Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №940/2531/25 — Тетіївський районний суд Київської області

20.04.2026 Провадження по справі № 2/940/166/26

Справа № 940/2531/25

РІШЕННЯ

Іменем України

20 квітня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Самсоненка Р.В.

за участю секретаря судового засідання Зіп`юк Т.А.

представника позивача адвоката Скоромної І.М.

відповідачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом в якому просить визнати автомобіль марки Renault, модель Laguna, 2003 року випуску, VIN НОМЕР_1 , сірого кольору, об`єктом спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , передати автомобіль у власність відповідачки та стягнути з відповідачки на його користь грошову компенсацію вартості 1/2 частка автомобіля у розмірі 88630,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач ОСОБА_2 зазначає, що сторони перебували у шлюбі, який рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 26.12.2022 було розірвано. Від шлюбу подружжя має двох неповнолітніх синів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Під час шлюбу в 2019 році, подружжя за спільні кошти придбало автомобіль марки Renault, модель Laguna, 2003 року випуску, VIN НОМЕР_1 , сірого кольору за суму близько 140000,00 грн., що на той час було еквівалентним 5000,00 доларів США, цим автомобілем користувався позивач, а у зв`язку повномасштабним вторгненням передав його в користування відповідачці.

З метою об`єктивного визначення ринкової вартості транспортного засобу, позивачем було здійснено розрахунок середньої ринкової вартості автомобіля марки Renault, модель Laguna, 2003 року випуску, VIN НОМЕР_1 шляхом аналізу пропозицій на відкритих джерелах з продажу транспортних засобів, зокрема на спеціалізованій онлайн-платформі (auto.ria.com та https://rst.ua/). Було відібрано 9 оголошень, що відповідають технічним характеристикам вказаного автомобіля (ідентична марка, модель, рік випуску, тип двигуна, тип КПП тощо). На підставі отриманих цін було здійснено розрахунок середньоарифметичної вартості.

Попередня вартість автомобіля марки Renault, модель Laguna, 2003 року випуску, VIN1BGOGO628194621, сірого кольору становить 177261,00 грн., а відповідно 1\2 частка вартості автомобіля становить 88630,00 грн.

З метою досудового врегулювання цього спору позивач неодноразово звертався до відповідачки стосовно поділу автомобіля мирним шляхом, а 23.12.2025 року відповідачці через АТ «Укрпошта було направлено лист-пропозицію про досудове врегулювання спору, з огляду на те, що при спільній сумісній власності частки співвласників за замовчуванням вважаються рівними та запропоновано викупити та/або продати автомобіль за ціною 82000,00 грн.

Посилаючись на те, що на даний час між сторонами залишилось не вирішеним питання щодо спільного майна, а саме вищезаначеного автмобіля, який є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив поділити спільне майно подружжя зобов`язавши відповідачку сплатити вартість 1/2 частки автомобіля у розмірі 88630,00 грн.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 08.01.2026 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

21.01.2026 до суду від відповідачки ОСОБА_1 надійшла заява про застосування наслідків пропуску позовної давності, в якій вона зазначає, що шлюб між сторонами було розірвано рішенням Тетіївського районного суду від 26.12.2022 року. З цього моменту, спільне майно, як вважає позивач, (автомобіль) залишилося у фактичному її володінні. Позивач звернувся до суду лише 26.12.2025, тобто в останній день трирічного терміну (якщо рахувати суто за датою рішення), проте фактично порушення його прав (якщо таке мало місце) відбулося значно раніше дати 26.12.2022. Тому просить застосувати наслідки пропуску позовної давності до вимог ОСОБА_2 та відмовити у задоволенні позову повністю ( а. с. 43-45).

Крім того, 21.01.2026 до суду від відповідачки ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, яким вона позовні вимоги ОСОБА_2 не визнала та просила відмовити у задоволенні позову. Відзив мотивований тим, що позивач стверджує, що майно було придбане за спільні кошти. Однак він не враховує, що легалізація та збільшення вартості автомобіля відбулися за рахунок особистих зусиль та коштів відповідачки. 08.11.2021 нею, було особисто сплачено кошти за митне оформлення (розмитнення) вказаного автомобіля у розмірі 34415,00 грн (Квитанція № ПН440 від 08.11.2021). Дані кошти є її особистою власністю. Без цієї оплати автомобіль не міг би бути зареєстрований в Україні та мати ту ринкову вартість, яку зазначає позивач. Таким чином, сума 34 415 грн. має бути виключена з розрахунку вартості спільного майна. Крім того, нею здійснювався неодноразово ремонт автомобіля з 2023 року на суму більше 80000 грн. На разі авто використовується для підвозу дітей до школи, вони проживають в селі Бурківці, а школа знаходиться в місті Тетієві.

