долучені: протокол заяви про вчинене кримінального правопорушення від ОСОБА_4 ; пояснення ОСОБА_4 ; форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства; супровідний лист-інформація до начальника служби у справах дітей та директора Черкаського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді. Протоколи про адміністративні правопорушення серії ВАД № 982758 та 984304 від 05.03.2026, відносно ОСОБА_1 , у повній мірі не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки в ньому не вказано, яким конкретно законодавством (нормативно-правовим актом із посиланням на пункт, частину, статтю) передбачене домашнє насильство так як ч.2 ст.173-2 КУпАП лише встановлює відповідальність за такі дії. Також слід зазначити, що ч. 2 ст. 173-2 КУпАП є бланкетною нормою, а тому при описі суті правопорушення в протоколі про адміністративне правопорушення обов`язково повинно бути зазначено, які норми діючого законодавства України порушено особою, яка притягається до відповідальності. Натомість, протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 в графі: «склад адміністративного правопорушення» не містить посилання на те, яку норму діючого законодавства України порушено саме ОСОБА_1 . Вищезазначене виключає об`єктивну сторону даного адміністративного правопорушення та унеможливлює його склад. Самі протоколи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не можуть вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Такій протокол по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.02.2019 року у справі №127/163/17-а). Інші докази, які надані працівником поліції до протоколу, а саме: протокол заяви про вчинене кримінального правопорушення; пояснення ОСОБА_4 ; форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства; супровідний лист-інформація до начальника служби у справах дітей є суб`єктивною оцінкою ОСОБА_4 та працівника поліції та не є доказами по даній справі. Об`єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдано шкода фізичному або психологічному здоров`ю потерпілого. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу. Даний факт, спровокований відсутністю взаєморозуміння між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та її родичами по факту виконання Рішенням_Служби у справах дітей Виконавчого комітету Черкаської міської ради за № 285 від 04.07.2025 «Про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні батька ОСОБА_4 з малолітніми ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , яким вирішено: встановити батькові ОСОБА_4 спосіб участі у вихованні малолітніх ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 з 16:00 до 20:00, перші та треті вихідні дні місяця з 16:00 п`ятниці до 16:00 неділі, половина зимових канікул дітей, один місяць літніх канікул дітей- за домовленістю між батьками; без присутності матері дітей; з урахуванням обставин, які можуть виникнути. З початку виконання даного рішення, ОСОБА_4 постійно провокує ОСОБА_5 та її родичів, які добросовісно виконують рішення та виводять малолітнього ОСОБА_2 з місця його проживання в дні, які, вказані в рішенні. Неповнолітній ОСОБА_3 з липня 2025 року відмовляється від спілкування з батьком та з його пояснень він не піддавався домашньому насильству з боку бабці ОСОБА_1 . Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-УІІІ визначається організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства. Так, відповідно до п.3 ч.1 вказаного Закону, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство. Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов`язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство. При цьому, слід зазначити, що конфлікт (лат. conflictus - зіткнення, сутичка) - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями. Конфлікт не містить вище перелічених ознак. Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди призводить. Отже, різниця у тому, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди. У ОСОБА_1 ніколи не було бажання причинити шкоду онукам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . У даному випадку наявним є лише факт провокації з боку ОСОБА_4 ? щодо місця визначення проживання малолітнього сина ОСОБА_2 . Проте, що між колишнім подружжям та родичами існує конфлікт та на протязі двох років йде зіткнення протилежних інтересів підтверджує той факт, що на протязі цього часу, суддями Соснівського та Придніпровського районних судів м.Черкаси розглянуті біля 10 протоколів адміністративних справ стосовно ОСОБА_5 та її родичів ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . Справи закриті провадженням за відсутністю в їх діях складу адміністративного правопорушення. Матеріали справи не містять фактичних даних, які б підтверджували наявність психологічного тиску, а протоколи про адміністративне правопорушення лише кореспондує пояснення ОСОБА_4 . Ініціатором виклику працівників поліції хоча був ОСОБА_4 , але визначання ініціатора цього конфлікту, не впливає на доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства. Утім особа, уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення, всупереч приписам ч.2 ст.251 КУпАП не здійснила дій, спрямованих на збирання доказів, обмежившись відбиранням письмового пояснення лише від заявника та склавши протоколи. Тому, вважає, що в даному випадку відсутній склад адміністративного правопорушення за ч.2 ст. 173-2 КУпАП. Проте у цій справі не доведено, що ОСОБА_1 застосувала до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , нібито домашнє насильство, під яким розуміють будь-яку умисну дію фізичного спрямування одного члена сім`ї, який володіє значною фізичною чи психологічною перевагою, по відношенню до іншого члена сім`ї. Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів. У Постанові ВСУ від 23.10.19 по справі № 357/10134/17 викладена правова позиція щодо доказів у справі про адміністративні правопорушення. В наявних матеріалах справи є лише заява та пояснення ОСОБА_4 інших доказів, які підтверджували факт домашнього насилля не має. Зауважує, що на особу, уповноважену складати протокол про адміністративне правопорушення, покладається обов`язок довести причинно-наслідковий зв`язок між діями, що учинені особою та наслідками, що настали, а також обов`язок доведення вини під час розгляду протоколу про адміністративне правопорушення. Суд не є тим органом, який збирає докази на підтвердження вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, також не повинна доводити свою вину чи невинуватість. Вважає, що до протоколу не надано переконливих доказів умисного вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй адміністративного правопорушення за ч.2 ст.173-2 КУпАП. В межах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин повинен проводитися їх судовий розгляд. З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Вважає, що в даному випадку вина громадянки ОСОБА_1 в скоєнні нею адміністративного правопорушення відповідальність, за яке передбачена ст.173-2 ч.2 КУпАП не доведена. В зв`язку з вище викладеним, просить суд закрити адміністративне провадження по справі № 711/2400/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч.2 ст.173-2 КУпАП у зв`язку відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В судовому засіданні допитаний ОСОБА_4 , який пояснив, що ОСОБА_1 це його колишня теща. Згідно рішення суду його малолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_2 наразі проживають з колишньою дружиною, яка проживає зі своєю матір`ю ОСОБА_1 . Оскільки ОСОБА_5 постійно перебуває на роботі, а тому не займається вихованням дітей і вони вимушені в ті дні, які не визначені йому судом, перебувати під наглядом баби ОСОБА_1 . Остання постійно здійснює психологічний тиск на дітей, висловлюється на їх адресу нецензурною лайкою. Одного разу після такого інциденту, який його молодший син ОСОБА_7 записав на диктофон та прислав йому на телефон, ним і було встановлено, що в час і місці зазначеному в протоколах про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 кричала на його дітей, висловлювалася нецензурною лайкою, погрожувала. Саме тому він був вимушений звернутися до правоохоронних органів, з метою захисту своїх дітей.

