Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №308/15373/25 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________________________________________________________________________________________ Справа № 308/15373/25

Номер провадження 2/299/2240/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.04.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі: головуючого судді Дочинця С.І., при секретарі Роман К.С., за участю представника відповідача Гладинець О.І. (в режимі ВКЗ), розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Виноградівського районного суду Закарпатської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», в особі представника Полякова Олексія Володимировича до ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ТОВ «ФК «Ейс», в особі представника Полякова О.В., звернулося до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в сумі 48537,00 гривень.

Позов мотивує тим, що 08.03.2024 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАКС КРЕДИТ» (далі - Первісний кредитор, ТОВ «МАКС КРЕДИТ», Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі - Відповідач, Позичальник) укладено кредитний договір № 00-9662599 (далі - Кредитний договір) на суму 6300,00 грн. Відповідач приєднався до умов Кредитного договору шляхом введення одноразового ідентифікатора 58610, що відповідно до вимог законодавства визнається належним та допустимим способом підтвердження волевиявлення сторони на укладення правочину. Після вчинення акцепту Позичальником, Кредитодавцем на Кредитний договір накладено кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи із кваліфікованою електронною позначкою часу. Зазначений порядок підтверджується положеннями Кредитного договору та Довідкою про ідентифікацію. На виконання умов Кредитного договору, 08.03.2024 Первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 хх-хххх-3591 (далі - Платіжна картка), що, в свою чергу, свідчить доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію Кредитодавця. 17.12.2024 між Первісним кредитором та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №17122024-МК/Онлайн (далі - Договір Факторингу 1), відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. 02.06.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивачем укладено Договір факторингу № 02/06/25-Е (далі - Договір Факторингу 2), відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Таким чином, відповідно до Реєстру Боржників №Б/Н від 02.06.2025 за Договором Факторингу 2 та Акту приймання-передачі, до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 48537,00 гривень.

Згідно з умовами Кредитного договору Відповідач зобов`язується вчасно повернути Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом в порядку, визначеному Кредитним договором. Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов`язку та не повертав наданий йому Кредит в строки, передбачені Кредитним договором.

Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить 48537,00 грн, яка складається з: 6300,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 42237,00 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. Дана сума також підтверджується випискою з особового рахунку за період 02.06.2025 - 01.10.2025.

