Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №607/3886/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.04.2026 Справа №607/3886/26 Провадження №2/607/3490/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Дзюбича В.Л., за участю секретаря судового засідання Кочмар С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Назаренко Яна Володимирівна до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання,

У С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Назаренко Я.В., подала до суду позовну заяву до ОСОБА_2 , в якій просить суд стягувати із відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, до закінчення навчання чи до досягнення ОСОБА_3 двадцятитрьохрічного віку - у зв`язку з тим, яка з цих обставин настане першою, у твердій грошовій сумі в розмірі 14250 гривень, щомісячно.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , який рішенням суду було розірвано. В шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час досяг повноліття, однак, продовжує навчання на денній формі навчання у вищій школі в Німеччині. Позивач вважає, що добровільно матеріальної допомоги на навчання сина відповідач не надаватиме, окрім як за рішенням суду. Зазначає, що загальна сума, необхідна синові в місяць під час навчання складає 28500 грн, тому просить суд стягувати із відповідача половину від цієї суми, а саме 14250 грн.

06.04.2026 Судом зареєстрований відзив на позовну заяву поданий відповідачем, згідно якого відповідач не погоджується із викладеними в позові обставинами, оскільки надані позивачем до позовної заяви докази не підтверджують проживання повнолітньої дитини з позивачем. Так, з наданих письмових доказів вбачається, що позивач проживає у АДРЕСА_1 , а ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки навчається на денній формі навчання.

Відповідач вказав, що ОСОБА_3 є повнолітньою особою, проживає окремо в Німеччині, навчається безкоштовно та отримує доходи, які в цілому можуть підтверджувати відсутність необхідності в його матеріальному забезпеченні.

Пояснив, що загальновідомим є той факт, що Німеччина є однією з країн, що лояльно відноситься до біженців з України. В цій країні такі особи отримують матеріальне забезпечення (цивільну допомогу), також надаються житло та безкоштовне навчання.

Відтак, відповідач вважає, що позивач намагається стягнути на свою користь витрати, які вже покриваються допомогою для тих, хто проживає у Німеччині.

Щодо витрат на оплату сином квартири в розмірі 7700 грн в місяць відповідач вказав, що доказів таких витрат позивач не надала. Натомість, як стверджує відповідач, особам, що навчаються на мовних курсах в Німеччині, до моменту їх працевлаштування, Німеччина покриває витрати на проживання.

Наразі, після досягнення сином 18-ти років, він продовжує виплачувати аліменти позивачці (заборгованість), яка була сформована незалежно від його волі, оскільки загальний розмір аліментів на всіх стягувачів перебільшував 50% його доходу.

Так, згідно Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 07.07.2021 він сплачував аліменти ( з урахуванням зменшення їх розміру) також на: утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення від дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 ; на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , на її утримання в розмірі 1/8 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення від дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Оскільки розмір всіх аліментів на всіх отримувачів перебільшував 50%, то при виконанні Судового наказу Димитровського міського суду Донецької області від 29.03.2021 року, сформувалась заборгованість у розмірі 97314,06 грн станом на 20.01.2026.

Відповідач вказав, що за новим місцем роботи із нього продовжується утримання аліментів на погашення виниклої заборгованості.

Так, 13.02.2026 державним виконавцем у виконавчому провадженні НОМЕР_5 винесена постанова про стягнення аліментів із заробітної плати за новим місцем роботи - ТОВ "ПРЕСПАРК" - у розмірі 50% заробітної плати до погашення заборгованості.

Одночасно із цим, 11.02.2026 державним виконавцем у виконавчому провадженні НОМЕР_6 винесена постанова про стягнення аліментів із заробітної плати за новим місцем роботи - ТОВ "ПРЕСПАРК" - у розмірі однієї четвертої частини його доходів. З урахуванням максимального розміру відрахувань, у лютому 2026 року із його заробітної плати було відраховано за аліментами 50% заробітку, а саме 19 657,48 грн.

Після утримання аліментів виплачена заробітної плати в розмірі 19657,49 грн.

Відповідач просить врахувати, що у випадку задоволення позову та стягнення із нього ще додатково 14250 грн, як бажає позивач, йому для власного забезпечення залишиться 5407,49 грн., в той час, як він орендує житло в м. Чернівці та щомісячно сплачує 350 євро за житло за договором оренди. Також, в нього є інші утриманці на яких він сплачує аліменти.

Через те, що розмір аліментів перевищував 50% доходу, а тому у відповідача утворилась заборгованість як щодо позивачки, так і щодо інших утриманців.

Так, згідно Розрахунку заборгованості за виконавчим провадженням № НОМЕР_7 сформувалась заборгованість у розмірі 107 146,60 грн.

Згідно Розрахунку заборгованості за виконавчим провадженням № НОМЕР_6 сформувалась заборгованість у розмірі 152097 грн.

Таким чином, відповідач вважає, що матеріалами справи не підтверджено право позивача звертатись із позовом, оскільки повнолітній син не проживає із позивачем, а також не підтверджено потребу повнолітнього сина сторін у справі у матеріальній допомозі.

