Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №359/3000/25 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження № 2/359/457/2026

Справа № 359/3000/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі

головуючого судді Муранової-Лесів І.В..

при секретарі Кулакевич В.О., Козачук А.Р., Діман А.Г.,

за участі представника позивача - Сербіної Л.А.,

представників відповідача - Мельника О.О., Кузьменка В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 02.04.2024 у м. Бориспіль з вини відповідача ОСОБА_2 , що встановлено постановою суду, яка набрала законної сили.

Позивач зазначив, що унаслідок ДТП було пошкоджено належний йому автомобіль «MAZDA-3», і страхова компанія відповідача ТДВ «Страхова група «Оберіг» виплатила страхове відшкодування у розмірі 70780,69 грн. Разом із тим, згідно зі звітом суб`єкта оціночної діяльності фактична вартість відновлювального ремонту транспортного засобу без урахування зносу та ПДВ становить 156029,07 грн., у зв`язку з чим різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою складає 85248,38 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача.

Крім того, позивач поніс додаткові витрати, пов`язані з оцінкою збитків (4800,00 грн.) та вимушеним орендуванням транспортного засобу на час ремонту (36400,00 грн.), які також просить стягнути з відповідача.

Загальний розмір матеріальної шкоди, який був заявлений до стягнення, становить 126648,28 грн.

Також позивач зазначає про завдання йому моральної шкоди, яка полягає у пережитому стресі, зміні звичного способу життя, необхідності докладати додаткових зусиль для організації діяльності та переживаннях у зв`язку з травмуванням близької особи, і просив стягнути 20000,00 грн. моральної шкоди (т.1 а.с.2-17).

09.05.2025 в системі «Електронний суд» представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Мельником О.О. подано відзив (т.1 а.с.114-123). Відповідач заперечує проти задоволення позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на таке. Позивач просить стягнути різницю між вартістю відновлювального ремонту без урахування зносу та виплаченим страховим відшкодуванням, а також інші витрати і моральну шкоду. Відповідач зазначає, що страхова компанія вже виплатила відшкодування у розмірі 70780,69 грн, розраховане відповідно до вимог законодавства — з урахуванням фізичного зносу та без ПДВ. Саме такий порядок визначення збитків передбачений законом, а тому покладення на відповідача обов`язку компенсувати різницю є безпідставним, оскільки в межах страхової суми (160000 грн) відповідальність несе страховик. Крім того, відповідач вважає, що позивач фактично погодився з розрахунками страховика, не оскаржив їх і не довів їх помилковість, а тому реальний розмір збитків становить 56464,67 грн з урахуванням коригування на ПДВ та інші показники.

Відповідач просить зменшити розмір відшкодування до 30000 грн з огляду на свій матеріальний стан (пенсіонер, інвалід ІІ групи, учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС).

Відповідач вважає, що витрати на оренду автомобіля (36400 грн) не підтверджені належними доказами та не доведена їх необхідність, що позивач не довів, що використання автомобіля було необхідним для здійснення його діяльності. Також зазначає, що вимога про моральну шкоду є необґрунтованою, оскільки відсутні докази її наявності, причинного зв`язку та розміру.

Також відповідач зазначає, що судові витрати мають розподілятись пропорційно задоволеним вимогам та просить продовжити строк на подання відзиву, оскільки пропуск строку був зумовлений об`єктивними причинами (несвоєчасне отримання матеріалів страхової справи).

Таким чином, відповідач просить задовольнити позов частково у межах 30000 грн. матеріальних збитків та повністю відмовити у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди.

13.05.2025 в системі «Електронний суд» представником позивача Сербіної Л.В. подано відповідь на відзив (т.1 а.с.177-186). Позивач заперечує доводи відзиву та зазначає, що заява про зміну предмета позову подана та прийнята судом у встановленому процесуальному порядку, а тому заперечення відповідача фактично зводяться до незгоди з відповідною ухвалою суду.

