Рішення від 28 квітня 2026 р. у справі №947/44677/25 — Київський районний суд м. Одеси

Суд: Київський районний суд м. Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про виплату заробітної плати

Дата: 28 квітня 2026 р.

Справа: №947/44677/25

Суддя: Скриль Ю. А.

____________________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/44677/25

Провадження № 2/947/999/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2026 року м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у складі

головуючого судді Скриль Ю.А.,

за участю секретаря судового засідання Остапчук О.Є.,

за участю:

позивачки – ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Миргородової О.Ю.,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних позовних вимог щодо предмету спору – Костовської В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог щодо предмету спору: Одеська дорожня організація профспілки залізничників і транспортних будівельників України, про стягнення одноразової матеріальної допомоги при звільненні на пенсію у розмірі десяти середніх заробітних плат, виплати до ювілейної дати роботи на залізничному транспорту, ювілейної дати (60) років з дня народження, матеріальної допомоги на оздоровлення та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад позовних вимог

Позивачка звернулась до суду з позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», в якій просив стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на її користь:

- одноразову матеріальну допомогу у розмірі десяти середньомісячних заробітних плат у зв`язку з виходом на пенсію вперше в сумі 208 464,00 грн;

- матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022, 2023, 2024, 2025 роки в розмірі 50% тарифної ставки в сумі 16 359,00 грн;

- заохочувальну виплату у розмірі місячної тарифної ставки з нагоди ювілейної дати – 60 років з дня народження в розмірі 12 375,00 грн;

- виплату до ювілейної дати – 40 років роботи на залізничному транспорті у розмірі 12 375,00 грн;

- середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні по день розрахунку.

Під час судового розгляду зменшила позовні вимоги (в частині зменшення суми стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 та 2025 роки на суму 2475,00 грн), а саме просила стягнути:

- матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022, 2023 роки в розмірі 50% тарифної ставки, різницю між виплаченою матеріальною допомогою у розмірі 30% та належних до виплати у розмірі 50% за 2024 та 2025 роки, на загальну суму 13 884 грн;

- виплату до ювілейної дати – 40 років роботи на залізничному транспорті у розмірі 12 375,00 грн;

- середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні по день ухвалення судового рішення, але не більше ніж за 6 місяців.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона 10.07.1984 була прийнята на роботу в залізничну галузь на посаду техніка технічного відділу служби руху Одеської залізниці.

Звільнена на пенсію 05.11.2025 за віком наказом від 20.10.2025 №1118/ос з посади інженера першої категорії мобілізаційного відділу спеціальної служби регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Укрзалізниця».

На момент звільнення її загальний стаж роботи на залізничному транспорті склав 41 рік 3 місяця і 26 днів (сорок один рік, три місяці і двадцять шість днів), що підтверджується записами в трудовій книжці і протоколом комісії з установлення трудового стажу у залізничній галузі від 20.10.2025 №55 про визначення трудового стажу роботи для виплати одноразової матеріальної допомоги у зв`язку з звільненням на пенсію вперше.

В наказі про звільнення зазначена виплата компенсації за 46 календарних днів невикористаної відпустки за попередні роки, яка мені була нарахована та виплачена при звільненні, а також зазначена виплата одноразової матеріальної допомоги у розмірі десяти середньомісячних заробітних плат у зв`язку з звільненням на пенсію, відповідно до умов п.4.17 колективного договору, укладеному між адміністрацією Одеської залізниці і дорожнім комітетом профспілки на 2011-2015 роки, який пролонгований на наступні роки та діє по теперішній час.

По умовам колективного договору (п.4.17) у разі звільнення працівника за власним бажанням на пенсію вперше йому виплачується одноразова матеріальна допомога в залежності від стажу роботи в галузі. При стажі роботи 15 і більше років виплачується п`ять основних середньомісячних заробітків, а якщо стаж роботи більше 15 років і при звільнені на пенсію не пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку (не враховуючи находження на лікарняному і час дії воєнного стану в Україні) працівнику виплачується додаткова матеріальна допомога, яка по умовам колективного договору у мане складає ще п`ять середньомісячних заробітків.

Розмір матеріальної допомоги становить 10 середньомісячних заробітків.

ЇЇ середній заробіток на час звільнення складав 20846,35 грн, всього одноразова матеріальна допомога становить 20846,35 грн. х 10 = 208 464 грн.

Також позивачці не надавалась матеріальна допомога на оздоровлення, яка виплачується працівникам Одеської залізниці відповідно до умов п.4.16 колективного договору один раз на рік у розмірі не менше як 50% посадового окладу чи тарифної ставки по письмовій заяві працівника, як правило, при наданні чергової відпустки. Така допомога їй при наданні відпустки не була надана за 2022, 2023, 2024 і частково за 2025 роки. Заяви на надання такої допомоги вона подавала разом з заявами на надання відпустки, але допомога не виплачувалась по рішенню правління «Укрзалізниці» від 14.03.2022 (витяг з протоколу №Ц-54/31 Ком.т. засідання правліня, ст.. 1.1.4) про тимчасове призупинення виплат всіх видів матеріальної допомоги.

В 2022 році її посадовий оклад складав 7865грн., 50% від окладу становить - 3932,50 грн, це сума, яку адміністрація мала виплатити при наданні відпустки на оздоровлення.

В 2023 році посадовий оклад був у розмірі 8652грн.,50% від окладу – 4326 грн.

В 2024 році посадовий оклад складав 11250 грн, 50% - 5625 грн.

В 2025 році мій посадовий складав – 12375 грн, 50% від окладу - 6187грн.

Їй була виплачена матеріальна допомога на оздоровлення лише 30% від окладу у розмірі 3712,50 грн, що не відповідає умовам по колективному договору. Недоплата склала 2475грн.

Загальна сума заборгованості по виплаті матеріальної допомоги на оздоровлення за вищезазначені роки склала - 16359грн.

По умовам колективного договору залізниці (ч.2 п.7.23 колдоговору) передбачено, що працівникам залізниці за добросовісну працю і у зв`язку з настанням ювілейної дати роботи на залізничному транспорті (25, 30, 40....років) виплачується грошове винагородження в розмірі посадового окладу. ОСОБА_2 дата 40 років роботи на залізничному транспорті у мене виповнилось 10.07.2024, але передбачене винагородження у розмірі посадового окладу (посадовий оклад складав 12375 грн), їй виплачено не було.

Також не було виплачено заохочування до ювілейної дати (60 років) від дня народження у сумі посадового окладу - 12375грн,

Заохочення у сумі посадового окладу до ювілейної дати від дня народження передбачена п.8.8 «Положення про оплату праці працівників акціонерного товариства «Укрзалізниця»» від 26.06.2023 (протокол №Ц- 85/39 Кбм.т.»), в якому визначено, що працівникам Підрозділу можуть нараховуватись та виплачуватись одноразові заохочення до ювілейних дат з дня народження (50, 60, 70 років). Розмір виплати залежить від стажу роботи в АТ «Укрзалізниця». Якщо стаж роботи понад 15 років, то така виплата проводиться у розмірі 100% посадового окладу.

