Рішення від 28 квітня 2026 р. у справі №373/2946/25 — Переяславський міськрайонний суд Київської області

Справа № 373/2946/25

Провадження № 2/373/242/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року Переяславський міськрайонний суд Київської області у складі головуючої судді Хасанової В.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року представник позивача Дармограй А.Т. звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідачки на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованості за договором про надання кредиту № 465594-КС-003 від 23.12.2023 в загальному розмірі 22109,5 грн та судових витрат у розмірі сплаченого судового збору 2422,4 грн.

В обґрунтування позову зазначила, що 23.12.2023 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_2 , шляхом обміну електронними повідомленнями та підписанням у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», з використанням одноразового ідентифікатора було укладено договір № 465594-КС-003 про надання кредиту.

Відповідно до умов договору ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 7000,00 грн шляхом перерахування на її банківську картку та зобов`язалась вчасно повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у фіксованому розмірі 1,15407143 % за кожен день користування кредитом, в порядку визначеному договором.

У порушення умов договору відповідачка належним чином не виконала свої зобов`язання за кредитним договором, а лише частково сплатила кошти за кредитом, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, розмір якої станом на 04.09.2025 становить 22109,5 грн, з яких 3400,00 грн ? прострочені платежі по тілу кредиту, 18356,59 грн ? прострочені платежі по процентах, 352,91 грн ? прострочені платежі за комісією.

Ухвалою суду від 03.10.2025 у справі відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення йому даної ухвали подати відзив на позовну заяву, а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Також ухвалою від 03.10.2025 про відкриття провадження у справі клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено та витребувано від АТ «Ощадбанк» інформацію, що є банківською таємницею.

11.11.2025 на виконання ухвали про витребування доказів на адресу суду від АТ «Ощадбанк» надійшли докази.

Ухвалу суду про відкриття провадження у справі направлено відповідачці за зареєстрованою адресою місця проживання. Поштове відправлення повернулось до суду без вручення адресату.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

З огляду на вищевикладене, з урахуванням положень п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, відповідачка належним чином повідомлена про розгляд справи у суді.

Відзив на позов відповідачка не надала, інших заяв та клопотань від неї також не надходило.

Зважаючи на відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні та незначну складність спору, суд не вбачає підстав для проведення судового засідання, а тому справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

За приписами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до візуальної форми послідовності дій клієнта ОСОБА_1 щодо укладення електронного договору № 465594-КС-003 про надання кредиту від 23.12.2023 в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства на сайті https://my.tpozyka.com, судом встановлено хронологію дій клієнта щодо укладення зазначеного кредитного договору.

23.12.2023 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_2 був укладений договір № 465594-КС-003 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), який підписано відповідачкою електронним підписом шляхом використання нею одноразового ідентифікатора UA-7199.

За умовами кредитного договору відповідачка отримала кредит в розмірі 7000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності та зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів.

Умовами договору сторони узгодили строк кредиту 24 тижні до 08.06.2024.

Також умовами договору (п. 2.4) узгоджено розмір стандартної процентної ставки за кредитом в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка за кредитом в день 1,15407143, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Комісія за надання кредиту становить 1050,00 грн, яка нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту (п. 2.5 Договору).

Сторони також погодили графік платежів, відповідно до якого позичальник зобов`язана сплачувати заборгованість рівними платежами у розмірі 1520,00 грн. Дата першого платежу 06.01.2024, дата останнього платежу 08.06.2024. Кількість платежів визначено дванадцять.

Перерахування відповідачці ОСОБА_1 23.12.2023 09:04:52 кредитних коштів в сумі 7000,00 грн підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «ПрофітГід» про успішність транзакції суми платежу 7000,00 грн на платіжну картку НОМЕР_1 від ТОВ «Бізнес Позика»: банк-емітент – OSCHAD BANK, призначення платежу: перерахування коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 відповідно до кредитного договору №465594-КС-003 від 23.12.2023.

Також з інформації АТ «Ощадбанк» від 07.11.2025, що надійшла на виконання ухвали суду про витребування доказів, встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 відкрито банківський рахунок № НОМЕР_3 , який обслуговується за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_4 . Також підтверджено операцію зарахування через платіжну систему 23.12.2023 на зазначений банківський рахунок коштів у розмірі 7000,00 грн.

Наявність кредитної заборгованості та її розмір представник позивача підтверджує довідкою про стан заборгованості та розрахунком заборгованості за кредитом.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 465594-КС-003 від 23.12.2023 встановлено, що у період з 23.12.2023 по 20.01.2024 відповідачка сплатила два чергові платежі у розмірі по 1520,00 грн згідно Графіку платежів наведеного в договорі (п. 3.2.3). В подальшому до закінчення строку дії договору відповідачкою погашення заборгованості за кредитом відповідно до Графіку платежів не здійснювалось.