Позивач наголошує, що він має право самостійно визначати предмет та спосіб захисту свого порушеного права, у тому числі змінювати позовні вимоги, зокрема шляхом їх уточнення, доповнення або пред`явлення до іншого відповідача в межах спірних правовідносин. Залучення співвідповідача – страхової компанії – здійснено ухвалою суду, а зміна предмета позову не є поданням нового позову.

Також позивач зазначає, що укладена з страховою компанією мирова угода стосується виключно прав та обов`язків сторін цієї угоди, не порушує прав відповідача ОСОБА_2 та виконана в повному обсязі, у зв`язку з чим провадження в цій частині закрито.

Позивач звертає увагу, що відповідач не навів нових обґрунтованих заперечень проти позовних вимог, а раніше подані доводи вже були спростовані у відповіді на відзив, яку позивач підтримує в повному обсязі.

У зв`язку з викладеним позивач просить суд позовні вимоги до відповідача ОСОБА_2 задовольнити у повному обсязі.

30.06.2025 в системі «Електронний суд» представником позивача Сербіної Л.В. було подано заяву про зміну предмета позову (т.1 а.с.202-208), відповідно до якої позивач просив суд стягнути:

- з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди в розмірі 108807,40 грн. та 20000,00 грн. моральної шкоди;

- з ТДВ «СГ «Оберіг» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 17640,94 грн.

03.07.2025 в системі «Електронний суд» представником залученого співвідповідача ТДВ «СГ «Оберіг» було подано заперечення на заяву про зміну предмета позову (т.1 а.с.214-220), за змістом якої ТДВ «СГ «Оберіг» заперечувало проти прийняття заяви позивача про зміну предмета позову, як подану з порушенням вимог процесуального закону, що підлягала залишенню без розгляду.

20.08.2025 в системі «Електронний суд» представником відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» Алєксєєвим В.В. було подано заяву про затвердження мирової угоди, укладеної 20 серпня 2025 року між відповідачем Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» та позивачем ОСОБА_1 ., та закриття провадження у справі №359/3000/25 в частині заявлених позовних вимог до відповідача-2 ТДВ «СГ «Оберіг» (т.1 а.с.225-228).

23.09.2025 в системі «Електронний суд» представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Мельником О.О. подано відзив на заяву про зміну предмету позову (т.2 а.с.72-76). На думку відповідача, така заява фактично містить нові позовні вимоги до іншої особи з інших підстав. Відповідач заперечує проти задоволення заяви про зміну предмета позову та зазначає, що вона подана з пропуском строку, встановленого ч. 3 ст. 49 ЦПК України, у зв`язку з чим підлягає залишенню без розгляду відповідно до ст. 126 ЦПК України. Крім того, відповідач вважає, що позивач одночасно змінив предмет і підстави позову, оскільки первісні вимоги ґрунтувалися на положеннях цивільного законодавства про відшкодування шкоди, тоді як нові вимоги до страховика базуються на положеннях спеціального закону про обов`язкове страхування. Такі дії, на думку відповідача, є недопустимими та свідчать про фактичне пред`явлення нового позову. Також зазначається, що об`єднання в одному провадженні вимог до різних відповідачів із різними підставами, а також затвердження мирової угоди між позивачем і страховиком без належного залучення та участі первісного відповідача, порушує його процесуальні права, зокрема право на подання заперечень та висловлення позиції щодо таких дій.

З огляду на викладене, відповідач просить позов задовольнити частково, а в частині вимог про відшкодування моральної шкоди — відмовити.

25.09.2025 в системі «Електронний суд» представником позивача Сербіної Л.В. подано відповідь на відзив (т.2 а.с.80-83). Позивач зазначає, що у відзиві від 23.09.2025 представник відповідача фактично підтримує раніше поданий відзив та визнає суму реальних збитків, водночас просить зменшити їх розмір і заперечує проти зміни предмета позову. На думку позивача, доводи відзиву зводяться до незгоди відповідача з прийняттям судом заяви про зміну предмета позову, яка вже була прийнята відповідною ухвалою суду та не підлягає окремому оскарженню. Позивач вказує, що має право самостійно визначати спосіб захисту порушеного права та змінювати предмет позову, зокрема шляхом доповнення вимог або пред`явлення їх до іншого відповідача в межах спірних правовідносин. Зазначається, що до участі у справі було залучено співвідповідача — страхову компанію, а укладена між позивачем і страховиком мирова угода стосується виключно їхніх прав та обов`язків, не порушує прав відповідача ОСОБА_2 , виконана та стала підставою для закриття провадження в цій частині. З огляду на викладене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги до відповідача ОСОБА_2 у повному обсязі.