Стаж роботи позивачки на залізниці більше 40 років, тому ця виплата повинна бути у розмірі 100% її посадового окладу, який був у неї на вказану дату, але заохочувальна сума їй також не виплачена.

Стосовно матеріальної допомоги на оздоровлення, заохочувальної виплати до ювілейної дати - 40 років роботи на залізничному транспорті, 60 років з дня народження, то вказані нарахування здійснені не були і відповідно при звільненні їй не виплачені.

В наказі про звільнення інформації про ці виплати роботодавцем не зазначено, тобто роботодавець взагалі їх не планував виплачувати.

Що стосується виплати одноразової матеріальної допомоги при звільненні, то в наказі про звільнення зазначено, що виплату одноразової основної та додаткової матеріальної допомоги при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію вперше у розмірі десяти середньомісячних заробітних плат провести з урахуванням окремого рішення правління (витяг з протоколу від 14,10.2024 №Ц-82/63 Ком.т.).

Дане рішення правління АТ «Укрзалізниця» відтерміновує ці виплати на невизначений термін, тому як в ньому вказано, що виплату матеріальної допомоги проводити в хронологічній послідовності відповідно до дати звільнення працівника вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, починаючи з листопада 2024 року згідно з графіком погашення, але такого графіку немає і відповідно вона з ним не ознайомлена.

Роботодавець при звільненні повинен письмово мав повідомити позивачку про всі нараховані суми в день звільнення, що з його сторони зроблено не було, так як сума матеріальної допомоги при звільненні не була розрахована, не була нарахована і матеріально допомога на оздоровлення, а також не було зазначено сум виплат до ювілейних дат 40 років роботи на залізничному транспорті і 60 років з дня народження.

При звільненні позивачка не отримала повний розрахунок. Адміністрацією регіональної філії «Одеська залізниця» її було повідомлено, що одноразову матеріальну допомогу у зв`язку з виходом на пенсію вона отримає з відтермінуванням на деякий невизначений строк, але до теперішнього часу їй вказана допомога не виплачена, не виплачені і інші вищезазначені суми.

Повний розрахунок, включаючи одноразову матеріальну допомогу у зв`язку з виходом на пенсію та всі інші суми, які мені адміністрація повинна виплатити при звільненні складає - 249573грн. Це та сума, яка повинна бути нарахована та виплачена позивачці в день звільнення, відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України, з зазначенням кожного виду виплати (основна, додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, на які вона має право, згідно з умовами колективного договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні), але на час звільнення вищевказана сума їй не виплачена.

З метою захисту своїх прав позивачка звернулась до суду з вказаним позовом.

Відзив на позовну заяву

Відповідач частково визнав позовні вимоги, зокрема в частині

В обґрунтування своєї позиції зазначив, що позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача матеріальної допомоги в зв`язку з виходом на пенсію за віком в сумі 208 464,00 грн., матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2025 роки у розмірі 16 359,00 грн., заохочувальної виплати у розмірі місячної тарифної ставки з нагоди ювілейної дати – 60 років з дня народження у розмірі 12 375,00 грн., заохочувальної виплати у розмірі посадового окладу з нагоди ювілейної дати – 40 років роботи на залізничному транспорті у сумі 12 375,00 грн., а також середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні.

Щодо виплати матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію за віком в розмірі дванадцяти з половиною середньомісячних заробітних плат в сумі 255883,0 грн відповідач зазначив, що пункт 4.17 розділу 4 Колективного договору між адміністрацією та дорожнім комітетом профсоюзу Одеської залізниці на 2011-2015 р.р. передбачає при звільненні працівників у зв`язку з виходом на пенсію за віком одноразову грошову допомогу у розмірі не більше п`яти середньомісячних заробітків в залежності від стажу роботи у галузі. Зазначений колективний договір має статус колективного договору структурного підрозділу АТ «Укрзалізниця». Крім того, у випадках звільнення працівника за власним бажанням на пенсію при виникненні права на пенсію, але не пізніше трьох місяців, передбачена виплата додаткової грошової допомоги в залежності від стажу роботи в галузі до 5 середньомісячних заробітків. В окремих випадках робітникам залізниці за особливі заслуги, значний стаж роботи та бездоганну роботу на залізничному транспорті на підстав клопотання адміністрації та профспілкового комітету підрозділу може виплачуватись на підставі спільного рішення (постанови) керівництва дороги та Дорпрофсожу додаткова виплата при звільненні на пенсію пізніше 3-х місяців з дати виникнення права на пенсію.

Протоколом засідання комісії по встановленню трудового стажу на залізничному транспорті від 20.10.2025 № 55 встановлено трудовий стаж роботи Позивача – 41р.03м.26дн., що дає право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до п. 4.17 Колективного договору в розмірі 5 середньомісячних заробітків та додаткової одноразової допомоги у розмірі 5 середньомісячних заробітків.

06.09.2022 працюючим та звільненим працівникам спільним листом адміністрації АТ «Укрзалізниця» та профспілки залізничників і транспортних будівельників №Ц/3-91/1459/ЦПроф/30-22 від 06.09.2022 надано роз`яснення, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні призупинені виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами, зокрема одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті. Після припинення або скасування режиму воєнного стану, а також у разі покращення фінансового стану АТ «Укрзалізниця», що дасть змогу змінити рішення правління, працівники, звільнені вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію отримають суму одноразової та додаткової матеріальної допомоги, що їм належить.

З витягу з протоколу № Ц-82/63 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.10.2024 вбачається, що на засіданні правління ухвалено рішення про здійснення нарахування та виплати працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнилися/ будуть звільнені у період з січня по грудень 2024 року, одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті відповідно до пункту 3.2.21 Галузевої угоди, виплати яких були призупинені відповідно до підпункту 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т.).

Проте, у зв`язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності товариства, згідно з рішенням штабу АТ «Укрзалізниця» з ефективності від 28.03.2025 № Ц-1-1.5-25/47-25, листом від 04.04.2025 № Ц-5-1.5-25/122-25 у зв`язку з погіршенням фінансового стану товариства та проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності відповідача, починаючи з 01.04.2025 та до окремого рішення керівництва виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті призупинено.

Відповідач в цілому не погоджується із заявленою вимогою, оскільки виплата матеріальної допомоги в зв`язку з виходом на пенсію була призупинена, тобто відтермінована в часі в рамках повноважень, наданих роботодавцю законом № 2136- ІХ, відповідачем не відмовлено в їх виплаті. При стабілізації фінансового стану відповідача, зазначені виплати будуть відновлені першочергово, що також підтверджується в листі від 04.04.2025 № Ц-5-1.5-25/122-25.

Щодо виплати матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2025 роки в розмірі 16 359,00 грн відповідач вказав, що пунктом 4.16 колективного договору передбачено, що працівникам філії за письмовою заявою надається впродовж року разова допомога на оздоровлення, як правило, при виході у відпустку в розмірі, не менше 50 % тарифної ставки або посадового окладу, встановленого на дату звернення за допомогою.