Посилаючись на викладене представник позивача просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 48537,00 грн, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422 гривень 40 копійок, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Скориставшись своїм процесуальним правом, представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Гладинець О.І. через систему Електронний суд подано відзив на позовну заяву, у якому вказує, що позовні вимоги не визнаються та який обґрунтовує наступним. Первинний кредитор нарахував відповідачу у період нарахування з 08.03.2024 по 17.12.2024 (дати продажу кредиту) відсотки виходячи із «стандартної» процентної ставки згідно Договору у розмірі - 2.47%, що суперечить закону. Оскільки Договір кредитної лінії № 00-9662599 укладено 08.03.2024, то розмір процентної ставки з 22.04.2024 підлягає обрахуванню з розрахунку 1,5% за день протягом наступних 120 днів, а з 20.08.2024 - денна ставка не більше 1%. Загальний розмір процентів за користування кредитом у розмірі 6000,00 грн упродовж строку нарахування відсотків (з 08.03.2024 до 17.12.2024 продажу кредиту) згідно положень Закону України «Про споживче кредитування» відповідає такому розрахунку (6000,00 * % *кількість днів = сума по відсоткам): 45 днів (за період з 08.03.2024 по 21.04.2024) *2,47% = 6669,00 грн; 120 днів (за період з 22.04.2024 по 19.08.2024)*1,5% = 10 800,00 грн; 119 днів (за період з 20.08.2024 по 17.12.2024)*1% = 7140, 00 грн. Враховуючий вищенаведений розрахунок, який відповідає законодавству, максимально допустимий розмір заборгованості, який включає тіло кредиту, а також проценти за користування за період нарахування: 6000,00 (тіла кредиту) + 24 609,00 (проценти) = 30 609,00 грн. Таким чином, нараховані проценти (первинним кредитором) по договору № 00-9662599: за період з 08.03.2024 по 17.12.2024 - у розмірі 42 237,00 грн - не відповідають положенням Закону України «Про споживче кредитування». Крім того, Договір кредитної лінії від 08.03.2024 № 00-9662599 з боку первинного кредитора ТОВ «МАКС КРЕДИТ» підписано фахівцем відділу аналізу кредитних ризиків Давиденко Юлії Юріївни, яка(ий) діє на підставі Довіреності №1 від 28.11.2023 року. В матеріалах справи відсутня Довіреність №1 від 28.11.2023 року, а тому встановити наявність повноважень представника на момент підписання договору - неможливо. Відсутній також оригінал договору з електронними підписами, а тому перевірити наявність підпису неможливо. Твердження позивача, не доводить факт підписання договору сторонами. Довідки надані позивачем про перерахування відповідачу суми кредиту, не є належним доказом, який підтверджує здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів відповідачу. Так, довідка є документом, що складений самим позивачем та по суті нічим не відрізняється від ствердження позивача про отримання кредиту відповідачем, що викладене в позовній заяві. Твердження позивача про надання кредиту та інформація зазначена ним в його довідці має бути доведена на загальних підставах шляхом надання суду належних та допустимих доказів. Додані до позовної заяви «листи» не містять інформації про зарахування коштів на банківський рахунок ОСОБА_1 , більше того, в даному листі відсутній підпис та обов`язкові реквізити такі як номер та дата, а також відсутні будь які відомості які могли б дозволити ідентифікувати платежі, номери договорів або дані отримувачів, що робить цей доказ неналежним. матеріали справи не містять належних доказів, підтверджуючих виконання ТОВ «МАКС КРЕДИТ» умов п. 2.8 договору кредитної лінії від 08.03.2024 № 00-9662599 щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Позивачем умисно не зазначено номер картки (повний номер), щоб унеможливити ідентифікацію особи, яка отримала кошти. Матеріали справи також не містять доказів того, що саме відповідач будь-яким способом застосував ідентифікатор електронного підпису. В Договорі факторингу № 02/06/25-Е від «02» червня 2025 року, зокрема відсутня інформація про ціну продажу права вимоги за договором факторингу, а тільки відсилка (в пункті 3.2) до ціни продажу згідно Реєстру боржників (якого в матеріалах справи немає). З доданої платіжної інструкції за договором факторингу неможливо встановити до яких саме боржників, за якими договорами та в якому розмірі перейшло право вимоги. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, зважаючи на конкретні обставин справи. Водночас вважає, що витрати в сумі 7000,00 грн. є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру. На підставі вище викладеного, просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС». У разі якщо судом не буде враховано заперечення для відмови у задоволенні позову, просив суд відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності (беручи до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (пункти 8.33 та 8.38 постанови) зменшити розмір нарахованих кредиторами відсотків до 50% від суми кредиту, а саме до - 3000,00 грн. Загалом розмір позовних вимог просить суд зменшити до (6000,00 тіло) + (3000,00 проценти) = 9000,00 грн.

