Рішення від 28 квітня 2026 р. у справі №295/9958/25 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/9958/25

Категорія 7

2-др/295/46/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі: судді Кузнєцова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Янчука М.О. про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності на частку у спільному майні з виплатою компенсації

В С Т А Н О В И В:

19.03.2026 року Богунським районним судом м. Житомира ухвалено рішення у справі №295/9958/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності на частку у спільному майні з виплатою компенсації, яким у задоволенні позову відмовлено.

23.03.2026 року до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Янчука М.О., у якій останній просив ухвалити додаткове рішення, котрим стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 42 000 грн.

У свою чергу, представником позивача ОСОБА_2 – адвоката Серьогіної І.М. подані письмові заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, в яких представник просила відмовити в задоволенні заяви, посилаючись на те, що заявлена до відшкодування сума витрат не є співмірною зі складністю справи, наданими послугами та критерієм розумності розміру. Адвокат просить задовольнити розмір понесених відповідачем витрат в сумі 2 500 грн. у зв`язку з тим, що представником відповідача було подано тільки відзив на позовну заяву на 1,5 сторінки з формальними відповідями стосовно вимог позовної заяви, без посилань на судову практику, заяв та клопотань подано не було; представник відповідача брав участь у трьох судових засіданнях, одне з яких ініціював відкласти на інший день та час в зв`язку із зайнятістю в іншому процесі без надання відповідних доказів такої участі; будь-яких доказів, які збирав адвокат Янчук М.О., до суду подано не було; вся позиція представника відповідача ґрунтувалася виключно на тому, що особу не можна позбавити єдиного житла.

На підставі ч. 13 ст. 7, ч. 3 ст. 270 ЦПК України судом вирішується питання про ухвалення додаткового рішення з приводу розподілу судових витрат без виклику сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, в тому числі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Вивчивши й дослідивши заяву та додані до неї документи, а також окремі матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічні висновки викладені Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, провадження № 61-21442св19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, провадження № 61-21197св19, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, провадження № 61-44217св18, від 14 вересня 2021 року у справі № 204/6564/19, провадження № 61-1970св21, від 09 листопада 2021 року у справі № 648/2776/20, провадження № 61-7641св21.

З матеріалів справи убачається, що 13.09.2025 року між адвокатом Янчуком М.О. та ОСОБА_1 укладено договір про надання адвокатських послуг №13/09-М (далі – договір). За умовами договору за послуги, що надаються адвокатом у відповідності із умовами даного договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 42 000 грн.

На підтвердження сплати відповідачем ОСОБА_1 гонорару за надані адвокатом послуги в сумі 42 000 грн. представником позивача до заяви про ухвалення додаткового рішення доданий прибутковий касовий ордер №13/09-М від 23.03.2026.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 вказала, що «при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу».

Також у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару інша сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Аналогічні висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується зі статтею 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

При цьому, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, пункт 268; рішення ЄСПЛ від 28 липня 1999 року у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, пункт 30).

Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи наведене, дослідивши та оцінивши надані представником відповідача – адвокатом Янчуком М.О., докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, суд, враховуючи конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства, критерії обґрунтованості, пропорційності, співмірності та розумності їх розміру, а також фактичне заявлене стороною позивача клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката та наведені у ньому аргументи стосовно неспівмірності витрат, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви та стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, надану адвокатом Янчуком М.О. своєму клієнту ОСОБА_1 у розмірі 5 000,00 грн., оскільки саме такий розмір відшкодування, на переконання суду, відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, їх обсягу (складання незначного за обсягом відзиву, участі адвоката у двох засіданнях) з урахуванням складності справи, а також необхідних процесуальних дій сторони.

Керуючись ст. 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя