Вирок від 29 квітня 2026 р. у справі №676/6367/25 — Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 676/6367/25

Провадження № 1-кп/676/91/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року Кам`янець-Подільський міськрайонний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарях судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю сторін кримінального провадження та інших

учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

обвинуваченої ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Кам`янці-Подільському кримінальне провадження, відомості про яке внесені 26 квітня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023242060000169, відносно обвинуваченої

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Івано-Франківськ, жительки АДРЕСА_1 , з середньою освітою, підприємця, неодруженого, громадянки України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , не судимої в силу ст.89 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 , 25 квітня 2023 року близько 22 год. 30 хв., перебуваючи на території спортивного майданчику, що розташований неподалік від житлового багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, під час словесного конфлікту із потерпілою ОСОБА_5 , прийняла рішення про спричинення останній тілесних ушкоджень.

Тоді ж, реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, з метою спричинення тілесних ушкоджень, знаходячись у положенні стоячи навпроти потерпілої, умисно 3 рази штовхнула долонею правої руки ОСОБА_5 в обличчя, після чого продовжуючи свою протиправні дії, умисно нанесла один удар кулаком правої руки в область лівої верхньої щелепи останній.

Внаслідок вказаних протиправних дій, ОСОБА_6 спричинила ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді синяка на слизовій оболонці верхньої губи зліва з розповсюдженням на слизову оболонку лівої щоки та на його фоні садини в області перехідної кайми верхньої губи зліва, тріщини альвеолярного відростка в ділянках 21,22,23 (1,2,3-го зубів на верхній щелепі зліва) зубів, вколоченого вивиху 21,22,23 (1,2,3-го зубів на верхній щелепі зліва) зубів, тобто спричинила середньої тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров`я.

Зазначеними вище умисними діями, які виразились у спричинені умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, ОСОБА_6 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КК України.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 винуватість в інкримінованому їй правопорушенні не визнала та дала показання про те, що за певний час до події у неї виникли неприязні відносини із потерпілою ОСОБА_5 , оскільки у неї були непорозуміння із донькою потерпілої на ґрунті вигулу собаки. У зв`язку з цим вона намагалася вигулювати собаку пізно ввечері чи уночі, з метою уникнення зустрічей із потерпілою. 25 квітня 2023 року близько 22 год. 30 хв. вона пішла вигулювати собаку породи «Німецька вівчарка» та пішла до спортивного майданчику. На майданчику був чоловік, який займався спортом. Оскільки не було інших людей, вона спустила собаку із повідка. Тоді ж вона розмовляла із чоловіком, який займався спортом. Через деякий час собака побігла у напрямку інших собак, яких вигулювала ОСОБА_5 . Вона відразу ж побігла за собакою та забрала її, утримуючи за ошийник. ОСОБА_5 розпочала сварку та кричала до неї, говорила, що удома у неї є спеціальний ніж, який вона візьме та переріже її собаці горло. А також сказала, що і їй би не завадило. На цьому ґрунті у них виникла сварка, потерпіла махала мобільним телефоном їй перед обличчям, на що вона сказала їй забрати руки. ОСОБА_5 пригрозила, що викличе поліцію. Після цього потерпіла розвернулася та сказала, що так і зробить, та пішла у напрямку свого будинку. Вона прочекала близько 5-7 хв. і також пішла додому. Будь-яких ударів вона потерпілій не наносила, тілесних ушкоджень їй не спричиняла.

Незважаючи на невизнання свої вини обвинуваченою ОСОБА_6 , її винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується сукупністю доказів, наданих сторонами обвинувачення та захисту, які досліджені відповідно до ст.23 КПК України судом безпосередньо в ході судового розгляду.

Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 дала показання про те, що у неї дійсно склалися неприязні відносини із ОСОБА_6 , яка вигулює німецьку собаку без намордника та цькує собаку на інших собак та людей. 25 квітня 2023 року близько 22 год. 30 хв. вона гуляла із своїми двома собаками. Коли вона була біля майданчика, то побачила ОСОБА_6 , яка щось сказала собаці та штовхнула її у напрямку її собак. Вівчарка прибігла та схопила її собаку, на що вона почала кричати, щоб ОСОБА_6 забрала свою собаку. Після того, ОСОБА_6 забрала собаку, сміючись із ситуації. Коли ж вони пішли далі та дійшли до середини майданчику, ОСОБА_6 почала кричати, наблизилась до неї та намагалася її вдарити рукою в обличчя. Іншою рукою вона тримала собаку за ошийник. Вона відштовхувала її. Після цього, ОСОБА_6 , утримуючи собаку рукою за ошийник, спрямувала собаку у її (потерпілої) напрямку, фактично кинувши її у обличчя, у зв`язку з чим вона виставили уперед назустріч собаці руки. Тоді ж відразу ОСОБА_6 нанесла удар кулаком їй у обличчя, в область щелепи зліва. Вона відчула біль, почала йти кров. Після цього, вона (потерпіла) пішла додому, адже у неї був відсутній телефон. Вона не могла розмовляти, але зателефонувала доньці, яку попросила викликати поліцію. Донька у цей час була у кінотеатрі. Після цього, вона взяла хустинку, та прижала її до рани та вийшла на вулицю, де очікувала поліцію. Після приїзду поліції, вона повідомила про обставини спричинення їй тілесних ушкоджень та її завезли до травмпункту. Там їй була надана первинна медична допомога. На стаціонарному лікуванні вона не перебувала, проте зверталася до стоматолога. У стоматолога вона не лікувалася через відсутність коштів.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні дав показання, із яких встановлено, що він як працівник поліції весною 2023 року виїжджав на виклик за фактом спричинення тілесних ушкоджень по вулиці Героїв Небесної Сотні у м. Кам`янець-Подільському. Прибувши спільно із інспектором ОСОБА_9 на місце події, біля під`їзду одного з будинків побачили жінку, яка повідомила про спричинення їй тілесних ушкоджень. Потерпіла тримала біля обличчя білу хустинку. Після цього вони запропонували жінці завезти її до травмпункту, а згодом до районного управління поліції. У травмпункті жінка повідомила, що інша жінка на ім`я ОСОБА_10 вдарили її у обличчя. На хустинці він бачив кров.

Із показань в суді свідка ОСОБА_9 встановлено, що він у складі групи із поліцейським ОСОБА_8 отримали виклик за фактом спричинення тілесних ушкоджень та виїхати до вулиці Героїв Небесної Сотні у м. Кам`янець-Подільському. Прибувши на місце події, біля під`їзду одного з будинків побачили жінку, яка повідомила про спричинення жінкою на ім`я ОСОБА_10 їй тілесних ушкоджень. Потерпіла тримала біля обличчя білу хустинку, на якій була кров, була розбита верхня губа. Після цього вони запропонували жінці завезти її до травмпункту, а згодом до районного управління поліції.

Допитаний під час судового розгляду свідок ОСОБА_11 дав показання, із яких встановлено, що у ніч події він перебував на спортивному майданчику, де займався різними фізичними вправами. Тоді ж на майданчику він бачив жінку, яка вигулювала німецьку вівчарку без намордника та повідка. Із жінкою він розмовляв про собаку. Тоді ж собака зірвалася, та побігла від господарки, і він почув гавкіт та крики. Власниця вівчарки пішла і забрала собаку. Після цього, інша жінка пішла далі у напрямку майданчика, та почала кричати, що переріже собаці горло. Власниця вівчарки пішла до іншої жінки, і він чув між ними сварку. Оскільки він займався на брусах, то перебував до місця конфлікту спиною, не бачив, що там відбувалося Проте, чув крики. Також чув, що інша жінка сказала, що здіснить виклик поліції. Подія відбувалася орієнтовано за 12 метрів від того місця, де він перебував. Після події власниця вівчарки підійшла до нього та сказала, щоб він не їхав, бо зараз буде поліція. Проте, він пішов із місця події. Будь-яких інших людей на місці події він не бачив.

Свідок ОСОБА_12 у суді дала показання, із яких встановлено, що у ніч події, коли вона перебувала у кінотеатрі, до неї зателефонувала мати – ОСОБА_5 , яка повідомила, що її побила власниця вівчарки ОСОБА_10 . Мати попросила викликати поліцію. Вона викликала поліцію та відразу ж пішла додому. Удома матері не було, проте вона побачила, що вхідні двері були у крові. Зателефонувавши до матері, з`ясувала, що та вже перебувала у відділі поліції. Після того, як матір повернулася, то бачила у неї на обличчі тілесні ушкодження, матері було важко розмовляти, скаржилася на болі у щелепі та зубну біль.

Винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, підтверджується також даними долучених до матеріалів провадження на підставі заяв потерпілої ОСОБА_13 (т.2, а.м.к.п.15, 19) документів: довідки №2626 від 25 квітня 2023 року (т.2, а.м.к.п.17), довідки КНП «Кам`янець-Подільського ЦПМСД» від 26 квітня 2023 року (т.2, а.к.п.к.27), рентген знімків щелеп (т.2, а.к.п.к.28), довідки КНП «Кам`янець-Подільського ЛДКЦ» від 27 квітня 2023 року (т.2, а.к.п.к.29), якими підтверджено факт звернення потерпілої до Кам`янець-Подільського травмпункту та інших лікувальних закладів міста із питанням отримання медичної допомоги з приводу отриманих травм.

