Рішення від 02 березня 2026 р. у справі №711/11070/25 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/11070/25

Провадження № 2/711/412/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.03.2026 м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді Позарецької С.М.,

при секретарі судового засідання – Буйновській А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася у Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (ПАТ «НАСК «Оранта»), ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, стягнення страхового відшкодування.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 18.07.2025 по бул. Шевченка, 408 у м. Черкаси сталась ДТП за участі автомобіля КІА д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля PEUGEOT д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого, належний їй автомобіль зазнав механічних ушкоджень.

Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.08.2025 у справі № 711/6792/25, винним у скоєному ДТП, визнано водія ОСОБА_2 .

Як зазначено, відповідальність водія PEUGEOT д.н.з. НОМЕР_2 , на момент настання ДТП, була застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 226669388 у ПАТ "НАСК "ОРАНТА".

Позивач вказує, що з метою отримання страхового відшкодування, вона звернулась до страховика із необхідними документами, в тому ж числі надала повідомлення про ДТП та заяву про виплату страхового відшкодування. На підставі цих документів страховик визнав подію страховим випадком, та 10.09.2025 сплатив 88296 грн. 04 коп. страхового відшкодування.

Користуючись своїм правом, вона звернулась до судового експерта Кипи С.М., з метою встановлення розміру шкоди, в результаті чого, останнім було складено висновок експерта № 032/2025 від 05.08.2025, згідно з яким: вартість ремонту автомобіля без урахування зносу = 257968 грн. 87 коп.; коефіцієнт зносу = 0; втрата товарної вартості (ВТВ) = 17 982 грн. 99 коп.; вартість ремонту автомобіля з урахуванням зносу = 257968 грн. 87 коп.; матеріальний збиток = 275951 грн. 86 коп.

В підсумку зазначеного вище, вважає за необхідне стягнути з страховика несплачене страхове відшкодування у розмірі 133 093 грн. 67 коп. з розрахунку: 257 968 грн. 87 коп. – 37781 грн. 15 коп. (ПДВ) – 88296 грн. 04 коп. + 1200 грн. 00 коп. (евакуатор) = 133 091 грн. 66 коп.

Крім того, позивач вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням, в розмірі 25 951 грн. 86 коп., з розрахунку: 275951 грн. 86 коп. – 250000 грн. 00 коп. = 25951 грн. 86 коп.

У позовній заяві також вказано, що внаслідок протиправних винних дій ОСОБА_2 , їй, як власнику пошкоджено транспортного засобу КІА д.н.з. НОМЕР_3 , було нанесено моральну шкоду, яка полягає у:

- глибоких психологічно-душевних стражданнях з приводу неможливості експлуатації пошкодженого транспортного засобу - КІА д.н.з. НОМЕР_4 , оскільки даний автомобіль використовувався як у повсякденному житті, так і під час виконання своїх робочих та життєвих потреб. Зокрема купівля продуктів харчування, відвідування медичних закладів, купівля необхідного одягу, поїздки задля здійснення сімейного відпочинку відбувались саме за допомогою належного мені автомобіля. Пошкодження автомобіля безпосередньо вплинуло на звичайний ритм життя, зокрема він значно ускладнений, що в свою чергу призводить до постійних душевних переживань та душевних тривог, постійно відчуває дискомфорт та виснаження, оскільки мусить додавати надмірних власних зусиль, задля того аби забезпечити звичні життєві потреби;

- значне пошкодження авто для неї є дуже душевно-важким переживанням, оскільки вона відчуває на собі постійний розпач та пригніченість через пошкодження для себе дорогоцінної речі (майна), що також спричинило моральну шкоду;

- зазначені обставини, в які вона була поставлена неправомірними діями відповідача, та спричинені внаслідок цього психологічні страждання, потягли за собою вкрай негативні наслідки для її самопочуття і здоров`я, зокрема це посприяло накопиченню негативних психоемоційних та формуванню несприятливих психоматичних змін, які полягають у: емоційній напрузі, знервованості, пригніченості, нестійкому настрою, підвищеній тривожності, образливості, а також наявне погіршення сну.