У свою чергу, представником позивача Поляковим О.В. через систему Електронний суд подано заяву про зменшення розміру позовних вимог. У заяві вказує, що загальний розмір процентів за користування кредитом у розмірі 6000,00 грн упродовж строку нарахування відсотків (з 08.03.2024 по 17.12.2024 продажу кредиту) згідно положень Закону України «Про споживче кредитування» відповідає такому розрахунку (6000*%*кількість днів = сума по відсоткам). Таким чином, максимально допустимий розмір заборгованості, який включає тіло кредиту, а також проценти за користування за період нарахування: 6000,00 (тіла кредиту)+24609,00 (проценти)+300 (комісія) = 30909,00 гривень. Просив стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 00-9662599 від 08.03.2024 у розмірі 30909,00 гривень, та судові витрати: судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Крім того, представником позивача Поляковим О.В. через систему Електронний суд подано відповідь на відзив, яку мотивує наступним. Відповідно до Кредитного договору № 00-9662599 від 08.03.2024 сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем у разі укладення електронного договору в якості підпису Сторін буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором з боку Позичальника та аналог власноручного підпису Кредитодавця, що відтворений засобами копіювання з боку Кредитодавця, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, що і власноручний підпис. Таким чином, Кредитний договір № 00-9662599 від 08.03.2024 підписаний Відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор 58610 направлено Позичальнику 08.03.2024 о 13:58:13 на вказаний ним номер мобільного телефону - НОМЕР_2 ; одноразовий персональний ідентифікатор введено Позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 08.03.2024 о 13:59:48 годині, після чого Відповідач натиснув кнопку «ТАК», що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Одночасно з підписанням договору, Товариство відправляє на електронну адресу, вказану Позичальником у Заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору , зокрема, додаючи його примірники у форматах у форматах PDF та P7S. Первісний кредитор - ТОВ «МАКС КРЕДИТ», перед тим як погоджувати заявку на кредитування, не лише перевірив особисті дані Відповідача, а і платіжну картку, з метою ідентифікації, тобто перевірив чи дійсно платіжна картка належить Позичальнику. Виходячи з вищевикладеного, Відповідач отримав грошові кошти відповідно до умов Договору належним чином, а тому Позивачем доведено факт надання Первісним кредитором грошових коштів Відповідачу. Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між Первісним кредитором та відповідачем не був би укладений. Таким чином, Позивач розцінює позицію Відповідача як намагання ввести Суд в оману та небажання сплачувати заборгованість за невиконаними зобов`язанням. наявність у кредитному договорі унікальних ідентифікаторів Відповідача (РНОКПП та адреси реєстрації), його електронний підпис є вагомим доказом його участі в укладенні цього договору. 08.03.2024 ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН в ролі посередника (не на правах кредитора) перерахувало кошти ТОВ «МАКС КРЕДИТ» у сумі 6000,00 грн. на рахунок зазначений Відповідачем, який було верифікований Первісним Кредитором у спосіб передбачений Постановою НБУ №107 від 28.07.2020р. «Про затвердження Положення про здійснення установами фінансового моніторингу». Отже, Позивачем доведено факт виконання зобов`язання первинного Кредитора ТОВ "МАКС КРЕДИТ" та перерахування на рахунок Відповідача суми в розмірі 6 000,00 грн., а також розмір існуючої заборгованості за кредитним договором, що є підставою для задоволення позову. Загальна сума заборгованості у період з 26.06.2024 по 20.01.2025 становить 30 909,00 грн., з яких 24 609,00 грн - заборгованість за відсотками, 6 000,00 грн - за тілом, 300 грн - комісія.

Представник позивача ТОВ «ФК «ЕЙС», в особі представника Полякова О.В. про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду даної цивільної справи повідомлений належним чином шляхом надсилання судової повістки про виклик до суду в електронний кабінет, у судове засідання не з`явився. В позовній заяві зазначає про розгляд справи за відсутності представника позивача, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Гладинець О.І. в судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що позивач не довів належними та допустимими доказами факту укладення кредитного договору саме відповідачем, оскільки відсутній оригінал електронного договору з підписами, а наведені дані щодо одноразового ідентифікатора не підтверджують належним чином волевиявлення особи. Також вказав на недоведеність факту отримання відповідачем грошових коштів, оскільки надані довідки не підтверджують зарахування коштів на рахунок відповідача. Окрім цього, наголосив на відсутності належних доказів переходу права вимоги до позивача за договорами факторингу. Звернув увагу суду на неправомірність нарахування процентів, які не відповідають вимогам законодавства, та є завищеними. Просив суд відмовити у позові, а у разі часткового задоволення - зменшити розмір заборгованості до розумного рівня, а також зменшити витрати на правничу допомогу як неспівмірні.

