Постанова від 28 квітня 2026 р. у справі №743/1294/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

29 квітня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 743/1294/25

Головуючий у першій інстанції - Кравчук М. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/652/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої-судді: Шитченко Н.В.,

суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 28 листопада 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 103746762 від 29 грудня 2022 року у розмірі 32 393,25 грн, судовий збір у сумі 2 422,40 грн та 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 29 грудня 2022 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 укладено договір № 103746762 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». За змістом договору товариство надало кредит в розмірі 9 000 грн на умовах, визначених договором, а позичальниця зобов`язувалася повернути кредитні кошти, сплатити комісію та проценти за користування кредитом, в порядку та на визначених договором умовах. 30 травня 2023 року між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 98-МЛ/Т, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за наведеним кредитним договором. Відповідачка порушила зобов`язання з повернення коштів, що зумовило виникнення заборгованості за кредитним договором у сумі 32 393,25 грн, з яких: 8 100 грн - тіло кредиту, 23 663,25 грн - проценти, 630 грн - комісія.

Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 28 листопада 2025 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 103746762 від 29 грудня 2022 року у розмірі 32 393, 25 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2422, 40 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , пославшись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким відмовити ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що районний суд дійшов помилкового висновку про укладення між нею та ТОВ «Мілоан» кредитного договору № 103746762 від 29 грудня 2022 року. Скаржниця зазначає, що у матеріалах справи відсутні: оферта на укладення кредитного договору; акцепт оферти; інформація щодо того, чи проходила особа, яка нібито уклала кредитний договір, ідентифікацію, як це передбачено чинним законодавством; докази проведення такої ідентифікації; відповідь особи, яка проходила ідентифікацію про прийняття пропозиції (акцепт); підтвердження вчинення електронного правочину, яке повинен був отримати позичальник при укладенні договору.

Відповідачка заперечує факт отримання нею кредитних коштів, указуючи на те, що додане до позову платіжне доручення не є належним доказом перерахування коштів ТОВ «Мілоан», оскільки у ньому відсутня відмітка про дату отримання та виконання банком платіжного доручення.

Звертає увагу суду на те, що надані позивачем копії договорів факторингу не містять інформації, що могла б свідчити про відступлення права вимоги саме до ОСОБА_1 , як то ПІБ, номер кредитного договору та інші дані.

Відповідачем відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не подавався.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.

Частково задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», суд першої інстанції вважав доведеним факт невиконання відповідачкою умов договору № 103746762 від 29 грудня 2022 року, укладеного між відповідачкою і ТОВ «Мілоан», у зв`язку з чим стягнув із відповідачки на користь позивача заборгованість у сумі 32 393,25 грн.

З таким висновком суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд, ураховуючи наступне.

Наданий позивачем договір про споживчий кредит № 103746762 від 29 грудня 2022 року свідчить про те, що ТОВ «Мілоан» зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п. 1.4. договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором (а.с. 42-52).

Пунктами 1.2-1.4 договору передбачено, що сума кредиту (загальний розмір) становить 9 000 грн у валюті: українські гривні. Кредит надається строком на 105 днів з 29 грудня 2022 року (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 13 січня 2023 року (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення пільгового періоду, і закінчується 13 квітня 2023 року (дата остаточного погашення заборгованості). Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 13 січня 2023 року (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 13 квітня 2023 року (останнього дня строку кредитування).

У пунктах 1.5.1, 1.5.2., 1.6. договору передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 630 грн, яка нараховується за ставкою 7 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду 1 417,50 грн, які нараховуються за ставкою 1,05% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду 24 300 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п. 2.2., 2.3. цього договору.

Згідно з пунктом 6.1. договору цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний, зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

У розділі «Реквізити сторін» цього договору підписи позичальника та позикодавця як у вигляді електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора, так і у вигляді власноручного підпису відсутні.

Графік платежів, який є додатком № 1 до договору про споживчий кредит № 103746762 від 29 грудня 2022 року, а також паспорт споживчого кредиту, який є додатком № 2 до договору про споживчий кредит № 103746762 від 29 грудня 2022 року також не містить підписів сторін (а.с. 53, 54-55).

Згідно з довідкою про ідентифікацію, складеною представником ТОВ «Мілоан», Корнихова Н.В., з якою, за твердженням сторони позивача, укладено договір № 103746762 від 29 грудня 2022 року, ідентифікована товариством. Акцепт договору нею підписано одноразовим ідентифікатором S14810, направленим 29 грудня 2022 року о 18:35:30 на номер телефону НОМЕР_1 (а.с. 56).

