Вирок від 29 квітня 2026 р. у справі №462/3196/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Єдиний унікальний номер судової справи 462/3196/26

Номер провадження 1-кп/462/420/26

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого (у режимі відеоконференції) ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025141370000810 від 21.10.2025 року відносно:

ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Жилівка, Новоселицького р-ну, Чернівецької обл., громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , раніше несудимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень проти власності, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України), та проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об`єднань громадян та кримінальні правопорушення проти журналістів, передбачених ч. 1 ст. 357 КК України,

встановив:

І. Рух справи в суді

10.04.2026 року (вх. № 9547) з Львівської спецпрокуратури у Залізничний районний суд м. Львова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025141370000810 від 21.10.2025 року відносно ОСОБА_4 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України до якого долучено реєстр матеріалів досудового розслідування, розписку про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, оптичний диск (а.с. 1-2, 3-8, 9-17, 18, 19, 20).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2026 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - ОСОБА_1 (а.с. 21).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 13.04.2026 року справу призначено до підготовчого судового розгляду (а.с. 22).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 28.04.2026 року кримінальне провадження призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 28.04.2026 року постановлено судове засідання здійснювати дистанційно у режимі відеоконференції між Залізничним районним судом м. Львова та Державною установою «Львівська установа виконання покарань (№ 19)».

ІІ. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

2.1. Щодо обставин кримінальних правопорушень за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України

Військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , у порушення вимог ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року № 548-XIV, ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року № 551-XIV, усвідомлюючи, що в Україні введено воєнний стан, 21.10.2025 року в період часу з 14 год. 40 хв. по 15 год. 16 хв. (більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за адресою: м. Львів, вул. Наукова, 35А, реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливий мотив, шляхом вільного доступу, з метою власного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх негативні наслідки і бажаючи їх настання, таємно викрав належний ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рюкзак чорного кольору з синьою вставкою, в якому знаходився мобільний телефон марки «Realme» серії «7» 5G 6/128 ГБ, вартістю 4 765 грн. 00 коп., із сім карткою мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_2 , вартістю 200 грн. 00 коп. та сім карткою мобільного оператора «Водафон» НОМЕР_3 , вартістю 200 грн. 00 коп.

Окрім цього, ОСОБА_4 , у вказаному рюкзаку виявив банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» (рахунок НОМЕР_4 ) видану на ім`я ОСОБА_6 .

Усвідомивши, що виявлена ним картка належить іншій особі та у відповідності до норм ст. 1 Закону України «Про інформацію», п. 1, 3 ст. 36 Закону України «Про платіжні послуги», ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», п. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» дана банківська карта є офіційним документом, тобто електронним платіжним документом, засобом доступу до банківського рахунку, ОСОБА_4 , 21.10.2025 року в період часу з 14 год. 40 хв. по 15 год. 16 хв. (більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за адресою: м. Львів, вул. Наукова 35А, реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення офіційного документу, переслідуючи корисливий мотив, шляхом вільного доступу, з метою власного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх негативні наслідки і бажаючи їх настання, таємно викрав офіційний документ - банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» (рахунок НОМЕР_4 ) видану на ім`я ОСОБА_6 .

У подальшому, ОСОБА_4 діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою власного протиправного збагачення, розуміючи, що його дії не помічені сторонніми особами, шляхом вільного доступу, використовуючи викрадену банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» (рахунок НОМЕР_4 ), що належить потерпілій ОСОБА_6 в період часу з 15 год. 16 хв. 21.10.2025 року по 16 год. 57 хв. 21.10.2025 року розраховуючись за товари у магазинах м. Львова, востаннє у магазині «Simi», що за адресою: м. Львів, вул. Залізнична 2, за допомогою безконтактної технології розрахунку «Pay Pass», таємно викрав з банківського рахунку ОСОБА_6 , грошові кошти в загальній сумі 3 550 грн. 80 коп., розпорядившись коштами на власний розсуд.

Таким чином ОСОБА_4 , своїми умисними діями заподіяв потерпілій ОСОБА_6 , матеріальної шкоди на загальну суму 8 715 грн. 80 коп.

2.2. Правова кваліфікація кримінальних правопорушень

Так, ОСОБА_4 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану та у викраденні офіційного документа, вчиненого з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України.

ІІІ. Позиція сторін кримінального провадження та учасників судового провадження

3.1. Щодо позиції обвинуваченого

Допитаний у дистанційному судовому засіданні (у режимі відеоконференції) обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України, визнав повністю та не заперечив фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті.

Надав показання, які за змістом відповідають обставинам, викладеним у розділі ІІ цього вироку. У вчиненому щиро розкаявся, надав запевнення щодо недопущення подібної протиправної поведінки надалі та просив суд суворо його не карати.