Заслухавши пояснення, вивчивши доводи позовної заяви, дослідивши наявні у справі письмові докази, суд вирішив наступне.

Між ТзОВ «Макс кредит» та відповідачем 08.03.2024 року було укладено кредитний договір № 00-9662599 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору.

Відповідно до п. 1.1. Договору, кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених Договором, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Згідно з п. 1.2. Договору, сума кредитного ліміту складає: 6000 грн. Тип кредиту - кредитна лінія. Строк дії кредитної лінії 360 календарних днів. Позичальник зобов`язується повернути кредит 03.03.2025.

Пунктом 1.3.1 передбачено, що позичальник зобов`язаний оплатити проценти в періодичну дату оплати процентів, а саме: на 23.03.2024 року, та на кожний 15 день після цієї дати за фактичне користування грошовими коштами протягом строку дії кредитної лінії (строку кредитування).

Відповідно до п. 1.4.1. Договору, стандартна процентна ставка складає 2,47 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. цього Договору, а згідно п.1.4.2 знижена процентна ставка становить 0,1% від суми кредиту за кожний день користування кредитом.

Згідно з п. 1.5 Договору, за надання кредиту, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю одноразово комісію у розмірі 5,00% від суми Кредиту, що складає 300 грн.

Згідно з п. 1.9. усі істотні умови Договору, порядок їх застосування, погоджені сторонами під час укладення Договору.

Вищевказаний правочин підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора: 58610, який був відправлений йому 08.03.2024 року о 13:58:13 та використаний останнім 08.03.2024 року о 13:59:48.

Згідно паспорту споживчого кредиту, підписаного відповідачем, сума/ліміт кредиту 6000 грн, строк кредитування 360 календарних днів, мета отримання кредиту споживчі потреби, комісія за надання кредиту 300 грн, загальні витрати за кредитом 51519,00 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк користування кредитом 57519,00 грн, реальна річна процентна ставка 889,22 %.

Відповідно до Інформаційної довідки ТОВ «Платежі Онлайн» № 1401/12 від 23.12.2024 року на сайті Торговця через платіжний сервіс «Platon» була проведена успішна транзакція, а саме: номер транзакції 40989-91918-60654, сума 6000 грн, дата та час проведення 2024-03-08 13:59:53, номер платіжної картки НОМЕР_3 , емітент платіжної картки OSCHAD BANK.

Як вбачається із наданого розрахунку заборгованості за договором кредитної лінії № 00-9662599 від 08.03.2024 року загальна сума заборгованості за кредитом 48537,00 грн, з яких: 6000 грн основна заборгованість, 300 грн - заборгованість за комісією, 42237 грн - заборгованість за процентами.

З відповіді АТ «Ощадбанк» від 15.12.2025 на запит суду, вбачається, що в установі АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) відкрито банківський рахунок № НОМЕР_5 , до якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_6 . Крім того, надано інформацію щодо інших банківських платіжних карток, які було емітовано на ім`я ОСОБА_1 . Згідно платіжної інструкції № 1529675027108 від 10.03.2024 року підтверджено зарахування коштів в сумі 6000 гривень на рахунок № НОМЕР_5 . Номер телефону НОМЕР_7 міститься в анкетних даних ОСОБА_1 та є фінансовим номером.

ТОВ "МАКС КРЕДИТ" та ТОВ "ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС»" 17.12.2024 року уклали договір факторингу № 17122024-МК/Онлайн, у відповідності до умов якого ТОВ "Макс кредит" передає (відступає) ТОВ "ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС" приймає належні ТОВ "Макс кредит" права вимоги до боржників.

Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу № 17122024-МК/Онлайн ТОВ "ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС" набуло право грошової вимоги до відповідача. Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 17122024-МК/Онлайн від 17.12.2024 та платіжною інструкцією, яка свідчить про виконання Фактором своїх зобов`язань за Договором факторингу.