Так як в результаті ДТП нею було понесено душевні страждання, які вона зазнала в зв`язку із пошкодженням свого майна, а саме автомобіля КІА д.н.з. НОМЕР_5 , то вважає за необхідне відшкодувати за рахунок відповідача моральну шкоду 10000 грн. 00 коп.

До того ж, вказує, що з метою врегулювання спору з відповідачем по справі, перед зверненням до суду, нею було здійснено досудове врегулювання. До відповідачів направлялись вимоги, однак вони залишились без виконання, зокрема ОСОБА_2 проігнорував, а ПАТ «НАСК «Оранта» надав листа, в якому відмовився виконувати вимогу.

Враховуючи викладене вище, позивач просить:

-стягнути з ПАТ «НАСК «Оранта» на свою користь несплачене страхове відшкодування у розмірі 133091 грн. 66 коп.,

-стягнути з ОСОБА_2 на свою користь відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 10000 грн. 00 коп.,

-стягнути з ОСОБА_2 на свою користь різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням у розмірі 25951 грн. 86 коп.,

-стягнути з ПАТ «НАСК «Оранта» та ОСОБА_2 на свою користь судові витрати в загальному розмірі 10589 грн. 65 коп.

Ухвалою суду від 05.12.2025 позовну заяву прийнято, відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по справі. Крім того, сторони не подали заперечень щодо такого порядку розгляду справи.

07.01.2026 до суду надійшов відзив на позов, який подано представником відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» за довіреністю – Гончаренко І.В. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог, пред`явлених до ПАТ «НАСК «Оранта».

13.01.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, яка подана представником позивача ОСОБА_1 за довіреністю – Блізнєцовим Є.А. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Водночас, 03.03.2026 до суду надано мирову угоду між позивачем – ОСОБА_1 , з одного боку, та відповідачем – ПАТ «НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА», в особі заступника голови правління НАСК «ОРАНТА» Чорного Віталія Степановича, який діє на підставі довіреності № 08-03-05/631 від 16.09.2025, з другого боку, яка датована 03.03.2026, а також спільна заява про затвердження мирової угоди від 03.03.2026 та закриття провадження у цивільній справі в частині позовних вимог до ПАТ «НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА», підписану сторонами.

Ухвалою суду від 03.03.2026 затверджено вказану вище мирову угоду, відповідно до якої сторони, шляхом взаємних поступок, досягли мирової угоди в цивільній справі № 711/11070/25 у такий спосіб:

1. Сторони погодили, що загальна сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті за Договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №226669388 за страховим випадком (дорожньо-транспортна пригода), що мав місце 18 липня 2025 року, внаслідок якого було пошкоджено транспортний засіб KIA NIRO р.н. НОМЕР_4 складає 196 575 (сто дев`яносто шість тисяч п`ятсот сімдесят п`ять) грн. 80 коп.

2. Частину страхового відшкодування у розмірі 88296 (вісімдесят вісім тисяч двісті дев`яносто шість) грн. 04 коп. було сплачено Відповідачем на користь Позивачки (власника транспортного засобу KIA NIRO р.н. НОМЕР_4 ) 10 вересня 2025 року.

3. Доплата:

3.1. до загальної суми страхового відшкодування у розмірі: 108 279 (сто вісім тисяч двісті сімдесят дев`ять) грн. 76 коп.;

3.2. судовий збір у розмірі 1400 (одна тисяча чотириста) грн. 82 коп.

3.3. витрати на проведення автотоварознавчої експертизи у розмірі 3900 (три тисячі дев`ятсот) грн. 00 коп.

Відповідач зобов`язується перерахувати Позивачу протягом 10 (десяти) робочих днів після затвердження даної мирової угоди Придніпровським районним судом м. Черкаси шляхом перерахування за наступними реквізитами: IBAN НОМЕР_6 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», ЄДРПОУ банку: 305299, одержувач ОСОБА_1 , ІПН/ЄДРПОУ одержувача НОМЕР_7 .

4. Позивач відмовляється від решти позовних вимог до Відповідача, а саме:

- частини заявленого в позові страхового відшкодування в розмірі 24811,90 грн.;

5. Сторони вважають припиненими зобов`язання НАСК «ОРАНТА», щодо відшкодування шкоди – ОСОБА_1 , за страховим випадком, що стався – 18.07.2025 року та не матимуть претензій одна до одної з приводу даного страхового випадку, в т.ч. моральної шкоди, штрафних санкцій (пені/ 3%/ інфляційних), правової допомоги, тощо.

6. Сторони розуміють та визнають, що ухвала Придніпровського районного суду м. Черкаси про затвердження цієї мирової угоди після набрання нею законної сили є обов`язковою для Сторін.

7. У випадку невиконання взятих на себе зобов`язань за цією мировою угодою, Сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

8. Після сплати Відповідачем (ПАТ «НАСК «ОРАНТА») Позивачу страхового відшкодування в розмірі 108279 (сто вісім тисяч двісті сімдесят дев`ять) грн. 76 коп., сторони вважають припиненими зобов`язання ПАТ «НАСК «ОРАНТА» за страховим випадком, що мав місце 18 липня 2025 року, внаслідок якого було пошкоджено транспортний засіб KIA NIRO р.н. НОМЕР_4 (поліс 226669388).

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, стягнення страхового відшкодування, – закрито в частині позовних вимог, пред`явлених до ПАТ «НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА» про стягнення страхового відшкодування.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, хоча повідомлялася судом про час, дату та місце проведення розгляду справи у встановленому законом порядку. Водночас, 03.03.2026 позивач ОСОБА_1 та її представник за довіреністю – ОСОБА_3 подали спільну письмову заяву від 03.03.2026 про розгляд справи без їхньої участі. Позовні вимоги до відповідача ОСОБА_2 підтримали та просили задовольнити.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся судом у встановленому законом порядку, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання. Адресована кореспонденція повернулась до суду без вручення, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що у контексті положень п. 3 ч. 8 ст. 128, ст.ст. 130, 131, 223 ЦПК України, суд вважає, як повідомлення відповідача належним чином. Слід також зазначити, що згідно з положеннями ст. 8 ЦПК України, інформація про рух справи є відкритою, оприлюдненою на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою можливо дізнатися необхідну інформацію щодо справи. Відзив на позовну заяву не подано.

Враховуючи думку позивача та її представника, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

У судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль КІА Niro д.н.з. НОМЕР_4 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 .

18.07.2025 о 16.30 год. в м. Черкаси по бул. Шевченка, 408, водій автомобіля Peugeot 508 д.н.з. НОМЕР_9 ОСОБА_2 , на нерегульованому перехресті здійснив рух на заборонений сигнал світлофора, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем КІА Niro д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався з напрямку, якому було дозволено рух зеленим сигналом світлофора, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Вказані обставини встановлені під час розгляду справи № 711/6792/25, за результатами розгляду якої винесено постанову від 04.08.2025, якою визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. 00 коп. Постанова набрала законної сили 15.08.2024.

Суд звертає увагу на те, що вказані обставини не доказуються при розгляді цієї справи, враховуючи положення ч.ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України, якими визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільна правова відповідальність відповідача, водія автомобіля Peugeot 508 д.н.з. НОМЕР_9 ОСОБА_2 , була застрахована полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 226669388 у ПАТ "НАСК "ОРАНТА".

21.07.2025 ОСОБА_1 звернулась до ПАТ "НАСК "ОРАНТА" із повідомленням про ДТП та заявою про виплату страхового відшкодування.

На підставі цих документів ПАТ "НАСК "ОРАНТА" визнав подію страховим випадком, та 10.09.2025 сплатив ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 88296 грн. 04 коп.

Водночас, відповідно до висновку судового експерта Кипи С.М. № 032/2025 від 05.08.2025 за результатами експертного автотоварознавчого дослідження, вартість матеріальних збитків заподіяних при ДТП, що відбулась 18.07.2025 власнику автомобіля КІА Niro д.н.з. НОМЕР_4 , станом на момент події складає 275951 грн. 86 коп. (вартість ремонту автомобіля без урахування зносу = 257968 грн. 87 коп.; коефіцієнт зносу = 0; втрата товарної вартості (ВТВ) = 17 982 грн. 99 коп.; вартість ремонту автомобіля з урахуванням зносу = 257968 грн. 87 коп.).