Ухвалою від 25.03.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження ( т.1 а. с.95-96).

Ухвалою суду від 19.06.2025 в якості співвідповідача було залучено Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», а також витребувано докази – належним чином засвідчену копію всієї страхової справи за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 02.04.2024 за участі застрахованого транспортного засобу CHEVROLET AVEO д.н.з. НОМЕР_1 (страховий поліс №АР\3227653 від 27.09.2023) (т.1 а.с.196-198).

Протокольною ухвалою суду від 21.08.2025 було прийнято до розгляду заяву представника позивача ОСОБА_3 від 30.06.2025 про зміну предмета позову (т.1 а.с.235-236).

Ухвалою суду від 21.08.2025 було затверджено мирову угоду від 20 серпня 2025 року, укладену відповідачем-2 ТОВ «Страхова група «ОБЕРІГ» та позивачем ОСОБА_1 , а також закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» про стягнення матеріальної шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою (т.1 а.с.238-241).

Постановою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Бориспільського міськрайонного суду від 21 серпня 2025 року (про затвердження мирової угоди), залишено без змін (т.2 а.с.45-52)

Ухвалою від 05.01.2026 справу призначено до судового розгляду (т.2 а. с. 68).

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 уточнені позовні вимоги до відповідача ОСОБА_2 підтримала, просила задовольнити. Пояснила, що автомобіль було частково відремонтовано, проте позивач вважає, що відповідач має відшкодувати заподіяну шкоду, яка полягає у різниці суми між вартістю відновлювального ремонту, визначеного суб`єктом оціночної діяльності, до якого звернувся позивач, та фактично виплаченим страховим відшкодуванням, а також відшкодувати заподіяні матеріальні збитки, пов`язані з орендою автомобіля, оплатою послуг з оцінки, та моральну шкоду. Крім того, позивач має право на правничу допомогу та на відшкодування витрат на правничу допомогу. Звертає увагу, що матеріалами справи підтверджується надання правничої допомоги: подання заяв по суті справи, представництвом інтересів позивача у судових засіданнях. Просить стягнути понесені витрати по сплаті судового збору, а також витрати на правничу допомогу, вартість яких визначена у фіксованому розмірі 15000 грн. Представник позивача підтвердила, що перебуває з позивачем у зареєстрованому шлюбу, проте вважає, що ця обставина не спростовує того факту, що вона, як адвокат надавала професійну правничу допомогу позивачу у цій справі.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Мельник О.О. просив частково задовольнити позов, зменшивши розмір заподіяної матеріальної шкоди у зв`язку з пошкодження належного позивачу транспортного засобу до 30000 грн., в інші частині позовних вимог заперечував з підстав, наведених у відзиві.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, зокрема у ст.82 цього Кодексу.

Суд також звертає увагу, що відповідно до вимог ч. 2 та 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а також, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У судовому засіданні встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль «MAZDA-3», р.н. НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , дата реєстрації 07.08.2020 (т.1 а. с. 21).

02.04.2024 автомобіль позивача отримав механічні пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини відповідача ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом «Chevrolet Aveo» р.н. НОМЕР_1 , що підтверджується постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13.05.2024 (справа №359/3739/24) з урахуванням постанови від 04.06.2024 про виправлення описки, якою відповідача ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП (т.1 а.с.18,19).