У свою чергу позивач з 21.01.2024 по 10.02.2024 нараховував відсотки за зниженою процентною ставкою 1,15407143 % в день, а починаючи з 11.02.2024 продовжив нараховувати відсотки за користування кредитом за вищою стандартною процентною ставкою 2,00 % в день від суми залишку по кредиту до 08.06.2024 (дата закінчення строку договору). Після закінчення строку договору позивач жодних нарахувань не здійснював, а відповідачка 21.09.2024 сплатила платіж в розмірі 2600,00 грн та 08.10.2024 – 1000,00 грн, які були зараховані на погашення простроченого кредиту. Загальна сума внесених відповідачкою коштів склала 6640,00 грн, з яких: 3600,00 грн – зараховано на погашення кредиту; 2342,91 грн – на сплату відсотків; 697,09 – на погашення комісії.

Відповідно до наданого суду розрахунку станом на 31.07.2025 сума заборгованості відповідачки за кредитним договором склала 22109,5 грн, з яких 3400,00 грн – неповернуті кредитні кошти; 18356,59 грн – прострочені відсотки (плата) за користування кредитом; 352,91 грн – заборгованість по комісії.

Судом встановлено, що між сторонами існує спір, що виник з договірних правовідносин, які регулюються нормами цивільного права про зобов`язання та договір, а також спеціальним Законом України «Про споживче кредитування».

Згідно ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір ? домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Такий висновок відповідає правовій позиції висловленій Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

За ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведені вище положення цивільного законодавства у своєму взаємозв`язку дають підстави для висновку, що істотними (необхідними) умовами кредитного договору є предмет – грошові кошти (кредит), проценти за користування кредитом та строк, на який надається кредит, а також порядок повернення кредиту та сплати процентів. Умови щодо суми кредиту та розміру процентів становлять основне грошове зобов`язання, яке має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Кредитний договір може містити й інші умови, які випливають з його змісту та не суперечать закону, зокрема умови щодо відповідальності сторін, зміни процентної ставки під час строку кредитування, надання кредитодавцем додаткових та супутніх послуг, припинення кредитування, розірвання договору тощо.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі поданих позивачем доказів судом встановлено, що 23.12.2023 між позивачем ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачкою ОСОБА_1 шляхом обміну електронними повідомленнями та документами з використанням ІТС Товариства, у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», укладено Договір № 465594-КС-003 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), який підписано позичальником електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора UA-7199.

За змістом кредитного договору сторони погодили усі його істотні умови, зокрема: суму кредиту 7000,00 грн, строк кредитування 24 тижні, термін дії договору до 08.06.2024, плату за кредит (відсотки на залишок кредитного боргу) за зниженою процентною ставкою в розмірі 1,15407143 % в день. Також у цьому договорі (п. 2.4) передбачено застосування стандартної процентної ставки 2,00 % в день, яка згідно п. 3.2.4 договору застосовується при порушенні Графіку платежів та наявності простроченої заборгованості. Також передбачено комісію за надання кредиту – 1050,00 грн.

Кредитодавець у день укладення договору 23.12.2023 через платіжного провайдера ТОВ «ПрофітГід» перерахував зі свого рахунку на банківську картку відповідачки за номером НОМЕР_1 кредитні кошти в сумі 7000,00 грн. Належність зазначеної банківської картки відповідачці та зарахування коштів кредиту на її банківський рахунок також підтверджено інформацією АТ «Ощадбанк».

Відповідачка ОСОБА_1 порушила Графік платежів, наведений у п. 3.2.3 договору та 10.01.2024 здійснила перший платіж з простроченням на чотири дні у сумі 1520,00 грн, з яких: 1211,85 грн зараховано на сплату відсотків та 308,15 грн – на часткову оплату комісії. Другий платіж відповідно до Графіку платежів було здійснено відповідачкою 20.01.2024 у сумі 1520,00 грн, з яких: 1131,806 грн зараховано на сплату відсотків та 388,94 грн – на часткову оплату комісії.

03.02.2024 (дата чергового платежу) відповідачка прострочила платіж в сумі 1520,00 грн згідно Графіку платежів та у подальшому не внесла жодного з платежу на погашення заборгованості.