В 2022, 2023 році заява про надання матеріальної допомоги на оздоровлення позивачем на адресу відповідача не подавалася. Оскільки обов`язковою умовою надання матеріальної допомоги є письмова заява працівника, і така заява позивачем не подавалася, у відповідача відсутній обов`язок нарахувати та, як наслідок, здійснити виплату такої матеріальної допомоги.

Отже, позовна вимога про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 рік є безпідставною та необґрунтованою.

У 2024 році матеріальна допомога на оздоровлення Позивачу була виплачена 09.09.2024 року у розмірі 30% посадового окладу (2 988,56 грн.), відповідно до рішення правління (Витяг з Протоколу рішення правління №Ц-82/39 від 27.06.2024), що підтверджується розрахунком заробітної плати за вересень 2024 року, платіжною відомістю №125/2232 та платіжною інструкцією від 09.09.2024 року № 663946.

У 2025 році матеріальна допомога на оздоровлення Позивачу була виплачена 28.05.2025 року у розмірі 30% посадового окладу (2 858,63 грн.), відповідно до рішення правління (Витяг з Протоколу рішення правління №Ц-82/39 від 27.06.2024), що підтверджується розрахунком заробітної плати за травень 2025 року, платіжною відомістю №125/447 та платіжною інструкцією від 28.05.2025 року № 299915.

З огляду на вищевикладене, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 16359,00 грн.

Щодо виплати заохочувальних виплат з нагоди 40 років роботи на залізничному транспорті в розмірі 12 375,00 грн та з нагоди 60 років з дня народження вказав, що абзацом 2 пункту 7.23 розділу 7 «Социальные гарантии, льготы, компенсации» Колективного договору передбачено виплату працівникам залізниці за сумлінну працю та у зв`язку з настанням ювілейної дати роботи на залізничному транспорті (25, 30, 40, 50 років) грошової винагороди у розмірі посадового окладу (тарифної ставки) згідно з Додатком №12. Відповідно до Порядку і умов виплати грошової винагороди у зв`язку з ювілейною датою роботи на залізничному транспорті (25, 30, 40, 50 років) (Додаток № 12) грошова винагорода виплачується працівникам у зв`язку з настанням ювілейної дати роботи на залізничному транспорті і за сумлінну багаторічну працю за наявності безперервного стажу роботи у галузі. Безперервний стаж роботи на залізничному транспорті працівникам апарату управління, в тому числі працівникам спеціальної служби регіональної філії встановлюється комісією з установлення трудового стажу у залізничній галузі для виплати грошової винагороди у зв`язку з ювілейною датою регіональної філії (далі – комісія регіональної філії). Рішення комісії регіональної філії, оформлене у виді протоколу, є підставою для видання наказу про виплату грошової винагороди. Керівництво спеціальної служби регіональної філії з клопотанням (поданням) щодо заохочення ОСОБА_1 у зв`язку з ювілейною датою роботи на залізничному транспорту не звертались. З огляду на вищезазначене, комісією регіональної філії питання щодо права ОСОБА_1 на отримання грошової винагороди у зв`язку з ювілейною датою роботи на залізничному транспорті, згідно з п. 7.23 та додатком № 12 Колективного договору не розглядалося.

Керівництво спеціальної служби регіональної філії з клопотанням (поданням) щодо заохочення ОСОБА_1 у зв`язку з ювілейною датою роботи на залізничному транспорту не звертались. Згідно п. 8.8. Положення від про оплату праці працівників АТ «Укрзалізниця» працівникам можуть бути нараховані та виплачені одноразові заохочення до ювілейних дат працівників (50, 60, 70 років) залежно від стажу роботи в АТ «Укрзалізниця» та посадового окладу (тарифної складової) на підставі клопотання (подання) керівника0 із зазначенням загальних підсумків оцінювання результатів роботи працівника.

Однак, керівництво спеціальної служби регіональної філії з клопотанням (поданням) щодо заохочення ОСОБА_1 з нагоди ювілейної дати - 60 років з дня народження також не звертались. З огляду на вищевикладене, у відповідача відсутні підстави, визначені нормативними документами та колективним договором, для виплати зазначених видів заохочувальних виплат.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідач зазначає, що виплата, яка є предметом спору у даній справі призупинена, необхідно також зазначити, що відповідно пункту 3 ст. 10 закону № 2136-ІХ роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. У зв`язку з необхідністю відновлення пошкодженої та знищеної ворогом інфраструктури АТ «Укрзалізниця» понесла величезні витрати, гуманітарні евакуаційні перевезення, що здійснювалися АТ «Укрзалізниця» на безоплатній основі, також потребували значних коштів. Всі зазначені факти значно ускладнювали та на теперішній час продовжують ускладнювати виконання фінансових зобов`язань відповідача. Так, у зв`язку з широкомасштабною військовою агресією російської федерації проти України, з перших днів протистояння АТ «Укрзалізниця», крім поточної роботи щодо залізничних перевезень, активно провадить діяльність, спрямовану на підтримку громадян та держави, а саме, евакуацію мирного населення з регіонів та територій країни, що зазнають масованих атак з боку агресора, до більш безпечних регіонів, перевезення гуманітарних вантажів, перевезення дипломатичних делегацій дружніх країн та інше.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 «Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави», відповідач є товариством, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Військова агресія російської федерації проти України призвела до значних руйнувань залізничної інфраструктури, втрати активів та майна Товариства, які з кожним місяцем військової агресії тільки зростають. У лютому 2025 року Київською школою економіки опубліковано «Звіт про прямі збитки інфраструктури від руйнувань внаслідок військової агресії Росії проти України станом на листопад 2024 року», згідно якого, станом на кінець 2024 року прямі збитки залізниці оцінюються в 4,3 мільярди доларів (витяг зі звіту додається).

Також, загальновідомою є інформація, що АТ «Укрзалізниця» у 2024 році отримало збиток у розмірі 2,7 млрд. грн. (доступно за посиланням: https://biz.liga.net/ua/all/transport/novosti/ukrzaliznytsia-u-2024-rotsi-zbilshyla-dokhid-na11-ale-otrymala-zbytok). У складних умовах збройної агресії основною метою діяльності відповідача є забезпечення безперебійного перевізного процесу, а не вдосконалення діяльності та процесів Товариства.

Всі сили та ресурси відповідача спрямовані виключно на забезпечення життєдіяльності та обороноздатності країни. Крім того, настання обставин непереборної сили не підлягає доказуванню відповідачем, оскільки це є загальновідома інформація. Зазначені обставини непереборної сили (військова агресія російської федерації проти України) засвідчені Торгово-промисловою палатою України 28.02.2022 року документом № 2024/02.0-7.1, який також є у відкритому доступі на офіційній інтернет - сторінці Торговопромислової палати України.