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрали законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Факт отримання механічних пошкоджень автомобілем позивача підтверджується Актом огляду ТЗ, який було проведено оцінювачем ОСОБА_4 за участі обох водіїв : ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також долученими до матеріалів справи фотознімками (т.1 а.с.36, 43-47, 154-161).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як власника наземного транспортного засобу - з «Chevrolet Aveo» р.н. НОМЕР_1 була застрахована в ТДВ «СГ «Оберіг» згідно із Полісом №АР\3227653 від 27.09.2023, ліміт страхової суми за шкоду, заподіяну майну становить 160000 грн. (т.1 а.с.24).

ОСОБА_1 звернувся до ТДВ «СГ «Оберіг» із заявою про виплату страхового відшкодування 05.06.2024, та страховиком було виплачено позивачу страхове відшкодування в сумі 70780,69 грн., що підтверджується: копією заяви про виплату страхового відшкодування; випискою з рахунку позивача в АТ «ПУМБ» за 23.08.2024 та страховим актом #49194/1 від 23.08.2024 (т.1 а.с.61, 128-130,166).

Крім того, відповідно до умов мирової угоди від 20.08.2025, затвердженої ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 21.08.2025, укладеної між позивачем ОСОБА_1 та ТДВ «СГ «Оберіг», було погоджено, що Страховик протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня затвердження Мирової угоди Бориспільським міськрайонним судом Київської області, здійснює доплату страхового відшкодування у сумі 11500,00 грн. (т.1 а.с.229-231, 238-241).

Разом із з цим підстави, за яких ТДВ «СГ «Оберіг» погодило здійснення доплати страхового відшкодування, умови укладеної між ОСОБА_1 та ТДВ «СГ «Оберіг» не містять.

Суд звертає увагу, що сума виплаченого згідно із страховим актом #49194/1 від 23.08.2024 страхового відшкодування – 70780,69 грн. – це вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу «MAZDA-3», р.н. НОМЕР_2 , визначена на підставі Звіту про визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (вих №160422 від 06.05.2024), виконаного суб`єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_5 . Кривов`яз, за відрахуванням ПДВ: 76183,42 грн. – 5402,73 грн.= 70780,69грн. (т.1 а.с.141-148). Даний висновок, було отримано і надано на виконання ухвали суду ТДВ «СГ «Оберіг».

Суд звертає увагу, що вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу за вказаним Звітом становить 151821,70 грн. (т.1 а.с.147).

Разом із цим встановлено, що позивач ОСОБА_1 05.04.2024 звернувся до ТОВ «Клевер Експерт» та уклав із суб`єктом оціночної діяльності договір про проведення оцінки вартості матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля марки «MAZDA-3», р.н. НОМЕР_2 , на виконання якого було підготовлено Звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №131/04-24 від 11.04.2024. Визначена вартість матеріального збитку- 98097,95 грн., при цьому вартість відновлювального ремонту автомобіля «MAZDA-3», р.н. НОМЕР_2 без урахування фізичного зносу вузлів і деталей на момент проведення дослідження становить 185026,34 грн. (т.1 а.с.25-34).

Згідно із наданими позивачем документами вартість послуг з оцінки становить 4800,00 грн., що підтверджується рахунком № 163/23 від 04.04.2024 року та актом від 11.04.2024 року, яким ТОВ «Клевер Експерт» підтвердило, що зазначена вартість сплачена замовником в повному обсязі (т.1 а.с.58,59).

Разом із з цим згідно із вищевказаним рахунком № 163/23 від 04.04.2024 року оплата оцінки вартості матеріального збитку, завданого т/з MAZDA-3 НОМЕР_2 , мала здійснюватися на рахунок ТОВ «Клевер Експерт». Проте належних і допустимих доказів перерахування вказаної суми коштів позивачем не надано.

Також на підтвердження заявлених позивачем вимог про відшкодування заподіяних збитків надано докази укладення 09.04.2024 року Договору прокату автомобіля № 080124 з ФОП ОСОБА_6 , відповідно до якого, а також Акту прийому-передачі автомобіля від 09.04.2024 року, позивач отримав у тимчасове володіння і платне користування транспортний засіб «VOLKSWAGEN CADDY» 2006 року випуску державний номер НОМЕР_4 (т.1 а.с.62-64,65).

