Вирок від 28 квітня 2026 р. у справі №154/3823/25 — Володимирський міський суд Волинської області

154/3823/25

1-кп/154/279/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

та сторін кримінального провадження:

прокурора Володимирської окружної прокуратури Волинської області ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

її представника ОСОБА_5 ,

обвинуваченої ОСОБА_6 ,

її захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Володимирі кримінальне провадження № 12025035510000150, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 квітня 2025 року, по обвинуваченню:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Стенжаричі Володимирського району Волинської області, громадянки України, з середньою освітою, вдова, пенсіонерки, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

І. Рух справи в суді

16 вересня 2025 року із Володимирської окружної прокуратури до Володимирського міського суду Волинської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025035510000150, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 квітня 2025 року по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 16 вересня 2025 року призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні.

20 жовтня 2025 року до суду надійшов цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 , в якому вона просила стягнути із ОСОБА_6 на її користь 100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди за нанесення тілесних ушкоджень.

Ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 13 січня 2026 року кримінальне провадження призначено до судового розгляду, прийнято цивільний позов потерпілої до спільного розгляду у кримінальному провадженні.

ІІ. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

Судом визнано доведеним, що 17 квітня 2025 року о 13 годині 43 хвилини ОСОБА_6 , перебуваючи на автостанції, яка розташована за адресою: Волинська область, м. Володимир, вул. Професора Бобка, 27, діючи з прямим умислом, спрямованим на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно кинула металеву каструлю в обличчя ОСОБА_4 , в результаті чого спричинила тілесне ушкодження у вигляді гематоми на підборідді, котре згідно висновку експерта відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.

Правова кваліфікація вказаного кримінального правопорушення: ОСОБА_6 обвинувачується в умисному заподіянні легкого тілесного ушкодження ОСОБА_4 , тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

ІІІ. Позиція сторін кримінального провадження та учасників судового провадження

3.1. Щодо позиції сторони захисту

Обвинувачена ОСОБА_6 в судовому засіданні своєї вини у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення не визнала, не заперечила факту перебування 17 квітня 2025 року о 13 годині 43 хвилини на автостанції, розташованій за адресою: Волинська область, м. Володимир, вул. Професора Бобка, 27, а також факту виникнення між нею та потерпілою ОСОБА_4 конфліктної ситуації. Водночас обвинувачена пояснила, що вказаний конфлікт, на її переконання, був спровокований саме потерпілою. За твердженням ОСОБА_6 , під час цієї події вона металеву каструлю в обличчя потерпілої не кидала, фізичного насильства до ОСОБА_4 не застосовувала та будь-яких тілесних ушкоджень їй не завдавала.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_7 у судовому засіданні просив ухвалити щодо ОСОБА_6 виправдувальний вирок, посилаючись на недоведеність у її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

На обґрунтування цієї позиції захисник зазначив, що відеозапис з місця події не підтверджує показань потерпілої про сипання обвинуваченою невідомої речовини їй під ноги, натомість фіксує, що саме потерпіла першою взяла каструлю з водою та вилила її на обвинувачену, чим спровокувала подальший розвиток конфлікту.

Також захисник вказав, що з відеозапису, на його думку, не вбачається прямого умислу ОСОБА_6 на заподіяння потерпілій тілесного ушкодження, а висновок судово-медичного експерта лише підтверджує наявність у ОСОБА_4 гематоми на підборідді, але не доводить механізму її утворення саме у спосіб, зазначений потерпілою.

У зв`язку з цим захисник просив суд критично оцінити показання потерпілої та результати слідчого експерименту за її участю, усі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_6 тлумачити на користь обвинуваченої, визнати її невинуватою у пред`явленому обвинуваченні та виправдати.

3.2. Щодо позиції сторони обвинувачення

Прокурор у судовому засіданні наполягала на доведеності пред`явленого обвинувачення, просила суд визнати ОСОБА_6 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити їй покарання у виді штрафу в межах санкції зазначеної статті.