Судом також встановлено, що позивач зверталася до відповідача ОСОБА_2 з досудовою вимогою від 07.10.2025 про сплату на її користь 25951 грн. 86 коп. (різниця між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням), 7800 грн. 00 коп. (витрати на проведення судової експертизи), 10000 грн. 00 коп. (моральна шкода). Водночас, означена вимога залишена відповідачем без реагування.

Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Цивільне процесуальне законодавство закріплює положення щодо того, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому жодні докази для суду не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як визначено статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У ч. 2 ст. 16 ЦК України визначені способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8)відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За нормами статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені та упущену вигоду. При цьому, такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою (постанова ВС від 22.01.2019 у справі № 676/518/17).

Відповідно до положень статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Частина друга статті 1166 ЦК встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, тобто особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини.

За змістом статті 1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Як роз`яснено у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України).

Частиною першою статті 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому доказуванню під час вирішення спору про відшкодування шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. З`ясуванню підлягає підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або шкоди немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі, чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та, з чого він, при цьому, виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в)причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів. Законом може бути встановлено обов`язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов`язкове страхування). Вимоги щодо укладення договорів страхування за окремими класами страхування/категоріями страхових ризиків для врегулювання правовідносин, за якими вимагається обов`язкова наявність договору, можуть бути визначені законодавством.

Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об`єктом страхування можуть бути: життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну (ст. 980 ЦК України).

Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства (ст.982ЦК).

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Згідно з положеннями статті 11 ЦК України, заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов`язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов`язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов`язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.

Слід зазначити, що Закон України № 3720-IX «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на час виниклих правовідносин) - є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення здійснення виплати за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб під час використання наземних транспортних засобів в Україні.

Статтею 4 цього Закону визначено, що предметом договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених цим Законом. Об`єктом страхування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб внаслідок настання страхового випадку.

За положеннями ст. 5 цього Закону, страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.

Відповідно до статті 6 цього Закону, укладаються договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності таких видів: 1) договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що діє виключно на території України (далі - внутрішній договір страхування); 2) договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що діє на території держав - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", зазначених і не викреслених у страховому сертифікаті "Зелена картка" (далі - міжнародний договір страхування).

Умови та строк дії укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності передбачені у статті 11 згаданого Закону (в редакції, чинній на час виниклих правовідносин).

У разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону. Страхові (регламентні) виплати за внутрішнім договором страхування, крім регламентних виплат, що здійснюються МТСБУ відповідно до пунктів 1-3 і 5 частини першої статті 43 цього Закону, обмежуються страховими сумами, встановленими відповідно до законодавства на день укладення такого договору (ч.ч. 1, 3 ст. 14 цього Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 згаданого Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

У разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов`язані з пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи (п. 1 ч. 1 ст. 26 цього Закону).

Статтею 27 цього Закону визначено, що страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов`язаних із: 1) відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку, визначеному частинами другою і третьою цієї статті; 2) евакуацією (доставкою) транспортного засобу в межах 150 кілометрів (якщо інша відстань не погоджена між страховиком (МТСБУ) та потерпілою особою) від місця дорожньо-транспортної пригоди на території України до місця проживання потерпілої особи або до місця стоянки на території України, або до місця здійснення відновлювального ремонту на території України, а також від місця проживання потерпілої особи або місця стоянки на території України до місця здійснення відновлювального ремонту на території України; 3) оплатою послуг стоянки, якщо транспортний засіб з поважних причин необхідно перемістити на стоянку, але не більше ніж до дати отримання страхової виплати. Витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 02.12.2015 за наслідками розгляду справи № 6-691цс15, позиція якого підтверджена постановою Верховного Суду від 15.10.2020 під час розгляду справи № 755/7666/19 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці, незважаючи на те, що зазначені збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Згідно із позицією Верховного Суду, висвітленої у постанові від 15.10.2020 за наслідками розгляду справи № 755/7666/19 зазначено, що відповідно до частини першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено. При цьому, такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням. Розглядаючи спір за аналогічних обставин предмету та підстав позову, Верховний Суд у справі № 755/7666/19 задовольнив позовні вимоги позивача та визнав, що винна особа повинна сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою. При цьому, суд касаційної інстанції визнав, що таке відшкодування повинне бути виплачене безумовно, без встановлення доведення факту ремонту автомобіля, оскільки судом зазначено, що відомості про фактичне здійснення ремонту автомобіля позивача в матеріалах справи відсутнє, однак він має право на відшкодування збитків, які мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Судом встановлено, що у цьому випадку, різниця між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу після ДТП та страховим відшкодуванням складає 25 951 грн. 86 коп. 275951 грн. 86 коп. – 250000 грн. 00 коп. = 25951 грн. 86 коп.).