Разом з тим зазначила, що взаємозалік та досудове врегулювання між сторонами фактично відбувся поділ майна шляхом взаємозаліку аліментних зобов`язань, а саме 21.06.2023 нею подано заяву до виконавчої служби про те, що позивач сплатив частину аліментів за 6 місяців (жовтень 2022 – березень 2023). Фактично, позивач вже отримав компенсацію своєї частки в автомобілі через звільнення від сплати аліментів на двох дітей за вказаний період.

На її утриманні перебувають двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 (2016 р.н.) та ОСОБА_7 (2018 р.н.). Позивач вимагає стягнути з неї грошову компенсацію у розмірі 88630 грн. Згідно з ч. 2 ст. 71 СК України, присудження грошової компенсації допускається лише за умови попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду (якщо ініціатор — отримувач речі). Вона, як відповідачка, перебуває у скрутному матеріальному становищі, самостійно виховую двох дітей, і не маю можливості виплатити таку суму. Стягнення цієї компенсації призведе до порушення інтересів дітей.

Щодо ціни позову зазначила, що розрахунок позивача, базований на оголошеннях з інтернету, є некоректним, оскільки не враховує фактичний технічний стан авто 2003 року випуску ( а. с. 46-59).

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 16.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

06.04.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав його ухвалення та проголошення на 09 год. 20 хв. 09.04.2026.

Ухвалою від 09.04.2026 суд повернувся на стадію судового розгляду даної цивільної справи в зв`язку з необхідністю вирішення питань та з`ясування обставин справи, які не були досліджені при розгляді позовної заяви.

13.04.2026 до суду від представника позивача ОСОБА_2 адвоката Скоромної І.М. надійшло клопотання про долучення доказів, в якому вона просить долучити до матеріалів справи фото зі спеціалізованої онлайн-платформи ( ІНФОРМАЦІЯ_3 та https://rst.ua/) на підтвердження оцінки вартості автомобіля марки Renault, модель Laguna, 2002 року випуску, VIN НОМЕР_1 , сірого кольору, яким з 2022 року користується ОСОБА_8 , станом на 13.04.2026 року середня вартість якого становить 173374,00 грн ( а. с. 140-150).

15.04.2026 до суду від відповідачки ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення доказів, в якому вона просить долучити звіт про ринкову вартість майна, а саме: КТЗ марка-RENAULT, модель – LAGUNA, рік випуску 2002, об`єм двигуна 1870 куб.см. ( а. с. 152-165).

17.04.2026 до суду від відповідачки ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення ( а. с. 166-177).

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 адвокат Скоромна І.М. підтримала заявлені позовні вимоги, просила їх задовольнити, а також просила долучити до матеріалів справи докази від 13.04.2026. Разом з тим, заперечила в задоволенні клопотання відповідачки про долучення доказів, мотивуючи це тим, що вони подані поза межами строків встановлених ЦПК України.

Відповідачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала з мотивів викладених у відзиві та письмових поясненнях. Просила долучити до матеріалів справи звіт про ринкову вартість майна, а саме спірного автомобіля: КТЗ марка-RENAULT, модель – LAGUNA, рік випуску 2002, об`єм двигуна 1870 куб.см.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 26.12.2022 ( а. с. 10-13).

23.12.2025 ОСОБА_2 в особі свого представника адвоката Скоромної І.М. звернувся до ОСОБА_3 з листом-пропозицією про досудове врегулювання спору, з огляду на те, що при спільній сумісній власності частки співвласників за замовчуванням вважаються рівними та запропоновано викупити та/або продати 1/2 автомобіля марки Renault, модель Laguna, 2003 року випуску, VIN НОМЕР_2 , сірого кольору за ціною 82000,00 грн., що еквівалентно 2000 доларів США ( а. с. 14-16).