Згідно із долученими платіжними документами: квитанцією № 195902858 на суму 3500,00 грн., квитанцією №19644668 від 09.04.2024 р. на суму 7700,00 грн., квитанцією № 201297959 від 20.05.2024 р. на суму 11200,00 грн., квитанцією № 203588247 від 11.06.2024 року на суму 11200,00 грн., квитанцією № 206136573 від 03.07.2024 р. на суму 2800,00 грн., - за період з 09.04.2024 по 15.07.2024 позивачем за вказаним договором за прокат автомобіля сплачено 36400,00грн., які він просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 (т.1 а.с.66-70).

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом ст.1166 ЦК України шкода завдана неправомірними діями майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка їх завдала.

Частиною 1 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, що визначено ч. 2 ст. 1187 ЦК України.

При цьому, особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції Закону № 1961-IV, чинній на момент ДТП та звернення за отриманням регламентної виплати) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

При цьому слід враховувати, що Закон № 1961-IV розмежовує суму страхового відшкодування (яка визначається відповідно до умов договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яка обмежується страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування пункти 9.1, 9.4 статті 9 та пункт 36.1 статті 36 Закону) та суму відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу), що визначається відповідно до оціненої шкоди або по факту проведеного ремонту (пункт 36.2 статті 36 Закону.

Якщо страхова сума є меншою за розмір заподіяної (оціненої) шкоди, то страхове відшкодування (страхова виплата/регламентна виплата) за таку шкоду особі в умовах відсутності документального підтвердження факту оплати проведеного відновлювального ремонту, здійснюється безпосередньо потерпілій з попереднім вирахуванням з суми оціненої шкоди, зокрема суми ПДВ, з подальшим обмеженням/зменшенням отриманої суми до зазначеної страхової суми.

Так, в силу вимог абзацу першого п.36.1ст.36 Закону № 1961-IV Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до абзаців першого та другого п.36.2 ст.36 Закону № 1961-IV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

При цьому суд звертає увагу, що в силу вимог пп. 34.1-34.2 ст.34 Закону № 1961-IV було визначено, що:

34.1 Страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

34.2. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

34.3. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Встановлено, що страховик ТДВ «СГ «Оберіг» отримало Звіт про визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, виготовленого 06.05.2024 ФОП ОСОБА_7 , який проведений на підставі результатів огляду КТЗ від 05.04.2024 (т.1 а.с.142).

За змістом наданого Звіту при проведенні оцінки використовувались наступні матеріали: Закон України «Про оцінку майна майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (із змінами); Національний стандарт №1 «Загальні засади оцінки майнових прав», затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003; «Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11 2003 №142/5/092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України фонду державного майна України від 24.07.2009 №1335/5/159, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 4 серпня 2009 року за №724/16740); «Методика визначення обсягу ремонтних дій…» від 12.09.2014; комп`ютерна програма для складання кошторису відновлювального ремонту КТЗ Aurora (т.1 а.с.142).

Крім того, встановлено, що позивач, не очікуючи виконання ТДВ «СГ «Оберіг» свого обов`язку з проведення огляду пошкодженого транспортного засобу, та третій день після ДТП (05.04.2024) залучив для визначення вартості матеріального збитку суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Клевер-Експерт», який надав до суду на підтвердження заявленого позову про відшкодування шкоди та стягнення вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу.

Суд звертає увагу, що належних і допустимих доказів того, що звіт, який отримано Страховиком (виготовлений ФОП Кривов`яз), є неналежним і недопустимим доказом, позивачем суду не надано.

Будучи незгодний з визначеною сумою матеріальних збитків, позивач ОСОБА_1 не був позбавлений можливості подати до суду клопотання про проведення у справі відповідної експертизи або ж звернутися самостійно до експерта для проведення такої експертизи.