Відповідно до платіжного доручення № 56707776 від 29 грудня 2022 року ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 9 000 грн з призначенням платежу: кошти згідно договору № 103746762 (а.с. 57).

Згідно з відомостями про щоденні нарахування та погашення, складеними ТОВ «Мілоан», 29 грудня 2022 року надано кредит у сумі 9 000 грн та нараховано комісію за оформлення кредиту у сумі 630 грн; з 30 грудня 2022 року по 12 січня 2023 року нараховано проценти згідно п. 1.5.2 договору у сумі 94,50 грн за кожен день; 13 січня 2023 року сплачено комісію за пролонгацію у сумі 900 грн; 13 січня 2023 року нараховано проценти згідно п. 1.5.2 договору у сумі 94,50 грн за день; 13 січня 2023 року сплачено проценти по кредиту у сумі 900 грн; 13 січня 2023 року нараховано комісію за пролонгацію у сумі 900 грн; 13 січня 2023 року сплачено тіло кредиту у сумі 900 грн; з 14 січня 2023 року по 28 січня 2023 року нараховано проценти згідно п. 1.5.2, 2.3.1.1 договору у сумі 85,05 грн за кожен день; з 29 січня 2023 року по 28 квітня 2023 року нараховано проценти згідно п. 1.6, 2.3.1.2 договору у сумі 243 грн за кожен день (а.с. 58-60).

30 травня 2023 року між ТОВ «Мілоан» (кредитор) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги № 98-МЛ/Т, на умовах якого кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржником (портфель заборгованості) (п. 1.1.) (а.с. 61-69).

Цього ж дня ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підписали акт приймання-передачі реєстру боржників від 30 травня 2023 року за яким, згідно з вимогами п. 8.3 договору відступлення прав вимоги № 98-МЛ/Т від 30 травня 2023 року, кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників кредитора від 30 травня 2023 року, складений за формою згідно із додатком № 1 до договору. Кількість боржників: 2 226, загальна сума заборгованості (кредитного портфелю): 29 304 941,65 грн (а.с. 70).

Платіжною інструкцією № 71534 від 30 травня 2023 року підтверджується проведення оплати новим кредитором ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» коштів за наведеним вище договором відступлення права вимоги № 98-МЛ/Т від 30 травня 2023 року в сумі 781 722,87 грн (а.с. 74).

26 серпня 2025 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підписали додаткову угоду № 1 до договору відступлення прав вимоги № 98-МЛ/Т від 30 травня 2023 року, за яким внесли зміни в додаток № 1 до договору - форму реєстру боржників та виклали його в новій редакції (а.с. 71-72).

26 серпня 2025 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підписали витяг з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 98-МЛ/Т від 30 травня 2023 року (у новій редакції згідно з додатковою угодою № 1 від 26 серпня 2025 року), за яким ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги, зокрема до ОСОБА_1 за договором № 103746762 від 29 грудня 2022 року в загальній сумі 32 393,25 грн, з яких: 8 100 грн - залишок по тілу кредиту, 23 663,25 грн - залишок по процентах, 630 грн - залишок по комісії (а.с. 73).

12 вересня 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направило на адресу ОСОБА_1 досудову вимогу з вимогою сплатити заборгованість за договором № 103746762 від 29 грудня 2022 року у розмірі 32 393,25 грн (а.с. 75).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України. За приписами ст. 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Статтею 3 ЗУ «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами ч. 1, 2 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За приписами ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Приписами ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Зважаючи на вищенаведені норми та дослідивши обставини справи в сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що висновок районного суду про наявність підстав для задоволення вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про стягнення заборгованості за кредитним договором не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

На підтвердження доводів про укладення сторонами договору № 103746762 від 29 грудня 2022 року позивачем надано електронні докази в паперовій формі, зокрема: анкету-заяву на кредит № 103746762 від 29 грудня 2029 року (а.с. 40-42), договір про споживчий кредит № 103746762 від 29 грудня 2022 року (а.с. 42-52), графік платежів, який є додатком № 1 до договору про споживчий кредит № 103746762 від 29 грудня 2022 року (а.с. 53), паспорт споживчого кредиту, який є додатком № 2 вказаного договору (а.с. 54-55), а також платіжне доручення № 56707776 від 29 грудня 2022 року (а.с. 57).

Як свідчить зміст договору № 103746762 від 29 грудня 2022 року, підпис від імені позичальника відображений на першій сторінці договору у виді одноразового ідентифікатора наступним чином «Підписано 29.12.2022 18.35 ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором S14810».