Таким чином, з початку воєнної агресії (з 24.02.2022 року) підприємство не могло нормально здійснювати роботу з причин, що від нього не залежали. Відтак, з врахуванням наведеного, на думку відповідача, відсутні підстави для покладення на відповідача обов`язку, передбаченого статтею 117 КЗпП України щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Щодо зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідач зазначив, що розмір заявленого позивачем до стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не встановлений. В прохальній частині заявлено вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день розрахунку. Проте, така вимога не відповідає нормам чинного законодавства, зокрема, ст. 117 КзПП України, згідно якої період нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку обмежений 6-ма місяцями.

Крім того, вважаємо за необхідне просити суд, у випадку задоволення вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, врахувати наступне. Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року в справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14- 623цс18) виснувала, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Також відповідач в обґрунтуванні своєї позиції зазначив, що з початком війни Українська залізниця відчутно продемонструвала свою роль як об`єкт критичної інфраструктури, взявши на себе головний удар по безкоштовній евакуації мільйонів українських громадян (а також великої кількості бізнесів), що опинились в зоні бойових дій; а також по доставці критично важливих матеріалів та обладнання у ці регіони. У відповідь, Українська залізниця стала активною мішенню для російських обстрілів та атак. В результаті залізнична інфраструктура понесла чималі непрямі втрати, в основному вони складаються з недоотриманого доходу Укрзалізниці. Крім, того, військова агресія російської федерації проти України призвела до значних руйнувань залізничної інфраструктури, втрати активів та майна Товариства, які з кожним місяцем військової агресії тільки зростають (пошкодження, а також повне знищення залізничної інфраструктури, рухомого складу, будівель та споруд, інженерних споруд тощо). Прямі збитки залізниці оцінюються в 4,3 мільярди доларів.

У задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.

При цьому сторона відповідача зазначив, що у випадку задоволення позовних вимог повністю або частково, просить суд зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на 95%, або до будь-якого іншого розміру, який є пропорційним та справедливим.

Письмові пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних позовних вимог щодо предмету спору, на відзив на позов

Відносно заперечень представника відповідача щодо позовних вимог, які викладені позивачем, пояснила наступне.

Щодо діючих норм законодавства України (ст.10,13, 18, 97 КЗпП України), зазначає, що вказані норми чітко визначають, те що колективний договір укладається на основі чинного законодавства, в якому сторони зобов`язались дотримуватись взятих на себе зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, а також питань оплати праці на основі взаємних домовленостей.

Також не має заперечень щодо посилання на ст.13 КЗпП України, в якій визначено, що зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. В колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін по нормуванню і оплаті праці, встановлюються форми, системи і розміри оплати праці та інші види трудових виплат (доплати, надбавки, премії та інше), встановлюються гарантії, компенсації та пільги. Колективний договір може передбачати додаткові по порівнянню з діючим законодавством і угодами гарантії та соціально-побутові пільги.

Положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця та працівників (ст.18 КЗпП України).

Немає заперечень проти того, що в умовах воєнної агресії російської федерації на території України можуть вводитись окремі обмеження прав і свобод людини і громадянина , відповідно до ст. 43, 44 Конституції України. Ст.11 Закону України (№2136-Х1) «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набрав чинності 24.03.2022 визначено, що на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця в рамках діючого законодавства.

Правлінням АТ «Укрзалізниця» прийнято протокольне рішення про призупинення положень колективного договору 14.03.2022 року №Ц-54/31 Ком.т (п1.1.4), яке передбачає, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні призупиняються виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами, зокрема одноразової матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівника вперше з роботи, яке не є законною підставою для зупинення цих виплат з таких підстав: рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 року №Ц54/31 Ком.т. прийнято з перевищенням повноважень правління і з порушенням діючого законодавства України до набрання чинності Законом України №2136-1Х «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (Закон підписаний президентом 15.03.2022, вступив в дію 24.03.2022), який визнав можливість призупиняти окремі положення колективних договорів, тому це рішення АТ «Укрзалізниця» прийнято з перевищенням повноважень правління, так як воно прийнято до прийняття вказаної норми законодавства та є нікчемним в частині призупинення виплат, передбачених Галузевою угодою і колективними договорами.

Закон України №2136-1Х ст.11 «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», (далі Закон), що набрав чинності 24.03.2022 року не передбачає права роботодавця в односторонньому порядку зупиняти чи призупиняти дію колективного договору, а надає можливість лише ініціювати такі дії, після проведень консультацій зі стороною працівників (профспілкою) та інформувати її про прийняте рішення.

Стороною роботодавця ніяких дій по інформації профспілки по призупиненню окремих зобов`язань колективних договорів зроблено не було.

В новій редакції ст.11 Закону вже прямо зазначено, що дія таких положень може бути зупинена тільки за взаємною згодою сторін колективного договору у порядку, визначеному колективним договором.

В протокольному рішенні АТ «Укрзалізниця» немає переліку виплат, які призупиняються. Перелік, яким користується адміністрація при призупинені виплат, ніким на затверджений. Колективний договір є двосторонньою угодою і призупиняти його дію можливо лише в законному порядку, передбаченому як для його прийняття за участі іншої сторони колективного договору, при тому що в колективний договір залізниці не були внесені зміни, які б призупинили дію окремих його положень, призупинення виплат було зроблено в односторонньому порядку волевиявленням правління АТ «Укрзалізниця». Також слід зазначити, що протокольне рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.10.2024 року (витяг з протоколу №Ц-82/63 Ком.т.), щодо виплат матеріальної допомоги при звільненні на пенсію, якою встановлюється черга, при тому що ця черга є багатомісячною, та адміністрація її не дотримується, суперечить вимогам ст. 116 КЗпП України.

Щодо виплати матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію ОСОБА_1 за віком в розмірі десяти середньомісячних заробітних плат в сумі 208464,грн. пояснила наступне.

За умовами колективного договору (п.4.17) працівникам залізниці гарантується, що у разі звільнення за власним бажанням на пенсію вперше їм виплачується одноразова матеріальна допомога в залежності від стажу роботи в галузі. При стажі роботи 15 років виплачується п`ять середньомісячних заробітків, а якщо стаж роботи більше, то виплачується додаткова матеріальна допомога, яка по умовам колективного договору у неї складає ще п`ять середньомісячних заробітків.

Трудовий стаж ОСОБА_1 на залізничному транспорті складає 41 рік 3 місяці і 26 днів, що підтверджується протоколом засідання комісії по встановленню трудового стажу на залізничному транспорті, тому виплата одноразової матеріальної допомоги у зв`язку з звільненням на пенсію у неї – 10 середньомісячних заробітних плат.

ОСОБА_1 звільнилась на пенсію з залізничного транспорту після досягнення пенсійного віку і виникнення права на пенсійне забезпечення.

По суті заперечень представника відповідача Відповідач посилається на введення воєнного стану, скорочення вантажних перевезень, втрати частини доходів та субсидіювання діяльності АТ «Укрзалізниця» з боку держави, прямі та непрямі збитки. Разом з тим, працівники, які багато років сумлінно працювали на залізниці і правомірно розраховували на належні їм виплати, не менш потерпають від наслідків російської агресії та потребують захисту з боку держави, в тому числі вони відчувають підвищення цін на продукти харчування, ліки, комунальні послуги і пр. Якщо відповідач є соціально орієнтованою компанією, пріоритетною діяльністю якої є підтримання високих стандартів соціального захисту співробітників, він повинен своєчасно і в повному обсязі розрахуватися з працівником, відповідно до діючого законодавства.