Згідно з розрахунків середньої ринкової вартості автомобіля марки Renault, модель Laguna, 2003 року випуску, VIN НОМЕР_1 шляхом аналізу пропозицій на відкритих джерелах з продажу транспортних засобів, зокрема на спеціалізованій онлайн-платформі (auto.ria.com та https://rst.ua/), попередня вартість автомобіля марки Renault, модель Laguna, 2003 року випуску, VIN1BGOGO628194621, сірого кольору становить 177261,00 грн.( а. с. 17-25).

Із розрахунків середньої ринкової вартості автомобіля марки Renault, модель Laguna, 2002 року випуску, VIN НОМЕР_1 шляхом аналізу пропозицій на відкритих джерелах з продажу транспортних засобів, зокрема на спеціалізованій онлайн-платформі (auto.ria.com та https://rst.ua/) станом на 13.04.2026 наданих стороною позивача, середня вартість автомобіля марки Renault, модель Laguna, 2002 року випуску, VIN1BGOGO628194621, сірого кольору становить 176374,00 грн.( а. с. 146-148).

Згідно із звітом про ринкову вартість майна, а саме: КТЗ марка-RENAULT, модель – LAGUNA, рік випуску 2002, об`єм двигуна 1870 куб.см. ДНЗ НОМЕР_3 , виконаним експертом-суб`єктом оціночної діяльності ПП «Лінія Права» оцінювачем ОСОБА_9 на замовлення ОСОБА_1 , оціночна вартість об`єкту оцінки – марка - Renault, модель - Laguna,- станом на 15.04.2026 становить 76912 (сімдесят шість тисяч дев`ятсот дванадцять) гривень 00 копійок ( а. с. 154-163).

Суд виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини щодо поділу спільного сумісного майна подружжя, які регулюються нормами Цивільного кодексу України та Сімейного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми ст. 60 СК України свідчить про запровадження презумпції спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який заперечує її застосування.

Зазначений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц, провадження № 61-15462св18.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст.63 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною 1 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За даних обставин, матеріалами справи підтверджується, що право власності за ОСОБА_1 на легковий автомобіль марки Renault, модель Laguna, 2002 року випуску, VIN НОМЕР_1 , сірого кольору, об`єм двигуна 1870 куб. см., зареєстроване під час шлюбу з ОСОБА_2 .

Право на майно виникає в обох із подружжя одночасно, в момент набуття його хоча б одним із них, і оформлення права власності на ім`я другого з подружжя юридичного значення не має. Факт реєстрації майна, придбаного у період шлюбу, на ім`я одного з подружжя не означає, що воно належить лише особі, на ім`я якої зареєстроване. Таке майно є спільною сумісною власністю подружжя. Таке правозастосування узгоджується з висновками Верховного суду, викладеними в постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 462/518/18 (провадження № 61-13422св19), які суд в силу вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, враховує при виборі і застосування норми права до спірних правовідносин.

У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 344/16831/20 (провадження № 61-11614св23) зазначено, що, «згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та не потребує встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує поки не спростована. У разі коли презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя не спростовано за відсутності належних доказів того, що майно придбане за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки чоловіка та дружини у майні є рівними».

Надаючи правову оцінку доводам відповідачки ОСОБА_1 про те, що 08.11.2021 нею особисто було сплачено кошти за розмитнення даного автомобіля в розмірі 34415,00 грн., автомобіль був придбаний та обслуговувався виключно за її кошти, так як позивача були відсутні будь-які доходи, суд зазначає наступне.

Відповідно ст. ст. 76, 77, 78 ЦПК України - доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Наявні в матеріалах справи докази (квитанція №ПН440 від 08.11.2021, скріншоти з декларації про доходи за 2020-2021 роки), не є належними та допустимими доказами, з яких можливо було б встановити наявність у відповідачки як до шлюбу так і під час шлюбу особистого майна (наприклад: договір дарування, свідоцтво про право на спадщину тощо), яке було використане/реалізоване під час шлюбу саме для придбання (розмитнення) спірного автомобіля. Відповідно, ОСОБА_1 не доведено, що спірний автомобіль є її особистою власністю.

Наявний в матеріалах справи скрін переписки з невідомого месенджера між неіндетифікованими особами також не є належним та допустимим доказом, який свідчить про досудове врегулювання спору між сторонами та спростовує презумпцію спільної сумісної власності на спірний автомобіль.