Графік розрахунків, який є додатком № 1 до договору № 103746762 від 29 грудня 2022 року, паспорт споживчого кредиту, який є додатком № 2 вказаного договору, ОСОБА_1 також не підписано.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Отже, позивачем не надано суду доказів того, що на виконання вимог ЗУ «Про електронну комерцію» ОСОБА_1 при підписанні договору було використано одноразовий ідентифікатор.

Оцінюючи додану до позовної заяви довідку про ідентифікацію ТОВ «Мілоан» ОСОБА_1 , як клієнта банку, та направлення їй одноразового ідентифікатора S14810 (а.с. 56), апеляційний суд виходить з того, що указаний документ не підтверджує саме використання відповідачкою цього ідентифікатора та підписання нею кредитного договору електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.

Надана позивачем відомість про щоденні нарахування та погашення не є первинним документом, який підтверджує укладення кредитного договору на умовах, що зазначені у позовній заяві. Відомість є фактично розрахунком заборгованості, сформована первісним кредитором.

Відповідачка укладення та підписання кредитного договору заперечує. Позивачем на підтвердження доводів позову надано паперову копію електронного документа (договору від 29 грудня 2022 року).

На відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів, поширюється дія ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг».

Відповідно до ст. 5 цього Закону електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 7 Закону оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до ЗУ «Про електронні довірчі послуги». Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Частинами 1, 2 ст. 8 Закону передбачено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

У пункті 1 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» зазначено, що автентифікація - це електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21 зауважувала, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (ч. 3 ст. 100 ЦПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 76 ЦПК України).

Подання електронного доказу в паперовій копії саме собою не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу у випадку, якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (постанови Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21).

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За своїм змістом такий підпис є пін-кодом - алфавітно-цифровою послідовністю, яку отримує особа, що авторизувалася в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Підпис одноразовим ідентифікатором - це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Після отримання ця комбінація має бути введена особою в спеціальне поле на веб-сторінці, і фактично її введення прирівнюється до підписання договору з боку авторизованої особи.

Загалом підпис одноразовим ідентифікатором є одним із видів електронних підписів. У свою чергу, поняття «електронний підпис» визначається в ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги (станом на момент укладення спірного договору Закон мав назву «Про електронні довірчі послуги»). Електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис (п. 12 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про електронні довірчі послуги» (у редакції закону, чинного станом на момент укладення спірного договору) та п. 15 ч. 1 ст. 1 чинного ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»).

Отже, загалом електронний підпис не обов`язково має бути нанесений чи інакше вбудований у документ, який ним підписується, достатньо того, щоб він будь-яким способом додавався до підписуваного електронного документа або принаймні логічно з ним пов`язувався.

Про те саме зазначається і у визначенні підпису одноразовим ідентифікатором, що міститься в ЗУ «Про електронну комерцію»: це дані, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому спосіб такого додавання Законом не визначений, так само, як не визначено того, що саме, крім ідентифікації підпису, має забезпечувати електронний підпис одноразовим ідентифікатором.

У разі використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором цей ідентифікатор може бути прикріплений до даних, які ним підписуються, в будь-якій формі і в будь-який спосіб, який надає змогу установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані саме тією особою, яка в них указана в якості підписувача. Цей ідентифікатор технічно може існувати окремо від підписуваних за його допомогою даних, однак логічно з ними поєднуватися, що може бути встановлено при огляді інформаційно-комунікаційної системи особи, яка згенерувала і надіслала одноразовий ідентифікатор підписувача. Факт поєднання одноразового ідентифікатора з підписаними за його допомогою даними може підтверджуватися тим, що: (а) особа, яка підписала ті чи інші дані, певним чином ідентифікувалася в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, і залишила там свої контактні дані; (б) особа отримала цей ідентифікатор за тими контактними даними, які лишила, і ввела цей ідентифікатор у спеціально відведене поле; (в) ці дії особи були пов`язані саме з її наміром укласти певний договір, що може підтверджуватися тим, що текст договору або посилання на нього візуально розміщувалися поряд із тими полями, в які мав бути введений одноразовий ідентифікатор.

Згідно із ч. 1 ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

За змістом позовної заяви та Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «МІЛОАН» (в редакції від 01 квітня 2022 року) (а.с. 22-37) розміщений в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує його (ідентифікатор) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт товариства, мобільний додаток, месенджери або у СМС-повідомленні з мобільного телефону позичальника на номер НОМЕР_3 .