Згідно репліки захисника ОСОБА_8 , остання вказала, що старший син наразі в повній мірі відмовився від спілкування з батьком ОСОБА_4 , а тому останній не може бути його представником. Крім того, згідно рішення суду, місцем проживання малолітніх дітей після розлучення, визначено саме з матір`ю, а тому саме вона може бути їх законним представником в даній ситуації. Крім того, просить суд взяти до уваги, що ОСОБА_4 маніпулює молодшою дитиною, підмовляючи останнього шпигувати за рідними, провокувати їх, при цьому фіксувати все на телефон і відправляти йому. Зазначене робиться з провокативною метою, для спотворення дійсності та використання в подальшому в суді. Про це свідчить наявність 13 адміністративних протоколів стосовно рідних колишньої дружини, а саме її матері ( ОСОБА_1 ) її сестри, які судом були закриті. Вказані дії спрямовані на здійснення тиску саме на колишню дружину ОСОБА_4 – ОСОБА_5 . Щодо звукозапису наданого ОСОБА_4 , просить суд оцінити його критично, оскільки на ньому незрозуміло хто та коли зафіксований.

Заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши письмові матеріали провадження, приходжу до наступного:

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст.10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Частина 1 ст.173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого

Частина 2 ст.173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Згідно ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 року, під домашнім насильством слід вважати будь-які діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

При цьому, психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи, а фізичне насильство є формою домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Водночас, фізичне насильство це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

У відповідності до ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється в тому числі і на осіб, які спільно проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою.

Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, зокрема, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та засобів, що мають функції відеозапису, тощо.

Відповідно до ст.ст.252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до протоколів про адміністративні правопорушення серії ВАД № 984304 та ВАД № 982758 ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, а саме за те, що вона 11.01.2026 о 15.40 год. в АДРЕСА_1 , вчиняла домашнє насильство психологічного характеру відносно внуків ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які являються малолітніми, чим вчинила домашнє насильство психологічного характеру, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.2 ст.173-2 КУпАП.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається, саме в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, не проходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім`ї. Таким чином обов`язковою умовою настання відповідальності за цією статтею є, зокрема, вчинення дій, внаслідок яких могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Таким чином, в даній ситуації вимагається доведення того, що саме ОСОБА_1 вчинила будь-які дії (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю малолітніх потерпілих, чим вчинила домашнє насильство, на підтвердження чого, суду було надано: протоколи про адміністративні правопорушення, протокол заяви про вчинене кримінального правопорушення від ОСОБА_4 ; пояснення ОСОБА_4 ; форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства; супровідний лист-інформація до начальника служби у справах дітей та директора Черкаського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді.

В ході судового розгляду справи встановлено, що особа стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 є колишньою тещою заявника ОСОБА_4 та між ними існують тривалі неприязні стосунки, які носять особистий характер. Неприязні стосунки пов`язані з тим, що донька ОСОБА_1 – ОСОБА_5 та ОСОБА_4 розлучилися, мали спірний розподіл майна подружжя, який проводився через суд та на даний час судом проводиться розгляд справи, щодо встановлення проживання місця проживання спільних дітей останніх, через що між вказаними особами виникають постійні конфліктні ситуації.

В своїй заяві ОСОБА_4 вказує про вчинення колишньою тещою ОСОБА_1 стосовно його дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , фізичного насильства, про яке йому стало відомо зі звукозапису наданого молодшим сином.

В ході судового розгляду судом досліджено вказаний звукозапис, на якому дійсно відбувається діалог невідомої жінки та невідомих дітей, яких неможливо ідентифікувати, та визначити коли саме і між ким відбувалася вказана подія. Тому суд критично оцінює вказаний звукозапис та не приймає його до уваги, як доказ.

Крім того, сторона захисту в своїх поясненнях категорично заперечила проти вчинення ОСОБА_1 будь-яких проти правних дій стосовно своїх онуків, які проживають з нею спільно в одній квартирі. Натомість зазначили, що старша дитина ОСОБА_3 взагалі відмовляється від спілкування зі своїм батьком ОСОБА_4 , а тому останній не може бути представником дитини в суді, оскільки у дітей є матір, з якою згідно рішення суду визначено їх місце проживання.

В такій ситуації протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належними доказами по даній справі в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у Суду.

Інших доказів суду не надано.

Суддя наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України»,ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.51 КпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням». Тим більше «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, санкція якої передбачає стягнення у вигляді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік (тоді як за КК України мінімальний штраф становить тридцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч.1,2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245).

Діяння тільки тоді визнається адміністративним правопорушенням, коли воно містить всі ознаки його складу, відсутність хоча б однієї з них означає відсутність складу взагалі.

Оскільки в ході судового розгляду суду не надано достатніх та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 вищевказаних порушень, а тому відсутня складова адміністративних правопорушень передбачених ч.2 ст.173-2 КУпАП.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин суддя вважає, що відсутні докази на підтвердження складу адміністративного правопорушення, передбаченого статті ч.2 ст.173-2 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.173-2 ч.2, 247, 254, 256, 279, 283 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про адміністративні правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП - закрити за відсутністю в її діях складу правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: В. М. Олійник