3.3. Щодо позиції потерпілої сторони

Потерпіла ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримала обвинувачення, вважала доведеною винуватість ОСОБА_6 у заподіянні їй легкого тілесного ушкодження та просила суд притягнути обвинувачену до передбаченої законом кримінальної відповідальності. На обґрунтування своєї позиції потерпіла зазначила, що саме внаслідок дій обвинуваченої, яка під час конфлікту кинула в її напрямку металеву каструлю та влучила їй в обличчя, вона зазнала фізичного болю, отримала тілесне ушкодження у вигляді гематоми на підборідді, а також пережила душевні страждання у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї.

Потерпіла наполягала на призначенні ОСОБА_6 покарання, а також просила задовольнити поданий цивільний позов про відшкодування моральної шкоди у повному обсязі.

Представник потерпілої адвокат ОСОБА_5 підтримав позицію своєї довірительки, просив суд визнати винуватою обвинувачену та призначити їй покарання, а також цивільний позов задовольнити у повному обсязі, оскільки розмір моральної шкоди відповідає стражданням його довірительки у зв`язку із неправомірними діями щодо неї, фізичним болем та душевними стражданнями.

IV. Оцінка доказів та мотиви доведеності обвинувачення

Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченою, її винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, доводиться показаннями потерпілої, відеозаписом з місця події, висновком судово-медичного експерта та іншими дослідженими судом доказами у кримінальному провадженні.

Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 показала, що 17 квітня 2025 року близько 13 години 43 хвилини вона перебувала на своєму робочому місці на автостанції, розташованій за адресою: Волинська область, м. Володимир, вул. Професора Бобка, 27. У цей час до неї прийшла обвинувачена ОСОБА_6 , яка розпочала словесний конфлікт, висловлювала на її адресу претензії та погрози заподіяння тілесних ушкоджень.

За словами потерпілої, під час цього конфлікту обвинувачена почала сипати їй під ноги невідому речовину, що потерпіла сприйняла як провокативні та ворожі дії. З метою припинити такі дії та змити насипану речовину ОСОБА_4 взяла відро з водою, після чого частина води потрапила на ОСОБА_6 .

Надалі, як пояснила потерпіла, обвинувачена підняла із землі металеву каструлю з водою та кинула її в напрямку голови потерпілої, влучивши їй в обличчя, а саме в ділянку підборіддя. Від удару ОСОБА_4 відчула фізичний біль, а в подальшому в неї утворилась гематома на підборідді.

Потерпіла також зазначила, що тілесне ушкодження їй було заподіяно саме внаслідок дій ОСОБА_6 , а не за інших обставин. Після події вона звернулася до правоохоронних органів та була оглянута судово-медичним експертом.

Окрім показань потерпілої, вина ОСОБА_6 доводиться перевіреними в ході судового розгляду доказами, а саме:

?протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 17 квітня 2025 року, згідно зі змістом якого потерпіла ОСОБА_4 невдовзі після події повідомила працівникам поліції про те, що на території автостанції у м. Володимирі ОСОБА_6 кинула їй металеву каструлю в обличчя, чим спричинила тілесне ушкодження. Зазначений доказ суд враховує як первинне повідомлення потерпілої про подію, зроблене одразу після конфлікту, що узгоджується з її подальшими показаннями у судовому засіданні;

?протоколом огляду речей від 23 квітня 2025 року, яким оглянуто компакт-диск з аудіозаписом повідомлення потерпілої на спеціальну лінію «102» та складено стенограму цього повідомлення. Зі змісту стенограми вбачається, що ОСОБА_4 відразу після події повідомила оператору поліції про прихід ОСОБА_6 на її робоче місце, конфлікт та кидання металевої каструлі, внаслідок чого потерпіла отримала ушкодження в ділянці обличчя. Такий доказ підтверджує сталість позиції потерпілої щодо головних обставин події та особи, яка заподіяла їй тілесне ушкодження;

?висновком експерта № 31, згідно з яким у потерпілої ОСОБА_4 виявлено тілесне ушкодження у вигляді гематоми на підборідді, яке за ступенем тяжкості відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. Вказаний висновок узгоджується з показаннями потерпілої щодо локалізації удару, механізму заподіяння тілесного ушкодження та характеру отриманого нею ушкодження;

