Рішення від 28 квітня 2026 р. у справі №452/4236/25 — Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа №452/4236/25

Провадження №2/452/552/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" квітня 2026 р. м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Кущ Т.М.,

при секретарі судового засідання Роман Л.І.,

за відсутності осіб, які повинні брати участь у справі,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Самбірського міськрайонного суду Львівської області цивільну справу в порядку спрощеного провадження з повідомленням осіб без їх виклику за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

В С Т А Н О В И В :

07 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 з вимогою про розірвання шлюбу між сторонами, який зареєстровано 17 жовтня 1998 року у відділі реєстрації актів цивільного стану міста Самбора Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області, відповідний актовий запис №197. Позивач вказав, що сторони мають одну спільну дитину – доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , котра на час звернення з позовом до суду вже є повнолітня. Зазначив, що спільне життя з відповідачем не склалося через розбіжності в характерах, непорозуміння на побутовому ґрунті, відсутність спільних інтересів, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин, близько восьми років подружжя проживає окремо один від одного, сторони не ведуть спільного господарства та не підтримують шлюбно-сімейні відносини, проте вирішити питання про розірвання шлюбу добровільно в позасудовому порядку не виявлявилося можливим. За таких обставин позивач вимушений був звернутися до суду із відповідним позовом, посилаючись на те, що подальше спільне життя з відповідачем і збереження шлюбу є неможливим, оскільки суперечить їх інтересам (а.с.2,20).

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської областівід 22 січня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням осіб без їх виклику та вперше було призначено розгляд справи по суті на 03 березня 2026 року о 10 год. 30 хв. (а.с.11,18), який було відкладено на 29 квітня 2026 року о 09 год. 00 хв. у зв`язку із відсутністю відомостей про належне повідомлення відповідача ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи по суті (а.с. 24).

Позивач ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи по суті повідомлений належним чином (а.с.26), заяву із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін не подавав. Разом з тим, у відповідній письмовій заяві, поданій до суду 29 квітня 2026 року, зазначив, що він підтримує позовні вимоги в повному обсязі, бажання зберегти шлюб не має та заперечує проти надання строку для примирення, прохав суд провести розгляд справи без його участі на підставі наявних в матеріалах справи доказів (а.с.30). При цьому, інших заяв з процесуальних питань, зокрема, заяви про відкладення розгляду справи, відмови від позову чи залишення позову без розгляду від позивача до суду не надходило.

Відповідачу ОСОБА_2 копія ухвали про відкриття провадження від 22 січня 2026 року та копія позовної заяви, а також повідомленняпро дату, час і місце розгляду справи двічі було направлено за її останнім відомим зареєстрованим місцем проживання, однак поштові конверти повернуто на адресу суду не врученими адресату із відмітками пошти «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.9,10,1215-16,27-28).

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 та у постанові від 23 січня 2023 року у справі №496/4633/18 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі №10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-б).

Відповідно до постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 грудня 2023 року №591/4832/22 (провадження №61-10261св23), довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутністю за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.

Крім того, відповідач ОСОБА_2 відповідно до вимог ч.11 ст.128 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) повідомлялася про дату, час і місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті суду (а.с.25).

Відтак, виходячи з викладеного, відповідач ОСОБА_2 про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. При цьому, відповідач заяву із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін не подавала, правом подати відзив на позовну заяву не скористалась, жодних заяв з процесуальних питань від сторони відповідача до суду не надходило.

Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Виходячи з положень ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи те, що справа призначена до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а також з урахуванням неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній матеріалів.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч.1 ст.279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10.

Суд, з`ясувавши позицію позивача ОСОБА_1 , викладену в позовній заяві, та у додатковій заяві, поданій ним до суду 29 квітня 2026 року,дослідивши наявні в матеріалах справи докази та надавши їм належну оцінку, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до положень частин 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Із свідоцтва про шлюбу, виданого повторно, вбачається, що сторони зареєстрували шлюб 17 жовтня 1998 року у відділі реєстрації актів цивільного стану міста Самбора Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області, про що 17 жовтня 1998 року складено відповідний актовий запис №197 (а.с.3,4,21,22).

Від даного шлюбу сторони мають одну спільну дитину, котра на даний час вже повнолітня (а.с.2,20).

З письмових пояснень позивача та матеріалів справи вбачається, що сімейне життя у сторін не склалося через розбіжності в характерах, непорозуміння на побутовому ґрунті, відсутність спільних інтересів, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Як наслідок, близько восьми років подружжя проживає окремо один від одного, сторони не ведуть спільного господарства та не підтримують шлюбно-сімейні відносини, проте вирішити питання про розірвання шлюбу добровільно в позасудовому порядку не виявилося можливим. При цьому, позивач вважає подальше спільне життя і збереження шлюбу між ними неможливим (а.с.2,5,20,23,30).

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач ОСОБА_2 правом подати відзив на позовну заяву не скористалась, будь-яких заперечень проти позову з посиланням на відповідні докази не надала, проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження не заперечувала.

Таким чином, на переконання суду, відповідач ОСОБА_2 вищезазначені обставини у справі не оспорювала, фактично їх визнала, тому у відповідності до вимог ч.1 ст.82 ЦПК України такі обставини не підлягають доказуванню.

Згідно положень статті 111 Сімейного кодексу України (далі – СК України) суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Позивач ОСОБА_1 за змістом позову та у додатковій заяві, поданій ним до суду, прохав позов задовольнити, письмово заперечував проти надання подружжю строку для примирення (а.с.2,20,30).

Відповідач ОСОБА_2 клопотань про надання подружжю строку для примирення не заявляв.

За таких обставин суд вважає, що сторони не виявили бажання зберегти подружні відносини.

Спору про поділ спільного майна подружжя на час розгляду даної справи немає.

Відповідно до ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

За такої сукупності обставин у справі суд дійшов висновку, що причини, які спонукали позивача ОСОБА_1 на розірвання шлюбу, є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу між ними є неможливим, воно суперечить інтересам кожного з подружжя, а тому позов підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Відповідач ОСОБА_2 у зв`язку з реєстрацією шлюбу змінила своє дошлюбне прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » (а.с.3,21).

Разом з тим, відповідач ОСОБА_2 не зверталась до суду із заявою про відновлення свого дошлюбного прізвища.

Виходячи з наведеного, суд вважає за необхідне після розірвання шлюбу відповідачу ОСОБА_2 залишити прізвище « ОСОБА_5 ».

Питання про розподіл судових витрат позивачем не порушувалось.

Керуючись стст.24,110-113 СК України, стст.12-13,76-82,247,259,263-268,274,279 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Самборі Львівської області (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Самбірським МРВ УМВС України у Львівській області від 20 вересня 1995 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Самборі Львівської області (останнє відоме зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), зареєстрований 17 жовтня 1998 року у відділі реєстрації актів цивільного стану міста Самбора Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області, відповідний актовий запис №197 від 17 жовтня 1998 року, які не мають неповнолітніх дітей.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 й надалі іменуватися цим самим прізвищем.

Рішення суду відповідно до частини 1 статті 273 ЦПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Т.М. Кущ