У рішенні правління АТ «Укрзалізниця» (витяг з протоколу №Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022) п.1.1.4. було зазначено, що «1.1.4. Інші додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупинити. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та на поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління, роз`яснення щодо нарахування та виплати яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики.».

В подальшому ніяких роз`яснень, підписаних або затверджених посадовою особою, не з`явилось. На виробничі підрозділи були направлені як додаток до листів коди видів оплат, за якими не проводиться нарахування на період дії правового режиму воєнного стану, ніким не підписані та не узгоджені з профспілкою.

АТ «Укрзалізниця» періодично «відкриває» деякі коди, але матеріальна допомога на оздоровлення та одноразова матеріальна допомога в зв`язку з звільненням на пенсію на теперішній час не відкриті.

Рішення правління (витяг з протоколу №Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022) про зупинення виплат, передбачених колективними договорами, та склад зупинених кодів виплат було прийнято в односторонньому порядку, без надання пропозиції первинним профспілковим організаціям, які в кожному виробничому підрозділі є стороною колективного договору з боку трудового колективу. Відповідач зазначає, що рішенням правління (витяг з протоколу №Ц-82/63 Ком.т від 14.10.2024 р.) було поновлено виплати одноразової матеріальної допомоги працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнились або будуть звільнені у період з січня до грудня 2024 року, в порядку черговості.

Позивачка ОСОБА_1 звільнена на пенсію 05.11.2025 року, одноразову матеріальну допомогу вона не отримала, при тому що в кінці року АТ «Укрзалізниця» мала можливість розрахуватись зі своїми звільненими працівниками.

Наступне зупинення дії колективного договору відбулося, як зазначив відповідач, вже відповідно до листа члена правління АТ «Укрзалізниця» від 04.04.2025 №Ц-5-1.5.-25/122 -25 «у зв`язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності товариства, починаючи з 01.04.2025 та до окремого рішення керівництва». Як рішення правління про зупинення виплат, так і лист члена правління не є належною правовою підставою для зупинення виплати заробітної плати та прирівняних до заробітної плати виплат.

Також представник тертьої особи стосовно рішення АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 (протокол №Ц-82/39 Ком.т) про здійснення, починаючи з 01.07.2024 р., нарахування та виплати матеріальної допомоги на оздоровлення працівників в розмірі 30% місячної ставки за умови використання працівником не менш ніж 14 календарних днів основної відпустки зазначила наступне.

Прийняте АТ «Укрзалізниця» рішення – це окреме, не передбачене колективним договором заохочення, так як запроваджене в односторонньому порядку та має інші умови, ніж передбачені колективним договором. Матеріальна допомога на оздоровлення за умовами колективного договору виплачується щорічно, як правило, разом з щорічною відпусткою, в розмірі не менш ніж 50% посадового окладу (тарифної ставки) та не містить обов`язкової кількості днів. Спираючись на вищезазначене вважаю, що ОСОБА_1 має право отримати матеріальну допомогу на оздоровлення за усі роки (2022, 2023, 2024) у розмірі, який передбачений діючим колективним договором.

Рішення комісії, оформлене в виді протоколу, являється підставою для видачі наказу по структурному підрозділу про виплату грошового винагородження. Протокол комісії по встановленню трудового стажу є в наявності, але наказ про виплату не виданий, що є порушенням встановленого порядку виплати, встановленому додатком 12 колективного договору. Частиною 2 п.7.23 колективного договору залізниці передбачена виплата грошового винагородження в розмірі посадового окладу у зв`язку з настанням ювілейної дати (40 років) роботи на залізничному транспорті за сумлінну та багаторічну працю при наявності безперервного стажу роботи в залізничній галузі.

При звільненні ОСОБА_1 на пенсію, комісією встановлено, що безперервний стаж роботи склав 41 рік 3 місяці і 26 днів, що відповідає порядку та умовам виплати грошового винагородження, встановленому колективним договором у розмірі посадового окладу. Відповідач не довів, що не має можливості розрахуватися з працівником.

До того ж звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства. Але діяльність АТ «Укрзалізниця» не зупинялася, разом з збитками отримує прибуток, про що у минулому році звітували керівники, а також отримує дотації від держави на виробничі потреби і на виплату заробітної плати.

Що стосується стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зазначила, що межу у шість місяців з 19.07.2022 встановив Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX. Враховуючи вищевикладене, працівник правомірно вимагає виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до діючого законодавства України.

Позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.

Процесуальні дії та рух справи

Позивачка 02.12.2025 звернулась до Київського районного суду м. Одеси з вказаним позовом.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільна справа була розподілена судді Скриль Ю.А.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 20.01.2026.

07.01.2026 до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

12.01.2026до суду через підсистему «Електронний суд» від представника третьої особи – Одеської дорожньої організації профспілки залізничників і транспортних будівельників України надійшли письмові пояснення на відзив на позов.

У підготовчому засіданні 20.01.2026 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті в судовому засдіанні 17.02.2026.

10.02.2026 від до суду через підсистему «Електронний суд» від представника третьої особи – Одеської дорожньої організації профспілки залізничників і транспортних будівельників України надійшло клопотання про долучення до справи Розрахунку виплати середньої заробітної плати за час її затримки при звільненні.

Судове засідання 17.02.2026 не відбулось через відсутність постачання електричної енергії до приміщення суду та відкладене на 18.03.2026.

У судовому засіданні 18.03.2026 розглянуто та задоволено клопотання представника третьої особи – Одеської дорожньої організації профспілки залізничників і транспортних будівельників України: до матеріалів справи долучено Розрахунок виплати середньої заробітної плати за час її затримки при звільненні.

Також у судовому засіданні під час фактичного встановленняобставин справи, ураховуючи надані представником відповідача пояснення у справі з посиланням на відповідні докази щодо здійснення відповідачем частини виплат, про стягнення яких заявляє позивачка, сторона позивача заявила клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні з метою вирішення питання щодо зменшення позовних вимог.

У судовому засіданні оголошена перерва до 23.04.2026.

У судовому засіданні 23.04.2026 позивачка просила суд зменшити позовні вимоги на суму 2475 грн за пунктом 2 прохальної частини позовних вимог за період 2024-2025 роки. Суд прийняв зменшення позовних вимог, представник відповідача не заперечувала проти подальшого розгляду справи.

Розгляд справи розгляд справи продовжений, завершено встановлення фактичних обставин справи, досліджені докази.

Суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення та відклав його проголошення на 29.04.2026.

Позиція сторін в ході судового розгляду.