Відповідно до висновку експерта №143 судово-медичної експертизи, яка проведена експертом Кам`янець-Подільського районного відділу судово-медичної експертизи ОСОБА_14 у період з 27 квітня 2023 року по 02 травня 2023 року (т.2, а.м.к.п.25-26), у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синяка на слизовій оболонці верхньої губи зліва з розповсюдженням на слизову оболонку лівої щоки та на його фоні садини в області перехідної кайми верхньої губи зліва, тріщини альвеолярного відростка в ділянках 21,22,23 (1,2,3-го зубів на верхній щелепі зліва) зубів, вколоченого вивиху 21,22,23 (1,2,3-го зубів на верхній щелепі зліва) зубів, які могли утворитися внаслідок ударів тупим твердим предметом, можливо за умов, на які вказує потерпіла, та в термін, вказаний у обставинах справи, в день звернення із вищевказаними тілесними ушкодженнями в Кам`янець-Подільський травмпункт, тобто 25 квітня 2003 року, і за ступенем тяжкості відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинили тривалий розлад здоров`я більше 21 дня (згідно із п.2.2.1 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України №6 від 17 січня 1995 року).

Як встановлено із протоколу від 29 травня 2023 року пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, а також фототаблиць до нього (т.2, а.м.к.п.43-48) свідок ОСОБА_11 за загальними рисами та волоссям впізнав фотознімок ОСОБА_6 як особу, з якою розмовляв та яка мала конфлікт 25 квітня 2023 року із іншою жінкою.

За даними протоколу від 25 травня 2023 року огляду місця події, та фототаблиць до нього (т.2, а.м.к.п.51-56), слідчий оглянув територію спортивного майданчику, що розташований неподалік від житлового багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , а також зафіксував обстановку на місці вчинення злочину.

З протоколу проведення слідчого експерименту від 26 травня 2023 року (т.2, а.м.к.п. 64-65), а також продемонстрованого в судовому засіданні відеозапису зазначеної слідчої дії (т.2, а.м.к.п.66), судом встановлено, що потерпіла ОСОБА_5 розповіла та показала, яким саме чином їй були спричинені тілесні ушкодження ОСОБА_6 .

Згідно із висновком експерта №194 додаткової судово-медичної експертизи, яка проведена експертом Кам`янець-Подільського районного відділу судово-медичної експертизи ОСОБА_14 29 травня 2023 року (т.2, а.м.к.п.77-78), тілесні ушкодження у ОСОБА_5 могли утворитися за обставин, вказаних під час проведення слідчого експерименту із потерпілою 26 травня 2023 року. Враховуючи характер та локалізацію тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 , утворення внаслідок падіння з висоти власного зросту є малоймовірним.

Судом показання потерпілої, свідків оцінюються як належні докази, оскільки вони підтверджують подію кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_6 .

Також вказані показання судом визнаються допустимими доказами, оскільки вони були отримані у порядку, встановленому КПК України, зокрема, з дотриманням вимог ст.ст. 352, 353 КПК України щодо допиту свідків, потерпілої в судовому засіданні, наданням можливості стороні захисту перехресного допиту свідків та потерпілої.

На переконання суду показання потерпілої ОСОБА_5 щодо нанесення їй удару рукою у голову ОСОБА_6 , а також свідка ОСОБА_11 щодо обставин конфлікту, свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 щодо обставин виявлення потерпілої після події, відповідають один одним, підтверджуються сукупністю досліджених судом доказів, зокрема відповідають об`єктивним даним висновків судово-медичних експертиз, узгоджуються із даними протоколу слідчого експерименту з участю потерпілої ОСОБА_5 , у зв`язку з чим судом вказані показання потерпілої визнаються правдивими та такими, що підтверджують винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення.

Зокрема, судом відхиляються доводи обвинуваченої ОСОБА_6 про те, що вона не наносила ОСОБА_5 удар рукою та не спричиняла їй тілесні ушкодження, що потерпіла могла отримати тілесні ушкодження у іншому місці, оскільки зазначені показання спростовуються сукупністю вищенаведених у вироку доказів, і зокрема, об`єктивно даними висновків експертів судово-медичних експертиз щодо механізму отримання тілесних ушкоджень, показаннями свідка ОСОБА_11 , який підтвердив факт конфлікту між обвинуваченою та потерпілою безпосередньо перед зверненням до поліції, заперечив наявність інших учасників та будь-кого іншого на місці події, хто б міг спричинити потерпілій тілесні ушкодження. Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_8 підтвердили, що потерпіла відразу ж повідомила, що була побита жінкою на ім`я ОСОБА_10 , прикривала рани хустинкою із слідами крові. З урахуванням викладеного, показання обвинуваченої судом визнаються неправдивими, наданими з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Також, судом визнаються допустимими доказами дані висновків судово-медичних експертиз, оскільки експертизи проведені особою, яка може бути згідно із ст.69 КПК України експертом у кримінальному провадження, експерт був залучений з дотриманням на час призначення експертиз вимог ст.ст.242-244 КПК України, висновки експерта відповідають вимогам ст.ст.101-102 КПК України.