ТОВ "ФК "ЕЙС" та ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" 02.06.2025 року уклали договір факторингу № 02/06/25-Е, у відповідності до умов якого ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" передає (відступає) ТОВ "ФК "ЕЙС" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФК "ЕЙС" приймає належні ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" права вимоги до боржників.

Відповідно до реєстру боржників б/н за договором факторингу № 02/06/25-Е ТОВ ФК «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до відповідача у розмірі 48537,00 грн. Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 02/06/25-Е від 02.06.2025 та платіжною інструкцією, яка свідчить про виконання Фактором своїх зобов`язань за Договором факторингу.

Разом з цим, в ході судового розгляду справи, позивач звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог, просив прийняти до розгляду зменшені позовні вимоги та стягнути із відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №00-9662599 від 08.03.2024 у розмірі 30909,00 грн., яка складається з 6000,00 грн. заборгованості за тілом, 24609,00 грн. заборгованості за відсотками та 300,00 грн. за комісією, судовий збір у розмірі 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 546 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України врегульовано правовідносини, щодо сплати процентів саме за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а саме - протягом строку кредитування, визначеному в кредитному договорі.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Судом встановлено, що 08.03.2024 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та відповідачем укладено кредитний договір № 00-9662599 в електронній формі. Із наданих позивачем доказів убачається, що укладення договору відбулося шляхом приєднання відповідача до його умов через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця, з використанням одноразового ідентифікатора № 58610, який був направлений на номер мобільного телефону відповідача НОМЕР_7 та введений ним у відповідне поле.

Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором є належним аналогом власноручного підпису, якщо сторони погодилися на його використання. Надані позивачем відомості щодо часу направлення та введення одноразового ідентифікатора, а також підтвердження завершення процедури акцепту свідчать про вчинення відповідачем дій, спрямованих на укладення кредитного договору.

У договорі зазначені всі необхідні дані про особу ОСОБА_1 для його ідентифікації: реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, офіційно зареєстроване місце проживання, номер мобільного телефону.

Доводи відповідача про відсутність належних доказів підписання договору суд оцінює критично, оскільки вони зводяться до формального заперечення факту укладення правочину та не підтверджені жодними доказами, які б свідчили про несанкціоноване використання його персональних даних чи доступу до засобів зв`язку. Сам по собі факт відсутності паперового примірника договору або окремих внутрішніх документів кредитодавця не спростовує дійсності електронного правочину.

Позивач на підтвердження виконання кредитодавцем зобов`язань за Договором щодо передачі коштів відповідачу надав: довідку про ідентифікацію, інформаційну довідка від з ТОВ «Платежі Онлайн» від 23.12.2024 та виписку з особового рахунка за кредитним договором № 00-9662599 ОСОБА_1 .

Дані докази в сукупності підтверджують отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 6000 грн 08.03.2024 року, оскільки і сума отриманих коштів, і дата їх отримання відповідають умовам кредитного договору №00-9662599 від 08.03.2024, укладеного між ТзОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 .

Оскільки первісний кредитодавець за умовами договору передав кошти відповідачу в сумі 6000 грн, суд констатує, що у ОСОБА_1 виникло зобов`язання щодо виконання умов кредитного договору.

Щодо виконання кредитодавцем обов`язку відносно переказу (надання) кредитних коштів.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Згідно з частиною 3 статті 13 Закону № 675-VIII продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа №372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Як вбачається з умов кредитного договору від 08.03.2024 року № 00-9662599, зокрема пунктів 1.1, 2.8 договору, кредит надається клієнту у національній валюті на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_3 .

Відповідачем не спростовано, що банківська картка з відповідним номером, яка вказана ним в договорі, йому не належить.

Окрім цього, з відповіді АТ «Ощадбанк» від 15.12.2025 року вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку видано миттєву банківську платіжну картку № НОМЕР_6 , на яку здійснено переказ коштів на суму 6000 гривень.