Позивач ТОВ «Бізнес Позика», за наявності у відповідачки прострочення чергового платежу продовжив нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі та порядку, передбаченому п. 2.4 договору, а саме: за зниженою ставкою процентів 1,15407143 % в день від суми кредиту по 80,79 грн щодня за період з 21.01.2024 по 10.02.2024; за стандартною ставкою 2,00 % в день від суми кредиту по 140,00 грн щодня за період з 11.02.2024 по 08.06.2024, що підтверджується складеним позивачем детальним розрахунком заборгованості.

Суд перевірив розрахунок заборгованості та встановив, що позивач склав його у відповідності до умов кредитного договору № 465594-КС-003 від 23.12.2023, у тому числі щодо нарахування комісії та процентів у порядку та розмірі в межах строку кредитування (строку дії договору). Після закінчення строку дії договору (строку кредитування) позивач жодних нарахувань відповідачці не здійснював та станом на 31.07.2025 з урахуванням внесених нею платежів, визначив заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором у загальному розмірі 22109,5 грн, з яких: 3400,00 грн – неповернуті кредитні кошти; 18356,59 грн – несплачені проценти (плата) за користування кредитом; 352,91 грн – прострочена частина комісії за надання кредиту.

Таким чином, суд встановив, що відповідачка прострочила виконання свого зобов`язання за договором, а тому з урахуванням положень ч. 4 ст. 631 ЦК України, незважаючи на закінчення строку договору, вона несе відповідальність за порушення, яке мало місце під час договору, а отже з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сума невиконаного грошового зобов`язання.

Водночас, суд не погоджується з розміром відсотків (як плати) за користування кредитними коштами, що нараховані відповідачці у період з 23.04.2024 по 08.06.2024 з огляду на наступне.

Пунктом 5 розділу І Закону України №3498-ІХ від 22.11.2023 (дата набрання чинності 24.12.2023) внесено наступні зміни до ЗУ «Про споживче кредитування». Статтю 8 доповнено частиною 5, за змістом якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. РозділIV «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 17, яким передбачено, що тимчасово протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів ? 2,5 %; протягом наступних 120 днів ? 1,5 %.

З урахуванням змін до Закону України «Про споживче кредитування», які набрали чинності з 24 грудня 2023 року, відсотки з 25 грудня 2023 року по 22 квітня 2024 року (120 днів перехідного періоду) мали нараховуватися в розмірі денної процентної ставки не більше 2,5 %, а з 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року (наступні 120 днів перехідного періоду) ? в розмірі денної процентної ставки не більше 1,5 %.

У даній справі, судом встановлено, що кредитодавець ТОВ «Бізнес Позика» передбачив у змісті кредитного договору укладеному з відповідачкою 23.12.2023 та застосував при здійсненні розрахунку процентну ставку за користування кредитом у період з 23.04.2024 по 08.06.2024 (47 днів) у розмірі 2,00 % в день по 140,00 грн щодня (7000,00 грн х 2,00 %), тоді як у цей період строку дії договору з урахуванням змін до ЗУ «Про споживче кредитування» підлягала застосуванню денна процентна ставка не вище 1,5 % (ч. 5 ст. 8 Закону), тобто 105,00 грн щодня (7000,00 грн х 1,5 %).

Таке порушення в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» є порушенням права споживача на визначення йому належної плати (ціни) за отримані послуги з надання кредиту.

Частиною 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Суд встановив, що різниця між нарахованими позивачем процентами та тими, які підлягали нарахуванню у максимально допустимому розмірі, складає 35,00 грн в день (140,00 грн – 105,00 грн), а за період з 23.04.2024 по 08.06.2024 (47 днів) такі завищені проценти склали суму 1645,00 грн (35,00 грн х 47 днів).

З урахуванням вищевикладеного заявлена позивачем до стягнення сума процентів підлягає зменшенню на 1645,00 грн та становить 16711,59 грн (18356,59 грн – 1645,00 грн)

Отже, суд дійшов висновку, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 465594-КС-003 від 23.12.2023 у загальній сумі 20464,5 грн, з яких: 3400,00 грн – неповернутий кредит, 16711,59 грн – несплачені проценти за користування кредитом, 352,91 грн – прострочена комісія.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог (92,56 %), з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2242,17 грн (2422,4 грн х 92,56 %).

Керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором № 465594-КС-003 від 23.12.2023 в розмірі 20464 (двадцять тисяч чотириста шістдесят чотири) грн 50 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір в розмірі 2242 (дві тисячі двісті сорок дві) грн 17 коп.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні найменування сторін та інших учасників справи:

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: б-р Лесі Українки, 26, офіс 411, м. Київ, 01133,

відповідач: ОСОБА_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя В.В.Хасанова