?постановою дізнавача від 18 квітня 2025 року про зняття показань технічних приладів та технічних засобів, протоколом зняття показань технічних приладів та технічних засобів від 18 квітня 2025 року, а також протоколом огляду предмета від 18 квітня 2025 року, з яких вбачається, що органом досудового розслідування було вилучено та оглянуто відеозаписи з камер відеоспостереження, розташованих на території автостанції за адресою: м. Володимир, вул. Професора Бобка, 27, які зафіксували поведінку обвинуваченої та потерпілої безпосередньо під час події;

?відеозаписом з місця події, дослідженим у судовому засіданні, з якого вбачається, що подія відбувалася біля воріт на територію автостоянки. О 13 годині 42 хвилини 30 секунд на місці події з?явилась ОСОБА_6 , яка підійшла до місця перебування потерпілої ОСОБА_4 , тримаючи в руках два пакети. Надалі між ними відбулось коротке спілкування, яке приблизно з 13 години 42 хвилини 50 секунд за зовнішньою поведінкою учасниць набуло ознак конфлікту. Цим же відеозаписом встановлено, що о 13 годині 43 хвилини 13 секунд потерпіла ОСОБА_4 взяла відро та вилила з нього воду на обвинувачену ОСОБА_6 . Після цього о 13 годині 43 хвилини 25 секунд ОСОБА_6 підняла із землі металеву каструлю з водою, вилила з неї воду на потерпілу, після чого кинула цю каструлю в напрямку голови потерпілої та влучила їй в обличчя. О 13 годині 43 хвилини 30 секунд потерпіла знову вилила воду на обвинувачену, після чого ОСОБА_6 залишила місце події;

?протоколом проведення слідчого експерименту від 22 травня 2025 року за участю потерпілої ОСОБА_4 , під час якого остання на місці події показала обстановку та обставини конфлікту, своє місце перебування, місце перебування обвинуваченої, напрямок її руху, а також механізм кидання металевої каструлі в її напрямку. Дані слідчого експерименту в істотній частині узгоджуються з показаннями потерпілої, її первинним зверненням до поліції, висновком експерта та відеозаписом події.

Після дослідження в судовому засіданні відеозапису з місця події суд встановив, що пояснення обвинуваченої ОСОБА_6 про те, що вона не кидала металеву каструлю в обличчя потерпілої та не завдавала їй тілесних ушкоджень, спростовуються об`єктивними даними відеофіксації.

На відеозаписі безпосередньо зафіксовано, що саме ОСОБА_6 після того, як потерпіла облила її водою, підняла із землі металеву каструлю, вилила воду на потерпілу, а потім кинула цю каструлю в напрямку голови ОСОБА_4 , влучивши їй в обличчя.

Суд бере до уваги, що відеозапис також підтверджує певну провокативну поведінку потерпілої, яка першою взяла до рук ємність з водою та вилила воду на обвинувачену, причому це відбулося у момент, коли ОСОБА_6 після початку конфлікту рухалася в напрямку виходу з території стоянки. Також відеозапис не дає можливості достеменно підтвердити пояснення потерпілої про сипання обвинуваченою невідомої речовини їй під ноги.

Зазначені обставини мають значення для оцінки поведінки потерпілої, причин і розвитку конфлікту, а також для вирішення цивільного позову про відшкодування моральної шкоди. Водночас вони не спростовують винуватості обвинуваченої у пред`явленому їй обвинуваченні.

Навіть за умови попереднього обливання водою з боку потерпілої, подальші дії ОСОБА_6 не можуть розцінюватися як правомірний захист, випадкова реакція чи необережне поводження з предметом. Після обливання водою обвинувачена мала реальну можливість припинити конфлікт, залишити місце події або, щонайменше, обмежитися відповідним обливанням потерпілої водою. Однак ОСОБА_6 після виливання води на потерпілу не припинила своїх дій, а продовжила конфлікт, утримуючи в руці металеву каструлю, після чого виконала активний спрямований рух рукою та кинула цей предмет саме в напрямку голови потерпілої, а не вбік чи на землю.