Крім цього, суд враховує, що відповідно до пункту 10 постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року № 113, передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі № (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Тобто, зазначення повного номеру платіжної картки відповідача в кредитному договорі є неможливим.

Крім того, ОСОБА_1 не звертався до суду із відповідними позовами щодо визнання нечинним кредитного договору чи будь-яких їх умов.

Отже, за встановлених судом обставин щодо перерахування на банківську картку відповідача 08.03.2024 року коштів на суму 6000 гривень, та водночас заперечення факту надання йому кредитних коштів є суперечливими.

Відповідно до умов кредитного договору відповідач зобов`язався повернути отримані грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у визначені строки. Проте відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості.

Разом з тим, суд вважає обґрунтованими доводи сторін щодо необхідності застосування положень Закону України «Про споживче кредитування» при визначенні розміру процентів. Вказаним Законом встановлено обмеження максимально допустимого розміру процентів та загальної вартості кредиту для споживача, що підлягають застосуванню незалежно від умов договору.

Як убачається з матеріалів справи та розрахунку, наданого сторонами, нарахування процентів первісним кредитором здійснювалося за ставкою, яка перевищує встановлені законом обмеження. У зв`язку з цим позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог та приведення розміру нарахованих процентів у відповідність до вимог законодавства.

Суд, перевіривши наведений розрахунок, приходить до висновку, що він відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування», є арифметично правильним та обґрунтованим. Відповідно до нього загальний розмір процентів за користування кредитом за період з 08.03.2024 по 17.12.2024 становить 24 609,00 грн.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 30 609,00 грн, з яких: 6 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 24 609,00 грн - заборгованість за процентами.

Щодо вимоги позивача про стягнення комісії у розмірі 300,00 грн, суд зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували правові підстави для її нарахування, погодження відповідачем такої умови та її відповідність вимогам законодавства про споживче кредитування. За відсутності таких доказів підстав для її стягнення суд не вбачає.

Доводи відповідача щодо відсутності повноважень у представника первісного кредитора суд відхиляє, оскільки вони не підтверджені належними доказами та не впливають на факт укладення та виконання кредитного договору. Крім того, сам по собі можливий недолік внутрішніх документів юридичної особи не є безумовною підставою для визнання правочину недійсним.

Заперечення відповідача щодо договорів факторингу також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення відповідного договору.

У постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі №3-30гс15 зазначено, що зміст зобов`язання (обсяг прав та обов`язків сторін) внаслідок заміни кредитора у зобов`язанні залишається незмінним. Відтак, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора, але обсяг цих прав та умови визначаються саме на момент переходу цих прав до нового кредитора.

Отже, уступка права вимоги стосується виключно заміни сторони (кредитора) у зобов`язанні, не впливає на зміст самого зобов`язання і заміна сторони у зобов`язанні ніяким чином не порушує права та інтереси боржника, адже саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад в частині кредитора.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (див. постанову Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі №243/11704/15-ц (провадження № 61-43067св18)).

Згідно з пунктом 11 частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг є фінансовою послугою. Фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (пункт 5 частини першої статті 1 вказаного Закону).

За змістом частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою статті 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.

Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).

Посилання адвоката Гладинець О.І. на відсутність у справі доказів на підтвердження обставин відступлення (переходу) права вимоги до позивача є необґрунтованими, оскільки позивачем на підтвердження відповідного права надано письмові докази, а саме, договори факторингу, акти прийому-передачі прав вимоги, реєстри боржників, платіжні інструкції щодо оплати за відступлення прав вимог згідно договорів факторингу, які згідно з положеннями відповідних договорів підтверджують перехід права вимоги до наступних кредиторів.

Враховуючи наведене, відбулася заміна кредитора у зобов`язанні, а саме ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором кредитної лінії № 00-9662599 від 08.03.2024 року, позичальником згідно з яким є ОСОБА_1 .