Крім того, судом визнаються належними доказами фактичні дані, що містяться у протоколі огляду місця події, протоколі проведення слідчого експерименту із потерпілою, а також продемонстрованих у судовому засіданні відеозаписів проведення слідчого експерименту, оскільки вони прямо підтверджують обставини події кримінального правопорушення, і зокрема, час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення. Ці докази визнаються судом допустимими, оскільки слідчі дії були проведені з дотриманням вимог ст.240 КПК України.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.

Оцінюючи докази, безпосередньо досліджені в судовому засіданні, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Ст.370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Згідно зі ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.

Розглядаючи кримінальне провадження відносно обвинуваченої ОСОБА_6 , суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред`явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Суд доходить висновку, що зазначена версія сторони обвинувачення повністю узгоджується з установленими фактичними даними, є послідовною, внутрішньо несуперечливою та такою, що відповідає критерію доведення поза розумним сумнівом.

Водночас доводи сторони захисту про можливість отримання потерпілою тілесних ушкоджень за інших обставин є лише припущеннями, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, спростовуються встановленими у судовому засіданні фактичними обставинами та не породжують обґрунтованого сумніву у правильності версії обвинувачення.

Отже, суд вважає доведеним, що інкримінований злочин було вчинено саме ОСОБА_6 , а її вина у його вчиненні підтверджена у повному обсязі відповідно до стандарту доведення поза розумним сумнівом.

Таким чином, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, суд прийшов до переконання, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , мало місце, що воно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, а також, що обвинувачена винувата у його вчиненні, за що підлягає покаранню. Зазначені вище умисні дії ОСОБА_6 , які виразилися у спричинені умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, судом кваліфікуються як кримінальне правопорушення – кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.122 КК України.

Призначаючи покарання ОСОБА_6 суд на підставі ст.ст.65,66-67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Зокрема, ОСОБА_6 вчинила кримінальне правопорушення, яке згідно із ст.12 КК України відноситься до нетяжких злочинів. Крім того, ОСОБА_6 вчинила злочин, будучи не судимою згідно із ст.89 КК України, не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, відсутні, стороною обвинувачення такі обставини не зазначені у обвинувальному акті.

Відповідно до досудової доповіді представника персоналу органу пробації ризик вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_6 та її небезпеки для суспільства оцінюється як середній.

З урахуванням викладеного, на переконання суду ОСОБА_6 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст.122 КК України, оскільки таке покарання буде відповідати цілям покарання, передбаченим ч.2 ст.50 КК України, зокрема, буде пропорційною карою за вчинений злочин та є достатнім для виправлення обвинуваченої, а також буде запобігати вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженою, так і іншими особами.

Разом з тим, враховуючи особу обвинуваченої, яка вчинила кримінальне правопорушення, будучи не судимою в силу ст.89 КК України, а також із врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також враховуючи ту обставину, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженої, а також запобігання вчиненню нових злочинів, суд вважає можливим застосувати ст.75 КК України та звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням.

При цьому, визначаючи, які обов`язки слід покласти на засуджену відповідно до ст.76 КК України, суд, окрім обов`язків періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти такий орган про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, вважає за необхідне покласти також обов`язок виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою «Подолання агресивної поведінки», з огляду на насильницький характер вчиненого кримінального правопорушення.

На переконання суду, покладення зазначеного обов`язку є необхідним для досягнення мети покарання, оскільки сприятиме корекції поведінки засудженої, формуванню навичок самоконтролю та ненасильницької поведінки, а також запобіганню вчиненню нею нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов не заявлено.

Питання про долю документів необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Керуючись ст.ст.366-371,373-375 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк два роки.

На підставі ст.76 КК України покласти на засуджену ОСОБА_6 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою «Подолання агресивної поведінки».

Документи, зазначені у постановах дізнавача від 27 квітня 2023 року (т.2, а.м.к.п.16-17,20,23), після набрання вироком законної сили повернути потерпілій ОСОБА_5 , копії зазначених документів залишити зберігатися у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок подається через Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя Кам`янець-Подільського

міськрайонного суду

Хмельницької області ОСОБА_15