Такий механізм дій обвинуваченої, зафіксований на відеозаписі, свідчить не про випадкове падіння каструлі, необережне поводження з нею або хаотичну захисну реакцію, а про свідоме спрямування металевого предмета в бік потерпілої.

Про наявність умислу свідчить сукупність встановлених обставин: конфліктний характер ситуації, поведінка обвинуваченої після обливання її водою, мотив у формі помсти за образу, використання металевого предмета, здатного спричинити тілесне ушкодження, активний спрямований рух рукою, напрямок кидка в бік голови потерпілої, фактичне влучання в ділянку обличчя, локалізація тілесного ушкодження та подальше залишення обвинуваченою місця події.

За таких обставин суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 усвідомлювала суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачала можливість спричинення потерпілій тілесного ушкодження та бажала настання такого наслідку.

Суд критично оцінює доводи захисту про непричетність ОСОБА_6 до умисного заподіяння тілесного ушкодження ОСОБА_4 , оскільки такі доводи не узгоджуються із сукупністю досліджених доказів, а саме з показаннями потерпілої, її первинним зверненням до поліції, аудіозаписом повідомлення на лінію «102», висновком судово-медичного експерта, протоколом слідчого експерименту та, насамперед, відеозаписом з місця події, який безпосередньо фіксує механізм кидання каструлі обвинуваченою в напрямку обличчя потерпілої.

Проаналізувавши всі подані сторонами докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що тілесне ушкодження у вигляді гематоми на підборідді ОСОБА_4 було спричинено саме умисними діями ОСОБА_6 , яка під час конфлікту кинула металеву каструлю в напрямку голови потерпілої та влучила їй в обличчя.

Такі дії обвинуваченої повністю спростовують її версію про те, що вона не застосовувала до потерпілої фізичного насильства і не заподіювала їй тілесних ушкоджень.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченої ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю, а її неправомірні дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 125 КК України, оскільки вона вчинила умисне легке тілесне ушкодження.

Доведеність вини і така кваліфікація дій обвинуваченої у суду не викликають сумнівів.

V. Правова кваліфікація дій обвинуваченої

Оцінюючи встановлені фактичні обставини з погляду кримінального закону, суд виходить із того, що ОСОБА_6 умисно кинула металеву каструлю в напрямку голови потерпілої та влучила їй в обличчя, внаслідок чого ОСОБА_4 було спричинено легке тілесне ушкодження.

За таких обставин дії ОСОБА_6 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження.

VІ. Призначення покарання

6.1. Загальні положення.

Відповідно до правових орієнтирів, визначених у статтях 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Кримінального кодексу України, як правового забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченій, суд виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Також суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; наслідки та обставини вчиненого кримінального правопорушення; особу винної, її вік, сімейний, матеріальний стан, а також стан здоров`я; роль у скоєнні кримінального правопорушення та поведінку до і після вчинення такого; наявність або відсутність обставин, які пом`якшують покарання та обставин, які обтяжують покарання.

6.2. Щодо обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_6 відповідно до ст. 66 КК України судом не встановлено.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченої ОСОБА_6 відповідно до ст. 67 КК України, судом також не встановлено.

6.3. Щодо обставин призначення основного покарання

Відповідно до ст. 65 КК України, призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є кримінальним проступком, дані про особу обвинуваченої ОСОБА_6 , яка є особою похилого віку, пенсіонеркою, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, а також відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують її покарання.

Суд також бере до уваги позицію потерпілої ОСОБА_4 , яка наполягала на призначенні обвинуваченій суворого покарання, однак виходить із того, що покарання має бути не засобом помсти, а необхідним і достатнім заходом кримінально-правового впливу для виправлення винної особи та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

З огляду на характер і обставини вчиненого кримінального проступку, спосіб заподіяння потерпілій легкого тілесного ушкодження, дані про особу обвинуваченої, її вік, соціальний стан, відсутність судимостей, а також відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, суд вважає необхідним і достатнім призначити ОСОБА_6 покарання у виді штрафу як найбільш м`якого виду покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 125 КК України.