Відповідач не оспорював договори факторингу № 17122024-МК/Онлайн від 17.12.2024 та № 02/06/25-Е від 02.06.2025 року в частині відступлення права вимоги за його кредитним зобов`язанням, тому з урахуванням презумпції правомірності правочину суд вважає, що відступлення (продаж) права вимоги та майнових прав за цим договором не суперечить вимогам статей 514, 1077 ЦК України.

Інші доводи сторони відповідача зводяться до переоцінки доказів та не спростовують встановлених судом обставин справи.

Оцінивши всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що зменшені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 30 609,00 грн без урахування комісії.

Відповідно до частини першої ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви майнового характеру позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 гривень, що є судовими витратами позивача, які суд вирішує стягнути на його користь із відповідача пропорційно розміру задоволених зменшених позовних вимог: 30609*2422,40/30909 = 2398,88 грн.

Щодо витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно матеріалів справи між ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВIДПОВIДАЛЬНIСТЮ «ЮHIT КАПIТАЛ», та АДВОКАТСЬКЕ БЮРО «СОЛОМКО ТА ПАРТНЕРИ», в особi керуючого бюро - адвоката Соломка О.В., який діє на пiдставi Статуту (надалi-Адвокатське бюро) з однiєї сторони, укладено договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 року.

Витрати на професійну правничу визначено наступні: вивчення матеріалів справи: 2 год. - 1000,00 грн.; складання адвокатського запиту: 1 год. - 500,00 грн.; складання клопотання про витребування доказів: 1 год. - 500,00 грн.; складання позовної заяви: 2 год. - 5 000,00 грн.

Зазначений розрахунок суми судових витрат включає в себе витрати понесені із зверненням Позивача за наданням правничої допомоги згідно Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, Додаткової угоди до нього № 25771056817 від 11.09.2025 та Акту прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025.

На підтвердження оплати юридичних послуг позивачем не надано платіжну інструкцію згідно з якої ТОВ «ЮHIT КАПIТАЛ» перерахував (чи зобов`язаний перерахувати) АДВОКАТСЬКЕ БЮРО «СОЛОМКО ТА ПАРТНЕРИ» кошти за надання правової допомоги згідно договору №20/08/25-02 від 20.08.2025 року.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 року у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час. Даний спір є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, врахувавши складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторони, суд вважає обґрунтованим визначити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають врахуванню, у сумі 2500,00 грн.

Разом з тим, позовні вимоги у даній справі задоволено частково - у розмірі 30 609,00 грн із заявлених 30 909,00 грн, що становить 99,03 % від заявленої суми.

З урахуванням наведеного та застосовуючи принцип пропорційності розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 2475,73 грн.

Враховуючи встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, а також оцінюючи подані докази, суд приймає рішення про часткове задоволення зменшених позовних вимог.

Згідно із ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі викладеного, ст.526, 530, 536, 610, 1048-1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.12, 13, 76, 77, 141, 247, 258 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Зменшені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС», в особі представника Полякова Олексія Володимировича, до ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс», заборгованість за кредитним договором № 00-9662599 від 08.03.2024 у розмірі 30609 (тридцять тисяч шістсот дев`ять) гривень, яка складається з наступного: 6000 (шість тисяч) гривень - заборгованість по кредиту; 24609 (двадцять чотири тисячі шістсот дев`ять) гривень - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2398 (дві тисячі триста дев`яносто вісім) гривень 88 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» витрати на правничу допомогу у сумі 2475 (дві тисячі чотириста сімдесят п`ять) гривень 73 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс», місцезнаходження: 02090, місто Київ, Алматинська, будинок 8, офіс 310а, ЄДРПОУ 42986956.

Представник позивача, Поляков Олексій Володимирович, місцезнаходження: м. Київ, вул. Рогозівська, 4/16.

Відповідач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

Представник відповідача - адвокат Гладинець Олександр Іванович, м. Ужгород, вул. Елктрозаводська, 41/8 Закарпатської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГоловуючийДочинець С. І.