Відповідні роз`яснення були надані судом учасникам справи, проте, як представник позивача так і представник відповідача не вважали необхідним заявити клопотання про призначення судової експертизи.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, наведеного у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15, правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України щодо відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Подібні за змістом висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-760цс15, від 22 березня 2017 року у справах № 910/3650/16, № 910/32969/15, а також у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 910/3867/16, від 01 лютого 2018 року у справі № 910/22886/16, Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17: оскільки коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу та його складових частин враховується при визначенні матеріального збитку, який відшкодовується страховиком, натомість при визначенні розміру відшкодування, яке підлягає стягненню з винної особи, враховується принцип повного відшкодування шкоди потерпілому, зокрема відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (статті 1192, 1194 ЦК України).

Відповідно до постанови Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі 757/54513/16 зазначено, що системний аналіз статті 22 ЦК України частини другої статті 1192, статті 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню, є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.

При цьому суд звертає увагу, що доказів відновлення пошкодженого автомобіля позивачем не надано, зокрема, не надано доказів на підтвердження факту проведення ремонту автомобіля в особи, яка є платником ПДВ, а тому на підставі абз.2 п.36.2 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір оціненої шкоди має бути зменшений на суму податку на додану вартість.

Такої позиції дотримується Верховний Суд , зокрема у постанові від 08.09.2025 у справі №161/3803/24, провадження 161/3803/24.

Так, згідно із Звітом про визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, виготовленого ФОП ОСОБА_7 вартість відновлювального ремонту автомобіля «MAZDA-3», р.н. НОМЕР_2 становить 151821,70 грн., з яких: вартість ремонтно-відновлювальних робіт – 28990,00грн., вартість необхідних для ремонту матеріалів – 14777,02 грн., вартість складових, що підлягають заміні під час ремонту – 108054,68 грн. (т.1 а.с.147).

Таким чином, позивач має право на отримання від відповідача ОСОБА_2 різниці між фактичним розміром шкоди (вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля без урахування коефіцієнта фізичного зносу), що згідно із звітом, отриманим страховиком, становить 151821,70 грн. та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка позивачем одержана від страховика (70780,69 грн. – перераховані на підставі страхового акту, 11500, 00 грн. – підлягають перерахуванню на підставі Мирової угоди), та за вирахуванням ПДВ 20% (з вартості необхідних для ремонту матеріалів – 14777,02 грн. та вартості складових, що підлягають заміні під час ремонту – 108054,68 грн.

З огляду на викладену з відповідача на користь позивача підлягає майнова шкода, заподіяна пошкодження транспортного засобу у розмірі 44974,67 грн. (151821,70грн. – (14777,02грн.+108054,68)х20% - 70780,69 грн. – 11500,00 грн.).

Щодо понесених позивачем витрат на проведення оцінки вартості заподіяної шкоди в сумі 4800,00грн., суд звертає увагу, що такі витрати, у разі доведеності їх обґрунтованості, мали б бути відшкодовані страховиком (ТДВ «СГ «Оберіг») у порядку, визначеному ст.ст.34, 36 Закону № 1961-IV. А тому підстави для їх стягнення з відповідача ОСОБА_2 відсутні.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для відшкодування витрат на прокат автомобіля «VOLKSWAGEN CADDY» 2006 року випуску державний номер НОМЕР_4 протягом періоду- з 09.04.2024 по 15.07.2024 – в сумі 36400,00грн., суд висновує, що відсутності підстав для задоволення таких вимог.

Так, надані позивачем документи не підтверджують належним та допустимим чином факту реального користування орендованим транспортним засобом, оскільки в актах приймання-передачі автомобіля від 09.04.2024 та 15.07.2024 відсутні відомості про пробіг транспортного засобу, що унеможливлює встановлення інтенсивності та фактичного обсягу його використання (т.1 а.с. 64–65).

Крім того, позивачем не доведено необхідності понесення таких витрат у розумінні ст. 22 ЦК України, яка передбачає відшкодування лише реальних збитків, тобто витрат, яких особа зазнала або повинна зазнати для відновлення свого порушеного права.

Так, відшкодуванню підлягають лише ті витрати, які є необхідними, розумними та перебувають у прямому причинному зв`язку з протиправною поведінкою відповідача.