За даних обставин, суд дійшов висновку, що автомобіль марки Renault, модель Laguna, 2002 року випуску, VIN НОМЕР_1 , сірого кольору, об`єм двигуна 1870 куб. см. ДНЗ НОМЕР_3 , належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності.

Щодо посилання відповідачки ОСОБА_1 на те, що спірний автомобіль використовується для реалізації потреб їх спільної дитини, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 70 СК України, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Відповідно до ч. 3 ст. 70 СК України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

При вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою, третьою статті 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи. Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (частина перша статті 60 СК України).

Таке правозастосування узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними зокрема в постанові Верховного Суду від 27 грудня 2019 року у справі №297/2837/17, від 05 грудня 2018 року у справі № 456/828/17, які суд в силу вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Використання автомобіля для реалізації потреб дитини не є підставою для відступу від засад рівності часток подружжя при поділі майна відповідно до статті 70 СК України. Крім того, відповідачка у судовому засіданні підтвердила той факт, що вона отримує аліменти на утримання дітей у розмірі близько 30 000 гривень.

Тому, у суду відсутні підстави для відступу від засад рівності часток подружжя, передбачені ч. 2 ст. 70 СК України.

Отже відповідачкою під час розгляду даної справи не спростована презумпція рівності часток подружжя.

Щодо вартості майна, що підлягає поділу, суд зазначає наступне.

В ході розгляду справи встановлено дійсний рік випуску спірного автомобіля марки Renault, модель Laguna, VIN НОМЕР_1 , сірого кольору, об`єм двигуна 1870 куб. см. ДНЗ НОМЕР_3 , а саме 2002 рік.

З метою забезпечення принципу змагальності, всебічного та повного дослідження обставин справи, а також запобігання порушенню прав учасників справи на подання доказів, ухвалою від 09.04.2026 суд, керуючись вимогами цивільного процесуального законодавства, повернувся на стадію судового розгляду по суті.

Дана процесуальна дія зумовлена необхідністю вирішення питань та з`ясування обставин справи, які не були достатньо досліджені при розгляді позовної заяви.

Відповідно до ухвали суду від 09.04.2026, сторонам надано можливість реалізувати свої процесуальні права, а саме — подати до суду належні та допустимі докази на підтвердження дійсної вартостості автомобіля на час розгляду справи, задля ухвалення законного та обґрунтованого рішення.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

ОСОБА_2 звертаючись до суду з даною позовною заявою просить стягнути з відповідачки на свою користь компенсацію 1/2 частини вартості автомобіля марки Renault, модель Laguna, 2002 року випуску, VIN НОМЕР_1 , сірого кольору, об`єм двигуна 1870 куб. см. ДНЗ НОМЕР_3 , що становить 88187,00 грн.

На підтвердження вартості спірного автомобіля сторона позивача надала суду витяг з відкритих джерелах з продажу транспортних засобів, зокрема на спеціалізованій онлайн-платформі (auto.ria.com та https://rst.ua/) ( а. с. 146-148), при цьому в переліку вибрані автомобілі з явно завищеною вартістю та без врахування реального стану автомобіля.

З огляду на викладене суд вважає, що надані позивачем роздруківки з відкритих джерелах з продажу транспортних засобів, зокрема на спеціалізованій онлайн-платформі (auto.ria.com та https://rst.ua/) не є належним доказом та не можуть свідчити про реальну вартість майна, оскільки, технічні характеристики, пробіг та загальний стан автомобіля не досліджувалися. Отже, суд не може прийняти до уваги вказані розрахунки щодо середньої ринкової ціни транспортного засобу.

Доказів на підтвердження неможливості проведення експертної оцінки вартості автомобіля марки Renault, модель Laguna, 2002 року випуску, VIN НОМЕР_1 , сірого кольору, об`єм двигуна 1870 куб. см., ДНЗ НОМЕР_3 , станом на дату звернення до суду позивачем суду не надано, клопотань про призначення по справі судової експертизи з метою визначення дійсної вартості спірного транспортного засобу під час розгляду справи не заявлено.

В свою чергу, відповідачкою надано Звіт про ринкову вартість майна, а саме: КТЗ марка-RENAULT, модель – LAGUNA, рік випуску 2002, об`єм двигуна 1870 куб.см. ДНЗ НОМЕР_3 , виконаним експертом-суб`єктом оціночної діяльності ПП «Лінія Права» оцінювачем ОСОБА_9 на замовлення ОСОБА_1 , оціночна вартість об`єкту оцінки – марка - Renault, модель - Laguna,- станом на 15.04.2026 становить 76912 гривень 00 копійок. Як зазначено у звіті в короткому описі технічного стану КТЗ: «Автомобіль потребує капітального ремонту.» ( а. с. 154-163).