В судовому засіданні позивачка підтримала заявлені позовні вимоги з урахуванням їх зменшення, зокрема просила стягнути з відповідача:

- матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022, 2023,2024,2025 роки в розмірі 50% тарифної ставки в сумі 13 884 грн (зменшено у судовому засідання виплати на 2475 грн за 23024,2025 роки);

- виплату до ювілейної дати – 40 років роботи на залізничному транспорті у розмірі 12 375,00 грн;

Представник відповідача - Акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи – Костовська В.І. підтримала позовні вимоги в повному обсязі, з урахуванням їх зменшення стороною позивача.

Фактичні обставини встановлені судом, норми права, що застосував суд та висновки суду за результатами судового розгляду.

Заслухавши позивача, представника третьої особи, дослідивши докази у справі в їх сукупності, з`ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, враховуючи позиції учасників справи, висловлені ними у заявах по суті справи, виходячи з положень цивільного процесуального законодавства, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Поряд з цим, відповідно до положень ч. 1 - ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами у розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Положеннями ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ст. 264 ЦПК України, суд, ухвалюючи судове рішення, зобов`язаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Так, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, наданих учасниками справи, судом встановлено наступне.

Згідно з трудовою книжкою, виданою на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання з 10.07.1984 по 05.11.2025 перебувала у трудових відносинах з відповідачем, працюючи на різних посадах.

05.11.2025 ОСОБА_1 звільнена за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком з посади інженера 1 категорії мобілізаційного відділу спеціальної служби Регіональної Філії «Одеська залізниця» АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ».

Зазначене підтверджується записами у трудовій книжці та наказом №1118/ос від 20.10.2025 про припинення трудового договору (контракту) (а.с.10, 24-29).

Протоколом № 55 від 20.10.2025 комісії з установлення трудового стажу у залізничній галузі та розміру одноразової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» визначено, що стаж роботи у залізничній галузі ОСОБА_1 станом на 05.11.2025 складає 241 рік 03 місяці 26 днів, що дає право на отримання основної одноразової допомоги у розмірі п`яти середньомісячних заробітків та додаткової одноразової допомоги у розмірі п`яти середньомісячних заробітків відповідно до колективного договору залізниці (а.с. 15-16, 39-40).

Відповідно до наказу (розпорядження) № 1118/ос від 20.10.2025 про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 звільнена з 05.11.2025 на підставі ст. 38 КЗпП України у зв`язку з виходом на пенсію за віком. Компенсувати за невикористані 46 днів відпустки, в тому числі 23 дні за період 11.09.2021-31.12.2023; 7 днів за період 01.01.2024-2010.2024; 16 днів за період 21.12.2024-05.11.2025 (а.с.10, 34).

Крім того, зазначеним наказом передбачено виплату ОСОБА_1 одноразової основної та додаткової матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію вперше у розмірі десяти середньомісячних заробітків, яку проводити після окремого рішення правління АТ «Укрзалізниця».

Згідно з Довідкою розрахунку оплати середньої зарплати ОСОБА_1 за період вересень-жовтень 2025 року середня зарплата на момент звільнення складала – 20846,35 грн. Всього нараховано вихідної допомоги (672) – 145924,45 грн (а.с.12).

Судом також встановлено, що позивачці не було виплачено матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки при звільненні на пенсію.

За період 2024-2025 роки відповідачем виплачена матеріальна допомога на оздоровлення:

-у 2024 році у розмірі 30% посадового окладу (2 988,56 грн.), відповідно до рішення правління (Витяг з Протоколу рішення правління №Ц-82/39 від 27.06.2024), що підтверджується розрахунком заробітної плати за вересень 2024 року, платіжною відомістю №125/2232 та платіжною інструкцією від 09.09.2024 року № 663946;

-у 2025 році матеріальна допомога на оздоровлення Позивачу була виплачена 28.05.2025 року у розмірі 30% посадового окладу (2 858,63 грн.), відповідно до рішення правління (Витяг з Протоколу рішення правління №Ц-82/39 від 27.06.2024), що підтверджується розрахунком заробітної плати за травень 2025 року, платіжною відомістю №125/447 та платіжною інструкцією від 28.05.2025 року № 299915.

Згідно з повідомленням № 322 про нараховані та виплачені суми працівнику при звільненні від 05.11.2025 встановлено, що нараховано при звільненні оплата почасовиків, разова винагорода за вислугу років, надбавка на оклад, премія за 10.2025, компенсація звільнення до 1 року до 31.12.2023, компенсація звільнення до 1 року.

Відповідно до п. 4.16. Колективного договору, робітникам дороги за письмовою заявою надається упродовж року одноразову допомогу на оздоровлення, як правило при виході у щорічну відпустку, у розмірі не менш як 50% тарифної ставки або посадового окладу відповідно до Положення № 7 до Колективного договору.

Згідно з наданими позивачкою під час судового розгляду поясненнями, остання повідомила, що такі заяви на отримання матеріальної допомоги у 2022 та 2023 році подавались, однак відділом кадрів могли або не реєструватися, або їх не приймали, або не давали в роботу.

Згідно з положеннями ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу

Положеннями ст. 2 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що до структури заробітної плати входять:

- основна заробітна плата (це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;

- додаткова заробітна плата (винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці), яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій;

- інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Отже, одноразова грошова допомога у зв`язку із виходом на пенсію вперше, одноразова допомога на оздоровлення - входять до структури заробітної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За умовами п. 4.17 Колективного договору, укладеному між адміністрацією Одеської залізниці і дорожнім комітетом профспілки на 2011-2015 роки, який пролонгований на наступні роки та діє по теперішній час, у разі звільнення на пенсію вперше за власним бажанням працівнику виплачується одноразова матеріальна допомога в залежності від стажу роботи в галузі. При стажі роботи 15 і більше років виплачується п`ять основних середньомісячних заробітків, а якщо стаж роботи більше 15 років і при звільнені на пенсію не пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку (не враховуючи находження на лікарняному і час дії воєнного стану в Україні) працівнику виплачується додаткова матеріальна допомога, яка по умовам колективного договору у позивачки складає ще п`ять середньомісячних заробітків.

Отже, позивачці при виході на пенсію належить виплата одноразової матеріальної допомоги у розмірі 10 основних середньомісячних заробітків, що також передбачено наказом (розпорядженням) від 20.10.2025 № 118/ос

Судом встановлено, а також не оспорюється сторонами у справі, що виплата одноразової матеріальної допомоги у розмірі десяти середньомісячних заробітних плат у зв`язку з звільненням на пенсію відповідно до умов п.4.17 Колективного договору, укладеному між адміністрацією Одеської залізниці і дорожнім комітетом профспілки ОСОБА_1 виплачена не була.

Суд вважає, що рішення «Укрзалізниці» не відповідає законодавству України, так як статтею 47 Кодексу законів про працю України передбачено, що роботодавець зобов`язаний провести повний розрахунок з працівником у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

За змістом ч. 1 ст. 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.

Доказів внесення змін до колективного договору, починаючи з 2022 року стосовно призупинення на період дії військового стану в Україні нарахування та виплати належним працівникам додаткових виплат, зокрема одноразова допомога у зв`язку з виходом на пенсію за віком відповідачем суду не надано.