З матеріалів справи не вбачається, що пошкоджений транспортний засіб був повністю непридатним до використання, а також не надано доказів його фактичного ремонту чи об`єктивної неможливості експлуатації протягом усього заявленого періоду. Сам по собі факт пошкодження транспортного засобу не є безумовною підставою для відшкодування витрат на оренду іншого автомобіля без доведення неможливості використання пошкодженого.

Також відсутні докази того, що позивач або члени його сім`ї не мали можливості користуватися іншими транспортними засобами, що виключає доведеність неминучості саме таких витрат.

Позивачем не доведено, що характер його діяльності об`єктивно вимагав безперервного (цілодобового) використання транспортного засобу саме шляхом його оренди, а також що такі витрати були єдино можливим способом забезпечення його потреб.

Суд також враховує, що, згідно з наданими доказами, у період з 09.04.2024 по 15.07.2024 позивач сплатив за оренду транспортного засобу 36400 грн., водночас у період з 31.07.2024 по 14.08.2024 ним було сплачено 109000 грн. за придбання автомобіля VOLKSWAGEN CADDY, 2005 року випуску (т.1 а.с. 81–85), що свідчить про наявність у позивача можливості вирішення питання забезпечення транспортом іншим способом.

Окрім того, із матеріалів справи вбачається, що із заявою про виплату страхового відшкодування позивач звернувся лише 05.06.2024 (т.1 а.с. 128), тобто після початку користування орендованим транспортним засобом, що не узгоджується з принципом добросовісності (ст. 3, 13 ЦК України) та ставить під сумнів необхідність і обґрунтованість понесення відповідних витрат у заявленому обсязі.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність належних і допустимих доказів як факту понесення витрат у необхідному обсязі, так і їх причинного зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, у зв`язку з чим вимоги про їх відшкодування задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо відшкодування моральної шкоди, оціненої позивачем у розмірі 20000,00грн., суд виходить із такого.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї, членів її сім`ї чи близьких родичів, а також у зв`язку з пошкодженням її майна, і підлягає відшкодуванню за наявності вини особи, яка її завдала. Розмір відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини та тривалості страждань, з урахуванням вимог розумності, виваженості та справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача, було пошкоджено транспортний засіб позивача. Разом з тим, сам позивач тілесних ушкоджень не отримав, що сторонами не заперечувалося.

Водночас встановлено, що пасажир транспортного засобу, який перебував у автомобілі позивача під час ДТП (матір позивача - ОСОБА_8 ), отримав тілесні ушкодження (забій грудної клітини, травма кульшового суглобу), що підтверджується долученими копіями довідок з КНП «ББЛІЛ» та свідоцтва про народження позивач (т.1 а.с.75-77,78), що об`єктивно могло спричинити позивачу душевні переживання та хвилювання за стан здоров`я близької особи.

Посилання позивача на значні моральні страждання суд оцінює критично, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні ст. 76–81 ЦПК України, а їх обсяг не конкретизований та має загальний характер. Доказів, які б свідчили про істотне погіршення психоемоційного стану позивача, необхідність звернення за медичною чи психологічною допомогою, матеріали справи не містять.

Разом із тим суд враховує, що сам факт пошкодження майна, а також травмування пасажира, який є близькою особою для позивача, за своєю природою пов`язаний із негативними емоційними переживаннями, що підлягають компенсації.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд також бере до уваги особу відповідача, який є особою з інвалідністю ІІ групи та учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, що має значення для оцінки розміру відповідальності з огляду на принципи розумності та справедливості.

З урахуванням наведеного, характеру правопорушення, відсутності тілесних ушкоджень у позивача, недоведеності значного обсягу моральних страждань, а також з урахуванням принципів розумності, виваженості та справедливості, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог у цій частині та визначає розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 3000 грн., що є достатнім для компенсації душевних переживань позивача, пов`язаних із пошкодженням майна та травмуванням близької особи, яка не позбавлена права на самостійне звернення за відшкодуванням заподіяної їй фізичної, моральної та, за наявності підстав, матеріальної шкоди до страховика та безпосередньо до відповідача ОСОБА_2 .