Доказів того, що вказаний автомобіль перебуває у «незадовільному» стані внаслідок неналежного використання чи зберігання автомобіля відповідачкою стороною позивача суду не надано.

Отже, виходячи з наданих сторонами доказів, суд вважає за необхідне визначити вартість спірного транспортного засобу на час розгляду справи згідно Звіту про ринкову вартість майна, а саме: КТЗ марка-RENAULT, модель – LAGUNA, рік випуску 2002, об`єм двигуна 1870 куб.см. ДНЗ НОМЕР_3 , а саме у розмірі 76912,00 грн. Відтак розмір компенсації, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, з розрахунку половини вартості транспортного засобу марки марки Renault, модель Laguna, 2002 року випуску, VIN НОМЕР_1 , сірого кольору, об`єм двигуна 1870 куб. см. ДНЗ НОМЕР_3 , становить 38456,00 грн.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням всіх досліджених у справі доказів суд вважає, що спірний автомобіль був придбаний подружжям у період перебування у шлюбі, а тому є їх спільною сумісною власністю, отже, частки сторін є рівними, підстави для відступу від засад рівності часток подружжя при поділі майна відповідно до частини третьої статті 70 СК України відсутні.

Суд зазначає, що спірний транспортний засіб є рухомим майном та одночасно неподільною річчю, а суд має (зобов`язаний) вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу.

Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання.

Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту. Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

У постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року в справі № 299/2490/16, від 04 жовтня 2023 року в справі № 345/2224/20 зазначено, що поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними, або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Отже, встановивши, що спірний автомобіль після розірвання шлюбних відносин сторін перебуває у володінні і користуванні відповідачки, сторони не можуть домовитися щодо його поділу, а визначена відповідачкою ринкова вартість рухомого майна у розмірі 76912,00 грн позивачем під час розгляду справи не спростована, суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації 1/2 частки транспортного засобу замість його частки у розмірі 38456,00 грн.

Після проведення такої компенсації автомобіль залишається у власності відповідача з одночасним припиненням права власності позивача на вказану частку у спільному майні.

Щодо твердження відповідачки про пропуск позивачем строку позовної давності, суд зазаначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на позивача.

У частині другій статті 72 СК України визначено, що до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Отже, початком перебігу позовної давності встановлено день, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права.

Неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності.

Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-258цс15.

Отже, початок перебігу позовної давності у справах про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу реєстрації актів цивільного стану (статті 106, 107 СК України) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (статті 109, 110 СК України), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (частина друга статті 72 СК України), тобто з моменту виникнення спору між ними.

Тому суд критично оцінює посилання відповідачки на пропущення трирічного строку позовної давності. Її доводи про те, що перебіг цього строку розпочався із дня набрання законної сили рішенням суду про розірвання шлюбу, суперечать ч. 2 ст. 72 СК.

На основі всебічно з`ясованих обставин, на які посилається позивач, як учасник справи, як на підставу заявлених вимог, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Крім того, відповідно до ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до цивільного процесуального законодавства України, якщо позивач не заявляв вимогу про розподіл судових витрат (зокрема, по сплаті судового збору) до закінчення судових дебатів, суд не вирішує це питання в основному рішенні.

Керуючись статтями 12, 13, 258-259, 264-265, 274-275, 279, 354 ЦПК України,

ухвалив:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя – задовольнити частково.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на автомобіль марки Renault, модель Laguna, 2002 року випуску, VIN НОМЕР_1 , сірого кольору, об`єм двигуна 1870 куб. см.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , IBAN: НОМЕР_6 ІПН/ЄДРПОУ: НОМЕР_5 , призначення платежу: для поповнення картки НОМЕР_7 , грошову компенсацію вартості, замість його частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки Renault, модель Laguna, 2002 року випуску, VIN НОМЕР_1 , сірого кольору, об`єм двигуна 1870 куб. см, у сумі 38456 (тридцять вісім тисяч чотириста п`ятдесят шість) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення: 29 квітня 2026 року.

Суддя Р.В. Самсоненко