15.03.2022 Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених ст. 43, ст. 44 Конституції України.

За змістом ст. 11 вказаного Закону на період дії воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативною роботодавця.

Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» набрав чинності лише 24.03.2022, а тому ухвалювати рішення про призупинення додаткових виплат працівникам посилаючись на правовий режим воєнного стану 14.03.2022 у правління АТ «Укрзалізниця» не було, через відсутність зворотної дії у часі вказаного Закону.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що правових підстав для призупинення виплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі дев`яти середньомісячних заробітних плат у зв`язку із виходом на пенсію вперше та одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2023, 2024,2025 року у АТ «Укрзалізниця» не було, а тому вимоги позивачки про стягнення з відповідача на її користь таких виплат є обґрунтованими.

Матеріалами справи встановлено, що середня заробітна плата ОСОБА_1 на момент її звільнення, складала 20 846,35грн (а.с. 12, 13).

Отже, позивачці належить до виплати одноразова матеріальна допомога у сумі - 208463,50 грн (20846,35 грн х 10).

Також встановлено, що при звільненні, позивачка не отримала матеріальної допомога на оздоровлення за 2022 та 2023 роки, виплата якої передбачена п. 4.16 Колективним договором.

Відповідно до п. 4.16 Колективного договору, один раз на рік у розмірі не менше як 50% посадового окладу чи тарифної ставки по письмовій заяві працівника, як правило, при наданні чергової відпустки.

Згідно з рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства «Українська залізниця», зокрема відповідно до п. 1.1.4 Протоколу №Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022, виплати матеріальної допомоги призупинені (а.с. 21).

У 2022 році посадовий оклад позивачки складав 7865грн., 50% від окладу становить - 3932,50 грн.

У 2023 році посадовий оклад був у розмірі 8652грн, 50% від окладу – 4326,00 грн.

У 2024 році посадовий оклад складав 11250 грн, 50% становить 5625 грн.

У 2025 році мій посадовий складав – 12375 грн, 50% від окладу – 6187 грн.

Як встановлено судом відповідачем у 2024 році виплачена матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі 30% - 2988,56 грн, у 2025 році у розмірі 30 % – у сумі 2858,63 грн та травні 2025 виплатив 2475,00 грн, що становить 20% від окладу у 2025 році, таким чином матеріальна допомога на оздоровлення, яка мала бути виплачена позивачці відповідачем сплачена в повному обсязі.

Сторонами не оспорюється, що позивачці матеріальна допомога на оздоровлення за 2022 та 2023 роки не виплачувалась.

Таким чином, до сплати підлягає матеріальна допомога на оздоровлення, яка не була виплачена за 2022 рік у розмірі 3932,50 грн, за 2023 рік - 4326,00 грн та за 2024 рік – у розмірі 20% від окладу у сумі 2250 грн (11250 * 20%).

Загальна сума заборгованості по виплаті матеріальної допомоги на оздоровлення за вищезазначені роки склала 10508,50 грн.

Частиною 1 ст.5 Закону України «Про колективні договори та угоди» 3356-Х11 від 1 липня 1993 року встановлено, що умови колективних Договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Невиконання умов колективного договору та невиплата заробітної плати на яку Позивач розраховував, з боку роботодавця є порушенням трудових прав Позивача, а тому вимоги позивача в цій частині є повністю обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення.

Згідно ст.2 Закону України «Про оплату праці» усі види допомоги та заохочень входять в структуру оплати праці.

Ст.5 цього Закону передбачено, що організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів, генеральної угоди на національному рівні, галузевих (міжгалузевих), територіальних угод, активних договорів, трудових договорі, грантів.

Поряд з цим, з матеріалів справи встановлено, що відмовляючи позивачці у проведенні належних їй виплат, відповідач посилався на протокол засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022, як на законну підставу для невиплати позивачу належних йому сум при звільненні у період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Законом України «Про правовий режим воєнного стану».

Доказів внесення змін до колективного договору, починаючи з 2022 року стосовно призупинення на період дії військового стану в Україні нарахування та виплати належним працівникам додаткових виплат, зокрема одноразова допомога у зв`язку з виходом на пенсію за віком та інших виплат, про стягнення яких заявляє сторона позивача, відповідачем суду не надано.

За змістом ст. 11 вказаного закону на період дії воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативною роботодавця.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що правових підстав для призупинення виплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі десяти середньомісячних заробітних плат у зв`язку із виходом на пенсію вперше (п. 4.17 Колективного договору) та одноразової грошової допомоги на оздоровлення (п. 4.16 Колективного договору) за 2022, 2023, 2024 роки у АТ «Укрзалізниця» не було, а тому вимоги позивачки про стягнення з відповідача на її користь таких виплат є обґрунтованими.

Суд приймає заперечення третьої особи до уваги та зазначає, що прийняте рішення АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 (протокол №Ц-82/39 Ком.т) про здійснення, починаючи з 01.07.2024, нарахування та виплати матеріальної допомоги на оздоровлення працівників в розмірі 30% місячної ставки за умови використання працівником не менш ніж 14 календарних днів основної відпустки, є окремим рішенням та не передбачене колективним договором заохочення, так як запроваджене в односторонньому порядку та має інші умови, ніж передбачені колективним договором. Матеріальна допомога на оздоровлення за умовами колективного договору виплачується щорічно, як правило, разом з щорічною відпусткою, в розмірі не менш ніж 50% посадового окладу (тарифної ставки) та не містить обов`язкової кількості днів.

Отже, ОСОБА_1 має право на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022, 2023, 2024 роки у розмірі, який передбачений діючим колективним договором.

Щодо стягнення заохочувальної виплати з нагоди ювілейної дати – 60 років з дня народження та виплати до ювілейної дати – 40 років роботи на залізничному транспорті

Відповідно до ч.2 п.7.23 Колективного договору, працівникам залізниці за добросовісну працю і у зв`язку з настанням ювілейної дати роботи на залізничному транспорті (25, 30, 40....років) виплачується грошове винагородження в розмірі посадового окладу.

ОСОБА_2 дата 40 років роботи на залізничному транспорті у позивачки виповнилась 10.07.2024.

Згідно з п. 8.8 «Положення про оплату праці працівників акціонерного товариства «Укрзалізниця»» від 26.06.2023 (протокол №Ц- 85/39 Кбм.т.») в якому визначено, що працівникам Підрозділу можуть нараховуватись та виплачуватись одноразові заохочення до ювілейних дат з дня народження (50, 60, 70 років). Розмір виплати залежить від стажу роботи в АТ «Укрзалізниця». Якщо стаж роботи понад 15 років, то така виплата проводиться у розмірі 100% посадового окладу.

Стаж роботи позивачки на залізниці становить більше 40 років, отже розмір виплат мав складати 100% її посадового окладу(12 375,00 грн).

Однак передбачене грошове винагородження до ювілейної дати у розмірі посадового окладу (12 375,00 грн), та заохочення до ювілейної дати 60 років (у сумі посадового окладу 12 375,00 грн) позивачці не нараховувались і відповідно виплачені не були.

