Рішення від 28 квітня 2026 р. у справі №462/822/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/822/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючої-судді - Гедз Б.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути із відповідача на її користь аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів доходу відповідача щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати подання заяви і до досягнення дитиною повноліття.

В обгрунтування заявлених вимог позивачка зазначає, що із відповідачем у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син – ОСОБА_3 , який проживає разом із нею та перебуває на її повному утриманні. Однак відповідач як батько малолітнього ОСОБА_3 , є працездатним, офіційно працевлаштований, має джерело постійного доходу, при цьому не забезпечує належним чином утримання дитини у стабільному та визначеному законом порядку. Із врахуванням віку дитини та відповідних потреб малолітньої дитини, просить вирішити питання стягнення із відповідача аліментів у чстці від доходу із дотриманням мінімальних гарантій, а відтак поданий нею позов задовольнити.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 03 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

Судом вживались заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, зокрема за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача: АДРЕСА_1 рекомендованою поштовою кореспонденцією скеровувались до відома відповідача ухвала про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви та додатками до неї, роз`яснено право відповідача, порядок та строки подання відзиву на позовну заяву, однак як вбачається із конверта, яким відповідачу скеровувалась судова кореспонденція, такий повернуто на адресу суду неврученим адресату із зазначенням причини невручення, згідно із відомостей офіційного трекінгу АТ «Укрпошта»: «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

У визначений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву, відповідачем відзиву до суду не подано, про наявність поважних причин не подання відзиву у встановлений строк суду не повідомлено, заява про поновлення строку для подання відзиву до суду станом на день винесення рішення також не поступала.

Клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (вилику) сторін за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку із тим, що відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Статтями 183 та 184 СК України передбачено способи стягнення аліментів: у частці від заробітку або у твердій грошовій сумі та підстави стягнення аліментів одним із таких способів.

Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Судом встановлено, що у сторін по справі ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син – ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданим повторно 03 грудня 2024 року Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Як встановлено із відповіді № 2303944 з Єдиного державного демографічного реєстру місце проживання ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно із відомостями Витягу з реєстру територіальної громади № 2026/001429911 від 28.01.2026, встановлено, що за місцем проживання матері – ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано також місце проживання і малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і обов`язків та не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У відповідності до ч.1 ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Таким чином, оцінивши встановлені в ході судового розгляду справи обставини та зібрані докази у своїй сукупності, беручи до уваги, що положенням ст. 180 Сімейного кодексу України, яким передбачено обов`язок утримання дітей до досягнення ними повноліття, такий обов`язок в той же час покладено на обох батьків, керуючись принципом розумності, справедливості та рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини, зокрема обов`язку утримання дітей, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підставний, підлягає задоволенню та з відповідача слід стягувати аліменти на малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня предявлення позову до суду 02.02.2026 щомісячно і до досягнення дитини повноліття, оскільки такий розмір аліментів, на переконання суду, є об`єктивним з огляду на вимоги закону щодо прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку та водночас справедливим у відповідності до обов`язку обох батьків матеріального утримання дітей, відтак відповідатиме і реальним потребам дітей і матеріальному становищу обох батьків у справі.

Суд також роз`яснює, що згідно змісту статей 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Так, частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Тобто, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в користь держави 1331,20 грн судового збору.

Керуючись ст. 180-184, 185, 192 Сімейного кодексу України, ст. 12, 13, 81, 89, 259, 268 ЦПК України, суд –

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити.

Стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на малолітнього сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 від заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття, починаючи із 02.02.2026.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одну) гривню 20 копійок.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду складено 29.04.2026.

Суддя (підпис) Б.М. Гедз

З оригіналом згідно.

Оригінал рішення знаходиться в матеріалах цивільної справи № 462/822/26.

Суддя Б.М. Гедз