Стороною позивача надано Анкету-заяву на кредит № 103746762 (а.с. 40-41), у якій зазначено, що її створено 29.12.2022. У ній зафіксовано процес оформлення та розгляду заяви 103746762, який тривав з 2022-12-29 07:29:39 (заповнення заяви) до 2022-12-29 07:35:31 (оброблено). Прийнято по заяві 103746762 рішення: Результат скринінгу: 146.00 - Зелена зона. Рішення погоджено.

Довідкою про ідентифікацію (а.с. 56) засвідчено, що ОСОБА_1 , з якою укладено договір 103746762 від 29.12.2022, ідентифікована ТОВ «МІЛОАН». Акцепт договору позичальником підписаний аналогом ЄЦП у формі одноразового ідентифікатора. Час відправки ідентифікатора позичальнику 2022-12-29 18.35.30. Проте зазначена довідка не інформативна стосовно того, коли і яким чином відповідачка підписала кредитний договір.

Тобто, за обставинами цієї справи позивач мав довести, що ОСОБА_1 не лише отримала на номер мобільного телефону одноразовий ідентифікатор, а і ввела цей ідентифікатор у спеціально відведене у договорі поле для його підпису/відправила через сайт товариства, мобільний додаток, месенджери або у СМС-повідомленні з мобільного телефону позичальника на номер 2277.

Наданий суду доказ - кредитний договір у паперовій копії не дозволяє візуально визначити спеціально відведене у договорі поле для його підпису позичальником.

Матеріали справи не містять доказів того, яким чином ОСОБА_1 прийняла пропозицію про укладення кредитного договору: за допомогою сайту товариства, мобільного додатку, месенджерів або за допомогою СМС-повідомлення з мобільного телефону позичальника на номер 2277 або ввела у спеціально відведене поле у договорі. Усі указані засоби дозволяють зафіксувати і відобразити на відповідних носіях момент прийняття пропозиції, оскільки саме товариство було отримувачем акцепту.

З огляду на те, що ТОВ «Мілоан» є кінцевим отримувачем електронного повідомлення із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором від позичальника на підтвердження прийняття нею пропозиції укласти договір (оферти), відтак саме позивач мав технічну можливість надати докази отримання від відповідачки зазначеного електронного повідомлення та відповідно підписання нею договору за допомогою одноразового ідентифікатору. Матеріали цієї справи доказів зазначеного не містять.

Оригіналу або електронної копії кредитного договору, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» відповідно до ч. 1, 2 ст. 100 ЦПК України, яка регулює питання електронних доказів, суду не надано. Відтак суд відхиляє доводи позивача про те, що у справу надано копію кредитного договору, яка при його відкритті в програмі для перегляду PDF-файлів (наприклад, Adobe Reader) відображає одноразовий ідентифікатор, яким відповідачка підписала договір.

Ця електронна справа у системі «Електронний суд» відображає відскановану копію кредитного договору, тотожну наявній у матеріалах справи паперовій копії правочину, проте зазначена відсканована копія відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 100 ЦПК України не є електронною копією доказу. Тобто, як цілісний електронний документ, підписаний за допомогою КЕП або електронною печаткою кредитодавця та/або електронним підписом уповноваженого працівника кредитодавця, кредитний договір у матеріалах цієї справи відсутній.

З огляду на наведене вище у сукупності суд не бере до уваги паперову копію електронного доказу при вирішенні цього спору, оригінал/електронна копія електронного доказу не поданий, а відповідачка ставить під сумнів відповідність наявної в матеріалах справи паперової копії, заперечуючи укладення договору та отримання коштів.

Отже, неможливо дійти однозначного та ствердного висновку про підписання ОСОБА_1 договору № 103746762 в електронній формі, а також про те, що дії відповідачки, про які стверджує позивач (реєстрація на сайті та отримання одноразового ідентифікатора на номер мобільного телефону), пов`язані саме з її наміром укласти цей договір.

Оцінюючи поведінку та спосіб ведення справ товариством, суд апеляційної інстанції враховує те, що воно є професійним учасником ринку надання фінансових послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ, тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. З урахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах. Аналогічна позиція викладена Верховим Судом у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 199/7014/20.

За таких обставин, ураховуючи наведене у сукупності, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність позивачем тверджень щодо належного укладення сторонами кредитного договору № 103746762.

Отже, рішення суду першої інстанції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено 4 542 грн (а.с. 163). Оскільки апеляційну скаргу відповідачки задоволено, з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на її користь належить стягнути 4 542 грн у відшкодування сплаченого судового збору за апеляційний розгляд справи.

Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 28 листопада 2025 року - скасувати.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 4 542,00 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуюча: Н.В. Шитченко

Судді: Н.В. Висоцька

О.Є. Мамонова