Сукупність всіх встановлених у справі обставин та досліджених доказів, свідчить про те, що позивачем пред`явлені позовні вимоги до винуватця ДТП - ОСОБА_2 , як належного відповідача, і обраний ОСОБА_1 спосіб захисту, відповідає нормам ст. 16 ЦК України.

Таким чином, з`ясувавши обставини справи та дослідивши докази, наявні в справі, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 25951 грн. 86 коп., як матеріального збитку, заподіяного власнику легкового автомобіля КІА д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження останнього під час ДТП 18.07.2025 (різниця між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням).

При цьому, слід зазначити, що відповідач не скористався правом подати відзив на позов та докази на спростування доводів позивача, зокрема, ним не оспорюються ні розмір завданої позивачу збитків, ні наведені розрахунки.

Що стосується позовних вимог про відшкодування позивачу відповідачем моральної шкоди у розмірі 10000 грн. 00 коп., то слід зазначити наступне:

відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Таким чином, норми права дають підстави вважати, що під моральною шкодою фізичної особи слід розуміти наявність такого негативного емоційного сприйняття особою вчинених стосовно неї протиправних дій, що досягло певного психологічного стану фізичних чи душевних страждань (відчуття неспокою, хвилювання, образи, дискомфорту тощо).

ЄСПЛ у справі «THOMA v. LUXEMBOURG» № 38432/97 від 29.03.2001 використав принцип, за яким сам факт визнання порушеного права є достатнім для справедливої сатисфакції.

При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається, зокрема в рішеннях ЄСПЛ, який виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Так, у рішеннях «THOMA v. LUXEMBOURG», «CALOCv. FRANCE» та «NIEDBALAv. POLAND» ЄСПЛ дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши наявні докази, суд приходить до висновку про те, що доведеними є обставини про пошкодження рухомого майна, належного позивачу з вини ОСОБА_2 , який в момент вчинення ДТП, керував транспортним засобом.

Відповідно, суд вважає обґрунтованими та доведеними обставини й про те, що позивачу завдано моральної шкоди. Враховується наявність встановлених фактів пошкодження майна позивача, протиправність дій ОСОБА_2 щодо позивача, глибина душевних страждань (наявність негативних наслідків – негативні емоції, пригнічений стан, які досягли рівня страждань, необхідність прикладати додаткових зусиль для організації свого життя), а тому такі вимоги підлягають до задоволення, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача грошових кошті в розмірі 10000 грн. 00 коп., в якості відшкодування моральної шкоди, розмір якої суд вважає обґрунтованою, доведеною та співмірною.

Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Так, при зверненні до суду з цим позовом позивач сплачено судовий збір в розмірі 2801 грн. 64 коп., що підтверджується відповідною платіжною інструкцією № 2.401099035.1 від 14.11.2025.

Крім того, позивачем здійснено оплату за проведення експертного автотоварознавчого дослідження судовим експертом Кипою С.М. у розмірі 7800 грн. 00 коп., що підтверджується відповідною платіжною інструкцією № 1.245606401.1 від 03.08.2025.

Таким чином, відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи вимогу позивача щодо стягнення з ПАТ «НАСК «Оранта» та ОСОБА_2 на свою користь судових витрат в загальному розмірі 10589 грн. 65 коп., а також ту обставину, що позовні вимоги щодо відповідача ОСОБА_2 задоволені повністю, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 5294 грн. 83 коп. (50 % від 10589 грн. 65 коп., сплачених позивачем).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-83, 141, 259, 268 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_10 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням у розмірі 25951 грн. 86 коп., моральну шкоду в розмірі 10000 грн. 00 коп., судовий збір в розмірі 5294 грн. 83 коп., а всього – 41246 грн. 69 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 01.04.2026.

Головуючий суддя С.М. Позарецька