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а саме: у частині відшкодування матеріальної шкоди — у розмірі 44974,67 грн., що становить різницю між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу без урахування коефіцієнта фізичного зносу та без урахування податку на додану вартість) та отриманим позивачем страховим відшкодуванням, а також у частині відшкодування моральної шкоди — у розмірі 3000,00 грн.

Доводи представника відповідача щодо необхідності зменшення розміру відшкодування матеріальної шкоди з огляду на особу відповідача, його матеріальний стан, наявність інвалідності ІІ групи та статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, суд оцінює критично та не приймає до уваги з огляду на таке. Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями фізичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Положення ч. 4 ст. 1193 ЦК України допускають можливість зменшення розміру відшкодування шкоди з урахуванням майнового стану фізичної особи, яка її завдала, однак, це право суду, яке ґрунтується на об`єктивній оцінці наданих суду доказів та встановлених фактичних обставин справи.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд виходить із того, що експлуатація транспортного засобу є діяльністю, пов`язаною з підвищеною небезпекою для оточуючих. Особа, яка здійснює таку діяльність, приймає на себе ризики, пов`язані з її здійсненням, і зобов`язана відшкодувати завдану шкоду, у тому числі незалежно від наявності вини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідач не довів, що визначений судом розмір матеріальної шкоди є для нього надмірним тягарем або що відшкодування такої шкоди є неможливим у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», зокрема шляхом здійснення відрахувань із його доходу (у тому числі пенсії) у межах, визначених законодавством.

Отже, підстав для зменшення розміру відшкодування матеріальної шкоди з огляду на особу відповідача суд не вбачає.

Вирішуючи питання щодо розподілу понесених судових витрат, суд враховує, що такими заявленими учасниками справи витратами є витрати позивача: по сплаті судового збору в сумі 1464,48 грн., що підтверджується ID квитанцією АТ «ТАСкомбанк» (т.1 а.с.1), та заявлені ним до відшкодування витрати на правничу допомогу в сумі 15000,00грн, на підтвердження чого надано Договір про надання правничої допомоги №18/12/2024 від 18.12.2024 та Додаток до Договору від 18.12.2024 (т.1 а.с.86-88,89).

Так, в силу вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 1211,40 грн.

Щодо вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 133, 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу за умови доведення їх фактичного понесення, розумності та співмірності.

Разом із тим, як встановлено судом, представник позивача перебуває з ним у зареєстрованому шлюбі, що не заперечувалося стороною позивача. При цьому позивачем не надано доказів того, що спірний транспортний засіб є його особистою приватною власністю, а також не доведено, що грошові кошти, передбачені договором про надання правничої допомоги, не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

За таких обставин відсутні належні докази фактичного понесення позивачем витрат на правничу допомогу як самостійних витрат, що підлягають відшкодуванню.

Крім того, суд враховує, що позивач сам є адвокатом, що свідчить про наявність у нього спеціальних знань та можливість самостійно здійснювати захист своїх прав, у зв`язку з чим не доведено неминучість залучення представника та необхідність понесення відповідних витрат.

Також позивачем не доведено розумність та співмірність заявлених витрат із складністю справи та обсягом наданих послуг.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення витрат на правничу допомогу є недоведеними та необґрунтованими.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що заявлені витрат на правничу допомогу у сумі 15000,00грн. не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами у розумінні вимог цивільного процесуального законодавства України,а тому відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 223, 258, 259, 263-265, 266, 273 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі розмірі 44974 гривень 67 копійок, моральну шкоду в сумі 3000 гривень, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1211 гривень 40 копійок, всього на загальну суму 49185 гривень 87копійок (сорок дев`ять тисяч сто вісімдесят п`ять гривень вісімдесят сім копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду, або через Бориспільський міськрайонний суд Київської області, протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня проголошення(підписання) рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І. В. Муранова-Лесів