Судом було встановлено, що ОСОБА_4 правильно розуміє зміст вказаних обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності такої його позиції.

3.2. Щодо позиції сторони обвинувачення

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні наполягав на вказаній кваліфікації дій обвинуваченого, просив суд визнати його винним у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану та у викраденні офіційного документа, вчиненого з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України та призначити покарання у межах санкції вказаних частин статей.

3.3. Щодо позиції сторони захисту

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив, що обвинувачений визнає свою вину, тому просив суд призначити мінімальне покарання із застосуванням звільнення від відбування покарання з випробуванням.

3.4. Щодо позиції потерпілої сторони

Потерпіла ОСОБА_6 , яка належним чином була повідомлений про час, день та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилась.

Однак суд враховує, що у матеріалах справи міститься письмова заява потерпілої ОСОБА_6 від 21.04.2026 року із змісту якої вбачається, що остання просить суд проводити судові засідання без її участі. Просить визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінальних правопорушень. Зазначає, що шкода ОСОБА_4 їй не відшкодована (а.с. 34).

IV. Позиція суду

Суд враховує, що учасниками судового провадження не оспорювались фактичні обставини кримінального провадження, з`ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності такої їх позиції, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.

Тому, відповідно до ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), суд провів судовий розгляд у порядку, передбаченому даною нормою, обмежившись лише допитом обвинуваченого.

V. Мотиви суду, оцінка та висновки

Дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані:

-за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану;

-за ч. 1 ст. 357 КК України, як викрадення офіційного документа, вчиненого з корисливих мотивів.

За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно вимог ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин під час судового розгляду покладається на прокурора.

Так, показання обвинуваченого у судовому засіданні послідовні та логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції. Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу не заявлялося.

Таким чином, вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України, доведена у повному обсязі і підтверджується доказами, які є у матеріалах кримінального провадження, обвинуваченим не оспорюються.

VІ. Призначення покарання

6.1. Загальні положення

Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, враховує, що таке є важливим етапом кримінальної відповідальності та здійснюється виключно щодо особи, яка визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, що відповідає принципу Nullum crimen, nulla poena sine lege («Немає злочину, немає покарання без закону»). Покарання має особистий і індивідуалізований характер, оскільки його застосування передбачає врахування обставин справи та особистості винного, що узгоджується з принципом Poena personalis est («Покарання є особистим»). Воно є завершальним етапом кримінального процесу, і його призначення здійснюється судом відповідно до ч. 1 ст. 368 КПК України, в якій визначено порядок прийняття рішення щодо покарання, з урахуванням правової оцінки діяння та особи обвинуваченого. Призначене покарання повинно відповідати вимогам законності, обґрунтованості, справедливості і бути необхідним, що відповідає принципу Fiat iustitia, ruat caelum («Нехай здійсниться правосуддя, хоч би впало небо»). Справедливість, як основний принцип призначення покарання, є базовою засадою правопорядку та критерієм довіри суспільства до правосуддя, що відображається у принципі Iustitia fundamentum regnorum («Справедливість - основа держав»). Покарання, як засіб досягнення справедливості, має не лише каральний, а й превентивний характер, оскільки воно сприяє запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень, що відповідає принципу Poena non est ultio, sed cautio («Покарання - це не помста, а застереження»), і спрямоване на попередження злочинних діянь як самого засудженого, так і інших осіб.

Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань кримінального кодексу України, як правового забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.

Згідно роз`яснень п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року із змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання», досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення кримінального правопорушення як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, а також із особливостей конкретного кримінального правопорушення й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали) тощо.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Також, суд враховує, зокрема: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; наслідки та обставини вчиненого кримінального правопорушення; особу винного, його вік, сімейний, матеріальний стан, а також стан здоров`я; роль у скоєнні кримінального правопорушення та поведінку до і після вчинення такого; наявність обставини, які пом`якшують покарання та обставин, які обтяжують покарання.

6.2. Щодо обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання

Так, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

6.3. Щодо обставин призначення основного покарання

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд керується загальними засадами кримінального провадження: змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п. 15 ч. 1 ст. 7, ст. 22 КПК України) та диспозитивність (п. 19 ч. 1 ст. 7, ст. 26 КПК України).

Відповідно до ст. 65 КК України, враховуючи дані про особу обвинуваченого, який раніше несудимий (а.с. 77), за медичною допомогою у психоневрологічний диспансер не звертався, не перебуває на обліку у психоневрологічному диспансері (а.с. 97), будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 у військовому званні солдат (а.с. 79-85), висловив бажання та намір про продовження проходження служби в Збройних Силах України для захисту територіальної цілісності держави, а також ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, а саме, класифікацію за ст. 12 КК України (які відносяться до кримінального проступку та тяжкого злочину), особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, поведінку під час та після вчинення протиправних дій, також те, що останній визнав свою вину, висловив щире каяття у скоєному.