Саме таке покарання, на переконання суду, відповідатиме засадам законності, справедливості, індивідуалізації та співмірності, а також буде достатнім для досягнення мети покарання, визначеної ст. 50 КК України.

Суд переконаний, що за викладених обставин кримінального провадження та особи обвинуваченої, призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

VІI. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

При вирішенні вимог цивільного позову потерпілої ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди суд виходить із такого.

Згідно з положеннями ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Застосовуючи наведені норми до обставин цього кримінального провадження, суд виходить із того, що факт неправомірних умисних дій ОСОБА_6 щодо потерпілої ОСОБА_4 доведений сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів.

Судом встановлено, що внаслідок дій обвинуваченої, яка під час конфлікту кинула металеву каструлю в напрямку голови потерпілої та влучила їй в обличчя, ОСОБА_4 було заподіяно тілесне ушкодження у вигляді гематоми на підборідді, яке за ступенем тяжкості відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.

Про наявність моральної шкоди, тобто втрат немайнового характеру, у цьому випадку свідчить те, що потерпіла зазнала фізичного болю внаслідок ушкодження здоров`я, а також душевних страждань у зв`язку з протиправною поведінкою обвинуваченої щодо неї.

Між протиправними діями ОСОБА_6 , встановленим тілесним ушкодженням та немайновими стражданнями потерпілої наявний прямий причинний зв`язок, а вина обвинуваченої у заподіянні такої шкоди доведена вироком суду.

Таким чином, судом встановлено наявність загальних підстав цивільно-правової відповідальності ОСОБА_6 за завдану потерпілій ОСОБА_4 моральну шкоду, однак її розмір підлягає визначенню судом з урахуванням характеру правопорушення, обсягу доведених страждань, поведінки обох учасниць конфлікту та засад розумності, виваженості і справедливості.

Зокрема заявлений потерпілою розмір моральної шкоди (100 000 грн) суд вважає явно завищеним та таким, що не відповідає характеру правопорушення, ступеню тяжкості тілесного ушкодження, обсягу доведених фізичних і душевних страждань потерпілої, а також фактичним обставинам виникнення і розвитку конфлікту.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд враховує характер кримінального правопорушення, умисну форму вини обвинуваченої, спосіб заподіяння тілесного ушкодження, а саме кидання металевої каструлі в напрямку голови потерпілої, локалізацію ушкодження в ділянці обличчя, фізичний біль та душевні переживання ОСОБА_4 .

Водночас суд бере до уваги, що заподіяне потерпілій тілесне ушкодження є легким, тривалих негативних наслідків для здоров`я потерпілої матеріалами кримінального провадження не підтверджено, а відеозапис з місця події свідчить про взаємний характер конфлікту та активну поведінку самої потерпілої у його розвитку, зокрема про те, що потерпіла першою взяла до рук каструлю та вилила воду на обвинувачену.

Наведена поведінка потерпілої не виправдовує подальших протиправних дій ОСОБА_6 та не усуває її обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду, однак має значення для визначення справедливого, розумного і співмірного розміру такого відшкодування.

При цьому потерпілою не подано доказів тривалого лікування, стійкого погіршення стану здоров`я, істотного порушення її звичного способу життя, необхідності психологічної допомоги, тривалих негативних наслідків або інших обставин, які б об`єктивно підтверджували заявлений розмір моральної шкоди у сумі 100 000 грн.

З урахуванням наведеного, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним і достатнім визначити розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 3000 грн, у зв`язку з чим цивільний позов ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню.

Підстав для обрання запобіжного заходу судом не встановлено.

Арешт на майно у рамках провадження не накладався.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речового доказу слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. 368-371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) грн.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 3000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Речовий доказ: оптичний носій інформації з файлами відеозапису події кримінального правопорушення – зберігати при матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Володимирський міський суд Волинської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_8