Вказана обставинами сторонами у справі не оспорюється.

Суд бере до уваги аргументи третьої особи, та зазначає, що частиною 2 п.7.23 колективного договору залізниці передбачена виплата грошового винагородження в розмірі посадового окладу у зв`язку з настанням ювілейної дати (40 років) роботи на залізничному транспорті за сумлінну та багаторічну працю при наявності безперервного стажу роботи в залізничній галузі. Так при звільненні ОСОБА_1 на пенсію, комісією встановлено, що безперервний стаж роботи склав 41 рік 3 місяці і 26 днів, що відповідає порядку та умовам виплати грошового винагородження, встановленому колективним договором у розмірі посадового окладу. Відповідач не довів, що не має можливості розрахуватися з працівником. До того ж звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

Діяльність АТ «Укрзалізниця» не зупинялася, разом зі збитками отримує прибуток, про що у минулому році звітували керівники, а також отримує дотації від держави на виробничі потреби і на виплату заробітної плати.

Зокрема у судовому засіданні під час надання пояснень представник третьої особи повідомила, що відповідач у 2024 році отримав дохід у розмірі 102,9 млрд грн, видатки склали - 2,7 млрд грн.; за 9 місяців 2025 року дохід відповідача склав 36,6 млрд грн., видатки – 7,32 млрд грн; зі ЗМІ відомо, що відповідачу у 2025 році виділено додатково 7 млрд грн. на відновлення інфраструктури. Зазначене представником третьої особи представником відповідача у судовому засіданні не заперечувалось та не спростовувалось, додаткових пояснень з цього питання не надано.

Таким чином, усі виплати, про стягнення яких звернувся Позивач, внесені до колективного договору і є обов`язковими для АТ «Укрзалізниця», обставини, які унеможливлюють їх виплату перед судом не наведені та як наслідок судом не встановлені.

Ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації приводяться в день звільнення, тобто Позивач повинен був отримати повний розрахунок 05.11.2025 року, чого роботодавцем зроблено не було.

Згідно ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівнику сум у терміни, визначені ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше ніж за шість місяців.

Одноразова матеріальна допомога та виплата на оздоровлення, передбачені колективним договором і є складовою заробітної плати як додаткові виплати, які позивачка при звільненні не отримав.

Таким чином роботодавець - відповідач не виконав обов`язок провести з позивачкою, як звільненим працівником, повний розрахунок, чим порушив права Позивача на отримання цих виплат за доброчесну, багаторічну працю.

Здійснення розрахунків середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Так, абз. 3 п. 2 Порядку встановлено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

За змістом абз. 2 п. 3 Порядку суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.

Відповідно до абз. 1 п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Як було встановлено вище, середній заробіток позивачки на час звільнення складав 20846,35 грн, відповідно за шість місяців затримки розрахунку (майже 6 місяців на дату ухвалення судового рішення), роботодавець (Відповідач) зобов`язаний виплатити - 125 078,10 грн (розрахунок: 20846,35 грн х 6 місяців).

Висновки суду

Згідно з частиною першою ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до положень частини третьої ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ухвалюючи рішення у справі, суд щодо його умотивованості відзначає, що доводи сторін та їх представників у даній справі оцінені судом на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин, а відтак, інші доводи ними озвучені у судовому засіданні та зазначені ними у заявах по суті справи і заявах з процесуальних питань, які було подано до суду, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні ними фактичних обставин справи і норм матеріального права, судової практики та процесуального закону, а тому такі доводи враховуючи, зокрема, практику Європейського суду з прав людини, не вимагають детальної відповіді або спростування

Таким чином, суд повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані суду докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними, у урахуванням наведених вище розрахунків суду, що не суперечать чинному законодавству і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, і таке рішення суду у повній мірі відповідає завданню цивільного судочинства, зокрема, щодо справедливого вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених прав та інтересів фізичної особи, підлягають задоволенню.

Отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню:

- одноразова матеріальна допомога у розмірі десяти середньомісячних заробітних плат у зв`язку з виходом на пенсію вперше в сумі 208 463,50 грн;

- матеріальна допомога на оздоровлення за 2022, 2023 роки в розмірі 50% тарифної ставки, за 2024 рік у розмірі 20%, у загальній сумі 10508,50 грн;

- заохочувальна виплата у розмірі місячної тарифної ставки з нагоди ювілейної дати – 60 років з дня народження в розмірі 12 375,00 грн;

- виплата до ювілейної дати – 40 років роботи на залізничному транспорті у розмірі 12 375,00 грн;

- середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні по день ухвалення судового рішення, але не більше ніж за 6 місяців, у розмірі 125 078,10 грн.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.6 ст. 141 ЦПК України).

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом майнового характеру, зазначивши ціну позову 249573 грн (без врахування вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку), проте судом при здійсненні розрахунків встановлено іншу суму, яка підлягає стягненню з відповідача, а саме 356 425,1 грн.

Ставка судового збору за сплату майнового позову згідно з Законом України «Про судовий збір» визначено в 1% від ціни позову.

Таким чином, у зв`язку із задоволенням позову, відповідно до статті 141ЦПК України, судові витрати у виді судового збору в розмірі 3564,25 грн (356 425,1 * 1%) покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись статтями 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог щодо предмету спору: Одеська дорожня організація профспілки залізничників і транспортних будівельників України, про стягнення одноразової матеріальної допомоги при звільненні на пенсію у розмірі десяти середніх заробітних плат, виплати до ювілейної дати роботи на залізничному транспорту, ювілейної дати (60) років з дня народження, матеріальної допомоги на оздоровлення та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження 03150 м.Київ, вул. Єжи Гедройця, 5 ЄДРПОУ: 40075815) на користь ОСОБА_1 заборгованість на загальну суму 356 425 (триста п`ятдесят шість тисяч чотириста двадцять п`ять) гривень 10 копійок:

- одноразову матеріальну допомогу у розмірі десяти середньомісячних заробітних плат у зв`язку з виходом на пенсію вперше в сумі 208 463,50 грн;

- матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022, 2023 роки в розмірі 50% тарифної ставки, за 2024 рік у розмірі 20%, у загальній сумі 10508,50 грн;

- виплату до ювілейної дати – 40 років роботи на залізничному транспорті у розмірі 12 375,00 грн;

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження 03150 м.Київ, вулЄжиГедройця, 5 ЄДРПОУ: 40075815), на користь держави судовий збір в розмірі 3 564,25 гривень.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а у випадку оголошення вступної та резолютивної частини - протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: АТ «Українська залізниця», ЄДРПОУ: 40075815, адреса: 03150, м. Київ, вулиця Єжи Гедройця,5.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Одеська дорожна організація профспілки залізничників і транспортних будівельників України, ЄДРПОУ: 02659507, адреса: м. Одеса, вулиця Пантелеймонівська, 19.

Рішення суду проголошене та підписане 29.04.2026.

Суддя Ю. А. Скриль

Оригінал: reyestr.court.gov.ua