За таких обставин, з метою перевиховання та виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне обрати йому покарання за кожне кримінальне правопорушення в межах санкцій ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України.

Також, суд враховує, що згідно ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

За таких обставин, відповідно до вимог ст. 65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з метою перевиховання та виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому, остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Таке покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави у приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

При цьому підстав для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання суд не вбачає.

6.4. Щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням

Згідно ст. 75 КК України якщо суд, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Виходячи з усіх обставин справи, наслідків вчиненого кримінального правопорушення, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції його від суспільства, а тому вважає, що обвинуваченого слід звільнити від відбування основного покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Суд переконаний, що за викладених обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року).

VІI. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

7.1. Щодо запобіжного заходу

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Франківського районного суду м. Львова № 465/10893/25 від 06.03.2026 року (а.с. 76) - скасувати.

Так, з огляду на вимоги ч. 1 ст. 377 КПК України згідно якої, якщо обвинувачений тримається під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання у разі виправдання, звільнення від відбування покарання, засудження до покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, ухвалення обвинувального вироку без призначення покарання, з огляду на застосування щодо обвинуваченої звільнення від покарання з випробуванням, ОСОБА_4 слід негайно звільнити з-під варти в залі суду.

7.2. Щодо зарахування строку попереднього ув`язнення

Згідно положень ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув`язнення, може пом`якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.

Суд приймає до уваги, що ОСОБА_4 затримано 05.03.2026 року, у порядку ст. 208 КПК України, 05.03.2026 року йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України.

Отже ОСОБА_4 , слід зарахувати у строк покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, а саме: з дня затримання - 05.03.2026 року (з моменту фактичного затримання) до 30.04.2026 року (дата ухвалення вироку суду).

7.3. Щодо процесуальних витрат

Процесуальні витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз у кримінальному провадженні становлять 1 782 грн. 80 коп., які відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави, зокрема:

- 1 782 грн. 80 коп. витрат на проведення товарознавчої експертизи, висновок експерта № СЕ-19/114-25/26826ТВ від 03.11.2025 року (а.с. 61).

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Спеціальна конфіскація не застосовується.

Підстави для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру відсутні.

Підстави для виплати винагороди викривачу відсутні.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. 368-371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд -

ухвалив:

1. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді - позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років;

- за ч. 1 ст. 357 КК України у вигляді - штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

2. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

3. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання із випробуванням протягом іспитового строку, тривалістю 3 (три) роки.

4. Відповідно до ч. 4 ст. 76 КК України нагляд за ОСОБА_4 , як військовослужбовцем, звільненим від відбування покарання з випробуванням, покласти на командира Військової частини НОМЕР_1 , у разі зміни місця служби - командира військової частини за новим місцем служби, а у разі звільнення з військової служби контроль за виконанням вироку покласти на уповноважений орган з питань пробації.

5. У разі звільнення з військової служби зобов`язати ОСОБА_4 згідно ч. 1 ст. 76 КК України: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання; періодично з`являтися в уповноважений орган з питань пробації для реєстрації.

6. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 , у строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі - з 05.03.2026 року до 30.04.2026 року.

7. Обраний обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - скасувати.

8. Звільнити ОСОБА_4 з-під варти в залі суду.

9. Іспитовий строк обчислювати відповідно до положень ст. 165 КВК України з моменту проголошення вироку суду.

10. Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати у сумі 1 782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) грн. 80 коп. за результатами проведення експертизи.

11. Речові докази у кримінальному провадженні:

- оптичний диск DVD-R із відеозаписом камери спостереження в магазині ТОВ «Сільпо-фуд», розташованого по вул. Науковій, 35А у м. Львові (а.с. 37) - залишити у матеріалах кримінального провадження;

- оптичний диск DVD-R із відеозаписами камер спостереження магазинів, розташованих у м. Львові (а.с. 48) - залишити у матеріалах кримінального провадження;

- оптичний диск DVD-R із відеозаписом камери спостереження магазину «Київстар», розташованого за адресою: м. Львів, вул. Щирецька, 36 (а.с. 54) - залишити у матеріалах кримінального провадження;

- оптичний диск DVD-R із відеозаписами камер спостереження магазинів «Чарка до свята» за адресою: м. Львів, 7 Скнилівський провулок, 7 та за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 129 (а.с. 60) - залишити у матеріалах кримінального провадження.

12. Порядок оскарження вироку, набрання законної сили та отримання копії вироку

Вирок не може бути оскаржений у апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

З текстом судового рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Вирок суду виготовлений та підписаний суддею у нарадчій кімнаті 30.04.2026 року.

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: ОСОБА_1