У зв`язку із вищенаведеним, відповідач просить суд у задоволені позову відмовити.

Ухвалою судді від 19.03.2026 відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

26.03.2026 через систему «Електронний суд» відповідачем подані заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки для встановлення обставин по справі необхідно зібрати докази матеріального стану (наявності доходів) особи, що навчається, та позицію такої особи щодо позовних вимог, тому для повного, всебічного розгляду справи, слід перейти від спрощеного провадження до загального.

В судове засідання позивачка та її представник не з`явилися, подавши попередньо суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, проте у поданому суду відзиві на позовну заяву просив суд розгляд справи проводити у його відсутності.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

З приводу заяви відповідача про перехід від спрощеного провадження до загального позовного провадження, суд взявши до уваги категорію та складність спору, обсяг та характер поданих доказів у справі, зокрема предмет та підстави позову, інші обставини у справі, вважає що відсутні правові підстави для розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження. Невизнання відповідачем позовних вимог не може слугувати підставою для переходу розгляду справи у загальному позовному провадженні.

Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 виданим 04.03.2008 виконкомом Красногорівської міської ради Мар`їнського району Донецької області.

ОСОБА_3 у 2025/2026 навчальному році навчається у класі BES SP 25B у закладі освіти за програмою: Початкова професійна школа - клас «Мова та інтеграція» (денна форма навчання). Дата зарахування: 15 серпня 2025 року. Орієнтовна дата закінчення навчання: 29 червня 2026 року, що підтверджується довідкою Професійно-технічної школи Мюнден від 11.12.2025.

Суд не приймає до уваги надані стороною позивача докази, а саме Інформацію загальноосвітньої школи №5 м. Мирноград щодо виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 №05-30/327 від 27.09.2021 та довідку вказаної школи №05-28/004 від 13.01.2026, оскільки інформація у вказаних документах стосуються періоду, коли син сторін спору був неповнолітнім, а тому такі не мають доказового значення при розгляду даної справи.

Згідно зі статтею 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної, фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (частина третя статті 3 Закону України «Про освіту»).

Статтею 199 Сімейного кодексу України (СК України) встановлено, що, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 зроблено висновок щодо застосування статті 199 СК України, який полягає в тому, що «обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину)».

Частиною третьою статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.

Згідно зі статтею 201 СК України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Відповідно до вищевказаних правових норм, виявлення бажання на отримання матеріальної допомоги у зв`язку з продовженням навчанням є правом повнолітньої дочки (сина) або одного з батьків, з якими вона (він) проживають, яке нерозривно пов`язано з обов`язковою умовою можливості відповідача надавати таку допомогу і така умова оцінюється судом у сукупності з іншими обставинами, що мають істотне значення для вирішення спору.

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 Верховний Суд вказав, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

При встановленні потреби в утриманні повнолітнього сина або дочки, суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

При цьому, подаючи до суду позовну заяву, особа має довести наявність вищевказаних фактів, які надають право стягувати аліменти на повнолітню дочку, сина, що продовжують навчання.

Загальними положеннями ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, за загальним правилом, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Звертаючись до суду з позовом та заявляючи позовну вимогу про стягнення з відповідача аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, у твердій грошовій сумі в розмірі 14250 грн., щомісячно, позивач, як на підставу для його задоволення, посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_7 спільний син сторін спору - ОСОБА_3 досяг повноліття і на даний час навчається на денній формі навчання у вищій школі в Німеччині, на підтвердження чого надано відповідну довідку з навчального закладу. Зазначає, що загальна сума, необхідна синові в місяць під час навчання складає 28500 гривень.

Разом з тим, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у повнолітнього сина потреби в матеріальній допомозі саме у зв`язку з навчанням (вартість навчання, понесення витрат на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників тощо), матеріали справи не містять.

Крім цього, позивачем не доведено того факту, що повнолітній син проживає разом із нею та позивачка несе витрати на його утримання.

Сімейний кодекс України виходить із принципів рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх дитина.

Дійсно, правове регулювання аліментних правовідносин входить до принципу рівності прав та обов`язків батьків щодо утримання дитини та необхідності врахування витрат, пов`язаних з навчанням. Предметом доказування у таких справах є не детальний розрахунок витрат, а наявність об`єктивної потреби у матеріальній допомозі та можливість її надання платником аліментів.

Як зазначив Верховий Суд у своїй постанові від 20.05.2020 по справі № 635/1139/17, не надання будь-яких доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у повнолітньої дитини потреби в матеріальній допомозі саме у зв`язку з навчанням (понесення витрат на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників тощо) може стати підставою для відмови у задоволенні позовної заяви про стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання після досягнення повноліття.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи на недоведеність позивачем матеріальних витрат у зв`язку з навчання повнолітнього сина та об`єктивної можливості батька надавати таку допомогу, у задоволенні позову про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 10-13, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Назаренко Яна Володимирівна до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, відмовити.

Копію рішення суду направити сторонам.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Реквізити сторін спору:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 , адреса фактичного місця проживання (як ВПО): АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 , адреса фактичного місця проживання (як ВПО): АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Головуючий суддя В. Л. Дзюбич